Дмитро Нитченко і Михайло Слабошпицький. Їм вдавалося єднати покоління, увічнитися у книжках та іменних преміях

«Судилася їм вічна пам’ять аж на кілька днів» іронічно писав про людські надії жити своїм іменем після смерті Анатолій Гак до Дмитра Нитченка»

Так цитував  літературних попередників  у мемуарному томі  «Тіні в дзеркалі» Михайло Слабошпицький. Тож не тільки про славу прижиттєву чи вже посмертну (або  вдячність і увагу сучасників) пишу після вручення у столиці літературних премій 2025 року, які носять імена цих двох українських літераторів.

Премія імені Дмитра Нитченка існує чверть століття. У мемуарах Михайло Слабошпицький визначив, що її присуджує Ліга українських меценатів «за оборону українського друкованого слова».

«Це вже в часи незалежності, коли ми прочитали «книгу спостережень» Євгена Маланюка, «Зустрічі і прощання» Григорія Костюка, «Від Зінькова до Мельборну», то стали виразно уявляти,  що й до чого там було і хто ким там був». Михайло Слабошпицький «З пам’яті дзеркала»

Ось так за щоденником Сергія Куліди уявлятимуть окупацію Бучі, а за нотатками В’ячеслава Мусієнка   – кінний клуб повномасштабки, благодійні дитячі табори для дітей військовослужбовців та    часів евакуйованих із Маріуполя. Коні з клубу беруть участь в іпотерапії для поранених воїнів ЗСУ.

Церемонію нагородження  лауреатів відбувалася в Києві,  в Національному музеї літератури України. Її провели

виконавчий директор Ліги українських меценатів Світлана Короненко і голова Національної Спілки письменників України Михайло Сидоржевський. 

Вітав лауреатів  президент Ліги українських меценатів  Володимир Загорій - підприємець і науковець.  Головний проєкт Ліги - міжнародний конкурс  знавців української мови імені Петра Яцика.

Музей – постійне місце творчих зустрічей і презентацій. Так,  на 115-ту річницю від дня народження геніальної української художниці Марії Примаченко, 12 січня 2024 року, в Національному музеї літератури України відбулася презентація трикнижжя «Світотворення від Марії» відомої журналістки і телеведучої, волонтерки Людмила Лисенко.

«Світотворення від Марії»  відзначене всеукраїнською премією імені Дмитра Нитченка.

 Цю творчу відзнаку засновано Лігою українських меценатів і родиною Дмитра Нитченка (Австралія).

Він народився  1905 року на Полтавщині, освіта і творче становлення припали на Харків. Пройшов німецький полон як червоноармієць у 1941 році, табори переміщених осіб, а вже на еміграції, в Австралії, послідовно відстоював необхідність українського шкільництва, преси, книжок в українських  діаспорних школах світу, сам викладав дітям усуботніх школах. Творчі конкурси, організовані ним для молоді українського походження  в різних країнах світу,  закінчувалися публікацією кращої дебютної прози й поезії в альманахах, які впорядковував і видавав власним коштом  у своєму видавництві «Ластівка» цей скромний працівник  електростанції, колишній студент мовно-літературного факультету університету в Харкові. Помер  він 1999 року. В Україні   заснували премію на його честь. Тепер справу патріарха української діаспори  в Австралії продовжує родина, зокрема, онук – перекладач української літератури англійською мовою і видавець    Юрко Ткач.                                                                                               

Серед  лауреатів Нитченківської премії ті, хто справді активно пропагує українську книгу: рецензенти, журналісти, видавці, бібліотекарі, працівники книготоргівлі, артисти й меценати з усієї України. Премія існує чверть століття.

Премію імені Дмитра Нитченка цьогоріч   вручено письменниці, громадській діячці Валентині Коваленко. Вона є авторкою поетичних та прозових книжок: «З любові», «Перевесла істин», «Приворот-зілля», «Вишіптування мокшанської бешихи», авторкою-укладачкою ряду антологій: зокрема, «Антології творів письменників Черкащини про Тараса Шевченка», «Шевченковий блокпост. Антологія воєнної лірики». Написала ряд навчальних підручників та посібників для вчителів і школярів з літератури рідного краю.

Також нагороджений премією імені Дмитра Нитченка доктор педагогічних наук, професор, директор Миколаївського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти Василь Шуляр.

«Справжніх людей на світі ще менше, ніж талановитих. Бо життя, часто викручуючи людину, випробуючи її  і знущаючись з неї, незрідка забирає в неї її справжність»

Михайло Слабошпицький  «З пам’яті дзеркала»

Із Дмитром Нитченком листувався й приязнився письменник і громадський діяч Михайло Слабошпицький. Окрім літературної роботи  вони притягували один одного ще й роботою з молоддю. Михайло Федотович – засновник  міжнародного конкурсу знавців української мови імені Петра Яцика, який проводиться в Україні від 1999 року й зараз готується до свого старту.

Заради пошанування видатного письменника і громадського діяча Михайла Слабошпицького (1946-2021), популяризації його різногранної творчої спадщини, утвердження високих мистецьких стандартів у національному письменстві й літературній критиці 2021 року  заснована всеукраїнська літературна премія імені Михайла Слабошпицького.  Ідею втілено  Національною спілкою письменників України, її Черкаською обласною організацією, родиною Слабошпицьких (діти Іванна, Мирослав, Святослав та дружина Світлана Короненко-Слабошпицька).

Премію встановлено в номінації художньо-біографічна/мемуарна проза (книги і прирівняні до них публікації в літературних журналах).

Цього року премію вручено втретє.

Першим лауреатом був Михайло Пасічник. Торік нагороджений Богдан Горинь.

Цьогорічними лауреатами стали Сергій Куліда за книгу «Буча. Розстріляна весна. Хроніка перших днів війни» та Петро Шкраб’юк за книгу «Друга коронація». Повість-есе.

Сергій Куліда працював на Українському радіо, вів популярну передачу «Незалежність». Потім займався журналістикою у   США повернувся в Україну. Як сам розповідав в інтерв’ю, влився в газетно-видавничі справи. Паралельно почав публікувати свої специфічні матеріали, це – історія розвідки і контррозвідки, постаті шпигунів.

Пережив окупацію Бучі.

Повість-есе львів’янина Петра Шкраб’юка – про письменницю і вчительку математики у селі Тур’є Самбірського району на Львівщині.

Свою повість він коментує так:  «Здивований і вражений тими численними бідами, які випали на долю пані Ольги, – і все одно вона перемогла. Принагідно  процитую свого вірша, який написаний ще 2003 року. 

О гроші! Всіх надій рушій, Що вабить до чужого краю. А я співзвучної душі Тут, на землі своїй, шукаю, Аби моя тонка струна Відлунням повним зазвучала, Віків озвалась далина І  Божі віднайшлись начала; Щоб – змивши пляму не одну – Душа вставала чесна й мужня… І хто цю книгу розгорнув –То вже мені людина дружня».

Відзнакою журі премії  імені Михайла Слабошпицького вшановано  цьогоріч  В’ячеслава Мусієнка за книгу «У пошуках сіна для коней і закоханих. Щоденник під час війни».

Автор – киянин, працював після авіаційного інституту на авіазаводі. Кандидат економічних наук. Займався технологічним прогнозуванням. Стажувався в різних країнах світу.

2000 року заснував кінно-спортивний клуб, який теж переживає випробування війною та допомагає іншим долати  стреси й травми.

Від редакції Громада.груп

Того ж дня  у Києві привітали й інших лауреатів всеукраїнських відзнак.

Цьогорічною лауреаткою премії імені Володимира Свідзінського стала наша колега – ведуча подкастів та авторка статей для сайту Громада.груп,  поетеса Ірина Мироненко, якої вона була удостоєна за поетичні добірки у журналі «Київ».  

Літературну премію імені Бориса Нечерди, засновану Лігою українських меценатів, редакцією журналу «Київ» та Одеською організацією Національної спілки письменників України, присуджено письменнику і військовослужбовцю Дмитрові Лазуткіну за поетичну збірку “Будемо жити вічно”.

Про поетів, на честь яких засновані творчі відзнаки, та нових лауреатів плануємо розповісти у подальших публікаціях.