«Добре серце» Лісабонського марафону

Лісабон. Португалія. Завершився один із найпрестижніших  забігів Європи EDP Lisbon Marathon 2026 (Лісабонський марафон), який має офіційний статус World Athletics Elite Label. В межах цього марафону  українські ветерани Сергій Храпко та Володимир Кальний подолали восьмикілометрову дистанцію.

Сергій Храпко у 2015  отримав важке поранення — втратив руку та ногу. Але постійно бере участь у  марафонах з волонтерською метою, займається різними видами спорту та підтримує поранених у шпиталі. Володимир Кальний — військовослужбовець Окремого загону безпілотних  систем спеціального призначення  «Крила Омеги» Національної гвардії України, ветеран, який активно займається адаптивним спортом і бере участь у міжнародних заходах для підтримки поранених побратимів та популяризації реабілітації через спорт.

Цей забіг є четвертим заходом зі спортивної реабілітації воїнів, організованим асоціаціями  культурної солідарності та підтримки «Добре серце» (Associação Cultural de Solidariedade e Apoio “Coração Bondoso”) і «Laço UA PT — Україна SOS Португалія» (Associação Laço UA PT) у партнерстві з Благодійним фондом  «YANKO» та за підтримки Посольства України в Португалії.

У програмі перебування  української команди була зустріч з Надзвичайним і Повноважним Послом України Мариною Михайленко, на якій  обговорили роль спорту в поверненні ветеранів до активного життя, важливість участі у міжнародних спортивних заходах, де українські ветерани є справжніми амбасадорами стійкості та незламності України. Йшлося і про плани на майбутнє, відбудову України та важливу роль української діаспори в допомозі Батьківщині. 

Ветерани відвідали історичний район Белен, який зберігає пам’ять про великі морські та географічні відкриття Португалії, побували на футбольному  матчі команди « Бенфіка». Окрім цього, Сергій Храпко та Володимир Кальний, а також голова Благодійного фонду «YANKO» Володимир Нечипорук  зустрілися зі старшокласниками української суботньої школи «Оберіг» в Ешторілі на уроці  «Захист Вітчизни» для українських юнаків і юнок у Португалії. 

За словами директорки школи Уляни Кучерас, це  був живий урок мужності, гідності, любові до України та відповідальності за її майбутнє, відвертий діалог — військові й учні, захисники й молоде покоління. Перед учнями були не сторінки підручника, а люди, які власним життям засвідчили, що означає захищати свою країну.

 «Можливо, після зустрічі, для когось із цих старшокласників Україна стала ще ближчою, як і усвідомлення ціни свободи, мужності та людської гідності. Бо Україна живе не лише на рідній землі, а й тут, у дітях, у нашій мові,  пам’яті та в серцях, які б’ються в унісон з Батьківщиною» - сказала директорка.  

Уляна Миколаївна поділилася спогадами про перші тижні широкомасштабної війни, про те, як школа зросла зі 100 до 400 учнів, приймаючи дітей, чиї родини були змушені шукати прихистку в Португалії. Директорка наголосила на важливості збереження української ідентичності підростаючого покоління, на бажанні й потребі залишатися українцями, де б не складалася доля. А  військові повезли  із собою особливий скарб — дитячі малюнки, щирі слова вдячності за захист України та захоплення, яке народилося в їхніх серцях після зустрічі.

«Сергій та Володимир — живий приклад надзвичайної сили духу. Попри важкі поранення, вони підкорюють міжнародні змагання та доводять усьому світу: після травми життя триває, а спорт лікує і тіло, і душу. Впродовж  багатьох років наша шкільна родина тримає волонтерський фронт: проводимо ярмарки, розігруємо лотереї, збираємо кошти, щоб внести свою лепту у велику Перемогу», - поділилися враженнями про зустріч вчителі школи.

 Українська громада разом з португальськими та інтернаціональними друзями активно, з гаслами й українськими стягами підтримувала спортсменів на біговій доріжці. 

«Для нас це більше, ніж дистанція. Це про повернення до руху, про віру у власні сили й про те, що ветеран може вийти на старт міжнародного забігу й бігти та йти нарівні з усіма», - сказали спортсмени-ветерани.

 Одержавши медалі Лісабонського марафону українські ветерани знову довели: витривалість, братерство й воля до перемоги не мають кордонів і життя після служби триває.

На футболці Сергія Храпка промовисте гасло: «Неважливо звідки ми вийшли, головне, що ми лишилися тут». Сергій, ділячись враженнями, сказав про   теплі обійми і «Слава Україні» на фініші, неймовірну  підтримку від українців у Португалії.

Володимир Кальний  висловив найглибшу та найщирішу подяку: «Ваше велике серце, відкрита душа і готовність прийти на допомогу далеко від Батьківщини — це те, що справді зігріває та додає сил. Коли опиняєшся в іншій країні, особливо відчуваєш неймовірну цінність українського єднання».

Очільник Благодійного фонду «YANKO» Володимир Нечипорук , ініціатор, організатор та свідок цієї марафонської дипломатії переконаний, що щастя є. На своєму сьомому десятку років він супроводжує воїнів за межі України для участі в марафоні. 

«І тут  точно не про спортивний результат, - каже Володимир.- Вчергове - ми стоїмо, ми живемо, розповідаємо про себе, доносимо світові, точніше, Європі, що  ми європейці. Скалічені, контужені, ампутовані,але ми захисники східних європейських кордонів. Наші герої здолали свою відстань і не тільки в Лісабоні, а й у своєму житті,  цей проєкт заради побратимів».

Особливістю та головним результатом  участі спортсменів-ветеранів був не спортивний час, а потужна благодійна та дипломатична місія. Свій забіг ветерани присвятили  «Генералам батальйону усмішок», щоб зібрати кошти на підтримку свого побратима — воїна Віктора Козлякова, який зазнав важкої вибухової травми обличчя під Сіверськом. 

 Проєкт  «Обличчя Героїв» триває. Зараз ветерани збирають кошти на щелепні імпланти для понад 20 побратимів із мінно-вибуховими травмами обличчя. Кожне євро — це крок до відновлення життя наших захисників. 

Безпосередньо під час забігу в Лісабоні вдалося зібрати перші 665 євро. Їх передала асоціація «Добре серце», яку організувала і очолює з 2014 року львів»янка Валентина Тимчук. Вітаючи воїнів з успішним завершенням марафону, вона подякувала всім, хто долучився до виконання тримісячного проєкту зі збору коштів на організацію участі в марафоні наших спортсменів-ветеранів. 

«А Сергій Храпко та Володимир Кальний — просто неймовірні. Вони довели, що сила духу не знає перешкод, а справжня перемога починається всередині нас, - захоплено каже Валентина. - А ще маємо добру новину. Після завершення проєкту в нас залишилося 500 євро. Ці кошти стануть продовженням нашої доброї справи та можливістю й надалі допомагати тим, хто цього потребує. Від усього серця дякуємо батькам української суботньої школи «Оберіг». На зустрічі вони миттєво об’єдналися й зібрали для нашого проєкту 165 євро. 

 

Разом ми передаємо 665 євро на потреби фонду «Янко». Це не просто гроші, а довіра, небайдужість, підтримка та велике бажання допомогти. Це доказ того, що українська громада в Португалії — справжня родина, у якій завжди знайдеться місце для добра. 

 

Дякуємо українській громаді в Португалії за активну позицію, підтримку зборів на потреби ЗСУ, дітей героїв-захисників та участь в акціях, які нагадують Європі про боротьбу України, що триває, кожному, хто доклався  коштами, організаційно, підтримував нас добрим словом і вірив у нашу справу, стаючи частинкою  цієї історії. Ми сильні тим, що разом долаємо труднощі, підтримуємо одне одного й допомагаємо нашій Україні вистояти. Наше «Добре серце» знає, що  чужого болю не буває. Ми і  надалі об’єднуємо людей, множимо добро. Нам болить за Україну і це лише маленька частина того , що ми можемо зробити для неї. Разом допомагаємо Україні вистояти».

Світлини Софії Шовікової і Тетяни Трофимець

 Мережа місцевих медіа «Громада Груп» працює завдяки вашій довірі.

Підтримайте незалежну регіональну журналістику донатом.