ГО "Спілка ветеранів АТО" просить перейменувати вулицю Бакуліна на честь харків'янина Олега Челнова - Героя Чеченської Республіки Ічкерія

Обласна громадська організація "Спілка ветеранів АТО" за ініціативи Владислава Руденка та Валерія Мануйленка звернулася до Харківської міської ради із проханням перейменувати одну з вулиць міста на честь видатної особистості - Олега Челнова, українського націоналіста, військового командира, що був відзначений нагородою «Герой нації» Чеченської Республіки Ічкерія.

Народився Олег Йосипович 31 січня 1965 в року в місті Харків у пересічній сім`ї російськомовних заводчан. У часи репресій його рідний дід тривалий час провів в радянських таборах.

У віці 19 років розпочав військову службу в Афганістані, хоча батькам писав у листах, що "служить на флоті у Севастополі". Там же під час боїв отримав поранення у спину. 

"Мы жгли "чёрных" в Афганистане, то была грязная, бессовестная война", - згадував ті події Олег Челнов.

Вже через 4 роки він відправився до Вірменської РСР ліквідовувати наслідки Спітакського землетрусу. За успішне виконання завдання був нагороджений орденом «За особисту мужність». До речі, в 1990 р. Олег Челнов став батьком чудової донечки.

У 1994 році в складі батальйону УНА-УНСО «Вікінг» добровольцем відправляється на територію Чеченської Республіки. У ролі начальника штабу Олег Челнов під час битви за Грозний в січні 1995 року бере участь в обороні президентського палацу. На випадок потрапляння в полон військовий завжди носить із собою вибухівку для самоліквідації.

Олег Челнов згадував що саме виділяло "Вікінг" від інших підрозділів : "У меня тоже зелёная повязка, там написано "Украина", потому, что во время боя мало ли что бывает. В атаку идут оттуда, с той стороны, если не говоришь по-чеченски, т. е. по-русски, перепутать могут".

Влітку того ж 1995 р. лейтенант армії ЧРІ Челнов прибув на "побывку" до рідного Харкова, щоб провідати родину та доньку. На той момент він вже став мусульманином. Тоді на шпальтах газет різко зарясніли заголовки про "українського Рембо".

В інтерв'ю "Simоn" Олег Челнов зазначив, що станом на червень 1995 р., в Чечні загинуло 12 бійців українського батальйону, зокрема 7 харків’ян. Але назвати прізвище полеглих побратимів військовий відмовився.

Після перерви Олег Челнов вирушив на Кавказ, де згодом зник безвісти. Вважається, що командир загинув у Грозному в бою у районі площі "Минутка" 6 або 7 березня 1996. Утім є свідчення знайомих Олега, котрі зазначають, що бачили його пізніше.

22 жовтня 1996 р. Челнов був посмертно нагороджений орденом "Къоман Турпал" за героїчні подвиги у боротьбі за незалежність Чеченської Республіки Ічкерія і Кавказу. Відзнаку було вручено матері військового у Грозному. До приходу до влади кадировців одна з вулиць міста мала горде ім`я Олега Челнова. Дочці бійця урядом ЧРІ була призначена довічна державна пенсія (виплачувалася до зміни влади в Чечні).

Олег Челнов став справжнім символом сили, відданості та справедливості. Його ім'я звучить як визнання боротьби за свободу, а його подвиг слугує прикладом для наступних поколінь.

Харківська обласна громадська організація "Спілка ветеранів АТО" вважає, що перейменування вулиці Бакуліна на честь Олега Челнова буде відмінним способом вшанування пам`яті героя.