Хто має знати, що його розтопчуть: «Пси зі звалища» у Білому домі; прокурор проти Трамп-Тауера; навіщо росіяни твердять про мир?

Саміт лідерів ЄС, який відбудеться у четвер, 18 грудня, покаже, чи збереже блок єдність — чи Дональд Трамп зможе його розколоти.

Цей огляд світових медіа пишеться на тлі гострої полеміки між європейськими урядами щодо використання заморожених російських активів для фінансування відновлення України та оголює глибший розкол на континенті з приводу того, як реагувати на новий світовий порядок та безпрецедентний тиск з боку США.

Багато європейських ЗМІ пишуть, що провал буде катастрофою для авторитету ЄС у світі з огляду на сигнал, який він надішле. Не лише войовничій адміністрації Трампа, яка у своїй Стратегії національної безпеки заявила, що підтримуватиме євроскептичні сили, а й президентові Росії Володимиру Путіну, який відкрито ставить під сумнів суверенітет колишніх радянських республік.

Старший науковий співробітник з питань безпеки в Європейському центрі ініціатив з питань стійкості Аарон Гаш Бернетт та адвокат з питань санкцій і прав людини Джеймісон Р. Файрстоун у своїй статті для нідерландської газети De Standaard.

пояснюють, чому всі потуги росії залякати судом європейській країни, зокрема Бельгію, є нічим іншим як театром та цирком, на який не варто зважати. Адже рішення російських судів не мають сили за кордоном, а міжнародні та європейські юрисдикції не дають Москві шансів не лише виграти справу, а й навіть подати позов. росія боїться рішення ЄС щодо репараційного кредиту: воно означає, що заморожені активи не повернуться, а в майбутньому доведеться виплачувати репарації Україні.

Чому Центральний банк рф щойно подав позов проти бельгійської компанії Euroclear у московському суді? Щоб залякати нерішучі уряди ЄС і змусити їх відмовитися від плану Європейської комісії щодо фінансування України за допомогою "репараційного кредиту" на суму приблизно 210 мільярдів євро, вважають автори.

Але цей крок викриває ахіллесову п'яту Росії: Москва не має жодних реальних шансів навіть домогтися розгляду справи в бельгійських, європейських або міжнародних судах, не кажучи вже про перемогу.

Такий головний висновок міститься в документі, опублікованому цього тижня і підтриманому міжнародними юристами з усього світу. До схожих висновків дійшли й в окремій юридичній думці, опублікованій минулого тижня компанією Covington & Burling LLP.

Суть проста: Україна потребує фінансування в інтересах безпеки всієї Європи, а Росія не може успішно подати позов. Рішення її власних судів не підлягають виконанню за кордоном. Міжнародні суди не мають юрисдикції. Інвестиційні договори не застосовуються. А кредит на відшкодування збитків не створює нових підстав для позову, оскільки від Росії нічого не забирається.

Погрози судовими позовами є юридичним театральним видовищем, а не законом. Європа повинна ставитися до них як до театру і цирку та рухатися вперед, рятуючи Україну і себе.

Для Москви це слово означає дещо інше, ніж на Заході, обґрунтовує на сторінках Politico Magazine Джеймс Кірчик — глобальний репортер Axel Springer та автор книги «Кінець Європи: диктатори, демагоги та майбутні темні віки».

«Він має знати, що його розтопчуть», – сказав Віткофф Такеру Карлсону про Зеленського, погоджуючись із твердженням ведучого, що Україна програє війну, що досить дивно для американського дипломата публічно телеграфувати щодо одержувача мільярдів доларів американської військової допомоги.

Такі заяви болісно ілюструють брак у Віткоффа дипломатичного досвіду та підживлюють російські наративи про те, що Зеленський якимось чином є перешкодою на шляху до миру, звертаэ увагу оглядач.

Під час Холодної війни існувало емпіричне правило: якщо організація мала у своїй назві слово «мир», вона була або офіційним органом, або прикриттям Радянського Союзу.

У 1949 році, коли Радянський Союз провів своє перше випробування ядерної зброї, у Парижі було організовано «Всесвітній комітет захисників миру».

Проголошуючи себе «прихильниками миру», радянська влада та їхні симпатики на Заході встановили цинічну дихотомію, згідно з якою кожен, хто виступав проти них, за своєю суттю підтримував війну.

Зрештою, яка людина, яка країна могла б виступати проти чогось такого благородного, як мир?

Цей лінгвістичний злочин був використаний для приховування набагато серйозніших, відчутніших злочинів, оскільки радянська влада проголошувала свою любов до «миру», використовуючи при цьому насильство або загрозу його застосування для завоювання територій та поневолення народів.

Сьогодні Росія дотримується того ж сценарію, висуваючи «мирні» пропозиції, які практично ідентичні одностороннім вимогам, висунутим президентом Росії Володимиром Путіним перед початком повномасштабного вторгнення у 2022 році.

Адміністрація Трампа, тим не менш, використала їх як відправну точку для власної угоди та тисне на Україну, щоб вона їх прийняла.

Путін добре розуміє, що бізнесмени, не особливо відомі своєю моральною турботою, надають пріоритет зароблянню грошей, а не абстрактним поняттям, таким як «мир».

Саме тому Кремль апелює до менталітету адміністрації Трампа, схожого на корпоративний менталітет ради директорів, підкреслюючи економічні вигоди, які отримають Сполучені Штати (точніше, бізнесмени з хорошими зв'язками), якщо конфлікт буде швидко припинено на російських умовах.

Використовуючи західні страхи перед «Третьою світовою війною» (ще один основний елемент радянської риторики, який Трамп та його прихильники повторювали під час виборів 2016 року), вона вдає бажання миру, водночас неявно погрожуючи війною.

Колись на цей обман попалися наївні ліві; тепер це дедалі більше правих секторів, які стали вразливими до лінгвістичної софізми радянської епохи. Обидві сторони страждають від нерозуміння природи кремлівського режиму, який залежить від насильства та постійної загрози йому, щоб вижити.

Тоді, як і зараз, прийняття «миру» на умовах Москви означає дозволити росіянам робити все, що вони хочуть.

Жоден із документів не був оприлюднений, зазначає The New York Times. Але люди, знайомі з ними, сказали, що оперативний документ містить багато конкретних директив, покликаних заспокоїти Україну в різних сценаріях можливого вторгнення Росії.

Один американський чиновник, який говорив із журналістами на умовах анонімності, сказав, що документ «дуже конкретний» щодо того, як стримувати подальші вторгнення та карати Росію, якщо вони відбудуться.

Першочерговим завданням є план збільшення чисельності української армії до «мирного рівня» в 800 000 військовослужбовців, оснащених сучасним обладнанням і які пройшли відповідну підготовку, щоб служити сильним стримуючим фактором для Росії. Під час війни чисельність армії було збільшено майже до 900 000 чоловік. Для порівняння, армія Німеччини налічує близько 180 000 військовослужбовців.

Створення та підтримання таких сил вимагатиме «стійкої та значної підтримки» України, йдеться у спільній заяві лідерів 10 європейських країн та вищих посадових осіб ЄС. Один європейський дипломат сказав, не уточнюючи, що в документі перелічені «дуже конкретні» деталі щодо військової техніки, яка потрібна Україні.

У документі також викладено подробиці про військові сили під керівництвом Європи, які допомагатимуть Україні, діючи всередині країни для забезпечення безпеки у повітряному та морському просторі.

Офіційні особи відмовилися надати детальну інформацію про те, які країни розмістять війська в Україні, але Зеленський заявив у вівторок, 16 грудня, що кілька країн уже дали приватні обіцянки про це.

Очікується, що ці війська базуватимуться на західній Україні, далеко від лінії припинення вогню, щоб слугувати додатковим стримуючим чинником проти будь-якої майбутньої російської агресії.

Кожна країна вже розуміє свою роль чи обсяг постачання... Дехто готовий надати лише розвіддані, інші — війська в Україну, тобто наземні сили. Це зафіксовано у документі,

- сказав Зеленський під час прес-конференції з прем'єр-міністром Нідерландів Діком Шуфом у Гаазі.

Американці допомагатимуть перевіряти дотримання Росією умов угоди та стежити за тим, щоб дрібні сутички між Росією та Україною не переросли у нову війну.

У документі докладно описано, як США допомагатимуть виявляти спроби Росії організувати операції під хибним прапором, які можуть дати Москві привід відновлення військових дій. Офіційні особи вже багато років кажуть, що це проста тактика Росії.

У Vanity Fair цікавий матеріал про членів команди Трампа, яких журналісти називають Junkyard Dogs ("псами зі звалища").

Кріс Віппл пропонує рідкісний інсайдерський погляд на перший рік другого президентського терміну Дональда Трампа — через фігуру Сьюзі Вайлс, голови апарату Білого дому та ключового менеджера влади за умов постійної кризи.

У розмовах з репортером Крісом Віпплом Вайлс постійно наголошувала, що повністю підтримує політику Трампа і всі найважливіші рішення його адміністрації.

Однак Vanity Fair наводить кілька висловлювань Вайлс, які суперечать офіційній позиції Білого дому або виставляють не в кращому світлі президента та його оточення. Ось кілька прикладів.

Вайлс каже, що навчилася мати справу з чоловіками з великим его завдяки своєму батькові, який мав алкогольну залежність.

У алкоголіків, коли вони в запої, всі риси особистості виявляються особливо яскраво", - сказала Вайлз. І потім додала, що Трамп має «особистість як у алкоголіка»: «Він діє, виходячи з уявлення, що для нього немає нічого неможливого. Нічого, нуль, нічого.

Вайлс визнає, що довгий час не розуміла величезного політичного значення «досьє Епштейна». Серед тих, хто це розумів, вона називає віце-президента Джей Ді Венса, «бо він десять років як конспіролог».

Центральне місце в тексті займають так звані "пси зі звалища" - агресивні політичні бійці другого кола Трампа, яких використовують для тиску, атак і зачисток.

Ці постаті існують поза звичними інституціональними рамками, діють грубо і без компромісів, відображаючи загальний стиль нової адміністрації: влада як силове протистояння, а не процес погоджень.

Авторитарний правитель Сербії пригрозив помстою після того, як протестувальники та прокурор зірвали плани будівництва Трамп-тауер у Белграді, інформує The Guardian.

Будівництво було припинено після того, як сербському міністру було висунуто звинувачення щодо проекту на 500 мільйонів доларів, що завдало шкоди імперії родини Трампів.

The Guardian називає це рідкісним провалом для глобальної кампанії родини Трампів з метою заробітку коштів.

 

«Ми втратили виняткову інвестицію», – заявив у вівторок президент Сербії Александар Вучич. «Я особисто забезпечу притягнення до відповідальності кожного, хто брав участь у заподіянні цієї шкоди».

Вучич, чиї затишні стосунки з російським президентом Володимиром Путіним залишили йому мало західних союзників, особисто залицявся до Трампів. Але тисячі демонстрантів влаштували протести на місці запланованого будівництва готелю та житлового будинку, історично резонансного місця, яке довго було заборонено для забудовників.

Це місце мало статус охоронюваної культурної спадщини. Колись перлина модерністської архітектури, воно було збережено як руїни військової штаб-квартири геноцидного режиму Слободана Мілошевича, розбомбленої НАТО в 1999 році.

Через дев'ять днів після перемоги Трампа на виборах у листопаді 2024 року режим Вучича скасував цей захищений статус. Але необхідні документи були сфальсифіковані, заявив голова інституту культурної спадщини після його арешту в травні. Вучич похмуро відгукувався про «корумповані банди» прокурорів, які порушують «сфабриковані справи».

Але прокурор Младен Ненадич наполягав. Він здійснив подальші арешти, кульмінацією яких стало висунення обвинувачення міністру культури Ніколі Селаковичу та іншим посадовцям «у зв'язку з незаконністю позбавлення статусу культурної цінності» місця запланованого будівництва Трамп Тауер.

Практично всі світові ЗМІ слідом за австралійськими медіа написали про подвиг похилого віку іммігрантів з СРСР Бориса та Софії Гурман під час трагічних подій у Сіднеї, коли ісламські терористи розстріляли людей єврейської громади, які зібралися на пляжі, щоб відсвяткувати Хануку.

Як пише BBC на відео видно, як пан Гурман бореться з одним із стрілків та відбирає у нього зброю, перш ніж вони обидва падають на дорогу.

Єврейська рада депутатів штату Новий Південний Уельс підтвердила цю інформацію, написавши: "Хоча ніщо не може зменшити біль від втрати, ми відчуваємо непереборне почуття гордості за їхню хоробрість і самовідданість".

 Борис був механіком на пенсії, відомим своєю щедрістю, тихою силою та готовністю допомогти кожному, хто цього потребував. Софія працювала в Австралійській пошті та була глибоко любима своїми колегами та громадою,

 – повідомили члени родини Гурман.

Читайте також:

«Якого біса?» - зрив операції «Павутина»; жорстокі атаки на Європу; Харківські танки рушили на Камбоджу...

Якщо Ви хочете бути в курсі, про що пише світова преса, читайте наші щотижневі огляди щосереди.