Мистецькі роздуми в передбаченні світового безладу

Хто знайомий з живописом харківської художниці Ганни Котенко (творчій псевдонім Анна Кот), напевне відзначав для себе яскравий і затишний оптимізм більшості її робіт. Навіть добре знайомі нам локації Харкова набувають під її пензлем казкової чарівності. Втім, час від часу мисткиня звертається до тем, пов’язаних з філософськими теоріями влаштування Всесвіту та місця людини в ньому. І для таких робіт Ганна обирає графіку.

Час графіки

Частина робіт виставки «Ентропія світу» присвячена Часу. Ми звикли вживати такі фразеологізми, як «час летить», «час минає», «час рухається», «час втрачається», «час лікує», «поза часом», «на все свій час», «час за гроші не купиш» і т.д. А от як виглядає Його Величність Час в тому чи іншому стані – ми зазвичай не замислюємось. Нові роботи Анни Кот дають можливість побачити це. Серед них є, наприклад, картина «Ентропія часу» - те, про що і подумати лячно, адже час в нашій уяві є чимось вічним, непідвладним хаосу. Інша робота зображує хронотоп – єдність часу та простору, якою її бачить художниця.

Цікаво, що дані роботи є картинами-«перевертнями». Дивлячись на них зі звичайного ракурсу, ми бачимо одні композиції, але якщо картини перевернути на 180 градусів – їхні елементи дивним чином перетворюються на зовсім інші символи, які несуть в собі додаткові сенси. Є над чим замислитись…

- До графіки я звертаюся зазвичай тоді, коли маю потребу відтворити в малюнках свої роздуми про серйозні речі, щоб їх побачили інші, - ділиться Анна Кот. – Колись я ставилася до графіки трохи зверхньо. Але згодом переконалася, що поціновувачі мистецтва мають неабияку цікавість до філософських тем, виконаних саме в графічному стилі.

На сьогоднішній виставці є дві мої роботи, створені ще в 1998 році. То була досить велика серія картин, практично всі вони були продані. В 2014-15 роках я надала для аукціону зі збору коштів на лікування онкохворих дітей понад 10 графічних робіт на тему стосунків між природою і цивілізацією. Картини були про те, що природа може як підтримати нас, так і «проковтнути» досягнення людства, бо вона має здатність відновлюватися. Всі ці роботи знаходяться зараз в приватних колекціях.

Цього року я знову повернулася до графіки. Мабуть, причиною тому є важкі часи, які всі ми переживаємо вже котрий рік поспіль. І кожен з нас в тій чи іншій мірі замислюється над тим, що ж буде далі з нами і з усім світом. Що нам робити з відчуттям втрачених домівок і взагалі зі своїми спогадами про втрачене? А вони у багатьох з нас мають спільні риси, і це на моїй картині символізує іграшкова качечка, з якою в дитинстві чи не кожен з нас купався у ванній.

Для мене важливо поділитися цими думками, які я оформила у вигляді картин. Наразі працюю над наступними роботами, присвяченими нашим стосункам із Часом. Отже, серія цих картин матиме продовження.

Чи є у нас шанси?

Кілька робіт, представлених на виставці, були створені художницею під впливом давніх міфів, що їх залишили після себе загадкові шумери та войовничі вікінги.

- В цих картинах ми бачимо спробу авторки переосмислити давню історію. Як відомо, міфи часто з’являлися не на порожньому місці. Тому завжди доречно звернутися до досвіду попередніх поколінь і спробувати роздивитися в ньому життєздатність, - ділиться враженням від картин художник Віталій Лотоцький. - А ще в роботах Анни Кот я бачу фіксацію стану нашого світу з використанням культурологічних та міфологічних фрагментів попереднього досвіду людства. Авторці вдалось передати власні хвилювання і «підштовхнути» глядача до подібних роздумів: де ми зараз, куди рухаємось і чи маємо шанси?

 

- Чи не складно це для сучасних людей, багато з яких вже навіть не читають тексти обсягом понад кілька речень, вважаючи їх занадто довгими?

 

- Дійсно, в епоху Тік-Тока людям стало важко зосередитися на чомусь довше 5 хвилин. Попри це я думаю, що запит на смисли в суспільстві все ж таки є і буде завжди. Бо смисли – це базова умова існування людства, без них, з точки зору Всесвіту, ми стаємо непотрібним сміттям.

Ганна Котенко зізнається, що працюючи над графічними картинами, вона час від часу відчувала потребу вийти з філософського стану, повернутися до сьогодення, улюблених місць і… живопису. Так створилися життєрадісні яскраві роботи з харківськими краєвидами і пейзажами теплих країв. Вони теж стали частиною виставки.

Цей матеріал став можливим завдяки проєкту «Голоси України», який є частиною програми SAFE, що реалізується Європейським центром свободи преси та медіа (ECPMF) у партнерстві з ЛЖСІ в рамках Ініціативи Ганни Арендт та за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини. 

Партнери програми не впливають на зміст публікацій редакції та не несуть за нього відповідальності.

Слідкуйте за нами в соціальних мережах: 

Телеграм            Фейсбук             Інстаграм