«Неймовірне — ймовірне»: «Молнією» по ЕМІ-терору та штучне Сонце на Землі. Топ-10 наукових досягнень вчених Харкова та України-2025

Академіки, інженери та молоді дослідники, працюючи під постійною загрозою в Харкові, Києві чи Львові, почали закладати новий, стійкий фундамент для післявоєнної України.

Це був рік, коли інтелектуальний фронт перетворився на стратегічний міст, що веде країну від темряви війни до світла майбутнього, яке має бути розумнішим, безпечнішим та технологічнішим.

Почнемо з того, що на пост президента НАНУ знову переобрано випускника Каразинського університету. Анатолій Глібович Загородній — український фізик-теоретик, академік Національної академії наук України, випускник радіофізичного факультету та член Наглядової ради університету. Віцепрезидентом НАН України також обрано выпускника Каразинского университета, харків’янина, академіка НАН України Володимира Семиноженка.

Наукові розробки НДПКІ «Молнія» Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» допомагають забезпечити електромагнітну стійкість об’єктів критичної інфраструктури та військової техніки.

Це розробки ефективної системи екранування, заземлення і захисту об’єктів від потужного електромагнітного впливу природного й штучного походження, зокрема від ЕМІ-зброї та ядерного вибуху.

Системи, що цілеспрямовано викликають серйозні функціональні ураження об’єктів промислової й соціальної інфраструктури або їх руйнацію, відносять до електромагнітної або ЕМІ-зброї.

Також трапляються такі її назви, як мікрохвильова зброя високої енергії (Active Denial System — ADS).

Цей вид зброї охоплює також електромагнітний імпульс ядерного вибуху, іоносферну зброю та електромагнітну зброю спрямованої енергії.

Військові операції або терористичні акти з використанням ЕМІ-зброї можуть призвести до катастрофічних наслідків: дезорганізації роботи комп’ютерних мереж, центрів управління авіаційним і залізничним транспортом, енергетичними системами, засобів управління ядерними, хімічними та іншими небезпечними виробництвами, виведення з ладу технічних засобів охорони державних та військових об’єктів, сховищ ядерних та хімічно небезпечних матеріалів; блокування радіозв’язку та великомасштабної руйнації систем управління різного рівня.

Сьогодні у сфері розроблення нових видів мікрохвильової зброї працюють провідні науковці більшості розвинених країн світу.

Звісно, Росія, як країна-агресор і терорист, також активно розробляє засоби ЕМІ-зброї та планує їх використовувати для ударів по цивільній та військовій інфраструктурі України.

Ба більше, існує думка, що потужний удар ЕМІ може відбуватись і за рахунок ядерного вибуху малої потужності у космосі, котрий надасть електромагнітний імпульс, що може вивести з експлуатації електричне обладнання.

За інформацією розвідувальних служб західних країн, у Росії вже розроблені ЕМІ-боєприпаси без ядерного заряду, які стоять на озброєнні деяких спеціальних підрозділів.

На жаль, наукові здобутки у сфері розроблення і випробування ЕМІ-зброї спрямованої енергії суттєво випереджають дослідження у сфері створення ефективних засобів протидії цій небезпечній зброї. Тому праця харків'ян надто актуальна.

Близько 20 вчених з Інституту сцинтиляційних матеріалів НТК «Інститут монокристалів», ННЦ «Харківський фізико-технічний інститут», Інституту ядерних досліджень, Інституту теоретичної фізики ім. М.М. Боголюбова у складі колективів світових наукових колаборацій (СМS, LHCb, ALICE) стали лауреатами однієї з найпрестижніших міжнародних премій у галузі фундаментальної науки — Breakthrough Prize, яку називають ще «науковим Оскаром».

Breakthrough Prize (заснована мільярдерами Силіконової долини, включаючи Марка Цукерберга) вручається за фундаментальні наукові прориви.

Навесні 2022 року, у розпал бойових дій за Харків, у підвальному приміщенні науковці Інституту сцинтиляційних матеріалів розпочали експеримент із вирощування кристалів для Великого адронного колайдера (ВАК) в Швейцарії (CERN).

Великий адронний колайдер - це гігантський прискорювач заряджених частинок, найбільша експериментальна фізична установка у світі, де харків'яни працюють разом із вченими понад сто країн.

ВАК — це «машина часу», кільцевий тунель довжиною 27 кілометрів, де вчені прискорюють частинки (протони або важкі іони) майже до швидкості світла і змушують їх зіштовхуватися.

Мета – відтворити умови, які існували у Всесвіті за частки секунди після Великого вибуху, щоб побачити його найфундаментальніші складові.

Великий адронний колайдер.

Харківські вчені з Інституту сцинтиляційних матеріалів, ННЦ «ХФТІ» та інших установ працювали над різними аспектами цих експериментів.

Їхній внесок стосується розробки та виробництва високочутливих детекторів, які можуть вловити навіть найменші сигнали від зіткнень частинок, для  вивчення найфундаментальніших взаємодій та пошук нових, невідомих частинок, включно з підтвердженням існування загадкового бозона Хіггса.

Сцинтиляція — це короткочасний спалах світла, який виникає в речовині, коли частинка проходить крізь неї. Така властивість є дуже цінною для експериментів у фізиці елементарних частинок. Але щоб цей спалах був яскравим, стабільним і точним, речовина має бути кристалічною. Саме кристал із чіткою внутрішньою структурою дає змогу фіксувати «світлові сліди» елементарних частинок, і що краща його якість, то чіткішою є картинка того, що сталося в момент зіткнення.

Команда працювала над створенням нового покоління кристалів, які поєднують високу чутливість із підвищеною радіаційною стійкістю.

І нашим науковцям це вдалося. Вони змогли. Вони витримали. Експеримент виявився успішним, а його результати обговорювали на авторитетних міжнародних наукових конференціях в Італії та США. Це історія, якою Україна має пишатися. Це справжній героїзм.

Незважаючи на складну логістику та ризики, науковці Національного наукового центру «Харківський фізико-технічний інститут» (ННЦ ХФТІ) продовжили активну роботу щодо виконання зобов'язань дорожньої карти європейської термоядерної спільноти (EUROfusion).

У глибині Грайфсвальду, Німеччина, вчені вдосконалюють пристрій, який може припинити глобальну енергетичну кризу — реактор Wendelstein 7-X F. Після багаторічних випробувань реактор досяг стабільного плазмового утримання понад 30 хвилин — світовий рекорд.  

Загалом український дослідницький юніт об’єднує сім наукових установ та університетів України.

Зокрема, це не тільки ННЦ «ХФТІ», що є бенефіціаром і координатором досліджень, а й Інститут ядерних досліджень й Інститут теоретичної фізики імені Боголюбова НАНУ, Харківський національний університет імені Каразіна, Львівська політехніка, Київський національний університет імені Тараса Шевченка та Український науково-технологічний центр.

Щодо експериментальної складової, то, як відомо, у ХФТІ працюють термоядерні експериментальні установки стелараторного типу, а також стаціонарні плазмові прискорювачі, які віднесено до переліку найбільш важливих установок у програмі «Євратом».

Хоча пошкодження в результаті російських обстрілів у Харкові є дуже суттєвими й впливають на експериментальну діяльність, зокрема і в ХФТІ, але навіть у таких умовах науковці роблять, здавалося б, неможливе.

Акцент — на відпрацюванні технологій і сценаріїв для провідних стелараторів: німецького Wendelstein-7X, японського LHD.

Стелларатор (от лат. stella — звезда) — это тип реактора для управляемого термоядерного синтеза, в котором высокотемпературная плазма удерживается сложным внешним магнитным полем.

З участю дослідників ННЦ «ХФТІ» на стелараторі LHD успішно продемонстровано можливість створення плазми за допомогою іонного циклотронного резонансу в рамках сценарію малої домішки, розробленого на харківській установці «Ураган-2М».

Це відкриває можливості для реалізації нових режимів роботи на найбільшому стелараторі Wendelstein-7X —  найбільшому у світі термоядерному реакторі типу стеллатор, встановленому в Інституті фізики плазми імені Макса Планка (Грайфсвальд, Німеччина).

Результати роботи вчених ХФТІ у 2025 році закладають фундамент для наступного кроку – проекту DEMO (демонстраційної термоядерної електростанції).

DEMO буде першою установкою, що видає реальну електричну потужність у загальну мережу (проектна потужність – від 300 до 500 МВт). Проект покликаний показати, що термоядерна енергетика може бути комерційно виправданою та безпечною для масового впровадження.

У квітні 2025 року у Великій Британії відбувся Fusion Fest, який зібрав не тільки науковців, а й представників державних інституцій.

 Розглядались практичні кроки щодо будівництва промислових термоядерних реакторів, є прагнення прописати дорожню карту. Європейці хочуть зробити так, щоб «жодного гвинтика» не було вироблено поза Європою. Звичайно, такі масштабні проєкти вимагають величезних коштів і здебільшого реалізуються міжнародними консорціумами.

Харківська школа фізики плазми гарантує, що Україна залишиться не просто спостерігачем, а повноправним співавтором штучного сонця на Землі.

За підтримки міжнародної наукової програми IMPRESS-U в Харкові розпочав роботу Квантовий центр на базі легендарного Фізико-технічного інституту низьких температур ім. Б.І. Вєркіна, що працює над передовими розробками у сфері низькотемпературних квантових технологій. З’явилося гідне поповнення кадрового потенціалу в цих галузях.  

Фізико-технічний інститут низьких температур імені Б. І. Вєркіна НАН України приймав студентів ННІ "Фізико-технічний факультет" Каразинского университета та учнів 10–11 класів харківських шкіл. Молодь побачила наукові демонстрації з фізики низьких температур, оптики та STEM-напрямів. 

Уявіть температуру, набагато нижчу за антарктичну. Вчені працюють у середовищі, де майже -273 градуси за Цельсієм (близько до "абсолютного нуля").

Навіщо це треба? У звичайному стані атоми хаотично і швидко рухаються. Але якщо їх "заморозити" до таких екстремальних значень, вони зупиняються і починають проявляти дивні квантові властивості.

Це місце, де "приборкують" атоми за допомогою холоду, щоб зробити техніку майбутнього — швидшу, розумнішу і безпечнішу.

Що таке "Квантові технології"? Це використання незвичайних правил мікросвіту.

Наприклад у надпотужних комп'ютерах,  які вирішують завдання за секунди, на що звичайним ПК потрібні тисячі років, що прискорює, зокрема, розробкау нових ліків чи розгадування кодів.

Це надчутливі сенсори, яки здатні "бачити" крізь стіни, знаходити корисні копалини глибоко під землею або діагностувати хвороби на рівні однієї клітини.

Це захищений зв'язок: створення каналів передачі інформації, які неможливо зламати чи підслухати.

Чому це важливо саме зараз? Програма IMPRESS-U — це міжнародна підтримка, яка об'єднує вчених України, США та Європи. Те, що такий центр відкрився у Харкові, попри війну, означає, що світ визнає харківську школу фізики однією з найкращих.

У Харкові створили унікальний науково-технологічний альянс – Фармацевтичний кластер. Академія наук та виші Харкова починають спільну розробку оригінальних ліків, чим зроблено важливий крок для розвитку науково-технологічного потенціалу регіону та всієї України.

Його мета – об’єднати зусилля задля розвитку фармацевтичної галузі, посилення процесу імпортозаміщення, впровадження інноваційних технологій та комерціалізації наукових результатів.

Створення такого партнерства також сприятиме підготовці висококваліфікованих фахівців, залученню інвестицій і міжнародних грантів для розвитку дослідницької та виробничої інфраструктури.

•  «Науково-технологічний комплекс «Інститут монокристалів» НАН України»;
• Інститут проблем кріобіології і кріомедицини НАН України;
• •Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна;
• •Національний фармацевтичний університет;

• • «Інститут проблем ендокринної патології імені В. Я. Данилевського НАМН України».

   

У межах діяльності кластеру заплановано, зокрема, проведення спільних досліджень у галузях медичної та фармацевтичної хімії, біотехнології, молекулярної біології та фармакології; розробка й організація виробництва активних фармацевтичних інгредієнтів для створення оригінальних і генеричних лікарських засобів; впровадження технологій виготовлення життєво необхідних препаратів для медичних потреб; створення вітчизняних тест-систем (ПЛР, ІФА, імунофлуоресцентних) та компонентів до них.

У лютому 2025 року в журналі Nature опубліковано фундаментальне дослідження міжнародного колективу (за участю українських археологів) «A genomic history of the North Pontic Region from the Neolithic to the Bronze Age» ("Геномна історія Північно-Причорномор'я від неоліту до бронзового віку").

Дослідження, проведене у 2025 році, на основі геномних даних 81 доісторичного жителя Північного Причорномор'я, розкриває генетичну історію регіону від неоліту до бронзового віку. 

Воно виявляє складні міграції, змішання популяцій та вплив стародавніх культур на формування сучасного генетичного пейзажу. 

Дослідження є результатом співпраці, зокрема, з Естонським біоцентром та Тартуським університетом, де вивчався внесок давнього населення регіону. 

Це стало науковим проривом. Вчені дають відповіді на питання, які десятиліттями були предметом суперечок між істориками, археологами та генетиками.

Дослідження підтверджує, що саме степи та лісостепи Північного Причорномор’я (сучасна територія України) були батьківщиною міграційних хвиль, які змінили обличчя Європи в епоху ранньої бронзи.

Поширення генів, пов'язаних із ямної культурою, фактично сформувало сучасний генофонд більшості європейських народів.

Ямна культура - археологічна культура пізнього мідного та раннього бронзового віків (близько 3600-2300 рр.. до н.е.), що характеризується кочовим скотарством з елементами мотижного землеробства вздовж річок і на городищах. Її назва пов'язана з характерними могильними курганами з охровими черепками. Ямна культура відіграла ключову роль у поширенні індоєвропейських мов та впливала на формування подальших культур Євразії

Для українців це дослідження дає чітку генетичну прив'язку до території.

Аналіз показує, як місцеві мисливці-збирачі взаємодіяли з першими землеробами (зокрема представниками Трипільської культури).

Було доведено, що генетичний перехід від неоліту до бронзи не був простою заміною населення. Це був складний процес асиміляції та взаємообміну, що відбувався саме на наших землях.

Це підтверджує, що територія України була ключовим «транспортним хабом» давнини, через який проходили гени, технології (колесо, металургія) та, ймовірно, індоєвропейські мови.

Що це змінює для нас сьогодні? Історична суб'єктність: Україна утверджується як ключовий гравець у формуванні європейської цивілізації на генетичному рівні.

– Термін «арії» або «прямі спадкоємці трипільців» часто використовувалися псевдонауковцями для доказу «винятковості». Справжня наука боїться таких узагальнень, бо вони пахнуть ідеологією, а не об'єктивністю, - коментує кандидатка біологічних наук Олена Чигир. – Як гени зберігаються тисячоліттями? Це називається «генетичним континуумом».

Люди рідко йдуть «усім народом». Зазвичай змінюється еліта, змінюється мова, мода на кераміку і богів, але переважна більшість населення (селяни) залишається прив'язаної до землі.

Навіть після падіння Трипілля жінки та частина чоловіків влилися у нові спільноти. Їхні гени «розчинилися» у наступних поколіннях, але фізично залишилися на цій території.

Що ж виходить у результаті? Так, у жилах сучасних українців тече кров людей, які будували трипільські протогорода. Ми їх біологічні спадкоємці (частково). Сучасні дані aDNA (давньої ДНК) змушують вчених визнати: зв'язок є, він матеріальний і він простежується крізь тисячоліття.

Але історично ми – продукт величезної кількості міграцій та змішувань.

Ці дані мають стати основою для оновлення підручників з історії та біології, замінюючи застарілі припущення про походження народів науково доведеними фактами.

У жовтні минулого року флагман українського наукового флоту вирушив в Антарктику з Кейптауна (Південно-Африканська Республіка), де  вимушено базується під час повномасштабного вторгнення РФ.

Снігові пончики. Для їхнього утворення потрібен збіг кількох умов: два шари снігу (нижній — твердий, підмерзлий, а верхній — пухкий і вологий), температура трохи вище 0°C та вітер такої сили, щоб згортати «сувої», але не руйнувати їх. Сніг усередині швидко вивітрюється — так і з’являється отвір.

Як зауважили в Національному антарктичному науковому центрі (НАНЦ), цього сезону з борту «Ноосфери» планують виконати більше досліджень, ніж у попередніх рейсах.

Так, океанографи вивчатимуть зміни течій та таємничі «гарячі хвилі» у глибині холодного Південного океану.

Геологи шукатимуть потоки тепла від земного ядра крізь дно океану та перетворять «Ноосферу» на машину часу, відтворюючи палеоклімат за донними відкладами.

Крім того, біологи досліджуватимуть морських мешканців Південного океану: фітопланктон, донних тварин та їхню реакцію на зміну клімату, а також проводитимуть облік китів за допомогою штучного інтелекту.

Метеорологи знову вивчатимуть «атмосферні ріки» з використанням радіозондів. Також геофізики робитимуть радіозондування іоносфери.

Зокрема, більшість досліджень проводяться у співпраці із закордонними вченими.

Розширюється також співпраця з антарктичними програмами інших країн. Цього сезону вперше криголам «Ноосфера» забезпечить ротацію полярників і доставить вантажі до британської антарктичної станції «Розера», яка розташована на 300 км південніше від української станції «Академік Вернадський», за Полярним колом.

Заплановані також спільні океанографічні та біологічні дослідження в межах Першої мексиканської антарктичної експедиції, яка відбувається у співпраці з Україною.

За словами українських науковців, також стартують спільні з Колумбією океанографічні дослідження механізмів потепління Південного океану.

Крім того, продовжаться початі раніше колаборації з Польщею, США та Чехією.

Керівник лабораторії біомедичних досліджень “Karazin BioMed”, кандидат біологічних наук Юрій Кот розповів "Укрінформу" , що біопринтер вартістю 22 млн грн – унікальний несерійний прилад.

За характеристиками – єдиний у Східній Європі, він виготовляється виключно під конкретного замовника і з бажаними для нього характеристиками. У компанії-виробника “харківський” принтер – 17-й за ліком.

 - А за наявною комплектацією він узагалі один у Східній Європі. Паралельно з нами Чехія замовляла біопринтер. Але у них дві головки, що друкують, а в нас – п’ять, – зауважує керівник лабораторії.

Тож унікальним обладнанням цікавляться науковці не лише в Україні: виш уже підписав договір із Національним інститутом охорони здоров'я та медичних досліджень Франції щодо експериментальних розробок.

Якщо потрібно надрукувати, наприклад, штучну шкіру для пересадки, можна взяти клітини в самого пацієнта – зробити біопсію. Хрків’яні вмиють виділяти різні типи клітин людини та розмножувати їх у лабораторних умовах.

Створені біопринтером вироби знадобляться у трансплантології, реконструктивній хірургії, регенеративній медицині, травматології, ортопедії, кардіохірургії, стоматології та для тестування нових лікарських засобів.

Улітку цього року Львівська національна наукова бібліотека України імені В. Стефаника за фінансової підтримки Українського культурного фонду (в межах конкурсної програми «Культура під час війни») почала реалізувати унікальний культурно-мистецький проєкт «Imago Ucrainæ на картах XV–XX ст.», спрямований на протидію картографічній дезінформації, антиукраїнській пропаганді, на обстоювання територіальної цілісності й суверенітету України.

Цифрова колекція «Imago Ucrainæ на картах XV–XX ст.» покликана розкрити картографічний фонд книгозбірні, вільно й необмежено удоступнити репрезентовані документи й у такий спосіб сприяти формуванню правдивого просторового уявлення української та світової громадськості про Україну.

Команда археологів Охоронної археологічної служби Інституту археології НАН України успішно завершила сезон польових досліджень у місті Кременець Тернопільської області.

Кременецький замок. Матеріали XIII—XIV ст.

Роботи проводились на замовлення Кременецько-Почаївського державного історично-архітектурного заповідника та охопили дві пам’ятки архітектури національного значення – руїни Кременецького замку (IX-XVI ст.) та Свято-Миколаївський собор (XVI-XVIII ст.).

Під час розкопок на території замку науковці досліджували фортифікаційні споруди та виявили несподіване відкриття – кладовище, яке, за попередніми висновками, могло виникнути внаслідок багатомісячної монгольської облоги 1241 року.

Наразі археологи розкопали чотири поховання, що належать двом жінкам, чоловіку та дитині. Хоча видимих травм на кістках не виявлено, ймовірними причинами смерті могли бути нестача їжі, води або інфекції, спричинені скупченням людей в оточеному замку.

Окрім поховань, знайдено артефакти, що датуються від X до XVII століття. Серед них – фрагмент срібної литовської гривні та монета Казимира Великого 1337-1375 років – унікальні для Тернопільщини. Монету викарбували у Львові і використовували виключно для внутрішньої торгівлі на території міста Львова.

Монети із камʼяного будинку XVII cт. 

Не менш цінною виявилася й знахідка залишків кам’яного будинку XVII ст., імовірно помешкання міського старости. Усередині археологи натрапили на срібні монети, металевий і бронзовий посуд та чоловічу срібну брошку.

Перші відомості про Кременецький замок сягають XIII ст. Новий збудували через століття.

Потужна фортеця на горі Бона мала два мости, кілька веж і вʼїзних брам, бойову галерею з бійницями, колодязь на дитинці та житловий палац. Замок не раз брали в облогу монголи, остаточно його зруйнували козаки на чолі з Максимом Кривоносом. Тоді фортеця належала шляхтичам Речі Посполитої. Від величної будівлі донині частково збереглися мури.

Читайте також:

Гряде всемогутній президент Європи; сам Рютте посварився з НАТО, «золота лихоманка», народ не бажає жерти комах…