Куди ж мчиш ти, Червоний Вогняний Коню?

За минулі сто років у роки Коня жодна подія чи зміна не виникали раптом, а були продовженням і розвитком грандіозних і пристрасних історичних смерчів попереднього року.

 2026-й буде роком Червоного Вогняного Коня, що розпочнеться 17 лютого 2026 року і закінчиться 5 лютого 2027 року. Цей знак символізує пристрасть, рішучість і зміни, приносячи з собою динамічні події, що потребують балансу та сміливості.

І ще один серйозний момент, який не вислизне від погляду допитливого поціновувача історії: у цей рік нічого не завершувалося і навіть не досягало кульмінації. Роки Коня — смутні, вони важко і напружено ведуть до результату, який може настати лише через тривалий термін.

Які тільки політичні вітри не віяли над колишньою царською імперією у стрімкий і кривавий 1918-й рік! Причому вітер міг змінитися в одну мить…

Харків. Миколаївська площа. Дворянські збори. Німецька комендатура у 1918 р. 

3 березня 1918 року між більшовиками та німцями був підписаний Брестський мирний договір, за яким українська територія разом із Харковом опинялася в зоні німецької окупації.

Того ж року члени Центральної Ради викрали київського банкіра, голову зовнішньоторговельного банку Абрама Доброго, і перевезли його до Харкова, де утримували під арештом. Викрадення людини, через банк якої йшли фінансові операції окупаційних військ із Рейхсбанком, викликало обурення німецького командувача в Україні фон Ейхгорна.

Негайно були заарештовані члени Центральної Ради в Києві, і в країні була затверджена влада гетьмана П. Скоропадського. У Харкові багаторазово вводилася комендантська година з обмеженням пересування містом.

Історик С. Волков наводить у своїй роботі опис Харкова у травні 1918 року одним із добровольців:

«Харків, де в ті дні життя вирувало, являв собою разючий контраст вмираючій Москві. Впадала в очі велика кількість офіцерів усіх рангів і всіх родів зброї, що фланірували у блискучих формах вулицями та наповнювали кафе і ресторани. Їхня весела безтурботність не тільки дивувала, а й наводила на дуже сумні роздуми».

Кінець 1918 — початок 1919 був періодом успіхів для червоної армії та радянської влади в Україні. Але поряд із цим вибухнув лівоесерівський бунт у районі Куп’янськ-Вовчанськ-Валуйки. У Куп’янську ліві есери створили власний ревком на чолі з Муравйовим та Сабліним. Вони розстріляли місцевих комісарів і створили «повстанську армію» з трьох полків.

Невдовзі червоні війська П. Дибенка придушили ці виступи, а на Харківському губернському З’їзді рад більшовицький лідер Артем ледве відбився від нападок лівих есерів, звинувативши учасників куп’янських виступів у грабунках.

У стенограмі неодноразово зазначено: «шум, крики, доповідача не чути». Ви не повірите, але в деяких документах більшовиків підкреслюється, що це — «російські есери, яких треба добити», а з українськими лівими есерами «співпрацювати можна», бо «вони повставати не будуть».

Знову «невизначений» рік: у СРСР із НЕПом уже покінчено, а колективізація та індустріалізація ще не досягли кульмінації.

Підписано Указ про розширення системи трудових таборів. Вони перебувають тепер у віданні ГУЛАГу (Головного управління таборів), що підпорядковується ОГПУ.

Цього ж року в країні наступило 30 лютого на виконання постанови Ради Народних Комісарів «Про перехід на безперервне виробництво на підприємствах і в установах СРСР».

Весь рік розділили на 72 п’ятиденки. Новий табель-календар передбачав 12 місяців по 30 днів і 5 днів «некалендарних» свят. Незважаючи на те, що такий графік передбачав вихідний кожні п’ять днів, «безперервка» не прижилася і проіснувала близько року.

Однак, як підрахували вчені, 30 лютого все ж таки настане! Це не жарт: це станеться у… 3328 році, оскільки григоріанський рік не зовсім точно відповідає астрономічному, і до першої третини четвертого тисячоліття якраз накопичиться один зайвий день. Можливо, хтось із наших далеких нащадків зможе відзначити цю подію?

Харківська операція 1942 року або Друга харківська битва — велика бійка Другої світової війни. Наступ радянських військ розпочався як спроба стратегічного наступу, але завершився оточенням і практично повним знищенням сил червоної армії, що наступали.

Через катастрофу під Харковом стало можливим стрімке просування німців на південній ділянці фронту на Воронеж і Ростов-на-Дону з подальшим виходом до Волги та просуванням на Кавказ. Після Барвінківсько-Лозовської операції у полон потрапила рекордна кількість радянських військових. 

Командувач операцією з німецького боку генерал-полковник фон Клейст писав у спогадах:

На полі бою всюди, наскільки вистачало очей, землю вкривали трупи людей і коней, і так щільно, що важко було знайти місце для проїзду легкового автомобіля.

За спогадами місцевих жителів, трупів було стільки, що німці утрамбовували їх танками і посипали вапном з літаків.

9 серпня 1942 року в блокадному Ленінграді прозвучала Сьома симфонія Дмитра Шостаковича. Оркестром Ленінградського радіокомітету диригував Карл Еліасберг, який, між іншим, починав займатися музикою як скрипаль у Полтаві під керівництвом Йоахіма Гольдберга (надалі — професора Харківської консерваторії).

Новий твір Шостаковича вразив слухачів: багато хто з них плакав, не приховуючи сліз. Велика музика зуміла виразити те, що об’єднувало голодних і ослаблених людей у той важкий час: віру в перемогу, жертовність, безмежну любов до свого міста і країни.

Симфонія транслювалася по радіо, а також через гучномовці міської мережі. Її чули в німецьких окопах. Значно пізніше двоє туристів із НДР, які розшукали Еліасберга, зізналися йому: 

Тоді, 9 серпня 1942 року, ми зрозуміли, що програємо війну. Ми відчули вашу силу, здатну подолати голод, страх і навіть смерть….

Лунай своїми натхненними мелодіями в метро та в підземному оперному залі, сяй наш новорічний воєнний Харків! Історія війни з німецьким нацизмом показала, що і це може бути потужним символом опору.

У 1954 році Кримська область була передана зі складу РРФСР до складу Української РСР рішенням Президії Верховної Ради СРСР.

• Дата рішення: 19 лютого 1954 року.

   

• Документ: Указ Президії Верховної Ради СРСР.

   

• Завершення процедури: Закон СРСР від 26 квітня 1954 року.

   

• Офіційна причина: «Враховуючи спільність економіки, територіальну близькість і тісні господарські та культурні зв’язки».

   

• Ініціатор: Рішення прийнято керівництвом СРСР, часто асоціюється з Микитою Хрущовим.

   

• Юридичний статус: Передача була внутрішньосоюзним актом, що відповідав законодавству СРСР того часу, хоча пізніше Росія почала це спростовувати.

Після розпаду СРСР у 1991 році Крим залишився у складі незалежної України, отримавши статус Автономної Республіки.

У 2014 році, до речі, в Рік Синього Дерев'яного Коня, Росія анексувала Крим, що не визнано більшістю країн світу.

Людина 1966 року за версією журналу Time — «бебі-бумер». Бебі-бум (англ. baby boom) — небувале зростання народжуваності наприкінці 40-х — до кінця 50-х рр. ХХ століття в Європі та США.

На початку 60-х зароджується рух «Тедді бойз», стиль, що став основою модернізму. Напрямок пропагує витончений смак, відсутність зайвого, знаменитими послідовниками стали учасники гурту «Бітлз».

Цікаво, що про радянських бебі-бумерів написав окреме дослідження американський учений Дональд Ралей. Ось як професор Ралей оцінював це покоління в інтерв’ю радіо «Свобода»:

Ці люди не знали таких поневірянь, які спіткали тих, хто пережив громадянську війну, Другу світову війну, сталінський терор. Післявоєнне покоління бебі-бумерів отримало максимум із того, що могла запропонувати радянська система.

 

Іронія в тому, що покоління, яке можна було вважати найбільш благополучним у радянські часи, зрештою відкинув радянську систему, вітаючи її крах. Бебі-бумери не очікували, що Радянський Союз зникне з карти світу, але коли це сталося, вони сприйняли це з готовністю до нового життя.

Політика реформ і відкритості — програма економічних реформ у КНР, націлених на створення «соціалізму з китайською специфікою», або соціалістичної ринкової економіки.

Поштовий блок Дєн Сяопін. 

Розпочата за ініціативи крила прагматиків у Комуністичній партії Китаю, яку очолював Ден Сяопін. Реформатори поставили собі за мету створення доданої вартості, достатньої для фінансування та модернізації китайської економіки, яка перебувала на межі катастрофи після провалу політики «великого стрибка» Мао Цзедуна.

Сьогодні Китай посідає друге місце у світі за величиною економіки (після США) за номінальним ВВП, будучи при цьому першою економікою за паритетом купівельної спроможності (ПКС) та найбільшим у світі експортером товарів, відіграючи роль ключового двигуна зростання світової економіки.

За часів Ден Сяопіна (автора реформ 1978 року) Китай дотримувався стратегії: «Ховай свою силу, чекай свого часу». Економіка зростала за рахунок західних інвестицій та технологій, і Пекін поводився тихо.

Однак із приходом Сі Цзіньпіна концепція змінилася на «Велике омолодження китайської нації». Коли Китай став «першою економікою за ПКС», він відчув, що час очікування закінчився. Тепер економічна вага використовується як інструмент примусу (економічний леверидж) у суперечках із сусідами та Заходом.

Китайська імперія сьогодні будується не лише на танках, а й на кредитах. Проєкт «Один пояс, один шлях» — це сучасна форма імперського впливу.

Інвестуючи в інфраструктуру Азії, Африки та Латинської Америки, КНР прив'язує ці країни до себе.

Коли країни не можуть повернути борги, Китай отримує в оренду стратегічні порти (як-от Хамбантота в Шрі-Ланці), що фактично розширює його військову присутність.

Статус лідера в ШІ, 5G та відновлюваній енергетиці дає Китаю змогу диктувати світові стандарти. Це імперіалізм нового типу — технологічний. КНР прагне контролювати не лише території, а й потоки даних та критичні ланцюжки постачання (наприклад, рідкоземельні метали).

Китайська реформа 1978 року створила «економічного дракона», який у 2026 році вже не хоче просто торгувати — він хоче визначати, де пролягають кордони та які цінності є панівними.

Цього року загострюється до межі головна проблема радянської економіки — хронічний товарний дефіцит. З вільного продажу зникають практично всі основні товари, крім хліба. У всіх регіонах країни вводиться нормоване постачання за талонами.

Верховна Рада Української РСР проголосувала за суверенітет та політику нейтралітету.

У Литовській РСР 300 тисяч людей взяли участь у демонстрації за незалежність.

У столиці НДР тисячі людей розгромили штаб-квартиру Штазі, намагаючись знайти секретне досьє на себе.

Виник Карабахський конфлікт.

 «Чорний січень» у Баку. Радянські війська ввели режим надзвичайного стану і жорстоко придушили мітинги Народного фронту Азербайджану, що прагнув незалежності. Застосування сили проти демонстрантів призвело до масових жертв серед мирного населення (загинуло понад 100 осіб).

До речі, у 2014 році — також у Рік Коня — за схожим сценарієм розгорталися події 2 травня в Одесі. Обидві події сталися в моменти, коли вплив Москви слабшав, і Кремль намагався втримати контроль силою або через провокації.

Баку 1990: Спроба врятувати СРСР, що розвалювався, шляхом введення регулярних військ проти мирного населення та національного руху.

Одеса 2014: Спроба Росії реалізувати проект «Новоросія» та зупинити вихід України з-під свого впливу після Революції Гідності.

В обох випадках існують серйозні підстави вважати, що події були спровоковані або спрямовані «третьою стороною» для створення картинки хаосу. Обидві трагедії стали кульмінаційними точками, після яких повернення до минулого (до союзу з Москвою) стало неможливим для більшості громадян обох країн.

Парламентські вибори в Україні-2002. Центральною фігурою на виборах, безумовно, був Віктор Ющенко та його блок «Наша Україна». Він зумів залучити до списку впливових бізнесменів (Жванія, Червоненко, Порошенко). У «Нашій Україні» були навіть представники великого російського капіталу — Олексій Федун (рідний брат одного з керівників «Лукойлу»).

Молитва за Україну у Києво-Печерській Лаврі. 

Того ж року губернатор Донецької області Віктор Янукович забезпечив пропрезидентському блоку «За єдину Україну!» перемогу в регіоні. У листопаді за пропозицією президента Кучми він був обраний прем'єр-міністром України. Голова Головної податкової адміністрації Микола Азаров призначений першим віце-прем'єром і міністром фінансів. В українській політиці з’являється тандем Янукович—Азаров.

Навесні цього року престарілий Азаров, перебуваючи в Москві, назвав Україну «недодержавою». Він, мабуть, хотів сказати, що, був недопрем’єром за недопрезидента Януковича …

У 2014 році ключовими подіями стали «Євромайдан», втеча Януковича та зміна влади в Україні, анексія Криму Росією, початок війни на Донбасі, катастрофа рейсу MH17 — малайзійського авіалайнера Boeing 777, збитого бойовиками.

Світова спільнота рішуче засудила Путіна, який звинувачував у катастрофі українських військових, а Держдепартамент США поклав на Путіна відповідальність за авіакатастрофу.

17 листопада 2022 року Окружний суд Гааги визнав виконавцями збиття рейсу MH17 Ігоря Гіркіна (Стрєлкова), Сергія Дубінського та Леоніда Харченка, засудивши їх до довічного ув'язнення за причетність до розгортання російського зенітно-ракетного комплексу «Бук», який знищив літак; Олега Пулатова виправдано за недостатністю доказів, хоча він був обізнаний про операцію.

Одразу після проголошення «народних республік» Донбасу російські найманці розпочали активний наступ.

Трагедія під Іловайськом (серпень 2014 року) залишається однією з найкривавіших сторінок війни. 

За даними розслідування Офісу Генерального прокурора України, під час боїв за Іловайськ та безпосередньо при виході через «зелений коридор» загинуло 366 воїнів, поранено 429 осіб, потрапило в полон близько 300 осіб. Слідство встановило, що головним фактором трагедії стало пряме вторгнення регулярних військ РФ 24 серпня 2014 року та віроломний обстріл українських колон.

Микита Хрущов (1894–1971), який народився в Рік Коня і вирізнявся яскравою безпосередністю та грубим народним гумором, якось сказав про канцлера післявоєнної Німеччини:

 

Ми ніколи не приймемо Аденауера як представника Німеччини. Якщо зняти з нього штани і подивитися на його задницю, то можна переконатися, що Німеччина розділена. А якщо поглянути на нього спереду, то можна переконатися в тому, що Німеччина ніколи не підніметься.

 

Слова істинного гороскопічного Коня, переконаного в тому, що невизначеність триває вічно! Але хід історії не визнає слова «ніколи» і свідчить про те, що «німеччини» і об’єднуються, і піднімаються. Та й Аденауер залишив посаду канцлера з огляду на похилий вік (87 років), перебуваючи в зеніті слави політичного та економічного архітектора країни. На відміну від Хрущова, викинутого зі своєї посади…

А отже, кожному історичному процесу потрібен лише час.

Читайте також:

Путін у Простоквашино. Підірвана резиденція на порозі 2026 року: чи скоро гримне буря?

Неупереджена журналістика, експертний аналіз, обґрунтовані думки. Тільки перевірена інформація на нашому сайті та в наших соцмережах.

"Громада" розповідає про важливі новини та злободенні теми, робить цікаві подкасти та яскраві відео про життя у громадах Харківського регіону, України та у світі.