Хижак у мантії та з білими бровами. Полювання в барвінку й снігу (відео)

Нічний сніг 9 квітня додав бажання писати про світ птахів на тлі  рослин прифронтової Харківщини. Світ по-своєму жорстокий, бо існують в ньому хижаки і жертви, боротьба за існування й порятунок або трагічний фінал. Несподівані природні обставини тільки загострюють апетит мисливця й  беззахисність його здобичі.

Кизил у передмісті Харкова безстрашно зацвів першим із ягідників. Вважається, що він витримує мінус тридцять, але взимку. Температурні гойдалки нікому не в радість. Кизил – рослина «сімейна», самотньо не вродить.  Весняні сніги – суттєве випробування для майбутнього врожаю.

Доки кущі «хлопчик і дівчинка» ще дрімали й не цвіли, у їхніх гілках  тривало інше сімейне життя. Активно щось обговорювали в садку родини горобців. Уже не перший рік  для них була актуальною приказка  рибного царства «На те й щука в озері, щоб карась не дрімав». Тож поділюся спостереженнями за пташиним  постійним «сусідом-ворогом». Але спершу – узагальнена інформація від орнітологів.

 На те й яструб малий   на ялині, щоб горобець не дрімав

У лісах і лісостепах України живе яструб малий, який обирає домівкою узлісся, галявини, чагарники і лісосмуги між полями.   

Загалом він зустрічається у більшості країн Європи, Малій Азії, лісах Азії, подекуди в Африці (Марокко, Алжир, Туніс) та на  деяких островах біля згаданих материків. Оскільки яструб малий надає перевагу лісовій місцевості, межі його ареалу приблизно  збігаються з межами лісової зони (північ Європи та Азії).

У південній частині ареалу цей вид є звичайним для хвойних і змішаних лісів, що ростуть в горах або на пагорбах. Південна межа ареалу включає Канарські острови, Північно-Західну та Північно-Східну Африку, південь Азіатського континенту та Мадагаскару.

В Україні яструб малий є звичайним гніздовим птахом, але всюди нечисельним. Під час міграції трапляється скрізь.

Довжина тіла – до 40 сантиметрів, а ось розмах крил – до 75 сантиметрів.

Коли взимку рано сутеніло, але горобці й синички ще  дозбирували соняхове насіння із годівниці, щоб не спати голодними, за вікном можна було побачити на старій ялині  чи волоському горіхові завмерлого яструба. Для лаконізму іноді не додаватиму його повну назву, бо малим він навіть мені між гілок не здавався. Згинався,  максимально зіщулювався і видивлявся жертву.

У біологів є термін «статевий диморфізм», тобто  самка набагато більша за самця. Процитую сайт «Птахи України».

Дорослий самець має темно-сіре забарвлення верхньої частини голови, шиї, мантії та надхвістя, на якому помітно сизий відтінок. У багатьох особин на потилиці є біла пляма, що утворена білими основами пер. Нерідко над оком є світла брова. На сірому фоні голови, шиї, спини, надхвістя і крил помітні вузенькі повздовжні чорні штрихи (стрижні пер). Горло сіре, щоки руді. Низ сірувато-білий з рудими або бурими поперечними смугами. Схема оперення самки нагадує оперення самця, але відрізняється за кольором. Верх тіла сірувато-бурий. Білі «брови» над очами часто з’єднуються зі світлими плямами на потилиці. У дорослих птахів дзьоб темно-сірий з чорним гачком. Кігті чорні. Молодий птах схожий на самицю. 

Тож нашим горобцям не давав спокою таки яструб, а не яструбиця, яка спокійно  оглушить і підхопить шпака, значно більшого, ніж горобець.

Ця хижа пора може полювати не лише між пагорбами  віддалених, загублених між лісами сіл, а й у передмісті. Навіть міських скверах і парках. Чимось це нагадує соколів, що жили  в центрі Варшави на Палаці науки.  

Самка яструба важча, тому здатна збити  в польоті птаха вагою до пів кілограма.

Іноді «наш яструб» продовжував сидіти й видивлятися чергового малого птаха навіть коли повз двір проїздили машини, ходили й голосно розмовляли люди, заводили свої концерти коти. Яструб перечікував. Здавалося, ні люди, ні дрібні тварини десь внизу  не були перешкодою для нього, спроможного пильно стежити за територією із засідки.

Можливо, вам теж вдавалося «вполювати» яструба власним телефоном. Не буду вигадувати – зйомка була спонтанною, з вікна будинку. Горобці шугнули врозтіч, а на снігу біля прибитого холодом барвінку залишилися яструб малий і горобець ще менший.

Побачити шлюбні польоти й повітряні залицяння яструбів мені ще не вдавалося.

Що загрожує яструбам

Ще задовго до нинішньої війни в Україні яструб малий  кількісно змалів як вид.

У другій половині ХХ століття повсюдно використовували  введенням інсектициди, якими протруювали насіння. Отрута смертельними концентраціями накопичувалась в органах зерноїдних птахів, якими в основному харчується яструб малий. Популяція відновлюється після заборони масового використання цих речовин.

Винищують їх і досі в різних країнах власники голубів, курей та інших домашніх птахів, бо яструби здатні  вполювати пташенят, які відбилися від дорослих  птахів. Убивають їх і мисливці, щоб самим дісталося більше фазанів чи качок.

Не поспішайте клясти й спробувати закидати камінням яструба. Він все-таки впольовує слабших або й хворих птахів. Такі вже правила у природи.

Яструб малий охороняється Бернською та Боннською конвенціями, а також Конвенцією щодо міжнародної торгівлі вимираючими видами дикої фауни і флори (СІTES).

Фінальний колаж для цієї розповіді має вже іншу адресу.  Фото з родинного архіву. Весняна Одеса. Яструб так і не повернув голови, щоб залишитися на знімку. Зате алеями прогулювалися павичі. Так само багатим віялом розкривався квітучий кущ.

Тож хай буде в нашому житті більше приємних несподіванок.

Авторка  відео, фото  і колажів Ірина Мироненко