«Мистецькі містки». 12-та волонтерська зустріч. «Не видно моря з мого вікна. Там війна»

Квіткова клумба на набережній річки Лопань біля скверу «Стрілка» створена на честь 70-річчя визволення Харкова від гітлерівських окупантів і з нагоди  Дня Незалежності України. Її зафіксувало головне фото цієї публікації. 2013 року набережну прикрашали 80 тисяч жовто-синіх квітів.

Тоді встановили світовий рекорд. Безперервна квіткова клумба завдовжки 2, 8 км увійшла до Книги рекордів Гіннеса. Попередній рекорд належав Нідерландам.

За словами флористів, які працювали над  клумбою-рекордсменкою, обрані ними квіти невибагливі й при гарному поливі цвітуть до морозів. Квіти мали залишатися  на тій  набережній до 28 серпня, потім їх планували розвезти у харківські школи.

Тогорічні першокласники уже занурені в інші проблеми. Якщо хтось із них міг бути суботнього вечора на межі весни й літа глядачем на онлайн-зустрічі  міжнародного проєкту «Мистецькі містки», то відчув би багатозначність оголошеної теми – «Хто я? Квіти серед війни».

Щоразу  ведучі зустрічі виходять на зв’язок  із тих країн і міст, де зараз перебувають.  Переважають серед таких координаторок харківські письменниці, які стали воєнними біженками.

За кадром залишається тривала робота з формування самої програми, запрошення нових чи  знайомих уже учасників. Незмінною залишається мета – збір коштів на підтримку захисників України.

Як написали координаторки проєкту про зустріч на межі травня-червня, «наші зусилля спрямовані на підтримку 475-го окремого штурмового полку, бійцям якого потрібні найкращі очі  –  детектори дронів.

4149 4975 2463 3155 гривні

4149 4990 9938 9056 валюта

PayPal

kdsergiy55@gmail.com

монобанка

https://send.monobank.ua/jar/6r5pV4cYsN

Номер картки банки

5375 4112 2124 0521

Детектор для розвідника не просто «очі», це збережене власне життя чи життя побратима. Це можливість точно виконати бойове завдання, а це значить, що десь удома рідні побачать знову зелений вогник месенджера і почують такий бажаний голос: «У мене все норм. Тут такі неймовірні квіти».

Тож  уявні «Квіти серед війни» розцвіли цього разу з міста неподалік від Берліна – Котбуса, де мешкає Наталія Грайворонська.

Освітянка, волонтерка, письменниця з Харкова Наталія Грайворонська   і активістка, волонтерка з Івано-Франківська Ірина Ярич  спершу познайомили з діяльністю української спільноти Котбуса, прокоментували тему зустрічі. Вона асоціативно перегукується з проєктом Наталії Мкртчан, дизайнерки і засновниці «Майстерні образу» (Харків). Наталія розповіла: «Через творчість і світлини ми допомагаємо людям проявити себе у новій реальності, бо війна змінила нас, і дуже важливо не забути, хто ми є».

Проєкт «Квіти серед війни» народився через рік після початку повномасштабного вторгнення. Через світлини з вінками і вишивками зберігаються історії жінок. Історії підтримки, творчості, сили і людяності. Проєкт варто називати не лише мистецьким, а в першу чергу реабілітаційним.

Катя Че (Катерина Чернова) присвятила своєму обранцю-військовому такі рядки: 

«Божі янголи там кують тобі щит із мого кохання».

Поетеса, перекладачка Тетяна Винник читала свої образні фіксації часу : «Як сплітаються руки розмитих кордонів, ілюзій… Лишаються тільки мости до могил, що лишились,  і перевірених друзів… І легка українська бездомність…Тільки в пітьмі мене віднайди, з духу й води мене відроди».

Час спливає, ніби вода під кущ півоній. І вже співає жіночий хор українок Котбуса «Ти, земле моя». 80 відсотків хористок – біженки від війни. Колектив існує від січня 2023 року,  мають гран-прі конкурсу непрофесійних співаків. Їх уже слухали в Берліні і Потсдамі. Двічі на тиждень влаштовують репетиції, щоб і самим відновитися у слові й мелодії, і німців закохати в українські пісні.

Хором керує Ірина Мірошниченко. Слоган співочих жінок: «Хор «Паляниця»  –  смак української пісні». З оранжуванням їм допомагає волонтер із Харкова Денис.

Письменниця з Харкова, волонтерка і співзасновниця проєкту «Мистецькі містки» Яна Вовк представила  на зустрічі нову книжку «Не забирай мого дому», прочитала притчу з неї, названу «Чому в синиці короткі крила».

«Нехай журавки підкорюють висоту». Ще одна підмічена серед воєнних біженок «формула жіночого щастя» –  дві зубні щітки  в одній склянці. Теж від Яни.

Технічне забезпечення  здійснювала  освітянка і письменниця Ольга Халепа (Харківщина). Цього разу вона читала свої вірші.  «Даються лиш раз меди…Ось розігнулася, щоб витерти піт, а вже відцурались союзники…І ось уже інші готують борщі…За весь той бенкет я брала на себе провину».

Щоразу додається не просто локацій, звідки виходять на зв’язок учасниці «Мистецьких містків», а й випробувань, що перевіряють міцність їхніх тіл і душ.

Дронова атака того дня змусила Тамару  пережити евакуацію поїзда, який ішов до Києва від кордону.  Але і змучена важким поверненням вона прочитала психологічно складну прозу, де  хтось, як і я, вловив близьку багатьом сучасним українкам фразу: «Ванда підтягувала внутрішні пружинки».

Харковоцентрична  авторка  книжок  для дорослих і дітей Галина Матвеєва цього разу читала власні вірші, хоча, за її словами, саме вірші приходять до неї рідко.

«Мій дар – гепі енди…я вимальовую літніх нас. Не видно моря з мого вікна. Там війна»

Пташка Бет і Мар’ян Пиріг представили новий проєкт «Чистий четвер». Співана поезія «розстріляного Відродження». Навіки 26-річний Олекса Влизько «Чую, чую»

Ніка загинула у Харкові під час обстрілу 30 серпня 2024 року.

Вчителька Ніки Наталія Агулова входила цьогоріч до журі конкурсу «Генерація Ніка». Її запросили «Мистецькі містки»  поділитися спогадами про ученицю, яка могла стати художницею чи літераторкою або поєднати ці свої захоплення.

Ніка, як згадує Наталія, болісно переживала від’їзд  із Харкова багатьох ровесників. Вона з батьком у перші місяці вторгнення ходила до супермаркету і там малювала військових, дарувала їм миттєві портрети, щоб хоч так підтримати і подякувати. Трапилося, що один захисник дістав із кишені збережений попередній малюнок Ніки.

Стала студенткою ХНУРЕ. Попри втрати свого звичного оточення знайшла інше коло спілкування – долучилася до гурту, який об’єднали Літмузей і  Сергій Жадан.

 19 травня цього року їй могло б виповнитися  20, але назавжди 18.  19 травня 2026 року уже вдруге вручали в Харкові премію, засновану  на честь Ніки. Вік учасників 16 – 21.  Перемогла у літературній номінації Єлизавета Теплякова з автобіографічним твором про Одещину «Мертве дитинство». У категорії «Живопис» відзначена Катерина Носаль.

Виставки робіт Ніки експонувалися у кількох країнах. Її книжку  «Час починати танго» упорядкував Сергій Жадан.

«Спи, спи, а нам ще трохи, ледь-ледь до мети». Цими словами закінчується відео пам’ яті Ніки, яке переглянули у кількох країнах глядачі «Мистецьких містків».

Долучайтеся і ви до перегляду й волонтерської допомоги.

https://www.youtube.com/watch?v=v3lWtoS6Ttw

Традиційний фінал уже 12-ї зустрічі – вірш у виконанні актора і волонтера Миколи Моха. Він обрав рядки  Шевченка 1859 року, серед яких є й ці слова:

Скажи, що правда оживе,Натхне, накличе, нажене Не ветхеє, не древлє слово Розтлєнноє, а слово нове Меж людьми криком пронесе І люд окрадений спасе Од ласки царської…