День Знань відсвяткували маленькі мешканці Північної Салтівки

День Знань — це свято, яке ще нещодавно було загальним для усіх школярів та їхніх батьків. Ми всі пам’ятаємо «лінійки» в школах, показові виступи «кружківців», різноманітні розваги та традиції цього світлого дня. Але зараз, коли Харків майже щодня опиняється під атакою ворожих збройних сил, проведення такого свята в межах якоїсь школи є нереальним. Навпаки, сьогодні більшість шкіл якщо й приймали своїх учнів, то лише на короткий термін — щоб видати підручники. Втім, для майже сотні дітей Північної Салтівки це свято здійснилося завдяки об’єднанню зусиль благодійників, волонтерів і активістів.

На жаль, організатори не мали змогу запросити на свято геть усіх бажаючих через соціальні мережі або засоби масової інформації, бо ворог теж міг би прочитати цю інформацію і помститися дітям Харкова. Отже, напередодні свята була задіяна процедура реєстрації батьків з дітьми, які бажали долучитися до святкування. Підтвердження реєстрації містило у собі адресу заходу, тобто ті, хто не встиг зареєструватися, навіть не знали, де саме будуть відбуватися урочистості. Про це розповідає директор Благодійного фонду «Європейське серце України» Максим Корнієнко. І зітхає, що якби не ці безпекові моменти — на програму можна було б запросити набагато більше малюків.

Втім, близько сотні дітей та їхніх батьків зібралися на одному з сучасних дитячих майданчиків Північної Салтівки, щоб взяти участь у цікавій програмі, яку сумісними зусиллями підготували Благодійні фонди «Європейське серце України» та «Avsi», а також освітньо-реабілітаційний хаб «Екосвіт» (що існує при станції юннатів Харківського обласного палацу дитячої та юнацької творчості).  

Свято почалося зі знайомства дітей з тваринами, яких принесли з собою представники Хабу «Екосвіт». Черепахи Маша і Даша — сестрички, але мають діаметрально протилежні характери. Маша — спокійна та зосереджена. Даша — навпаки, дуже емоційна та жвава. Волонтери Хабу навчили дітей спілкуватися з черепахами, розповіли, як доглядати за ними, як з ними правильно поводитися.

А потім діти знайомилися з лабрадоршею Лізою, собакою, яка обожнює дітей. Але виявляється, що існують правила поводження навіть з такими супердобрими тваринами. Господар Лізи, і, по-сумісництву, дитячий психолог та представник Хабу «Екосвіт» Петро Полященко навчив усіх бажаючих основам поводження з собаками, дресури, догляду за цими чотирилапими створіннями природи. Він охоче розповідав і дітям, і дорослим, як правильно знайомитися з собакою, як правильно її годувати, тощо.

Питаю у Петра Олександровича:

— В чому сенс цього знайомства з тваринами? Чи це є просто розвагою для дітей?

— Насправді ні. Два тижні продовжувалися обстріли Харкова, діти дійсно налякані, хоча ззовні цього можна й не помітити. А спілкування з тваринами — це одна з найкращих методик зняття стресу. Коли дитина гладить черепаху або собаку — вона відчуває себе у безпеці, вона починає звільнятися від тих страхів, які неминуче дошкуляли їй останні дні. А коли їй дозволяють керувати твариною, вона починає відчувати свою відповідальність за неї, це теж дуже потужна психологічна терапія. Діти у селі ще знають, як правильно спілкуватися з тваринами. А у місті малеча не має таких навичок. Звідси — й конфлікти між тваринами та людьми. Ми хочемо допомогти хлопцям та дівчатам зрозуміти, що тварина — не ворог людини, що треба знати і виконувати прості правила спілкування з тваринами, і тоді конфліктів не виникатиме.

Друга частина свята — майстер-класи та конкурси. Багато претендентів на перемогу зібрав конкурс на найкращій малюнок. Усі бажаючі отримали папір, олівці та фломастери. Малювали цілеспрямовано та завзято. Наймолодші учасники конкурсу зобразили свою родину, щоправда, без їхніх пояснень організаторам конкурсу було важко зрозуміти, хто де змальований на портреті. Один хлопчик навіть зобразив борщ, свою улюблену страву. Багато хто змалював мирне сонечко та свій будинок. Адже під час війни мирні кольори сприймаються набагато важливішими, ніж зазвичай. Оскільки дорослі не мають права оцінювати дитячу творчість, бо це — творчість майбутнього, право обрати переможців у цьому конкурсі було надане самим дітям. І юні мистецтвознавці справедливо оцінили творчість юних митців. В результаті останні отримали цінні подарунки за перші три місця, і, зрозуміло, заохочувальні — за решту позицій в рейтингу.

Паралельно відбувався майстер-клас по бісероплетінню. Діти навчалися створювати справжні мистецькі шедеври, використовуючи нитку, бісер та власне натхнення. І знов-таки, найкращі майстри та майстрині отримали цінні призи. А солодощі та картинки-розмальовки — усі присутні.

Маргарита — мати 5-річного Миколи, хлопчика завзятого та натхненного. Каже, що її син вже пережив більше, ніж хотілося б. Був і під обстрілами, і під бомбовими атаками, і в двох евакуаціях. Родина переїхала до Харкова з Луганщини. Думала знайти спокій… У 2022 році, коли почалося масштабне вторгнення, Північна Салтівка перетворилася на пекло. Рашисти обстрілювали район і вдень, і вночі. Коли стало взагалі страшно, бо загинули сусіди, родина виїхала в евакуацію, спочатку у місто Дніпро, потім — на західну Україну. І, все ж таки, коли стало більш-менш спокійно — повернулася додому. Бо вдома і стіни допомагають…

А 6-річний Артем каже, що тваринки настільки вразили його, що він буде просити у мами завести або собачку, або черепаху. Він вжне знає, що тварина в домі — це не розвага, а відповідальність. Каже, у разі повітряної тривоги обов’язково буде брати нового друга у безпечне місце.

Петро Полященко додає:

— Малювання та створення композицій з бісеру — це теж одні з психологічних прийомів зняття стресу у дитини. Малі під час творчості позбавляються тих жахів, які можуть заважати їм жити. А ще для них творчість — це крок до розуміння дійсності, дуже важливий елемент їхнього розвитку. Дивлячись на ці картини психолог може зрозуміти, які проблеми психологічного характеру виникли у дитини і порадити батькам, на що слід звернути увагу.

Максим Корнієнко підводить підсумки свята:

— Головне, заради чого все це проводилося — було досягнуто: у дітей загорілися оченята, вони були щасливі від того, що взяли участь у нашому заході. На якісь лічені години вони забули про обстріли та небезпеки, про свої страхи та ті біди, які випали на їхню долю. Це — не прості діти. При реєстрації ми надавали перевагу родинам внутрішньо переміщених осіб, загиблих захисників Вітчизни, тих вояків, які зараз боронять нашу Україну. Тут є діти, які вже перенесли поранення в результаті бойових дій, або бачили загибель своїх близьких. Повернути їм хоча б частку дитинства — обов’язок всіх нас, дорослих.

Слідкуйте за нами в соціальних мережах:  

Телеграм            Фейсбук             Інстаграм