Художнє плавання у світі й Харкові: синхрон дитинства, миру і Різдва

За олімпійськими перемогами й поразками стоїть іноді столітня історія розвитку того чи іншого виду спорту,  який здається «молодим», бо  не так давно став олімпійською дисципліною. 1984 року тоді ще синхронне плавання (тепер його називають художнім) увійшло до програми Олімпійських ігор.  Ті перші змагання тривали від 6 до 12 серпня в Лос-Анджелесі. 50 спортсменок із 21 країни  змагалися за два комплекти нагород – дуетами і командами (або групами, як іноді пишуть). Перемогли господарки – американки. Коментувала ті змагання, тобто  вихід синхронного плавання на олімпійську арену колишня професійна плавчиня і кіноакторка  Естер Вільямс. Вона знялася у багатьох фільмах, але  своє друге кіноім’я «Русалонька із Голлівуду» дістала після кінокартини «Русалонька на мільйон доларів». Вона зіграла роль реальної жінки, яка  через стан здоров’я зайнялася плаванням і ризикнула  носити публічно на пляжі  не сукню з панталонами, а корсетний суцільний купальник, який облягав її фігуру. Це була майбутня актриса і письменниця з Австралії Аннет Келлерман.  Її навіть арештовували 1907 року у США  за аморальність і неприпустимість такого вигляду. Але це тільки підігріло інтерес до купальників, а й   збільшило популярність так званих русалоньок у прозорих басейнах, які розважали публіку плаванням серед риб. Наприклад, Аннет плавала в акваріумі, встановленому в Нью-Йорку в досить нетиповому місці – на іподромі. Кінні перегони мали свої перерви, то чому б не зайняти охочих до яскравих емоцій ще й виглядом «водної балерини».  Усе це – світова передмова до художнього плавання як виду спорту.

Доки у США  робили ставку на розваги та випуск жіночих купальників і навіть знімали Аннет в кіно повністю оголеною (вважається, що й тут вона стала першою в образі Венери), Канада побачила у водному балеті спортивні перспективи.

Рівно через 100 років від проведення перших змагань Асоціація артистичного плавання Канади повідомила на своєму сайті:

«За минуле століття кількість артистичних плавців, які брали участь у наших програмах, зросла з кількох до десяти тисяч. Наш спорт постійно розвиває людей з характером, які знаходять успіх у майбутній кар’єрі, вважаючи досвід плавання невід’ємною частиною свого життя».

Основні навички цього виду спорту, а саме рухи та фігури, спочатку були частиною програми Королівського товариства порятунку. Саме з демонстрації уявних дій рятувальників у воді склали програму змагань у Монреалі 1924 року. Їх організувала аматорська атлетична асоціація. Пеггі Селлер, яка народилася 1905 року в Шотландії,   тоді перемогла. Вплив Селлер  на популяризацію нового виду спорту поступово вийшов за межі країни й континенту. Вона навіть написала перший посібник з канадського синхронного плавання.

Селлер стала ще й досвідченою дайверкою, азартно грала у водне поло, але при цьому активно пропагувала змагання з плавання, яке продовжували називати то химерним, то декоративним. Якщо придивитися до  фото першої синхронниці, то можна помітити панчохи-сіточку. Вони доповнювали  купальник.

Перша синхроністка прожила 91 рік. Життя в неї було бурхливе й мандрівне. Їй вдалося організувати так звану демонстраційну команду синхроністок. Вона супроводжувала цю команду до Гельсінкі, на Олімпіаду  з надією, що виступи із синхронного плавання незабаром увійдуть до олімпійського календаря. Того ж, 1952 року, пройшов перший чемпіонат із синхронного плавання у Франції. Синхроністки згодом офіційно змагалися на Панамериканських іграх. Пеггі Селлер померла 1996 року, тобто устигла порадіти, як від 1984 року  жінки змагаються на Олімпійських іграх у цьому виді спорту.

Канада за 100 років завоювала репутацію країни художнього плавання, відомої своїми експертними технічними навичками та інноваційною хореографією. Але це не принесло їм у Парижі 2024 року жодної нагороди.

Україна найкраще виступила в цьому виді спорту  на Олімпіаді в Токіо. Від 2 до 7 серпня 2021 року в Токійському водному центрі змагалися дуети і  команди. В обох змаганнях українки завоювали бронзу.

У Канади за всі олімпійські десятиліття було 8 медалей.  На Олімпіаді в Парижі канадський дует став шостим. Медалі  цього разу вручалися за підсумками виступів у технічній та вільній програмі.

Український дует Марина Алексіїва – Владислава Алексіїва, наші харків’янки,  у технічній програмі показали 5-й результат, а у вільній – 7-й. За підсумками оцінок обох виступів українки показали 5-й загальний результат.

Можна багато прочитати про сестер-близнючок з Харкова. Їм 23 роки. Навчалися у Каразінському університеті.

Можливо, на цьому фото із спорткомплексу «Локомотив» у різдвяно-новорічній програмі мирного десятиліття є і Влада з Мариною. Вони тренувалися колись саме в цьому басейні Південної залізниці. Керівництво магістралі ініціювало проведення для дітей залізничників незвичного зимового свята – ялинка на воді.

Мені пощастило   готувати радіорепортаж із свята, на якому особливе захоплення і в малечі, і в дорослих викликали  номери художнього плавання. Вони впліталися у казковий сюжет про боротьбу добра і зла.  Звичайно,  з перемогою добрих сил, яким активно допомагали русалоньки. Ялинка виблискувала вогниками десь аж під стелею. Ніхто тоді не уявляв, що спорткомплекс (на щастя, порожній бо то була ніч) зруйнує російська ракета.

Від російського обстрілу вночі 2 вересня 2022 року в харківському спорткомплексі "Локомотив" зруйновані басейн та боксерський клуб, який відкрили у лютому того ж року. Загиблих або поранених немає.

Про це повідомив голова Харківської обласної військової адміністрації Олег Синєгубов.

Близько півночі російська армія ракетою типу С-300 завдала удару по спортивному комплексу "Локомотив" у Холодногірському районі Харкова. "Це світова спортивна арена, де тренувалися наші "золоті рибки" — чемпіонки із синхронного плавання. У цих стінах виступали світові зірки із різних видів спорту, призери Олімпійських Ігор", — повідомив Олег Синєгубов.

Досі в пам’яті короткі миті розгубленості, коли  на святі ялинки (воно припало на Різдво) над басейном і трибунами з глядачами  раптом згасло світло. Але я сиділа майже над водою і помітила, як із вогниками в руках випливають синхронниці. Вони вибудовували на хвилях басейну то  ланцюжки, то кола. Музика доповнювала магію. Тепер на ті вогники дивитися болісно.  Вони нагадують лампадки пам’яті убитих війною. Військових і цивільних. Дорослих і дітей. У тих далеких мирних роках рейковий автобус та спеціальні електропоїзди привозили маленьких глядачів на ялинку в басейні з кількох областей України. Найбільше – з Харківщини. Куп’янськ, Ізюм, Балаклія, Дворічна. Назви, за якими зараз стільки  болю. У наших деокупованих містах і селах так багато  справ, що ніби й не до спорту. Але стежити хоча б за деякими олімпійськими стартами, особливо, якщо змагаються українські спортсмени,  там усе-таки, думаю, встигали. Бо азарт  Олімпіади не порівняти з іншими змаганнями навіть міжнародного рівня.  Тому додам ще деякі факти – уже з перспективою на Ігри в Лос-Анжелесі через  кілька років.

Наприкінці 2022 року Міжнародна федерація водних видів спорту (World Aquatics) оголосила, що відтепер у командних турнірах можуть брати участь змішані колективи: збірним дозволили заявляти до двох чоловіків.

Олімпійські ігри в Парижі мали стати "знаковим моментом" для розвитку чоловічого артистичного плавання, але жодна з країн не заявила на турнір змішану команду. Загалом у 2015-му чоловіків-синхроністів  уперше допустили до чемпіонату світу. Тоді в програмі зʼявилися змішані дуети.

Американець Білл Мей став першим в історії чемпіоном світу з артистичного плавання серед чоловіків, виборовши на ЧС-2015 "золото" в технічній програмі в парі з Крістіною Джонс. На чемпіонаті світу-2024 чоловіки були представлені в командах США, Італії, Чилі й Таїланду.

Балет на льоду є давно. Чому б не бути  спільному артистичному плаванню? Балети на воді для дорогих клубів  у різних країнах (знаходила й фото з України наших днів) використовують для артистів тему 1920-х років, моду на купальники і взуття тієї епохи.

На ці виступи «водні балерини» взувають червоні черевички на високих підборах, щоб ефектно демонструвати ноги у взутті, добре помітному від столиків вздовж басейну. Другий  заексплуатований образ – чоловіки й жінки натягують спеціальні хвости русалок і дельфінів та розігрують  порятунок дельфіном однієї з русалок, заплутаної в сітці рибалки. Як олімпійському виду спорту не скотитися до  рівня пляжного клубу з появою в командах чоловіків? Немає потреби зараз шукати відповіді. Будь-що, де є азарт змагання,  можна перетворити на вульгарне видовище і гонитву за гонорарами, а можна створити незабутню історію.