Харків в «Акордах Артеміди». Країна, яка перестає дивитися в небо, рано чи пізно втрачає і свою землю

На борту перебувають четверо астронавтів, які уособлюють міжнародну співпрацю та нові стандарти інклюзивності в космосі: командир Рід Вайсман та його екіпаж — Крістіна Кук (перша жінка на орбіті Місяця), Віктор Гловер (перший темношкірий астронавт) та Джеремі Гансен (перший канадський астронавт).

Директорка запуску Чарлі Блеквелл-Томпсон напутствовала екіпаж словами про те, що вони несуть із собою «надії та мрії нового покоління».

Цей політ — не просто повернення до старих досягнень, а стратегічний плацдарм для майбутньої подорожі на Марс. Як зазначив командир Вайсман, спостерігаючи за сходом Місяця вже з орбіти: «Краєвид просто прекрасний!».

«Ми вирушаємо в дорогу заради всього людства», — заявив перший канадський астронавт Джеремі Гансен перед стартом.

Мало хто згадує, але Україна стала дев’ятою країною-підписанткою Artemis Accords ще у 2020 році. Це не просто декларація про дружбу, це вхідний квиток у глобальний космічний ринок.

Навіть попри велику війну, ми залишаємося в грі.

Коли ви чуєте про модулі станції Gateway або посадковий апарат Blue Ghost компанії Firefly Aerospace, знайте — там є частка інтелектуальної праці українців. Наші інженери розробляють системи приземлення та двигуни в умовах міжнародної кооперації.

Попри постійні обстріли, основна конструкція першого ступеня ракети-носія і частина наземного обладнання розроблена Конструкторським бюро «Південне» та виготовлена Південним машинобудівним заводом (Дніпро) в кооперації з українськими підприємствами «Київприлад» (Київ), «Хартрон-Аркос» (Харків), «Хартрон-Юком» (Запоріжжя), «Чезара Телеметрія», «Рапід» (Чернігів) на замовлення корпорації Northrop Grumman (США).

Підготовку PH Antares, її випробування та пуск проведено за участі фахівців ДП «КБ «Південне», ДП «ВО ПМЗ» та ТОВ «Хартрон-Аркос».

На ДП «КБ «Південне» фахівці підприємства в режимі реального часу здійснювали технічну підтримку пуску і в повному обсязі забезпечили виконання всіх операцій у своєму секторі відповідальності.

Вчені Харкова продовжують дослідження поведінки металів та надпровідників у космосі. Це критичні знання для побудови майбутніх місячних баз.

Але у світі точаться палкі суперечки: чи варта гра свічок? Чи варто летіти у невідоме?

Згідно з опитуваннями The New York Times, про що повідомляла «Громада», багато американців воліли б бачити ці мільярди витраченими на клімат чи захист від астероїдів. Важко пояснити вартість запуску в 4,1 мільярда доларів, коли на Землі стільки проблем.

Коли ми читаємо свіжі шпальти The New York Times, стає зрозуміло: великий космос сьогодні переживає кризу смислів.

Поки сенатори у Вашингтоні малюють карти «місячних ППО» для стримування Китаю, звичайний американець знизує плечима.

Для нього захист від астероїда чи стабільний клімат куди важливіші за прапор на реголіті.

Постає логічне питання: якщо багата Америка сумнівається, то чи місце там Україні, яка стікає кров’ю у війні за виживання?

Відповідь лежить не в площині «романтики», а в площині виживання технологічної нації.

Для України участь у Artemis — це страховка від технологічної деградації. Ми не можемо дозволити нашим фахівцям перетворитися на «музейних наглядачів».

Коли системи орієнтації харківського «Хартрону» інтегруються у світові проєкти, ми залишаємося нацією, що створює майбутнє.

Окрім престижу, адміністратор НАСА Джаред Айзекман вказує на економічний потенціал: видобуток гелію-3 на Місяці може стати революційним паливом для майбутніх термоядерних реакторів на Землі.

Контроль над ресурсами майбутнього, як-от Гелій-3 (ідеальне паливо для термоядерних реакторів), визначатиме суверенітет держав у XXI столітті.

Так, американці ніколи не були в захваті від витрат на космос — до моменту, поки черговий «Ніл Армстронг» не робив свій крок.

Але історія вчить: технології «непотрібного» космосу завжди повертаються на Землю.

Очищення води, сонячна енергетика, нові матеріали — все це народилося в космічних лабораторіях.

Для України ж це ще й питання безпеки: відшліфовані в космосі технології подвійного призначення завтра стануть основою для захисту нашого неба.

Дійсно, Україна сьогодні не може дозволити собі власну космічну програму, але ми не маємо права випасти з глобальної команди. Навіть якщо наш внесок сьогодні — це «невидимі» алгоритми та складні плати з обстріляного Харкова, вони мають летіти до Місяця.

Країна, яка перестає дивитися в небо, рано чи пізно втрачає і свою землю.

• Експедиція триватиме 10 днів. За цей час «Оріон» здійснить обліт супутника Землі, не здійснюючи посадки, і повернеться назад.

• Астронавти планують віддалитися від Землі на 406 тисяч кілометрів. Це стане найдальшою подорожжю людини в історії, що поб’є рекорд місії «Аполлон-13» (330 тис. км).

• «Артеміда-2» — це критичний іспит для багатомільярдної програми, розпочатої у 2017 році.

• Місія є фундаментом для «Артеміди-4», у межах якої у 2028 році планується перша за десятиліття висадка людей на місячну поверхню.

• США прагнуть закріпити свою присутність на Місяці раніше за Китай, який планує свою висадку на 2030 рік.

   

Цей матеріал створено в межах проєкту Інституту масової інформації за підтримки Міністерства закордонних справ Нідерландів.

Читатйте також:

Прорив у невідоме: як Харків став світовою столицею… холоду

Неупереджена журналістика, експертний аналіз, обґрунтовані думки. Тільки перевірена інформація на нашому сайті та в наших соцмережах.