Гарячий чай у дорозі та боротьба за життя: як Берестинська громада тримає тил, інтегрує переселенців та долає виклики війни

Місцева влада та волонтери негайно організували автобуси й евакуювали пасажирів до укриття сусідньої школи.

«Ми людей цих забрали, відвезли в школу, хотіли накормить, напоїть, а тут зателефонували, що потяг їде. І ми їм в дорогу дали мівіну, картопляне пюре, щоб вони там чаю попили, поїли в потязі, бо ми за часом просто не встигли», — згадує очільниця Берестинської громади Світлана Кривенко.

Цей зворушливий епізод — лише один із тисяч щоденних епізодів життя Берестинської територіальної громади (колишній Красноград).

Розташована на стратегічному перехресті доріг, які з'єднують Харківщину, Полтавщину та Дніпропетровщину, громада стала справжнім тиловим форпостом.

В ефірі «Голосу громади» (спільний проєкт Харківського прес-клубу та мережі «Громада Груп») голова Берестинської ТГ Світлана Кривенко у відвертій розмові з журналістом Олександром Швецем розповіла про те, чим сьогодні живе громада, як витримує тиск війни та з якими викликами стикається щодня.

З перших днів повномасштабного вторгнення Берестинщина приймає хвилі евакуйованих людей з Вовчанська, Куп'янська, Харкова, а також із Донеччини й Луганщини. Загалом через місто переїхали близько 20 000 вимушених переселенців.

Майже 10 000 з них зареєструвалися офіційно, а понад 4 500 осіб вирішили залишитися тут надовго — вони орендують житло, купують хати в селах або живуть у гуртожитках місцевих навчальних закладів.

Люди купують навіть ті хати в селах, які стояли покинутими роками, аби лише знайти куток і дах над головою, — зазначає Світлана Кривенко. — На жаль, класичної гуманітарної допомоги у вигляді продуктів зараз майже немає. Але нас дуже виручають міжнародні партнери з Німеччини (місто Святий Августин) — вони передають одяг, ліки, інвалідні візки, ралатори та милиці для маломобільних громадян.

 

Крім того, за рахунок місцевого бюджету в громаді функціонує безкоштовне «соціальне таксі», а також спеціалізований транспорт, який підвозить важких хворих на гемодіаліз до лікарень Харкова та Полтави.

На відміну від багатьох прифронтових територій, Берестинська громада два роки тому домоглася виходу зі статусу зони можливих бойових дій. Це дало змогу повернути дітей до шкільних лав у змішаному форматі.

Найпростіші укриття. Усі шкільні сховища капітально відремонтовані, оснащені вентиляцією, опаленням та безкоштовним гарячим харчуванням.

Підземна школа. У громаді вже збудовано та введено в експлуатацію сучасну підземну школу за державні кошти. Зведення другої подібної споруди наразі тимчасово призупинено через затримки фінансування, проте влада розраховує запустити її до наступного навчального року.

Дитячі садочки. Ремонт укриттів дозволив відновити роботу чотирьох дошкільних закладів.

«Дистанційне навчання — це ризик втратити ціле покоління дітей. Діти повинні спілкуватися, відвідувати гуртки й розвиватися. Живе офлайн-навчання дає якісно вищий рівень знань, і наші медалісти та переможці обласних олімпіад це доводять», — наголошує очільниця громади.

 

Поряд із досягненнями громада стикається з гострими фінансовими й комунальними викликами. Головний біль місцевої влади — заблоковані рахунки ключових підприємств («Берестин Водоканал» та  (житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство – ЖРЕП).

Борги дісталися громаді «у спадок» від колишньої районної ради. Через вимоги Податкової служби та постанову №83 з 2 вересня всі банківські надходження підприємств вилучаються примусово. За один місяць з водоканалу було вилучено 4 млн грн, а з ЖРЕПу — 1,6 млн грн. Проте загальний борг не зменшується, оскільки на нього беззупинно нараховуються штрафи й пеня.

Світлана Кривенко вже направила офіційні звернення до Президента України, Верховної Ради та Кабміну з проханням заморозити або списати штрафні нарахування на час війни, аби підприємства могли нормально функціонувати.

Ще одна проблема — кадровий голод. Завдяки допомозі Харківської ОВА та американському проєкту «HOVERLA» громада отримала понад 10 одиниць нової комунальної техніки, але через мобілізацію та виїзд фахівців працювати на ній майже нікому: бракує дорожників, покрівельників та тепловиків.

Комунальні проблеми та складний процес перейменування міста (з Краснограда на Берестин) стали підґрунтям для політичного тиску з боку опозиційних сил. У соцмережах з'явилася серія з кількох відеороликів із ознаками маніпулятивного змісту.

Світлана Кривенко відкрито називає ці події класичним чорним піаром:

«Ми — патріоти не на папері. З перших днів війни ми залишаємося в місті, працюємо під загрозою обстрілів, тримаємо громаду й допомагаємо ЗСУ. Перейменування міста відбулося суворо за законом, а спроби розхитати ситуацію всередині громади під час війни — це брудна боротьба. Наша мета зараз одна — вистояти, зберегти місто та наблизити Перемогу».

Аналізуючи реформу децентралізації, голова громади зауважила, що початковий поділ Красноградського району був економічно несправедливим.

Основні підприємства нафтогазової галузі опинилися на території сусідньої Наталинської громади, куди й надходить левова частка рентних платежів. При цьому вся соціальна, медична та комунальна інфраструктура району зосереджена в Берестині, який змушений утримувати ці заклади самостійно.

Попри всі виклики, Берестинська громада розширює перелік послуг Центру надання адмінпослуг (довівши їх кількість до 380), будує нові об'єкти соціального захисту та разом із партнерами готується до зими.

 Мережа місцевих медіа «Громада Груп» працює завдяки вашій довірі.

Підтримайте незалежну регіональну журналістику донатом.

"Громада" розповідає про важливі новини та злободенні теми, робить цікаві подкасти та яскраві відео про життя у громадах Харківського регіону, України та у світі.