Дві школи-дві освіти, робота, мова, медицина: як живуть українські біженці в Німеччині

Дві школи-дві освіти, робота, мова, медицина: як живуть українські біженці в Німеччині на порталі Gromada Group
Фото ілюстративне

З початком повномаштабного вторгнення росії в Україну в 2022 році багато українців були змушені залишити свої домівки та шукати притулок в інших країнах. Німеччина прихистила найбільшу кількість українських біженців. Високий рівень життя, розвинена соціальна система та наявність програм підтримки біженців сприяли тому, що тисячі українців обрали саме цю країну.

Згідно з офіційними даними, з початку війни до кінця 2023 року в Німеччину переїхали понад 1 мільйон українців. Більшість із них — це жінки та діти, адже чоловіки залишалися в Україні для участі в обороні країни. Основні причини переселення включають небезпеку для життя, руйнування житла та інфраструктури, а також економічні труднощі.

 

Німеччина активно підтримує українських біженців, надаючи їм тимчасове житло, соціальну допомогу та доступ до медичних послуг. Крім того, українці мають можливість відвідувати курси німецької мови, що допомагає їм адаптуватися до нового життя і інтегруватися в суспільство.

 

Також важливо зазначити, що українські діти мають можливість відвідувати німецькі школи, де для них створені спеціальні адаптаційні програми. Це допомагає дітям швидше освоїти нову мову та навчальну програму, а також знайти нових друзів.

 

Одним із викликів, з якими стикаються українці в Німеччині, є необхідність знайти роботу. Німецький ринок праці має свої особливості, тому багато українців змушені перекваліфіковуватися або підтверджувати свої дипломи та кваліфікації. Для цього існують спеціальні програми підтримки та консультаційні центри.

 

 Для цього інтерв'ю я запросила Аліну, яка до повномаштабного вторгнення росії в Україну проживала в Луганській області у місті Лисичанськ. Вона переїхала до Німеччини у лютому 2023 року з двома маленькими дітьми і готова з нами поділитися про життя в цій країні: позитивні моменти та труднощі.

 

- Аліно, розкажіть нам будь-ласка в якому місті ви проживаєте і як ви можете оцінити рівень життя

 

- Я живу в Німеччині, в місті Етленнен. Рівень життя в цій країні високий.Тут ви не зустріли людей без роботи, усі мають зайнятість і можливість себе забезпечувати. Але якщо вам не вистачає на покриття своїх мінімальних потреб, тобто спеціальні служби, які готові вам допомогти.

 

- Може вас щось здивувало у способі життя, оскільки наш менталітет відрізняється від німецького?

 

-Щодо способу життя, мене дуже вразило, як німці проводять вихідні. Вони активно відпочивають з сім'ями, гуляють пішки, займаються культурними заходами як для маленьких дітей, так і для дорослих.  У Німеччині є безліч видів активностей і завжди можна знайти спокійно чим зайнятися в цьому плані дуже зручно шукати чим би зайнятися з дітьми у вільний час. Тут існує безліч гуртків для творчості, спортивні секції, а також дитячі майданчики.  

 

- Як справи з системою охорони здоров'я та лікарнями?

 

- Охорона здоров'я тут влаштована таким чином, що кожен повинен мати страхування. Без страхування прийом у лікаря буде коштувати дуже дорого. Страхування покриває або всі витрати на лікування, або частково. Єдиний великий мінус — якщо тобі потрібна консультація спеціаліста, очікування може зайняти від місяця до двох, а іноді й довше. Якщо ситуація критична, то надають невідкладну допомогу. Але в цілому по всій Європі така сама система, тому це вважається вже чимось звичайним і нормальним. Але часто згадую як в Україні можна було того ж дня прийти до лікаря і не переживати з цього приводу.

 

- Чи система освіти відрізняється від нашої?

 

- Так, відрізняється від нашої. У початковій школі заняття проводяться у ігровій формі, діти не перевантажені. Є можливість залишатися на продовженому дні, якщо батьки працюють. Діти ходять у зручному одязі та взутті, немає строгого дрес-коду — головне, щоб дитина почувалася комфортно. У школах немає їдалень, де можна купити їжу. Кожен батько готує перекус для дитини, а якщо дитина залишається на продовженому дні, то їй надають повноцінний обід. Продовжений день і обіди оплачуються окремо. Дуже цікаво, що діти проводять багато часу на вулиці — на перервах їх відправляють на прогулянку, що дозволяє провітрити класи і дати дітям можливість переключитися. Також на продовженому дні діти багато часу проводять на свіжому повітрі за хорошої погоди, що їм дуже подобається.

 

- Чи був у вас досвід проживання у сільській місцевості чи ви воліли жити у місті?

 

-Зараз я живу в місті, але до цього у мене був досвід проживання в сільській місцевості. Жити за містом зручно, якщо у тебе є транспорт, адже це більш спокійне і тихе місце. Але якщо транспорту немає, ти прив'язаний до громадського транспорту, що не завжди зручно. У селищах не завжди є все необхідне, і іноді доводиться їхати в місто, що може бути незручно, особливо у будні та вихідні дні. Громадський транспорт не завжди ходить часто, можуть бути затримки.

У селищах теж є місця для занять і ігрові секції. тому з боку відпочинку та розваг сільська місцевість не поступається великим містам і заняття можна знайти завжди для своєї душі

 

- З якими труднощами ви зіткнулися в Німеччині?

 

-Найбільша проблема це знання мови, без нього тут нікуди. Для цього я мешкала в Польщі і там було з цим не так і складно.Важливо знати мову, щоб правильно відповісти на запитання, адже перекладач не завжди все точно перекладає. Доводиться часто звертатися за допомогою. Для відвідування лікаря потрібно знання мови, більшість спеціалістів не приймають без нього, адже це ускладнює їхню роботу. Доводиться користуватися послугами перекладача.Також тут  дуже багато паперових документів, вся інформація приходить поштою, і потрібно на неї відповідати письмово. Це створює труднощі, адже потрібно правильно скласти листа і довго його зберігати, тому що навіть через півроку можуть попросити підтвердження.

 

-Чи є змога продовжувати  навчатися онлайн в українських школах, якщо так, то як це проходить?

 

-Не можу говорити про всі школи, але багато дітей з різних міст яких я зустрічала у Польщі та Німеччині продовжували здобувати освіту і в Україні. Що можу сказати за свого сина, ми займаємося онлайн, дітей залишилося дуже мало, а наші вчителі готові вчити навіть одного учня. Вони підбирають зручний час для дітей, зазвичай це вечірній час, завжди є зв'язок з вчителями та допомога. Ось що означає вчитель з великої літери.

 

-Що вам найбільше не вистачає далеко від батьківщини?

 

-Мені не вистачає самої батьківщини. Багато років я прожила в Харкові, спочатку було навчання, а потім і залишилося там жити. Ця прекрасна природа та атсмосфера, люди такі чарівні. Наша найсмачніша в світі кухня. Я би зараз все віддала, щоб хоча би на день поїхати додому.

Водночас, я вдячна Німеччині за доброзичливе ставлення та всебічну допомогу українцям в нелегкі часи війни.

 

 

Слідкуйте за нами в соціальних мережах!

 

Телеграм   Фейсбук   Фейсбук   Інстаграм

 

Google LogoДодати Gromada як бажане джерело в Google
Коментарі
Ще декілька актуальних новин на зараз

Ми ї̶м̶о̶ використовуємо деякі кукі, детальніше у Політиці сайту