Історії світла та сили. Як збірка казок допомагає долати темряву та наснажуватися дітям і дорослим
Статтi | 16 жовтня, 2025 у 22:06 | 990 | Автор: Наталія Меркулова

Фото: діти у центрі "Тарасик", створеному батьком загиблого льотчика для інших дітей військовослужбовців.
Унікальна збірка «Історії світла та сили» побачила світ. Сутність її вже закладена у промовистій назві. Це історії, сповнені світла, дають силу долати психологічні наслідки війни дітям, а також родинам військових, які стикаються з психологічними проблемами після повернення тата з фронту.
Символічно, що книжка надрукована у Харкові, в друкарні „Фактор-Друк“, відновленій після руйнівного російського обстрілу. Особливістю цієї збірки є те, що її неможливо купили в книгарні. Незабаром книжка з’явиться в усіх обласних дитячих бібліотеках України. Як знайти у своєму серці світло, що допоможе не загубити свій шлях навіть у найтемніші часи? Що дає нам наснагу у прагненні перемогти? Відповіді – у цій книжці, яка складається з дивовижних історій про сміливих героїв, чарівні події та світло, яке завжди перемагає темряву.
Розмова про це з Наталією Кривоконь, докторкою психологічних наук, професоркою кафедри психології та педагогіки Національної академії Національної гвардії України, співголовою ГО «Воїни добра».

Читання казок, як терапія
Наталія Кривоконь є авторкою багатьох публікацій, що стосуються актуального напряму в психології — казкотерапії. Саме їй належить ідея створення цього видання. А керівник ГО „Воїни добра“ Олександр Кривоконь разом з іншими партнерами та благочинниками допоміг реалізувати цей проєкт.
Казкотерапія, бібліотерапія – це метод «лікування» книжками, новими знаннями та позитивними емоціями, – пояснює професорка. – Зцілення власне самим процесом читання. Коли людина читає, вона осмислює якісь події свого життя, порівнює свою життєву ситуацію з життєвими обставинами інших, добудовує логічні зв’язки та паралелі. Терапія читанням або бібліотерапія – це метод, що дозволяє рефлексувати, розмірковувати, коли людина починає «занурюватися» в себе. Це як внутрішній діалог. Ми розмірковуємо над тим, що викликає у нас певні емоції, чому ми залишилися небайдужі до якоїсь ситуації чи події. Виникають почуття. Ми переживаємо їх і водночас починаємо глибше усвідомлювати, роздумувати. Ось чому більш терапевтичним є саме читання, а не прослуховування аудіокнижок.
А ще жива книжка – це результат спільної творчої праці і колективного натхнення. Кожен співавтор, кожен співтворець вкладає в неї своє бачення, свою частку переживань та емоцій, свій творчий внесок. У нашій збірці ілюстраторами були молоді художники, студенти харківської академії дизайну і мистецтв. І вони зробили ілюстрації в різних художніх стилях, але ми вирішили залишити їх обидва, тому що комусь більше припадають до душі «лялькові» форми, а комусь – «мультиплікаційний» стиль, що більш схематичний, але не менш виразний.
І коли книга потрапляє до читача, результат цієї творчої праці стає матеріальним. Живу книжку можна тримати в руках, роздивлятися ілюстрації, кольори і відтінки, насправді «відчути» книжку. При читанні паперової книжки задіяно більше органів відчуттів, ніж при читанні електронної книжки чи прослуховуванні аудіокнижок. Жива книжка приносить більше задоволення, і сенси, закладені в ній, «заходять» швидше.

Казкотерапія допомагає наснажитися
Ця книжка розрахована на дітей, які переживають страхи повномасштабної війни. Сьогодні всі діти в Україні страждають від наслідків війни, навіть, якщо вони знаходяться у більш-менш «безпечних» регіонах, хоча в Україні зараз таких місць немає, тому що ракети долітають всюди.
Наші історії особливі тим, що вони створені на основі певної психотехнології –технології наснаження, - ділиться Наталія Кривоконь. - Наснаження – це психологічний термін, що позначає процес і стан, який спонукає людину до душевного піднесення та додає віри у власні сили. Наснаження допомагає знайти свої сильні сторони та реалізувати свій ресурсний потенціал. У ширшому контексті, це наповнення силою, ідеями або енергією. На жаль, ми більше знайомі з поняттям «виснаження». Це, коли взагалі немає сил. А що треба зробити, щоби сили з’явилися? Наснажитися. І ці казки побудовані з урахуванням того, щоби допомогти дітям насичитися життєвою енергією за рахунок усвідомлення власних труднощів, пізнання того, що й інші переживають і долають щось подібне. А також вони пропонують моделі виходу зі скрутних ситуацій.

Про це говорить сама назва книжки - «Історії світла і сили». Вона про те, як набути силу через просвітлення і внутрішній підйом. Наснага – це і є душевні або духовні сили. Сили психологічної витримки, стійкості та життєздатності. Щоби не просто жити, а хотіти жити, могти розвиватися, шукати і знаходити ресурси, сили. Такий собі внутрішній імпульс. Ці казки дозволяють наснажитися, тобто увійти в такий емоційно-психологічний стан, коли людина відчуває прилив сил, бажання щось робити, творити, допомагати.
Як працює ця технологія?
Всі історії, описані у цій збірці, вони про те, що не слід боятися ділитися своїми тривогами й труднощами з іншими. У кінці кожної казки є вважливе запитання, яке дозволяє побудувати діалог з дитиною, - розповідає Наталія Кривоконь. - І діти в такий спосіб можуть розкрити свої тривоги, страхи, можливо поділитися якимись переживаннями чи досвідом. Технологія наснаження через читання спеціально створених казок дозволяє з одного боку, побудувати діалог між дітьми і батьками шляхом питань, які дозволяють активізувати спілкування. З іншого - набути снаги, бо дитина впізнає себе в персонажі, який стикається з труднощами, боїться, сумує, але все ж таки знаходить силу і долає перешкоди. Це створює ефект дзеркала: «Якщо герой зміг — зможу і я». Також через історію читач отримує приклад адаптивної поведінки: як просити про допомогу, як заспокоїти себе, як підтримати інших. Це особливо важливо для дітей, які не завжди мають доступ до вербалізованих стратегій. А ще через емпатію (співчуття) до героя дитина може пережити власні емоції в безпечному форматі, а також активувати когнітивні схеми надії: у світі є добро, підтримка, вихід.
Крім цього, в наших казках закладені ще й певні практичні поради. Зокрема, як треба правильно дихати, якщо чогось боїшся, які дії чи кроки треба зробити, щоби перебороти страх. Тобто книжка містить багато корисних психологічних знань, які трансформовані в цікаві та зрозумілі для дітей історії, написані молодими людьми, які ще близько пам’ятають і своє дитинство. Наші автори краще знають дитячий сленг, краще розуміють спосіб мислення сучасних дітей, і можуть все це передати в своїх історіях. Якщо текст містить прості пояснення емоцій, тілесних реакцій, способів самодопомоги, то це формує емоційний інтелект: дитина вчиться розпізнавати й називати свої стани, що вже саме по собі знижує дистрес.
Автори книги — курсанти Національної академії Національної гвардії України, майбутні і сьогоднішні військові психологи.

Збірка казок «Історії світла та сили» вийшла накладом майже 8 тисяч примірників. Книжки вже почали передавати в бригади Нацгвардії, а також в усі обласні дитячі бібліотеки України. Вже отримали книжки у Харкові, Запоріжжі, Києві та Львові.

Чому тато мене більше не любить?
Насамперед ці казки ми створювали для дітей, батьки яких воюють, - зазначає авторка проєкту. – Психологи сьогодні наголошують на проблемі, яка виникає в сім’ях, коли боєць, який пережив досвід активних бойових дій у повномасштабній війні, повертається з фронту у «мирне» життя, у цивільний світ, додому. І тут виникає чимало болючих непорозумінь та емоційної плутанини. Дитина бачить, що тато, який повернувся з війни, став більш замкнутим, емоційно відстороненим, віддаленим, надто стриманим, іноді, навіть, похмурим. Зовсім не таким, яким був раніше. Така незвична для дитини поведінка тата – це природня реакція на участь у бойових діях. На війні – це спосіб виживання в екстремальних умовах – стримувати свої емоції, зосереджуватися лише на виконанні завдання. І коли боєць повертається до родини, він продовжує застосовувати цю модель поведінки, яку він виробив на війні, щоб там вижити. А сім’я його не розуміє. Дитина може думати, що тато з якихось причин став гірше ставитися до неї, або взагалі не любить. А насправді – ні. Насправді він так само потребує допомоги від родини і дітей. І треба, щоби кожен в родині зробив крок назустріч один одному.

В збірці є історії про те, як налагодити зв’язок між тими, хто пережив травмівний досвід на війні, і родиною, яка не завжди до кінця розуміє, що відбувається з близькою людиною. У книжці є казка «Маленька гілочка», в яку «зашита» ця проблема – як налагоджувати контакт з татом після того, як він повернувся з війни. В цій казці є порада, як подолати цю проблему: члени родини з маленької гілочки разом виростили деревце. І ця спільна справа об’єднала родину. Тепло стосунків і злагода знову повернулися в сім’ю, бо взаємодія і спільне прагнення до мети зближують.
Рівний рівному. Історії для воїнів з ампутаціями та важко поранених
Ми вважаємо перспективним і перенесення моделі «історій світла та сили» на психологічну допомогу комбатантам з тяжкими пораненнями та інвалідністю, - ділиться планами Наталія Кривоконь. - У лютому 2026 року плануємо розпочати новий проєкт, у фокусі якого будуть важко поранені бійці, які продовжуватимуть життя з інвалідністю. Його мета — відновлення внутрішньої опори, гідності та мотивації через художнє слово, створене у співпраці курсантів-психологів і самих комбатантів. -Для них ми створюватимемо історії, які розповідатимуть про позитивний досвід інших, тих, хто має аналогічні проблеми, - пояснює суть нового проєкту Наталія Кривоконь. - Є такий вид навчання і психологічної підтримки, який називається «рівний - рівному»: «я вже пройшов складний життєвий шлях, отже і ти пройдеш». В наступному проєкті будемо використовувати саме цей підхід. Вивчаючи основи психологічної реабілітації, курсанти записуватимуть інтерв’ю з пораненими на різних етапах їх відновлення, з дозволу самого героя, з його коментарем або побажанням іншим.

Так само буде задіяна технологія наснаження. Основна мета – ділитися ідеями, де взяти сили, щоби боротися і хотіти жити далі. Ми вже продумували основну тематику можливих історій: як жити з душевним болем від втрат? Або як навчитися жити з фізичним болем? Як побудувати нову ідентичність? Де межа вразливості? І яка роль гумору у складних життєвих обставинах? Про все це буде в історіях, щоби людина, яка перебуває у шпиталі, на реабілітації, і яка переживає дуже складний етап свого життя, могла швидше адаптуватися й успішно інтегруватися до соціуму.

Слідкуйте за нами у соціальних мережах:
Коментарі
Ще декілька актуальних новин на зараз