Харківський період у житті Леся Курбаса. До 137-ї річниці з дня народження митця

Однією з найяскравіших і найтрагічніших сторінок періоду, коли Харків мав статус столиці радянської України у 20-30-х роках минулого сторіччя, стала історія Леся Курбаса та його дітища – театру «Березіль». 

Харківський період

Театр Курбаса перевели з Києва до столиці як один із найцінніших творчих активів у руках радянської влади. Загалом у Харкові Курбас поставив майже двадцять спектаклів. Період життя Курбаса у Харкові золотими літерами вписано в історію української культури.

Режисер фактично з нуля творив сучасний театр європейського рівня. Він увійшов до числа головних європейських творців-модерністів свого часу. Трупа театру складалася з неймовірних за ступенем обдарування акторів. Варто просто перерахувати ці прізвища, які давно набули статусу легендарних: Бучма, Ужвій, Крушельницький, Чистякова.

Навколо молодого та незвичайного театру почали збиратися й інші свіжі творчі сили, які на той час осіли у столиці Радянської України. Павло Тичина та Остап Вишня, Куліш, Яновський, Бажан.

Курбас прагнув максимально модернізувати простір української театральної сцени. Він відкидав застарілу естетику побутового театру ХІХ ст. У його п'єсах виявлялася любов до філософії. У той же час гра акторів була психологічно достовірна.

У постановках «Березіля» знаходилося місце балагану, гротеску, цирковим прийомам, буффонаді та карнавальній умовності, але при цьому все це звертало думки глядача до найгостріших проблем сучасності. Ставилися п'єси не лише українських авторів, а й зарубіжних. Вистави були яскравими та барвистими. Однією з "фішок" постановок Курбаса була дивовижна винахідливість при художньому оформленні.

Режисер знайшов у Харкові «свого» автора. Ним став Микола Куліш. Вистави за його п'єсами «Маклена Граса» та «Мина Мазайло» викликали запеклі суперечки та неприйняття частини критиків, але у результаті увійшли до підручників театрального мистецтва.

Митець і влада

Головна проблема Леся Курбаса в тому, що він не був радянським режисером. Ніколи не зміг би навіть його удавати. Про це пишуть його сучасники та дослідники. Однак час і місце було таке, що з радянською владою треба було домовлятися та постійно підтверджувати свою лояльність. Курбаса звинувачували у «правому ухилі», любові до буржуазного театру, відриві від пролетарських ідеалів.

Як каже одна з версій, після прем'єри «Маклена Граса» у Курбаса відбулася серйозна розмова з головним партійним начальником Харківської області Постишевим. Режисеру було сказано про те, що час переходити на позиції соціалістичного реалізму. З експериментами було покінчено. Сталін починав закручувати гайки. Попереду був час Голодомору та Великого терору. У мистецтві розпочиналася жорстка централізація, ідейна та художня уніфікація. Таким людям як Лесь Курбас у цій системі просто не було місця.

З 1930-го три роки Курбас нічого не ставить на сцені свого театру у Харкові. Офіційна причина – проблеми із здоров'ям. Справжня – неможливість працювати в режимі тиску та заборони від влади.

Курбас їде до Москви, де на запрошення Соломона Міхоелса починає працювати у Державному єврейському театрі. Тут він хотів поставити "Короля Ліра". На новорічні свята до нього планувала приїхати із Харкова дружина Валентина Чистякова. Але не склалося. 

25 грудня 1933 року Леся Курбаса заарештували. Декількома місяцями пізніше він знову повертається в наше місто, але вже як ув'язнений. У харківській в'язниці, лише за кілька місяців, із режисера вибили свідчення. У квітні Леся Курбаса засудили до п'яти років виправних таборів. Далі будівництво Біломорсько-Балтійського каналу. Табір на Ведмежій горі. Соловецький табір особливого призначення.

Але навіть тут Курбас залишався режисером, продовжуючи творити театри. Наразі артистами були ув'язнені. На Соловках він поставив п'єси «Аристократи» Миколи Погодіна та «Учні диявола» Бернарда Шоу. Причому тут публіка розуміла курбасівські постановки навіть глибше, ніж столичні жителі. Адже серед ув'язнених були спадкові дворяни, вчені, опальні діячі культури, у тому числі Микола Куліш.

1937 року майже дві тисячі ув'язнених Соловецькою в'язницею особливого призначення розстріляли в урочищі Сандармох Карельської АРСР. Серед них були Лесь Курбас і Микола Куліш. Розстрільні вироки винесли на честь 20-х роковин Жовтневої революції.

"Не зміг прикинутися радянським режисером", - кажуть про митця. Він був занадто яскравим, вільним, занадто талановитим українцем...

Слідкуйте за нами в соціальних мережах та месенджерах:

Телеграм: https://t.me/gromada_group 

Фейсбук: https://www.facebook.com/gromada.group.novynykharkovataoblasti 

https://www.facebook.com/gromada.grp