Герої поряд з нами. Між двома мирами – війною та тилом

Для Бориса Редіна війна не стала несподіванкою.

Ментально вона для нього почалася у 2013 році.

– Для мене ще в 2013-му році було зрозуміло - росіяни почали інформаційну підготовку до війни й війна - це лише питання часу», - пояснює Борис.

На цьому ґрунті тоді Борис, навіть, посварився зі своїми британськими партнерами, вихідцями з республік колишнього СРСР,  яким, на той час, надавав послуги з підтримки сайтів.

А коли росіяни у 2014 році захопили Крим, а партнери це підтримали, повернув їм гроші, які були внесені за передплатою й взагалі припинив з ними будь-які відношення.

Свою волонтерську діяльність Борис розпочав ще у 14 році. Того ж року у середмісті Харкова з’явився й волонтерський намет, про який тепер знають не тільки в усій Україні, а й далеко за її межами… Борис, навіть, пам’ятає точну дату його встановлення – 14 березня 2014 року.

Тепер вже можна впевнено сказати, що Борис – волонтер зі стажем.

Зараз він віддає цій справі весь свій час, з ранку до вечора.

Світлина Сергія Савченка

Допомагати воєнним волонтер розпочав з 2014 року. Тоді ж прийшла ідея виготовляти маскувальні сітки, тому що військо мало в них величезну потребу: «Маскувальна сітка це стабільна потреба, бо це розхідний матеріал, - розповідає Борис Редін, – їх потрібно багато, а виробляти якісну сітку важко».

До того ж за словами волонтера, не відомо чому, але держава взагалі не забезпечує  армію сітками.

Тож, коли 24 лютого 2022 року росіяни розпочали повномасштабний збройний наступ Борис Редін чітко знав, що йому треба робити - волонтер розробив технологію масового виробництва маскувальних сіток та створив мережу, яка охоплює близько 30 майстерень з плетіння сіток розташованих у Харкові та області.

Світлина Сергія Савченка

В середньому мережа виробляє 1200 м²  маскувальних сіток на тиждень, це дорівнює площі платформи на станціях метро.

Світлина Сергія Савченка

Також вражають й розміри деяких сіток - найбільша маскувальна сітка, яку  виготовили волонтери, була 30 метрів завширшки та 40 метрів завдовжки, що за розміром дорівнює двом баскетбольним майданчикам.

Світлина Бориса Редіна

Виробництво залежить від зборів…

Окремо треба зазначити, що гроші на сировину та інші розходи пов’язані з виробництвом, доводиться також вишукувати самостійно, а в обороті, середньому, постійно знаходиться сировини приблизно на 300 – 400 тис. грн: «Живемо, як вовки в лісі, - розповідає Борис, - щось зробимо, хтось допоможе… Наразі пожертви від небайдужих складають основну долю фінансування. Ми щомісяця витрачаємо на виробництво десь 150,000 грн. Неважко порахувати, що на рік треба зібрати близько 2 мільйонів гривень»

Зараз виробництво настільки залежить від зборів що, за словами Бориса Редіна, якщо у лютому не набереться достатня сума, то в наступному місяці виробництво просто встане.

Але попри все волонтери продовжують займатися своєю справою та, навіть, не думають зупинятися.

– Я не можу за віком взяти до рук автомат, тому допомагаю таким чином, - каже Олександра Іванівна Шевченко, - я так реалізую своє відчуття патріотизму до своєї країни.

Світлина Сергія Савченка

Олександра Іванівна – Дитина війни, але це не заважає жінці плести маскувальні сітки. Вона цим займається ще з грудня 2022 року. Якось її подруга розповіла про волонтерів: «Сказала, що є така справа, яка допоможе зберегти людям життя, - згадує Олександра Шевченко, - мені ця ідея дуже сподобалась. Відтоді я працюю на перемогу, і чим більше я працюю, тим більше мені це подобається».

Жанна Вікторівна також бажала працювати на перемогу. Тому коли її тренерка з фітнесу, яка й сама допомагала виготовляти сітки, запропонувала Жанні також долучитися до волонтерів, жінка погодилася.

Світлина Сергія Савченка

– Вона мене привела й з усіма познайомила, - згадує Жанна, - мені сподобалось.

З того часу, коли у Жанни з’являється вільний час, вона долучається до виробництва.

За 2 роки, виробництва волонтерська команда Бориса Редіна виготовила більше ніж 100 000 м² сіток – цього вистачить, щоб сховати близько 5000 автівок, або ж повністю накрити найбільшу площу України - майдан Свободи в Харкові, де все й розпочиналося.