Нова війна: епічна лють Трампа, левиний рик Нетаньягу, надії Путіна і лякаюча невизначеність. Чи повстануть іранці?

Журналіст з CNN робко запитує: — Пане президенте, але що саме змінилося в Ірані? Вони згорнули ядерну програму?

Трамп поблажливо маше рукою: — Слухайте, це нудно. Ми пішли далі. Тепер у Тегерані кожна будівля уряду буде викрашена в «Золотий Трамп-металік». Аятоли погодилися замінити свої чорні чадри на шовк від Louis Vuitton. Це буде приголомшливо, дуже стильно.

Він робить паузу і переможно дивиться на репортерів: — Але головне — це наш успіх тут, вдома. На честь перемоги над іранською кризою я вирішив, що старі золоті фіранки у Великому бальному залі — це вже занадто… економ-клас. Вчора я замовив нові — з цільних 100-каратних діамантів.

Зал ахає. Кореспондент Fox News уточнює: — Але, пане президенте, як же через них проходитиме світло? Вони ж важитимуть по десять тонн кожна!

Трамп хитро мружиться: — Світло? Послухайте, коли фіранки коштують трильйон доларів, світлу не потрібно проходити «крізь» них. Світло має стояти в черзі, щоб просто за гроші отримати дозвіл торкнутися цих фіранок!

І взагалі, якщо Іран почне обурюватися, ми просто направимо на ці штори пару прожекторів. Відбиття буде такої сили, що в Тегерані настане полярний день на найближчі сто років. Це і є моя нова стратегія стримування. Дуже ефективно. Найблискучіша стратегія у світі!

…Цими днями весь український сегмент соціальних мереж насміхається з виступу Дональда Трампа перед журналістами в Білому домі, який був присвячений «спецоперації США» в Ірані “Епічна лють”. Так, вона так і називається – “Operation Epic Fury.”

Ці цитати можна читати нескінченно:

• «Дякую всім. У нас тут багато чудових військовослужбовців, у цій прекрасній будівлі. Хіба вона не прекрасна? Ми трохи розширюємо будівлю. Ми покращуємо будівлю. Бачите це красиве драпірування? Якщо воно зараз опуститься, ви побачите дуже, дуже глибоку діру. Але приблизно через півтора року ви побачите дуже, дуже красиву будівлю. І ось там вхід до неї. Насправді, вона виглядає так красиво, що я навіть не думаю…»

   

• «Я думаю, я заощаджу на дверях тому, що красивіше вже нікуди. Ці штори я вибрав під час першого терміну. Мені завжди подобалося золото, але я думаю, ми можемо заощадити багато грошей».

   

• «Я щойно заощадив… я щойно заощадив на шторах. Але… і це буде приголомшливо. Це буде найкрасивіший бальний зал. Я вірю в це… тому що я побудував багато бальних залів. Я вірю, що це буде найкрасивіший бальний зал у світі».

…Чи може бути щось смішніше за цю нісенітницю, коли епічно розлючений Дональд описує військову операцію в Ірані та загибель американських військовослужбовців? Це дійсно дуже смішно, бо грань між реальними цитатами Трампа та політичною сатирою практично стерлася.

Однак, що думають аналітики світових ЗМІ? Неважко помітити, що серед них царує… паніка, викликана наростаючою невизначеністю результату конфлікту.

Трамп використовує нетрадиційний підхід до комунікації з громадськістю щодо війни в Ірані. Постарався коректно висловитися медіа-коментатор AP Девід Баудер.

Він зазначає, що розчарування виходить не лише від лівих політичних сил, а й від прихильників руху «Зробимо Америку знову великою», оскільки конфлікт розширюється, ціни на енергоносії зростають, а кількість загиблих на Близькому Сході зростає у війні, яка, на думку адміністрації, може перебувати лише на початковій стадії.

Трамп також, схоже, залишив відкритою можливість для більш масштабної військової участі США, заявивши в понеділок газеті New York Post, що він не виключає можливості введення військових сил на місцях. Це сталося після того, як міністр оборони Піт Хегсет заявив журналістам, що адміністрація не вдаватиметься в «дурну» вправу телеграфувати, «що ми будемо робити чи ні».

Напередодні нападу США на Іран президент Дональд Трамп отримав доповіді від офіційних осіб, зокрема від директора ЦРУ Джона Реткліффа, генерала США Дена Кейна, голови Об'єднаного комітету начальників штабів, державного секретаря США Марко Рубіо та міністра оборони Піта Хегсета, в яких не лише містилися оцінки ризику великих втрат з боку США, але й рекламувалася перспектива геополітичного зсуву на Близькому Сході на користь інтересів США, повідомив Reuters американський чиновник.

Зараз експерти попереджають у ЗМІ, що Іран має багато варіантів для відповіді, включаючи ракетні удари, а також безпілотники та кібервійну.

Даніель Шапіро, колишній високопоставлений чиновник Пентагону з питань Близького Сходу, заявив, що, незважаючи на удари США та Ізраїлю, Тегеран все ще здатний завдати певного болю.

Іран має набагато більше балістичних ракет, які можуть досягти американських баз, ніж США має перехоплювачів... деяка іранська зброя пройде крізь них, – сказав Шапіро, також колишній посол США в Ізраїлі. (Ці удари) – це велика авантюра.

Аналітик CNN Стівен Коллінсон описує три можливі сценарії розвитку подій в Ірані.

Найоптимістичніший сценарій полягає в тому, що кілька днів повітряних атак на інструменти репресій іранської держави можуть спровокувати народне повстання. Новий Іран може змінити Близький Схід.

Більш складною, і, можливо, більш імовірною можливістю є те, що лідери Ірану, що вижили, побудують новий режим. Але операція США все ще може бути успішною, знищивши ядерний, ракетний та військовий потенціал, який робить Іран регіональною загрозою. Це може бути прийнятним результатом для Ізраїлю, але може призвести до майбутніх війн, щоб завадити новому режиму Ірану відновити свій потенціал.

Найгірший сценарій полягає в тому, що Іран повторить Лівію в умовах вакууму влади в державі, зруйнованій роками авторитаризму. Можуть спалахнути міжусобні конфлікти або громадянська війна, що призведе до експорту хаосу, спричинить кризу біженців і зробить уранові запаси Ірану вразливими для екстремістських груп.

Якщо американців спантеличує майбутнє, це не дивно, оскільки адміністрація постійно змінює свої підстави для війни. Однак для Трампа неточність — це особливість, а не аномалія, заключає аналітик CNN. Залишаючи цілі війни нечіткими, він створює політичний простір для оголошення перемоги, коли завгодно.

Путін — безумовний переможець іранської війни, вважає оглядач Bloomberg Марк Чемпіон.

Американські військово-морські судна ведуть обстріл Ірану ракетами «Томагавк», намагаючись знищити пускові установки та заводи, від яких залежить здатність Тегерана завдавати ударів у відповідь.

Саме цей розрахунок спонукав Володимира Зеленського кілька місяців тому розпочати кампанію за постачання йому ракет «Томагавк» зі США. Але темпи стрільби США в Перській затоці роблять такі поставки в Київ все менш ймовірними з кожною годиною.

Згасання надій України на ракети «Томагавк» є показником ширшої істини, а саме того, що Росія вже явно витягує вигоду з рішення Трампа розпочати війну з Іраном. І ця вигода зростатиме в міру продовження конфлікту.

Будь-яке тривале закриття Ормузької протоки або знищення експортних потужностей з видобутку нафти і газу в Перській затоці також може оживити ринок санкціонованих російських енергоносіїв.

Атаки США та Ізраїлю на Іран і смерть аятоли Алі Хаменеї, ймовірно, не вплинуть на хід бойових дій в Україні. Однак вони можуть зробити президента Росії Володимира Путіна ще більш непохитним у своєму прагненні здобути перемогу у повномасштабній війні, яку Кремль уже п'ятий рік веде проти України.

Такого висновку приходить Радіо Свобода, виходячи з думки експертки з ірансько-російських відносин Ханни Нотте, директорки з Євразії в Центрі досліджень у галузі нерозповсюдження ім. Джеймса Мартіна.

Я не думаю, що ці події мають пряме відношення до здатності Росії вести війну проти України. Те, як закінчиться війна в Україні та як Росія виступить у цій війні, буде остаточним вердиктом про силу Росії. Не те, що відбувається у Венесуелі чи Ірані, а те, що відбувається в Україні.

 

На думку експертки, схоже, що в РФ існує деяка надія на те, що вигода, яку Росія може отримати з цієї ситуації, полягатиме у відверненні уваги США до Близького Сходу, у тому, що США ув'язнуть там. І це потім дозволить Росії укласти вигідну угоду щодо України.

Тегеран проводить чіткий кордон проти іноземних військових баз у регіоні, намагаючись запобігти формуванню єдиного фронту Перської затоки проти них, а сусідні арабські держави прагнуть збалансувати захист своїх кордонів з уникненням ширшої ескалації.

Про це пише оглядач впливової ізраїльської газети Haaretz Джек Хурі.

Між цими полюсами регіон балансує на тонкій межі між протидією атакам та сценарієм, який призводить до ширшого погіршення ситуації. Це може змінити баланс сил на Близькому Сході загалом та в Перській затоці зокрема у разі тривалої війни, метою якої є повалення іранського режиму.

РЕПЛІКА «Громади»

Але поки що стратегія іранських ударів по сусідах вже працює. Чиниться тиск на США з боку життєво важливих регіональних союзників, щоб вони припинили цю війну, також виснажуються їхні запаси астрономічно дорогої зброї.

Війна проти Ірану — це лакмусовий папірець для перевірки ефективності альянсів, стійкості енергетичної архітектури та стабільності світового порядку, який все більше відходить від чітко виражених блоків, звертає увагу NZZ.

Росія, Китай, Іран і Північна Корея протягом багатьох років утворюють негласну стратегічну вісь, що підживлюється спільними інтересами: опором західному домінуванню, обходом санкцій та військово-технологічним співробітництвом, роздумує коментатор Річард К. Шнайдер.

Однак під тиском війни з'являються тріщини, що створюють нові можливості та ризики для всіх учасників. І водночас виникають нові економічні можливості – особливо для Москви.

Росія: війна в Ірані створює подвійну динаміку для війни в Україні. З одного боку, вона відволікає увагу Заходу і, можливо, незабаром і європейських військових ресурсів. З іншого боку, зростає ризик того, що видима російська підтримка Ірану призведе до нових санкцій. Таким чином, Москва балансує на межі між солідарністю та самозбереженням.

Китай: стабільність на Близькому Сході має вирішальне значення для китайської ініціативи «Один пояс, один шлях». Морський шовковий шлях проходить саме тими морськими маршрутами, які зараз перебувають під загрозою. Зростання страхових премій, перенаправлення танкерів та військова напруженість призводять до збільшення не лише цін на енергоносії, а й до зростання загальної вартості торгівлі між Азією та Європою. Альтернативні сухопутні маршрути через Центральну Азію та Росію набувають все більшого значення, але водночас вони збільшують залежність Китаю від політично ризикованих партнерів.

Європа стикається з питанням про те, чи зможе вона і як зробити своє колективне стримування переконливим, не ризикуючи прямою конфронтацією між великими державами.

Автор доходить висновку, що в цій фрагментованій багатополярності кожен учасник може виграти в короткостроковій перспекві та програти в довгостроковій. Питання вже не в тому, чи зміниться баланс сил, а в тому, наскільки сильно. І якою ціною.

Коментарі Трампа чітко дали зрозуміти, що Америка прагне зміни режиму. Після десятиліть високої напруженості, жорстких звинувачень та поодиноких нападів Вашингтон нарешті вирішив спробувати повністю позбутися уряду країни — і вважає, що пересічні іранці повстануть і завершать цю справу.

Щоб оцінити, наскільки ймовірною може бути така реакція, редактор Foreign Affairs Деніел Блок поспілкувався з політологами та іранськими експертами, всі з яких хотіли б бачити, як «сила народу» приведе до нового керівництва в Тегерані. Але вони також висловили глибокий скептицизм щодо того, що навіть ця масштабна повітряна кампанія може призвести до успішного повстання, зазначає автор на шпальтах Politico.

Як для автократії, країна має високий рівень громадянської активності. Тому можливо, що іранці досягнуть успіху там, де інші групи населення не досягли успіху. Але історія показує, що більшість населення країни не прислухається до заклику Трампа, і навіть якщо вони його прислухаються, їм буде важко перемогти.

Або ж режим може розпастися, і різні групи почнуть жорстоко конкурувати за контроль — як це сталося під час громадянської війни в Лівії після Каддафі. У будь-якому разі, іранцям доведеться боротися за те, щоб їхні голоси були почуті.

В момент великого хаосу, перед обличчям великої небезпеки та безладдя, протести за демократію навряд чи будуть їхньою першочерговою турботою.

Читайте також:

Щоденники українського гетьмана у Франції

Якщо Ви хочете бути в курсі, про що пише світова преса, читайте наші щотижневі огляди щосереди.