«Ми з тобою однієї крові»: як психологині та психологи Харківського педуніверситету допомагають людям пережити лихоліття

Психологині та психологи  Харківського педагогічного університету імені Григорія Сковороди почали допомагати людям з самого початку війни.

— Дуже важливо, коли розмовляючи з людиною вона розуміє, що ти живеш з нею в тих самих умовах, тобто «Ми з тобою однієї крові», — каже Тамара Борисівна Хомуленко, докторка психологічних наук, професорка та завідувачка кафедри психології педагогічного університету. — З перших днів війни, коли було не зрозуміло що робити та як діяти, я почала записувати те, що рятувало мене та інших людей, які інколи були у тяжкому стані. Так розпочався цикл відео на фейсбук, який згодом отримав назву «Війна як Учитель». 

Щодня, за словами Тамари Хомуленко, вона ділилася інформацією у соцмережі. 

— Це були просвітницькі відео, які пояснювали те, що потім вилилось в певну концепцію того, що має бути стрижнем будь-якої психологічної допомоги, а саме: зміну когнітивної рамки розуміння того, що таке війна, — згадує професорка. 

Основне завдання психотерапевта, за словами фахівчині, дати можливість людині зрозуміти, що ніяка подія не буває абсолютно поганою або гарною. Потім був другий цикл під назвою «Психологічна готовність до життя після війни», третій — «Мудрість війни, або військова парадигма стратегії життєстійкості» та четвертий — «Людина в лімінальному світі (світі постійних змін, прим.)».У результаті була написана книга: «Психопедагогіка війни».

Саме на основі цих відео, за словами авторки, зараз здійснюється просвітницька діяльність у Центрі ветеранського розвитку, що працює на базі педуніверситету.

Як тільки звільнили Харківщину і військові дозволили відвідувати деокуповані території, сковородинівці одразу вирушили туди... 

— Університет надав нам транспорт й ми одразу вирушили до діточок, які там проживали, — долучається до розмови професорка, докторка психологічних наук Анна Володимирівна Боярська-Хоменко, — ці діти пережили страшні події. Вони бачили те, що діти взагалі не мають бачити... Діти жили без світла й води, багато місяців не відвідували школу, вони навіть не спілкувалися один з одним. У рамках проєкту «Щасливі соняшники», що розпочав роботу з 3 жовтня 2022 року, ми їздили до багатьох населених пунктів Ізюмщини, Дергачівщини та інших. Загалом ми об'їхали понад 20 населених пунктів.

 

Ми здійснювали соціально-педагогічну допомогу, проводили виховну та організовували дозвіллєву діяльність, що давало дітям можливість  в умовах війни знову відчути себе дітьми. Також ми проводили педагогічне консультування з місцевими  вчителями та вчительками щодо того, як краще організовувати взаємодію з дітьми в умовах життя на деокупованих територіях. Окрім цього ми обов'язково надавали  педагогічну підтримку батькам, розповідали їм, як працювати з дітьми, щоб відновити ті освітні втрати, які в них виникли за півроку окупації. Надавали педагогічний патронаж родинам, які того потребували. Допомагали соціалізувати дітей та замотивувати їх знову вчитися.

 

Ще одним важливим напрямком консультування у нас було національно-патріотичне виховання, тому що діти перебуваючи під тими наративами, які їм нав'язувались під час окупації, інколи навіть боялися говорити хто вони є за національністю. На той час освітній процес на звільнених територіях був зруйнований вщент. Багато директорів, директорок, вчителів та вчительок шкіл виявилися колобарантами та колобарантками. Майже половина учительського складу була відсутня — нема кому було навчати дітей ні офлайн, ні онлайн. І до нас звернулася Харківська ОВА, з проханням, щоб ми надали допомогу та наші студенти вийшли до дітей. І дуже багато студентів доєдналися до цієї ініціативи й на волонтерських засадах відновили, вже втрачений на той час, освітній процес, — розповідає Анна Володимирівна.

2 лютого 2023 року в університеті імені Г. С. Сковороди розпочав роботу Освітній хаб ХНПУ.

Метою ініціативи стало надання безоплатних освітніх послуг для учнів, батьків, учителів. Наразі цей проєкт вже досить відомий не тільки в регіоні, а й в Україні та, навіть, за її межами. На базі хабу психологині та психологи Харківського педу пропонували цикл освітніх вебінарів до яких могли долучатися не тільки вчителі, а й інші учасники навчального процесу.

— До нас неодноразово зверталися, навіть, інші регіони з тим, щоб наші психологи пояснили, як долати стресові проблеми та негаразди з ментальним здоров'ям. Ми зустрічалися в межах діяльності Освітнього хабу із колективами освітніх закладів, педагогів, вчителів, батьків, бо складно розібратися не знаючи: що таке стрес, що таке посттравматичний стресовий розлад тощо.  З одного боку, на цьому знаються тільки спеціально орієнтовані спеціалісти, а з іншого, людину з симптомами ПТСР ми можемо зустріти де завгодно: на вулиці, в магазині, в сім'ї... і тому  кожному треба знати з чим саме він має справу,— вважає Тамара Борисівна.

Освітній хаб дав поштовх для багатьох ініціатив.

— Є розуміння того, що ми повинні допомагати соціально-вразливим категоріям, зокрема дітям з особливими потребами. Уявіть  людину під час повітряної тривоги, яка не чує, не бачить, яка дезорієнтована у просторі... — моделює ситуацію докторка педагогічних наук, доцентка, завідувачка кафедри спеціальної педагогіки Коваленко Вікторія Євгенівна, — Так виникла ідея створення на базі університету центра діагностики та корекції психофізичних станів дітей та дорослих.

Ця ідея реалізувалася в проєкті «Посилення інклюзивної освіти дітей з ООП». 

—  Так за підтримки ректора університету Юрія Бойчука, — зауважує Вікторія Євгенівна, — в укритті вишу з'явився устаткований центр, куди щотижня приходять діти з проблемами ментального та  інтелектуального характеру, з розладами аутистичного спектра... Також  у нас устаткована лабораторія спеціальної та інклюзивної освіти де є усе новітнє устаткування. Поки що логокорекційне, але ми продовжуємо отримувати й інше обладнання для того, щоб мати можливість вчити студентів з ним працювати.

 

Інклюзивна освіта це тривалий процес, — пояснює психологиня, — дитина приходить до нас у вересні, проводиться діагностика, після чого за нею закріплюється студент та викладач, який веде цю роботу, плюс вчитель дефектолог — ми працюємо не на кількість ми працюємо на якість.

 

Ще в межах цього проєкту, за підтримки Харківської обласної військової адміністрації, кафедри університету зробили в громадах Харківщини освітньо-просвітницькі курси для батьків від ЮНІСЕФ.  Перші два місяці заняття проводить спеціальний педагог, який  розповідає, як в умовах сім'ї навчати та виховувати. Далі  долучаються психолог, який веде групи підтримки.

Не забув колектив університету Сковороди й про учасників та учасниць бойових дій.

У виші був організований «Центр ветеранського розвитку», який містить в собі психологічну, юридичну та соціологічну клініки. Окрім того, там працюють фінансисти, педагоги, економісти та інші спеціалісти надаючи свої консультації.

— Першою чергою ми почали співпрацювати з воєнним шпиталем. Наш університет хоч і має потужну медичну базу (і неврологія, і фізіологія), але в першу чергу у нас педагогічний університет — ми педагоги, а не лікарі, — акцентує Вікторія Коваленко. — Проте ми знайшли можливість і наші магістранти, ті хто хотіли, надавали волонтерську допомогу воєнним, які були після контузії та інших травм. Допомагали їм формувати функції ковтання, жування... 

 

Одна з волонтерок, за словами Вікторії, згодом влаштувалася на роботу і залишилася працювати у шпиталю.

Також сковородинівці почали співпрацювати з  клінікою медичного університету й з лікарем неврологом Володимиром Коростиєм. Робота з військовими та членами їх родин стала другим напрямком колективу педуніверситету. 

Сьогодні психологічної допомоги фактично потребують всі, тому кожен має бути сам собі психолог.

— Прийшло розуміння того, що ми увійшли в епоху усіляких катаклізмів: спочатку пандемія потім війна... ми прийшли до того, що треба готувати психологів, які б здійснювали психоедукацію та отримавши у нас відповідний диплом  могли б йти у світ і навчати всіх засад першої психологічної допомоги. Як на мене, — вважає Тамара Хомуленко, — зараз це навіть актуальніше ніж бути обізнаними у наданні першої медичної допомоги, бо сьогодні психологічної допомоги фактично потребує кожен з нас. А це значить, що кожен має бути сам собі психолог в екстрених ситуаціях. А з цього витікає, що у кожного потрібно сформувати елементарні засади відповідної компетентності, як надавати психологічну допомогу. Тому ми вирішили серед циклу предметів за вибором ввести предмет «Основи першої психологічної допомоги»  присвячений технологіям першої психологічної допомоги, щоб надалі кожен з наших випускників міг набирати групи непсихологів та навчати їх відповідних технік. Так ми від інформування про ці техніки через Освітній хаб перейшли до наступного етапу — розпочали готувати відповідних фахівців та фахівчинь.

Після того як на кафедрі психології з'явилися предмети з надання первинної психологічної допомоги, до деканату звернулося керівництво вишу з тим, що для нашого регіону потрібна реабілітаційна психологія, яка спрямована на відновлення можливостей людини. І сковородинівці розробили нову відповідну освітню програму для психологів. Зараз вже здійснено перший набір з реабілітаційної психології де навчатимуть саме тому, як відновлювати воєнних та членів їх родин.

P.S. Влітку 2022 року ворог атакував новий корпус університету Сковороди ракетами та фактично знищив центральну будівлю. Після, вишу довелося відстоювати своє право на існування та боронитися від нападів міністерства освіти України, яке поставило за ціль закрити заклад приєднавши його до університету Каразіна. Проте сковородинівці, мов вправний фехтувальник, однією рукою  відражають удари недоброзичливців, а іншою продовжують виконувати свою місію - нести людям знання.