Людина-унікум з чугуївським корінням (Відео)

Чергова заслужена нагорода

Цьогоріч авторитетному вченому разом із колегами присуджено Національну премію ім. Бориса Патона за наукову роботу «Створення модельного ряду спеціалізованих броньованих машин». Годі й казати про надактуальність цієї теми під час жорстокої війни з агресивним сусідом. 10 грудня лауреату в урочистій обстановці високу відзнаку особисто вручив Президент України Володимир Зеленський. 

Крім того, в активі фахівця в галузі обробки металів тиском та штампованим вибухом — винахід надміцного металу, що витримує бронебійні кулі. Тож бронежилети зі спецпластинами, розробленими Драгобецьким, значно легші, надійніші та дешевші за існуючі аналоги. І це вже не провина вченого, що його винахід так довго й натужно реалізується протягом десяти (!) останніх років, що зайвий раз свідчить про занадто забюрократизовану (корумповану?) вітчизняну систему управління…

Також серед останніх ефективних ноу-хау 71-річного метра та його сподвижників з кафедри вишу — втілений спільний проєкт разом із АТ «Мотор-Січ», завдяки чому з використанням сучасних технологій вдалося створити власні вітчизняні деталі для газотурбінних двигунів замість закордонних аналогів, низка інших значних досягнень. А загальний доробок Володимира Драгобецького просто вражає — понад 500 наукових публікацій, 60 авторських свідоцтв, 26 патентів на винаходи, підготовка плідної плеяди молодих вчених і щоденна невтомна копітка праця.

Витоки — зі щедрого на таланти Чугуївського краю

Вихований у шанованій чугуївській родині незабутніх педагогів місцевої школи № 1 — В’ячеслава та Наталі Драгобецьких, їх єдиний син Володимир закінчив її з золотою медаллю, був кращим голкіпером гандбольної юнацької команди — свого часу однієї з сильніших в Україні, та вважався перспективним самобутнім художником уславленого рєпінського краю, де успішно закінчив місцеву художню альма-матер.

Здобувши диплом у тодішньому Харківському авіаційному інституті (нині — аерокосмічний університет), успішно працював у цьому ж виші науковим співробітником, а понад три останні десятиліття очолює кафедру технології машинобудування вже в Кременчуцькому національному університеті ім. Михайла Остроградського.

Поважний професор запевняє, що всіма власними здобутками завдячує насамперед мудрим батькам та коханій музі — дружині Людмилі (у дівоцтві — Просвіріній), з якою нерозлучні ще зі шкільної пори, адже вчилися в одному класі. Людмила також непересічна особистість, адже багато років очолювала кафедру іноземних мов у одному з вишів, знана філологиня та перекладачка. Щасливе подружжя виховало чудову доньку Оксану, радіє та сприяє гармонійному розвитку улюблених онуків — Олексія та Андрія.

Різнобічна обдарованість

Талановита людина талановита у всьому — це саме про нашого героя. Адже Володимир продовжує активно займатися спортом і до початку повномасштабної війни з юнацьким запалом захищав ворота ветеранів-кременчуківців, а їхня команда неодноразово виборювала високі місця навіть у всеукраїнських змаганнях з мініфутболу. Наразі з відомих причин такі турніри здебільшого поставлені на паузу, втім, досвідчений аматор-голкіпер підтримує належну фізичну форму та повсякчас готовий так само впевнено боронити ворота рідної команди!

Інша надзвичайно захоплива грань його таланту — це образотворчість, дивовижна авторська манера — колоритна й оригінальна. Адже самобутній митець натхненно малює як у традиційному олійному живописі, так і у своєрідній техніці — твердим олівцем на бересті (березовій корі). Навіть найвибагливіші поціновувачі мистецтва відзначають його бездоганну вишукану майстерність, а витвори художника прикрашають найпрестижніші вернісажі, милують око та лікують душу.

Та ще ясновидець — як вишенька на торті!

Три роки тому чергову відзнаку — почесний знак «За заслуги перед містом» поважному науковцю вручили за… паранормальні здібності! Подія з раптовим зникненням студентки коледжу університету трапилася на Дніпрі в Кременчуці, й майже місяць доля дівчини була невідома, а всі намагання рятувальників-водолазів та волонтерів знайти її виявилися марними.

Коли до мене звернулися по допомогу, я в телефонному режимі скорегував маршрут рятувальників, що були в човні. Як наслідок — тіло дівчини знайшлося за три кілометри від місця трагедії у воді, — коментує сумну пригоду сам Володимир Драгобецький. — Дар ясновидця відкрився в мені років сорок тому і за цей час допоміг знайти багатьох людей, тварин, чимало коштовностей, усіляких речей — випадків вистачає як трагічних, так і кумедних. Щоправда, інколи при цьому втрачаю свідомість…

До сказаного варто додати, що колеги та студенти університету пишаються такою яскравою особистістю, як Володимир Драгобецький, а він залишається скромним, щирим та доброзичливим, завжди готовим порадити й допомогти ближньому.

Чугуївці горді з того, що мають такого чудового земляка, і принагідно бажають Володимиру Драгобецькому та його родині всіляких гараздів, творчої наснаги!