“Харків сумує за своїми мешканцями”, - таким побачив рідне місто художник, що повернувся з війська додому

Його картини досить різноманітні і за стилями, і за сюжетами. Денис охоче розповідає про кожну - видно, що малювання приносить йому справжнє задоволення, адже багато років він не мав можливості повністю віддатися своєму хобі.

- Я харків’янин, нещодавно за станом здоров’я звільнився з лав Збройних Сил України у званні майора, - розповідає про себе Денис Мотовілов. - За фахом я лікар, відслужив в армії 15 років. І от тепер у мене з’явилося більше часу для малювання, яким захоплювався ще з дитинства. Малювати я ніде не вчився, років 10 тому почав самотужки опановувати різні техніки, дивитися майстер-класи в інтернеті тощо. Звісно, мені дуже хочеться почути зауваження та серйозну конструктивну критику моїх робіт від професіоналів: що я роблю правильно, а в чому помиляюся? Адже це моя перша виставка для широкої публіки.

- Які сюжети обираєте для своїх робіт?

- Зараз хочеться відпочити, відволіктися від воєнного життя хоча б так, тому обираю для робіт суто мирні теми. Малюю морські пейзажі, портрети близьких людей і, звісно ж, рідний Харків - такий, яким я бачу його сьогодні. 

- На Ваших картинах з зображенням впізнаваних харківських локацій заштриховано частину елементів: постаті деяких перехожих, деталі міської архітектури... Що це означає?

- Багато харків’ян, які вимушено виїхали з міста, сумують за ним. А у відповідь місто також сумує за своїми мешканцями. Вони зникли – і місто теж починає частково зникати: щось зачинено, щось пошкоджене, а щось – взагалі зруйноване… З такою ідеєю я зробив три картини і надалі буду продовжувати тему Харкова та його мешканців.

Якщо ви, як і багато українців зараз, сумуєте за відпочинком на морі, - морські пейзажі Дениса Мотовілова вас трохи втішать. Вони дуже різноманітні і написані з душею. Є навіть однакові сюжети, виконані в різних стилях.

- Я зобразив одну й ту саму яхту в реалізмі та в кубізмі - на підтримку стилей, що традиційно менш зрозумілі пересічному глядачу, - пояснює автор. Отже, у відвідувачів виставки є чудова можливість трохи "підтягнути" власні знання щодо художнього мистецтва.

- Це мистецтво є частиною нашого світу, яку ми, на жаль, тимчасово втратили, - коментує роботи Дениса Мотовілова харківський поет і культуролог Віталій Ковальчук. - Зараз обставини складаються таким чином, що люди вимушені брати до рук зброю, ставати на захист країни. Але насправді природа людини – це мир, життя, любов, творчість. Це і є наш справжній світ – світ нормальних людей, які не хочуть, але вимушені воювати. Культура – це ми самі. Я переконаний, що в кожному з нас живе митець, але ми не завжди це розкриваємо.

- Наразі та на часі в мистецтві – Харків, - говорить власниця галереї “Арт-Цяця”, художниця Анна Котенко. - Художники, скульптори, поети, композитори намагаються відобразити у своїх творах те, що відбувається з нашим містом, донести до людей ті сенси, які стали актуальними для Харкова і харків’ян під час цієї жахливої війни. Роботи Дениса Мотовілова цікаві і як погляд військового на рідне місто, що опинилося в епіцентрі бойових дій, і як творчість аматора, який попри нелегкі обставини все ж таки не покинув свого захоплення малюванням і докладав зусиль, аби успішно розвиватися в цьому напрямку. Я переконана, що з часом ми побачимо і інші, нові роботи цього художника.

Тим часом в галереї виставлено і нову роботу самої Анни Котенко. Картина одна, зате яка!

- Моя робота “Музика війни” – це арт-об’єкт на воєнну тематику, - пояснює авторка. - На картині зображено нотний стан і запис перших звуків гімну УНР зразка 1919 року. Той гімн починався трохи іншими словами, ніж ми звикли: «Вже воскресла Україна...» Ці слова мені припали до душі, бо у своїх роботах я намагаюся шукати шляхи виходу з ситуації, в якій опинилася наша країна. Тому замість «Ще не вмерла…» мені більше подобається «Вже воскресла». Для позначення нот на цій картині я взяла гільзи від куль. Ще в ній використані такі матеріали, як метал, дерево, колючий дріт, є електричне підсвічування. Картина підійде як для офісного приміщення, так і для квартири.  Її можна використовувати як нічник з системою амбілайт, що створює фонове підсвічування навколо картини.  

Цією роботою Анна розпочинає нову серію арт-об’єктів на воєнну тематику. Вони будуть зроблені з використанням залишків снарядів, КАБів, дронів та іншого ворожого мотлоху, який знищують наші захисники. 

- А я перетворюю залишки цих смертоносних речей на елементи мистецтва, тим самим демонструю, що ми – інші, - говорить Анна Котенко. - Картина «Музика війни» є першою з серії «Паралакс війни». Наступним арт-об’єктом буде столик, в конструкції якого використано гільзу від снаряда. Такоє будуть інші меблі, предмети інтер’єру тощо. А першу роботу вже виставлено на аукціон для збору на допомогу ЗСУ.

Слідкуйте за нами в соціальних мережах:  

Телеграм            Фейсбук             Інстаграм