Діти Героїв-Захисників отримали пасочки від благодійників Харкова
Статтi | | 452 | 4 хв читання | Автор: Олег Перегон

Світлини автора
Декілька днів в офісі комунального закладу «Ветеранський простір «Пліч-о-пліч»» Харківської обласної ради відбувалася видача Великодньої випічки дітям військовослужбовців. Зазвичай сувора установа, де вирішуються важливі питання ветеранського побуту та післяфронтової адаптації, розквітла дитячими усмішками та дзвіночками-голосами.
Знайомлюся з керівником закладу. Директор Ветеранського простору «Пліч-о-пліч» Харківської обласної ради Ігорем Шишко каже, що в цей офіс ветерани приходять задля вирішення найрізноманітніших проблем, з якими вони стикаються в повсякденному житті. Також заклад опікується бідами родин військовослужбовців, які загинули, зникли безвісти або потрапили у полон.

— Я вважаю ініціативу з роздачі випічки дітям військовослужбовців дуже правильною та своєчасною. Ніщо так не радує серце, як наші багаторічні традиції, особливо Великодні кулічі до Святої Пасхи, щоб діти відчули зв’язок із Богом, отримали святковий настрій. З іншого боку, відчувши на собі таке піклування, ці діти також проявлятимуть піклування про ближніх своїх. Ми маємо показати дітям, що не все у нас так погано. Так, триває війна, лунають вибухи, може вимикатись світло, кожну секунду хтось гине або на полі бою, або навіть десь в тилу… Але ми маємо проводити свята, підтримувати один одного і, зокрема, діточок.
— Скільки родин військовослужбовців перебуває на вашому обліку, користується вашою допомогою?
— Більше 5 тисяч таких родин перебуває на супроводі Ветеранського простору «Пліч-о-пліч».
— Чи є серед них нужденні люди, які втратили житло, не мають достатку, щоб повноцінно годувати дітей?
— 30 відсотків родин військовослужбовців різних категорій потребують допомоги. Тут є й родини внутрішньо переміщених осіб, які втратили житло (кожна третя родина з тих, що потребують допомоги, мають такий статус). Тут є й діти з інвалідністю, яким потрібне лікування, багатодітні родини тощо.
Очільник закладу каже, що благодійні заходи в його організації тривають постійно:
— Одні благодійні організації забезпечують безкоштовні обіди для ветеранів та ветеранок, щорічно відбувається роздача Великодніх кулічів, а в минулому році пройшла така добра акція: діти військовослужбовців самі випекли святкові паски та передали їх бійцям на фронт. Також ці ласощі були передані родинам військовослужбовців і загиблих Героїв. Такі добрі акції надають воякам міцності, сили духу, надихають їх на подальшу службу з захисту Батьківщини. А цього року вже декілька благодійних організацій залучилися до передачі дітям кулічиків. Втім, допомоги ніколи не буває забагато, бо у цих родин залишається ще чимало невирішених проблем. І хотілося б, щоб суспільство звертало на це більше уваги.
Максим Корнієнко, керівник благодійного фонду «Європейське серце України», розповідає, що цей фонд проводить роздачу пасочок дітям вояків та ветеранів війни вже вчетверте поспіль:
— Ми обов’язково організовуємо наші заходи на Різдво, і, звісно, на Великдень, найбільші християнські свята. Це традиційно родинні свята, а в цих малих родина не може зібратися разом, бо хтось воює на передовій, або знаходиться в госпіталі, або в полоні чи трапилося найстрашніше — загинув. Є родини, в яких і батько, і мати воюють за Батьківщину. А діти лишилися з бабусями-дідусями. Для цих діточок важливі не самі по собі солодощі, — важлива увага, повага до подвигів їхніх батьків, розуміння важливості того, що вони роблять на фронті. Вони не відчувають себе покинутими та забутими, вони відчувають себе причетними до справ своїх героїчних батьків. Але не тільки в моральному задоволенні справа. Значна частина цих родин живе у страшній скруті. І не завжди є гроші та час, щоб приготувати ті самі пасочки. Тож, це ще й матеріальна підтримка таких сімей.

Максим Корнієнко каже, що ось вже четвертий рік поспіль спонсором цієї роздачі є один з харківських підприємців:
— Ми вперше звернулися до Олексія Зайцева чотири роки тому назад. Як тільки він дізнався, що отримувачами пасочок будуть діти військовослужбовців — одразу погодився. І ось вже вчетверте надає свою продукцію для цих родин. Дуже хотілося б, щоб цей приклад перейняли й інші підприємці. Освятив пасочки отець Георгій, настоятель храму святого великомученика і цілителя Пантелеймона ПЦУ.
Знайомлюся з отримувачами. Ніколь прийшла за солодкою паскою з донькою Міланою. Її чоловік несе службу в спецпідрозділі «Кракен»:
— З чоловіком не завжди є зв’язок, але сьогодні у нас радість — він приїхав додому на декілька днів, давно вже не приїжджав… На Великдень наша велика родина по традиції збирається разом. Моя рідня живе в Запоріжжі, тож, поїдемо туди. Сьогодні було дуже приємно отримати пасочку, це добре, що благодійники підтримують родини військових. Ми дуже вдячні за таку ініціативу!

Жанна прийшла до Ветеранського простору з сином Іваном. Хлопець пишається тим, що його батько — не просто боєць, а справжній розвідник. Тому спілкуватися з татом Іван спілкується тільки по телефону. Про свято Великодня хлопець знає чимало: що в цей день воскрес Ісус Христос, що люди вітають один одного не так, як в інші дні, а фразами: «Христос воскрес» та «Воістину воскрес». В родині Жанни та Івана прийнято святкувати цей день з пасочками, яйцями-крашанками та іншими смаколиками. А ось битися крашеними яйцями в цій родині не заведено.
Валерія приїхала за пасочками з молодшим сином — Святославом. А її старший син — Олександр — морський піхотинець, зник безвісти під час оборони Маріуполя. Середній син — Михайло — наразі хворіє, він отримав опіки. Батько дітей та колишній чоловік Валерії зараз на передовій, виборює незалежність нашої держави. Валерія каже:
— В нашій родині не заведено пекти паски самостійно. Ми їх зазвичай купуємо, а в останні роки нам допомагають волонтери, наприклад, тут у центрі «Пліч-о-пліч» ми вже не перший рік отримуємо цю святкову страву. Буває, пригощає Харківська міська рада, або волонтери різних інших організацій. Ми всі зараз як одна велика родина. Дуже багато волонтерів навколо мене, я й сама допомагаю іншим людям, які потрапили в скрутне становище. В мене був випадок, коли син потрапив до лікарні через опіки, і дуже багато людей надали мені тоді допомогу, я вдячна Богу, що такі люди є! Дуже багато людей допомагає з різними питаннями. Ми, родини зниклих безвісти, допомагаємо одна одній, хоча б просто заспокоюємо, втішаємо морально. Це теж дуже важливо зараз. Ми всі об’єдналися в ці часи, бо разом завжди легше. Ми не просто чекаємо повернення наших дітей з фронту чи полону, ми працюємо, щоб це стало можливим. І будь-яка підтримка, навіть невелика, має дуже суттєве значення, бо з маленьких кроків складається довга дорога…

Слідкуйте за нами в соціальних мережах:
Цей матеріал створено в межах проєкту Інститутом масової інформації за підтримки Міністерства закордонних справ Нідерландів
Коментарі
Ще декілька актуальних новин на зараз