Мережа місцевих медіа «Громада.груп» представлена у збірнику кращих редакційних практик України
Статтi | | 1,310 | Автор: Ірина Мироненко

Збірник про медіа. Фото: Інформаційний портал "Гречка"
Авторка аналітичних статей. «Як молодий вчитель з Артемівки сам виховує трьох дітей». Блогер-ветеран: «У дитинстві я ловив ці історії, як комах у банку»
У Києві презентували кращі практики й редакційні підходи до тем гендеру і різноманіття. Мережа регіональних медіа Харківщини «Громада.груп» відзначена серед кращих в Україні у розробці такої тематики. Наші автори представлені у збірнику
«Медіа, що змінюють: кращі практики рівності та різноманіття українських редакцій-2025». Він має і англомовну версію.

Аналізували подане редакціями як столиці, так і локальних видань різних областей Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення спільно з ГО «Жінки в медіа» та за підтримки International Media Support (IMS).
У передмові йдеться:
Українські медіа працюють в умовах війни, постійного тиску, кадрових втрат і обмежених ресурсів. У такому контексті питання рівності, різноманіття та інклюзії часто сприймаються як другорядні або такі, що потребують окремих бюджетів і складних політик. Ця збірка демонструє інше: гендерна рівність і різноманіття — це передусім управлінські рішення, які напряму впливають на стійкість редакцій, якість контенту та довіру аудиторії.
Зупинімося на публікаціях, присвячених досвіду громадівців.

Матеріал нашої колеги жанрово визначений як соціально-портретний, бо Наталя Меркулова й справді майстриня об’єктивно портретувати сучасників – від скромних героїв прифронтової Харківщини до діячів науки і культури світового рівня. Цього разу на всеукраїнському рівні помічений описаний нею вчитель історії з Артемівки Печенізької селищної громади, який після смерті дружини виховує трьох дітей. Що можуть наслідувати інші медіа, що приверне увагу читачів?
Працювати із соціальними темами через локальні історії, уникати мови жалю та надмірної героїзації, враховувати контекст війни, готуючи публікацію про громаду, що пережила окупацію, цінувати приватність дітей і не використовувати їх як емоційний інструмент впливу на аудиторію.

Ветеранський голос і медіаграмотність як складова стійкості громад: досвід мережі місцевих медіа «Громада. Груп»
Йдеться про відкритість редакції до співпраці з ветеранами російсько-української війни, для яких повернення до цивільного життя часто відбувається через важку й довгу реабілітацію, а робота означає опрацювання й створення нових текстів.

«Межа та відлуння» блог Михайла Філоненка переконує, шо фольклор – не музейна шафа, а живе повітря. Традиції, пам’ять поколінь – про це пише недавній молодий військовослужбовець, який боронив Харківщину, був важко поранений і тепер створює книжки.
Також «Громада.груп» вітає представлену у збірці Тетяну Логвіну – редакторку газети «Вісті Зміївщини». Тетяна підготувала фоторепортаж із рефлексією на тему гендерної рівності, використала простір Личаківського цвинтаря як символічне місце пам’яті.
У збірнику йдеться: «Конкретний історичний простір — алеї Личаківського цвинтаря — використано не як фон, а як смисловий елемент, що підсилює тему невидимості жінок у культурній пам’яті. Поєднання фотографії та тексту дозволило говорити про складну гуманітарну тему без академічної мови, звертаючись до емоційного та візуального сприйняття аудиторії».
І про цікавий досвід колег-медійників з іншого регіону.
Інформаційний портал «Гречка» Кропивницький, Кіровоградська область) і їхній цикл аналітичних публікацій та подкаст «Ти ж чоловік» сфокусовані на чоловічій аудиторії, бо трафаретність поведінки у суспільстві двостороння й потребує прикладів позитивного подолання. Так і згадується приказка «Хай буде гречка, аби не суперечка».

«Ти ж чоловік» (авторка – Ірина Требунських) варто послухати.
«Громада – великий чоловік». Була колись така приказка. Саме слово «громада» – жіночого роду. Тож світ не може бути тільки чоловічим з невидимими, непомітними жінками та й суто жіночим із владою войовничих амазонок, що бережуть-стережуть своїх Телесиків-ухилесиків.

Війна забирає назавжди все більше чоловіків-воїнів. Гинуть жінки на фронті й чиїсь мами у власних квартирах чи навіть посеред грядки. Як за таких умов працювати журналістиці, щоб їй довіряли, щоб вона не перетворювалася на копіювальників ілюзій, стереотипів і марних сподівань? Шукаємо рішень разом. Правда ж, громадівці? Дякуємо за довіру, наші нездоланні читачі.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Авторка пісень із Чернещини – серед героїнь книжки, презентованої у Дніпрі
Коментарі
Ще декілька актуальних новин на зараз