Міжнародні «Мистецькі містки» продовжують волонтерську допомогу

Якщо  пошукати у всесвітній павутині «вірші про зимові мости», найбільше підказок українською знайдеться із цитатами  Сергія Жадана, який торік теж брав участь у віртуальній зустрічі «Мистецьких містків». Але я щойно процитувала молоду авторку Світлану Сметанюк із Печеніжинської громади Івано-Франківської області. «У майбутнє — хиткі мости. Поруч — люди, а не зима»

Майже наші слобожанські Печеніги, тільки отой Печеніжин – батьківщина опришка Довбуша, а значно раніше – західний осередок кочівників-печенігів.  

Так багато перегуків і зв’язків  трапляється, якщо вслухаєшся у назви, вчитуєшся у рядки тих, хто продовжує відчувати світ, а не кам’яніти душею від морозів і новин війни:

 

Іноді ми потрапляємо у пастку своїх очікувань і будуємо модель бажаного, не співвідносячи її з тим, що можемо прийняти від життя і яку ціну за те покласти.

Яна Вовк

Цими рядками відкривається роман Яни Вовк про Харків і Харківщину «Бажання хибні, бажання справжні». Зараз авторка мешкає у Йонаві (Литва).  Яна Вовк як громадська активістка і волонтерка  ініціювала навесні 2025 року разом із  Йонавською філією  Союзу українок Литви  благодійний задум «Мистецькі містки». Її  підтримали Йонавський районний центр соціальних служб та українські активісти з інших країн. Наразі проєкт реалізується у восьми країнах світу, поєднує авторів, які жили чи й зараз живуть у Харкові й області, а також літераторів, співаків, музикантів з різних міст України і світу, прихильних до ідеї, що мистецтво спроможне підтримувати морально і матеріально воїнів, а також тих, хто найбільше потребує допомоги в наші дні.   

У Харкові існує  58 мостів та шляхопроводів, включаючи 46 автодорожніх та 12 пішохідних. Основні з них (за алфавітом): Безлюдівський, Бурсацький, Гончарівський, Горбатий, а також унікальний критий метроміст.

Можна знайти в переліку і Квітучий міст  (підвісний) – між вулицями Квітучою і Запорожців.

Багато хто з мешканців чи навіть і  гостей Харкова згадає Лопанський міст – один з найстаріших у місті. Хтось не забув і Зоологічний – між Держпромом і зоопарком. Його ще називали Мостом закоханих.

Традиція вішати замки на мостах з'явилася в Європі у 2000-х роках, коли в Італії вийшов роман Федеріко Моччіа  «Три метри над рівнем неба».  На Мільвійському мосту (Ponte Milvio)  в Римі герої книжки Бабі та Степ чіпляють замок як символ вічного кохання, а ключ кидають у Тибр. Після публікації 2004 року цієї любовної історії, а також зйомок фільму  традиція стрімко поширилася світом.

2020 року в українському перекладі роман видали у Харкові, хоча на центральних мостах міста закохані залишали значно раніше.

Від 22 січня 2026 року існує пропозиція, щоб Зоологічний міст назвати мостом Соборності. В цей день активісти розгорнули на мосту багатометровий прапор, зшитий із полотнищ із символікою бойових підрозділів, що захищають Україну,  та громадських організацій.

Тож харківськими мостами віртуально прогулялися. Час згадати зимові справи «Мистецьких містків».

У грудні вперше організували  зустріч для українських родин з дітьми в різних куточках Європи. Вів програму з бельгійського міста Брюгге  актор і волонтер, харківець Микола Мох.

Серед новинок грудневих «Містків» – анімаційний фільм про Бабу-Ягу «Хто вкрав мою злість?».  Авторка – Надія Кирей. Його центральний мотив: бути добрим не означає бути слабким.

Українська письменниця, журналістка й аніматорка створила ще й мобільний додаток для дітей «Хто вкрав мою злість?» і презентувала  його цієї зими в Мадриді (Іспагія).

Інтерактивна мультимовна казка покликана допомагати дітям зрозуміти власні емоції. Українська версія нагадує виставу, озвучена кількома голосами.  До роботи долучився відомий актор і режисер  Ахтем Сеітаблаєв.

Баба Яга – впізнаваний  образ для багатьох народів, що додає історії універсального звучання. Мультфільм уже доступний більше ніж десятьма мовами, цей список розширюється. Задум підтримали європейські інституції, зокрема, Radio France.

«Важливо, що ми разом даємо дітям не лише багато мов, а й одну спільну – мову доброти».

Надія Кирей

До речі, у піснях під час онлайн-зустрічей «Мистецьких містків»  європейські мови звучать  також. Зазирніть на їхню Фейсбук-сторінку, щоб послухати.

У січні 2026 року Яна Вовк  представила у соцмережах

нову рубрику #МистецькіМістки_Учасники, запросила постійних авторів розмістити свої вірші або коротку прозу як текст або відео.

На Фейсбук-сторінці «Мистецькі містки» уже можна читати й слухати учасниць з різних країн.

 Ще одна нова рубрика  запланована виходити в суботу двічі на місяць. Її назвали 

#МистецькіМістки_ДляДітей". Це не тільки твори для дітей, а й

зустрічі для малечі «Казки з вузлика дідуся Миколая», у яких Микола Мох читатиме казки класиків і сучасних авторів.

Обирайте на різний вік і  різні смаки. Наприклад, нову пісню Люцини Хворост. Зараз вона живе і працює у Польщі.

Люцина Хворост розповіла:

Ганна Осадко  надіслала мені цей текст у листопаді, незабаром після того, як ми з нею розвіртуалізувалися у Варшаві.

На той момент я вже знала дивовижно зворушливу історію про її чоловіка Сашка, який загинув на фронті. Він дуже любив танґо  –  і як танок, і як музичний жанр. І, добираючи музику собі з Ганною до танцю, натрапляв і на мої пісні, мої танґа (мені завжди кортить, у дусі скрипниківки, це слово відмінювати, і сьогодні я маю настрій це собі дозволити). І серед моїх танґ навіть мав свої улюблені, що для мене велика честь. Повномасштабне вторгнення спонукало його піти на фронт добровольцем, і він обрав собі позивний «Танґо». І в тому ж таки 2022 році Сашка не стало  –  він став одним з тих кращих і самовідданіших, яких позбавляє нас війна і з утратою яких так важко змиритися.

Мені дуже шкода, що ми не познайомилися за його життя і вони з Ганною не мали нагоди потанцювати під мій живий вокал, але пісня на вірш Ганни про нього  –  та шана, яку я можу віддати йому після його смерті. Звісно, писати на чужий текст завжди гіпервідповідально, я такі речі роблю вкрай нечасто. Але текст Ганни був дзвінким, ритмічним і добре структурованим, музика прийшла майже одразу після того, як я його прочитала,  –  і так, саме танґо.

Пісня виявилась непростою для виконання - і технічно, і емоційно, - але,: можливо, коли-небудь цю річ переспівають інші музиканти, молодші, і в них вийде ще цікавіше. Поки що вийшло ось так. І ще - є якась історична справедливість у тому, що заставку для відео зробила Лариса Вировець, саме та людина, завдяки якій ми в харківському Клубі "Апостроф" у далекому 2011 році дізналися про тернопільську поетесу Ганну Осадко і почули її вірші - щирі, майстерні, емоційні.Музика Люцини Хворост, слова Ганни ОсадкоАранжування Валерія Чуйкова (Ганновер)Звукозапис No Stress Studio (Варшава), звукорежисура Василя Третьякова Василь Третьяков (Star Tune Production, Харків)Заставка Лариси ВировецьКлуб «Апостроф», 2026

На фінал огляду обираю рядки авторки, яка в «Мистецьких містках» ще не звучала. 

Наталка Маринчак

 (Із циклу про Харків «Заґачковане Серце» )

в цій ріці в цьому серці великого міста завжди буде місце слову і музиці радості і печалі ця вода прийме в себе все і омиє наново ось ти сідаєш на берег важкий і поранений ось ти встаєші в тебе немає меж ти це все і ця ріка і обидва її берегиі це місто теж

1.04.2022

І з найновішого, позиченого із соцмереж Наталки Маринчак

Вона так анонсувала свою харківську зустріч:

 

місто моєї ніжності

місто шалу і болю

обираючи співзалежності

обираю бути з тобою...

***

що ти везеш у наплічнику жінко тихого місяця

сповнена тремтливої тиші нетривкої безодні снів

ти така завжди усміхнена

завжди рада кожному оберемку днів

прокидаєшся і радієш ніби сталося чудо

то що у тебе в наплічнику за дивина

тобі краще не знати

там звуки під які неможливо спати

там тиша що буває лише після важкого бою

там усі мої живі і мертві герої

я привезла усе це з собою

хочеш знати що це

війна

ні вона не далеко

ні вона не якась примарна

хочеш знати чому я завжди безхмарна

бо прокинулась бо жива

бо на місці руки ноги і голова

це про те що без війни неможливо вхопити

це жага по-справжньому жити

кожен день я встаю любити цей світ

розумієш

діяти і любити

27.01.26