Музей – місце сили громади

Що ж поєднало художню галерею та історичний музей? Принаймні те, що в музеї зберігається багато полотен видатних художників, зокрема картини Сергія Васильківського, Миколи Самокіша, Олега Волошинова та багатьох інших видатних авторів, але про це в Харкові мало хто знає. Як і про те, що цілих дев’ять років музей боровся за право бути названим на честь Миколи Федоровича Сумцова, який першим створив етнографічний музей Слобідської України імені Григорія Сковороди в 1920 році. 

Тож про фонди головного музею Харківщини, про порятунок експонатів з інших музеїв Слобожанщини та їх збереження розповіла учасникам зустрічі Ольга Сошнікова.

Вікторія Жданко, директорка Інформаційно-виставкового центру «Бузок»:

Галерея постійно відкрита для нових пошуків: у ній весь час проходять виставки, зустрічі, відбуваються лекції, випускаються книжки. Кожна зустріч унікальна, вона пише незламний літопис Харківщини, тому про наші заходи  знають навіть за кордоном. Разом із блогером і громадським діячем Юрієм Путніком ми реалізуємо проєкт «Видатні харків’яни», який відтворює історію харківського сьогодення через спілкування з видатними людьми. Ми провели вже багато спільних заходів, на які запрошували істориків, поетів, художників. Сьогодні в гостях людина, праця якої охоплює діяльність і істориків, і етнографів, і поетів. Ольга Сошнікова – директорка Харківського історичного музею імені Ф.М. Сумцова. Вона працює в музеї з 1998 року. Багато проєктів реалізовано з ініціативи цієї невтомної жінки, яка презентує Харківську спадщину не лише в Україні, а й за кордоном.

Юрій Путнік, організатор заходу «Відомі харків’яни»:

Харківський історичний музей імені М. Ф. Сумцова – один із найбільших і найстаріших музеїв України. Він веде свою історію від Музею Слобідської України імені Григорія Сковороди, заснованого 21 січня 1920 року видатним ученим і громадським діячем, академіком Української академії наук Миколою Сумцовим. Унікальна фондова колекція нараховує більше 330 тисяч предметів. Тож нам цікаво дізнатися про життя музею під час війни і про збереження експонатів.

Директорка музею коротко розповіла про історію створення свого закладу, про діяльність і плани напередодні війни та докладно зупинилася на сьогоденні,  - ситуації, з якою стикнулися всі музейні прифронтові заклади.

На Харківщині існує понад 100 музеїв різного підпорядкування – приватні, комунальні, при навчальних закладах тощо. З них державних і комунальних – 32. Харківський історичний музей виступає для цих як методичний центр і відповідає за убезпечення колекцій, а це – величезна відповідальність.

Публіка була вражена обсягами виконаної музеєм роботи щодо евакуації фондів з лінії вогню та збереження експонатів під час окупації. Бойові дії нині тривають на Куп’янщині, у Вовчанську, Старому Салтові, поблизу Ізюма, Золочева та інших громад. Тож працівникам цих музейних закладів, а це переважно лише кілька людей, доводилося пакувати, ховати, транспортувати історичні надбання у безпечні місця.

Ми знаємо про евакуацію полоцьких баб з Ізюма, але не здогадуємося, що такий самий експонат зберігався і в Золочеві. Ольга Миколаївна розповіла, яких зусиль доклали для його транспортування в Харків. Також пригадала карколомну операцію порятунку експонатів унікального музею Зінаїди Серебрякової з села Нескучного. Для цього знадобилось поєднання зусиль військових, музейників, мистецтвознавців, художників, волонтерів, мешканців та представників місцевої влади, а також паст-президента «Ротарі Клуба Харків» Юзефа Броневського. Завдяки їм з села вдалося вивезти й уберегти унікальні експонати, пов’язані з життям і творчістю знаменитої української художниці.

Багато нового слухачі дізналися про невидиму роботу музейників з консервації, пакування предметів старовини, про цілодобову роботу працівниць, які в музеї жили і трудилися одночасно.

Ольга Сошнікова розповіла, як вдалося врятували найважливіші предмети з колекції видатного українського філософа напередодні руйнування росіянами музею Григорія Сковороди.

«Ми пакували експонати в старі газети, в саморобні ящики. У закордонних партнерів просили хоча б простих пакувальних матеріалів», – розповідає директорка. І працівників музею партнери почули і підтримали. Декілька величезних фур з обладнанням, пакуванням, генераторами тощо були доставлені для музеїв Слобожанщини.

Не обійшлося і без людських жертв. На своєму робочому місці загинули директорка Куп’янського краєзнавчого музею Ірина Осадча та співробітниця цього музею Олена Водоп’янова. На цей день Ірина пропрацювала в музеї рівно 10 років, а Олена – рівно 10 днів. На час обстрілу вони зробили все, щоб зберегти і законсервувати експонати музею.

Про зміст евакуйованих експонатів, їхню кількість та вартість нині розповідати не можна, як і про місце зберігання. Тому для втіхи харків’ян на вітринах історичного музею виставляють те, що може пом'якшити ситуацію, допоки музеї знову не відкриють свої двері для жителів і гостей міста.