Лялькова казка Марії Березовської

В експозиції представлено близько 50 текстильних ляльок майстрині народного мистецтва з лялькарства, харків'янки Марії Березовської.

Про свої роботи авторка говорить ніжно та пестливо: мої лялечки. В кожну з них вона вкладає частинку своєї душі. А ляльки, у свою чергу, передають її натхнення всім, до кого потрапляють. Їх хочеться роздивлятися знову і знову. І якось само собою приходить важливе переконання: у нас все буде добре.

- Пані Маріє, розкажіть, будь ласка, про себе. З чого почалося Ваше захоплення створенням ляльок? - питаю господиню виставки.

- Свого часу я закінчила технікум цукрової промисловості, але за фахом попрацювати не встигла: вийшла заміж за військовослужбовця і разом з чоловіком їздила по гарнізонах, виховуючи двох доньок. Я змолоду захоплювалася різними рукоділлями: в’язала, шила, вишивала. Але серед усього різноманіття традиційних мистецтв мені найбільше подобалося виготовлення ляльок. 

Перших своїх ляльок я робила дітям у школу, подрузі – на день народження… Згодом стала шукати однодумців через соціальні мережі: приєдналася до груп у Фейсбук «Секрети лялькарок», «Авторська лялька-мотанка». Спочатку я тільки спостерігала за роботою досвідчених майстринь, а у 2021 році наважилася взяти участь у виставці, яка проходила в Хомутецькому фаховому коледжі (Полтавська область). Я відправила туди одну зі своїх ляльок і отримала першу нагороду! Це мене дуже надихнуло на створення інших робіт.

Сьогодні виготовлення лялечок є, без перебільшення, частиною мого життя. Я вивчаю нашу культуру, спілкуюся з відомими майстрами, створюю нові роботи для культурних і благодійних заходів. За свої роботи маю багато нагород.

- Що відрізняє Ваших ляльок від інших?

- Я роблю авторських ляльок-мотанок. Шию на них одяг із сучасних матеріалів, додаю мереживо, намистини тощо. Аби урізноманітнити свої роботи, я часто прикрашаю їх власноруч виготовленими квітами. Зараз вже всі майстрині-лялькарки стараються не використовувати для прикрашання ляльок китайські штучні квіти, які продаються в магазинах. Ознакою майстерності є виготовлення віночків власноруч – або з природних матеріалів, або з ниток, текстилю. Я навіть вже спробувала зробити восковий віночок за старими традиціями. Втім, розумію, що для опанування цього ремесла ще треба набувати навичок.  

Деяким лялькам роблю вишите вбрання, деяким – романтичні сукні.  Серед моїх робіт вже є кілька ляльок-військових, - таким чином відгукуюсь на суворі реалії нашого часу.

- Ще донедавна лялька сприймалася в нашому суспільстві як суто дитяча забавка, іграшка. А хто сьогодні є поціновувачами Ваших робіт? 

- За моїми спостереженнями, авторськими ляльками цікавляться люди різного віку, але більш за все – жінки середнього віку. Власне, я і сама почала активно робити лялечок вже після того, як вийшла на пенсію, і в мене з’явилося більше вільного часу, аби присвячувати його своїй улюбленій справі.

Мої подруги часто допомагають мені знайти потрібний матеріал для виготовлення тієї чи іншої лялечки. А діти жартують: «Мамо, ти, мабуть, в дитинстві не награлася ляльками?» 

Звісно, я займаюся і іншими видами рукоділля, більш утилітарного призначення. Взимку, наприклад, в’язала килимки-сидушки для військових. Але лялечки - це заняття для душі. 

- Ваші ляльки виконують не тільки естетичні функції, вони ще й активно працюють задля добрих справ. Розкажіть, в яких благодійних акціях Ви з ними брали участь.

- Таких проєктів було вже багато. Я надаю своїх лялечок на благодійні аукціони, а нещодавно взяла участь у цікавому проекті, який об’єднав вироби 100 українських лялькарок. Ці майстрині відправили 100 ляльок на виставку-продаж до Японії.  А отримані від їхнього продажу гроші було спрямовано на допомогу дітям Херсона. 

Частину коштів також було спрямовано на придбання 10 сакур, які цієї весни висадили у Харкові в Роганському житловому масиві біля місцевого Палацу дитячої творчості. Звісно, дерева ще маленькі, але навіть в перший рік після висадки вже була одна квіточка! Отже, сподіваюся, що з часом ці сакури стануть гарною прикрасою місцевої Алеї Героїв. Діти допомагали висаджувати ці дерева і продовжують дбати про них.

До Японії я відправила лялечку «Берегиню". Її купили японські  громадяни і навіть згодом надіслали мені світлини – як вони її «вигулювали» на тлі гарних місцевих пейзажів.

- Даєте імена своїм лялькам?

- Не те щоб імена, але назви своїм роботам і композиціям зазвичай даю в залежності від тих асоціацій, які викликає зовнішній вигляд готової лялечки. Наприклад, Наречена, Княгиня, Берегиня, Надія, Веснянка… Є в мене лялька у жовто-блакитному вбранні, яку я назвала «Хай в Україні живе Україна». Я вірю, що в нашій країні відродиться і її культура, і мова, і традиції, повернуться наші люди, і все буде добре.

Довідково:

Виставка авторських ляльок "Казка мого життя" триватиме до 15 липня за адресою: Харків, вул. Алчевських, 43, Харківська обласна бібліотека для дітей та юнацтва.