Нобелівська премія з медицини: бійці невидимого фронту. Імунного…

Нобелівська премія з медицини: бійці невидимого фронту. Імунного… Колаж Олены Зелениной. Ілюстрації: Ніклас Ельмехед/ Маттіас Карлен © Нобелівський комітет/ funny.klev.club на порталі Gromada Group
Колаж Олены Зелениной. Ілюстрації: Ніклас Ельмехед/ Маттіас Карлен © Нобелівський комітет/ funny.klev.club.

Потужну імунну систему організму потрібно регулювати, інакше вона може атакувати наші власні органи. Мері Е. Брунков, Фред Рамсделл та Шимон Сакагучі отримали Нобелівську премію з фізіології та медицини 2025 року за свої новаторські відкриття щодо периферичної імунної толерантності , яка запобігає заподіянню шкоди організму імунною системою.

Щодня наша імунна система захищає нас від тисяч різних мікробів, які намагаються проникнути в наш організм. Усі вони мають різний зовнішній вигляд, і багато хто з них розвинув схожість з клітинами людини як форму камуфляжу.

То як же імунна система визначає, що їй слід атакувати, а що захищати?

 

 

Як пояснюється у прес-релізі Ноблевського комітету, Мері Брунков, Фред Рамсделл та Шимон Сакагучі отримали Нобелівську премію з фізіології та медицини 2025 року за фундаментальні відкриття, пов'язані з периферичною імунною толерантністю.

 

Хто такі лауреати

 

  • Мері Е. Брунков (1961 р.н.).  – старший керівник програми в Інституті системної біології, Сіетл, США.

     

  • Фред Рамсделл (1960 р.н.) –  науковий керівник, Sonoma Biotherapeutics, Сан-Франциско, США.

     

  • Шимон Сакагучі (1951 р.н.) – заслужений професор Дослідницького центру імунології, Осакський університет, Японія.

 

Лауреати визначили охоронців імунної системи – регуляторні Т-клітини , які запобігають атаці імунних клітин на наш власний організм.

Чому це важливо

 

Їхні відкриття стали вирішальними для нашого розуміння того, як функціонує імунна система і чому не всі ми маємо серйозні аутоімунні захворювання,

 

— каже Олле Кампе, голова Нобелівського комітету.

 

У 1995 році Шимон Сакагучі плив проти течії, коли зробив перше ключове відкриття. Сакагучі показав, що імунна система є складнішою, і відкрив раніше невідомий клас імунних клітин, які захищають організм від аутоімунних захворювань.

 

Мері Брунков та Фред Рамсделл зробили інше ключове відкриття у 2001 році, коли виявили, що у мишей є мутація в гені, який вони назвали Foxp3 . Вони також показали, що мутації в людському еквіваленті цього гена викликають серйозне аутоімунне захворювання – IPEX.

 

Розмальоване фото: NIAID / Wikimedia)

Мікрофотографія регуляторних Т-лімфоцитів (червоні) у компанії з іншими імунними клітинами. 

 

Через два роки Шимон Сакагучі зміг пов'язати ці відкриття. Він довів, що ген Foxp3 керує розвитком клітин, які він ідентифікував у 1995 році. Ці клітини, тепер відомі як регуляторні Т-клітини.

Регуляторні Т-лімфоцити стежать за тим, щоб їх імунні колеги не атакували наші власні тканини та органи.

 

Чому це важливо

 

Ці клітини, крім головних «бійців» нашого імунітету Т-клітин, контролюють імунну відповідь, не дозволяючи йому вийти з-під контролю. Наразі ведуться роботи зі створення терапії, здатної керувати ними.

 

Відкриття лауреатів започаткували галузь периферичної толерантності, стимулюючи розробку методів лікування раку та аутоімунних захворювань. Це також може призвести до більш успішних трансплантацій. Кілька з цих методів лікування зараз проходять клінічні випробування.

 

 

До речі...

 

Як повідомляє The New York Times, Нобелівському комітету насилу вдалося зв’язатися з науковцем Фредом Рамсделлом, який отримав премію в галузі фізіології та медицини.

 

 

Чоловіку не могли повідомити про нагороду, бо він відпочивав далеко від цивілізації у горах США.

 

За словами генерального секретаря комітету Томаса Перлманна, подружжя було в поході в наметах — пара за три тижні перетнула гірські хребти Айдахо, Вайомінгу та Монтани.

 

При поверненні до готелю науковець та його дружина зупинилися, щоб полагодити щось у машині. Тоді його дружина Лора О’Нілл вирішила ввімкнути телефон і побачила десятки повідомлень із привітаннями.

 

Вони були на дикій природі, де багато ведмедів гризлі, тому він налякався, коли вона скрикнула. На щастя, це була Нобелівська премія. Він був дуже піднесеним та щасливим, і зовсім не очікував цього,

 

— розповів Перлманн журналістам.

 

 

Читайте також:

 

Нобелівська премія з фізики: «Кіт Шредінгера» швидше живий, ніж мертвий?

 

Неупереджена журналістика, експертний аналіз, обґрунтовані думки. Тільки перевірена інформація на нашому сайті та в наших соцмережах.

 

Соціальні мережі

 

Google LogoДодати Gromada як бажане джерело в Google
Коментарі
Ще декілька актуальних новин на зараз

Ми ї̶м̶о̶ використовуємо деякі кукі, детальніше у Політиці сайту