Мільярд доларів на смислову війну. Ворог цілить у нашу ідентичність

У квітні 2022 року 94 % українців стверджували, що пишаються своїм громадянством. Це найвищий показник за весь час соціологічного моніторингу, який проводили за часи незалежності України.

Що це означає?

Це означає, що ми поступово позбуваємося багаторічних радянських наративів, нарешті позбавляємося насадженої нам меншовартісті і формуємо натомість свою, українську ідентичність.

Про все це  ділиться думками Наталія Кривда, докторка філософських наук, професорка кафедри української філософії та культури Київського Національного університету імені Тараса Шевченка в освітньому проєкті «У пошуках ідентичності», який  реалізує громадська організація “Культурний Проект.”  

-  Національна ідентичність – це коли людина, що належить до певної групи, культури чи нації, в той чи інший спосіб засвоїла принципи, цінності, ідеали, концепції, уявлення, властиві цьому простору, - зазначає Наталія Кривда – Коли людина засвоїла розмовну, художню, символічну мову цього простору — жартує і сміється з мемів, перекидається в розмовах чи листах загальнозрозумілими цитатами, віршами чи фразами з кінофільмів.

Через це складається відчуття належності до спільного культурного простору, люди опановують спільну символічну мову.

У світі існують  дві моделі формування ідентичності — західна, або ціннісна та незахідна, або етнічна.

 

Західна модель – це ідентичність через цінності, коли людина свідомо приймає ідеї, концепції цінностей, спосіб мислення, знайомиться з ключовими текстами, знає набір ідей і цінностей, важливих для цієї національної ідентичності – все це стає її  моральним простором і світоглядом, - наголошує філософиня. – Коли людина обирає західну модель ідентичності, для неї важливо, щоби історична територія, на якій вона живе, стала її культурним простором. Бо вона тут живе, тут будуть жити її діти. Це спільна культура - традиції, однакові для всіх або хоча б для більшості, спільні сподівання, мрії, почуття, що пов'язують з рідним краєм. Людина бачить своє майбутнє із цією спільнотою.

Що таке незахідна, або етнічна модель ідентичності?

- Місце, яке у західній громадянській моделі має закон, у незахідній, або етнічній моделі посідає народна культура, мова та звичаї.

Визначальна риса — наголос на спільності походження й спільності рідної культури, - стверджує Наталія Кривда. - За незахідною концепцією, людина зостається у своїй спільноті або емігрує до іншої, вона завжди неминуче й органічно залишатиметься членом спільноти, у якій народилась, і довіку нестиме на собі її печать.

Тобто нація — це  спільнота людей, об’єднаних спільним походженням. Генеалогія та спільне походження, рідна мова, звичаї і традиції — елементи етнічної концепції нації.

Яка модель ідентичності в українців?

-  Моя гіпотеза полягає в тому, що українська ідентичність формується на перетині цих двох — ціннісної та етнічної ідентичностей, - наголошує науковиця. - Нація, яка винищувалася, розпорошувалася, свідомо висміювалася, потребує того, щоб право на її унікальність було визнано, тому нам дуже важлива спільність походження, спільна етнічна традиція.

Але також нам важливі й цінності. Ми сьогодні точно знаємо, що представники української нації — це не завжди представники лише одного етносу - українського.

Зараз на фронті воюють люди різних національностей, але вони свідомо вибирають, навіть як представники інших етносів, націй, країн, битися за українські цінності, які складають кістяк національної ідентичності.

Національна ідентичність не зводиться тільки до відчуття своєї приналежності до нації.

У  формування національної ідентичності є багато чинників. Домінантними почуттями мають бути любов до своєї країни, народу, нації і, зрештою, гордість.

Не пихатість, не зверхність, не порівняння себе з іншими, як інколи буває — але гордість за справжні досягнення, перемоги, за національну культуру. Гордість за те, що ми робимо і що ще будемо робити. 

 Які стратегії побудови національної ідентичності українців?

- Немає жодної загальної стратегії побудови національної ідентичності, - наголошує Наталія Кривда. – Все залежить від міжнародних або внутрішньополітичних умов, конфліктів історичного розвитку громади. Загалом у світі  виділяють п'ять успішних стратегій, до яких вдається більшість країн для збереження або формування колективної національної ідентичністі.

А що в українців?

- В українців це запровадження низки символів і ритуалів, спрямованих формувати почуття колективної єдності, важливим є річний цикл свят. А  також те, як і що ми пам'ятаємо, - зазначає філософиня. - Сьогодні у нас непроста ситуація з практиками комеморації (комеморація - створення спільних спогадів через вироблення певних ритуалів увічнення, вшанування, певних осіб і подій, конструювання «місць пам'яті» – авт.).

Це дуже болісна тема, а тому важливо випрацювати коректні, адекватні й художньо гідні, а не тільки ідеологічно, способи та методи спільного пам'ятання, адже у громад і родин, які втратили своїх синів і дочок, є потужний запит на практику комеморації, на меморіалізацію пам'яті героїв.

-  Ще один  спосіб - створення спільних ворогів неодноразово доводило свою ефективність у процесі формування та зміцнення почуття колективної єдності. На жаль, українці своїм кривавим трагічним досвідом довели дієвість цієї стратегії.

 

На думку Наталії Кривди, прогресивний розвиток національної системи освіти - один з найбільших дієвих інструментів впровадження цінностей.

Освіта має надзвичайно важливе значення у формуванні та зміцненні національної ідентичності. Національна система освіти вивозить на своїх плечах найпотужнішу роботу: від дитячого садочка до післядипломної освіти.

Вона бере на себе функцію формування й просування сенсів, знаходження коректних, прийнятних з погляду психології форм просування національної ідентичності для дитини, підлітка, молодої людини. 

Втім українська дійсність демонструє нам, що стратегій формування національної ідентичності може бути більше.

Відомо, що війни можуть вестися в усіх просторах -  фізичному, інформаційному  та когнітивному: смисловому, віртуальному, культурному.

 - Інформаційні війни сьогодні не те що пішли в сутінки, але вони вже не мають такої шаленої руйнівної сили, тому що інформація накочує на нас безкінечно.  Втім інформація  як приходить до нас нескінченним потоком, таким же потоком і йде  від нас. Ми її не пам'ятаємо. 

Ви можете переказати зміст учорашніх новин? Можете згадати, які події відбувалися, назвати дати, цифри? Тож інформація щодня змінюється і ми не тримаємо весь потік її в голові.

 А  от сенси, смисли, враження, образи, символи, які демонструє смислова війна, залишаються з нами дуже довго, а то й назавжди.

-  Тому агресор намагається нав'язати свої сенси й наративи, перепакувати картину світу, - підкреслює сутність ворога Наталія Кривда. –   Він справний, швидкий, підготовлений. Він працює із сенсами, які довго виробляли, накопичували, імплементували у свідомість людей.

І сьогодні наша з вами головна задача у смисловому культурному просторі — це не так боротися з інформацією та розвіювати фейки, як створювати свої сенси, формувати свої наративи, перепаковувати картину світу. 

-  Наш ворог давно й активно працює над тим, щоб захопити і перемогти наш розум. Смислова війна спочатку перемагає розум і тільки потім території. Ключовим об'єктом впливу агресора є українська ідентичність і наша територія смислів. Наша історія, герої, свята, ідеї, цінності, - констатує Наталія Кривда. –  Смислова війна — це переоцінка фактів на користь інтерпретатора, а не просте інформування. Це про те, щоб у свідомості людей закарбувалися страшні, пафосні, прекрасні, зворушливі або агресивні ідеї. Її мета — охопити не окремий сегмент населення противника, а всі можливі соціальні групи, спроба викликати інтерес не до самих фактів, а до їх переосмислення. 

Інформаційну війну будують так, що різні засоби масової інформації працюють з різними цільовими аудиторіями.

- А смислова війна працює на весь світ, на всіх, хто перебуває по той бік екрану. Її кінцева мета — досягти того, щоб людина сама - свідомо чи несвідомо - почала розкладати, форматувати, інтерпретувати отримані факти на користь агресора, відторгнувши «неправильні» інтерпретації.

І ми як об'єкти цієї смислової війни  починаємо читати, слухати, думати і коментувати події  так, як це потрібно ворогу, - зауважує науковиця.

- А перемагає той, хто має сильніші наративи, хто має сильніші міфи. Тому ми маємо втілювати в образи, символи, тексти, в наративи свої цінності й активно їх просувати і в країні, а також поза її межами.

М’яка сила, культурна дипломатія, низова дипломатія  — все це дієві інструменти. Маємо формувати свою історію, власну версію існування.

Чужинні смисли, що  вже увійшли в когнітивний простір, розвалити важко або неможливо. Єдиний спосіб — створювати власні смисли, на яких можна будувати реінтерпретацію, бо просте заперечення не працює.

Надважливе правило - давати інтерпретації подій раніше за твоїх опонентів, щоб уже їм треба було мати справу з «викоріненням» нашої інтерпретації. А для цього потрібні зусилля і час.

 -  Не недооцінюйте масову культуру, не забувайте, що робили російська пропаганда і російське «мистецтво», - закликає  філософиня. - Чого лише варті російські мультфільми.

Загальна кількість переглядів мультфільму «Маша і ведмідь» — понад 100 мільярдів.

«Детектор медіа» ще два роки тому дослідили й написали, які сенси та смисли туди «зашиті»: це радянські й російські пропагандистські ідеї, пропаганда радянської символіки й мілітаризму. 

«Альоша Попович і Тугарин Змій», «Три богатирі» й інші мають по 6–8 мільйонів переглядів.

У цих мультфільмах Київська Русь — невід'ємна частина русского міра з російською символікою, солдати-воїни Київської Русі одягнені у форму московських стрільців 16–17 століть, князь Володимир смішний і дурненький, а його найбільший страх — демократія.

«Хочеш демократію?» — питають його. «Свят, свят, свят, свят, свят», — каже князь Володимир і згадує про сильну руку.

Усі російські мультфільми звеличують російське, тоді як ворогами символічно представляють закордонні, у першу чергу європейські, культури й країни. Вони злі, потворні й підступні. І це закладають у голови з дитячого садочка, і це має мільйонні перегляди в Україні. 

Ворог веде проти нас війну за наші мізки. Атакує наш інформаційний простір, витрачає шалені кошти на пропаганду.

Говорити про нашу ідентичність і пізнавати її в умовах війни на знищення сьогодні, як ніколи на часі — бо це знання робить нас сильнішими.

 

У 2021 році, до широкомасштабного вторгнення, засоби масової інформації рф отримали 102 397 682 000 рублів, що становить приблизно один мільярд доларів. Окремо телебачення і радіо отримали 84 мільярди. Це свідомо сформована й прописана державна політика у сфері культури, у тому числі маскульту.

Активно працює генератор чуток, переформатування мови. Не «окупанти», а «зелені люди», «зелені чоловічки» або «ввічливі люди».

Не «незаконний мер», а «народний мер», «народний губернатор», «самопроголошений губернатор», не «карателі», а «воїни», не «окупанти», а «визволителі» і так далі.

- Нас досі часто запитують, чому ми не побачили засудження навіть високоморальними інтелектуалами злочинів російських солдатів у Бучі, в Ірпені, Маріуполі?

А тому що протягом останніх п’яти років у Росії були створені дуже потужні та впливові художні фільми: «Турист», присвячений воїнам-афганцям, «Солнцепьок», «Граніт» і так далі.

Воїни-афганці у свідомості росіян дорівнюють сучасним воякам, сучасній російській армії. Звідси ностальгія за Радянським Союзом, історична паралель про воїнів-інтернаціоналістів, американці — зло, - пояснює Наталія Кривда.

- Висновок складний і водночас простий —  ворог цілить у нашу ідентичність, - резюмує вона. - Він точно хоче присвоїти собі нашу історію, культуру й цінності, знищити нас як унікальну націю. Його ціль і мета — поглинання України й українського народу. Культура в цьому сенсі слова — один з найпотужніших гравців, операторів смислів, менеджерів смислів, продуцентів смислів. 

 

- Культура втішає. Мистецтво — це великий психотерапевт. Читайте, слухайте, дивіться, ходіть у музеї, на виставки, у церкви, слухайте українську музику.

Нам життєво важливо єднатися, випрацьовувати художні й інтелектуальні інструменти формування, зміцнення та поширення цінностей української політичної нації, національної культури й української ідентичності.

Читайте також:

Фагот і валторна на фронті, тубіст зараз пішов  на війну... Як працює Харківська обласна філармонія в жорстоких умовах  війни?