Нові сторінки найдавнішої історії Харкова відкрито для широкого загалу

Презентація книги відбулася минулого тижня в прес-центрі “Накипіло”.

Враховуючи, що Харків веде свою історію з середини XVII століття, опубліковані архівні документи дають нам можливість краще розуміти, яким було місто в перші десятиліття його існування.

В сучасному розумінні переписом ми зазвичай називаємо збір статистичних даних про склад населення країни. Але в давнину цим словом позначали таку собі щорічну “інвентаризацію” міста - перш за все, докладний опис його майна, а також списки мешканців.

- Адміністрація Білгородського помісного полку (до складу якого входили всі слобожанські полки) хотіла знати не тільки про кількість людей в місті, але і про їхнє озброєння, про стан фортеці, - пояснює Андрій Парамонов. - Важливо було уникати втрат майна, аби фортеця залишалася обороноздатною. Тому кожен воєвода під роспис здавав своєму наступнику майно фортеці разом з даними про населення.

Опубліковані в збірці переписи 1662, 1675 і 1677 років не є найдавнішими документами з історії Харкова. Але вони доповнюють вже відомі переписи, завдяки чому можна спостерігати, як змінювалося життя міста, стан його фортеці і склад населення.

Так, перший перепис, датований 1655 роком (пізніше біло доведено, що це перепис 1656 року) був опублікований Дмитром Багалієм у книзі “История города Харькова за 250 лет его существования (1655-1905)”. Другий перепис - за 1660 рік - опублікував свого часу український історик Віктор Юркевич.

- Цей перепис цікавий тим, що в ньому згадуються населені пункти, засновані козаками Харківського полку - наприклад, Люботин, Деркачі, Пересічне, - зазначає Андрій Парамонов. - А от перепис за 1662 рік, який ми публікуємо в цій книжці, є свого роду продовженням. І тепер дослідники можуть порівняти переписи 1660 і 1662 роківі: які за цей час відбулися зміни в населенні, в прізвищах мешканців, чи зростає населення у тих слободах, які згадуються у переписі 1660 року.

На сторінках нової збірки читачі побачать багато прізвищ, які і зараз розповсюджені у Харкові та передмісті. Втім, без генеалогічних досліджень родового коріння не можна стверджувати, що перші поселенці на теренах Харкова були предками сучасних власників цих прізвищ.

- Прізвища  у козаків змінювалися дуже часто, - пояснює Андрій Парамонов. - Це залежало в тому числі і від переписників, які могли русифікувати прізвища. Якщо це був московський переписник (а здебільшого вони і були московськими), який мав від свого керівництва наказ потроху змінювати українські прізвища на московський лад, то, звісно, він це і робив.

Більшість харків’ян уявляє собі Харківську фортецю переважно за відомою діорамою, створеною понад 50 років тому. Втім, за часи існування фортеці її неодноразово перебудовували, ремонтували тощо. За даними опублікованих переписів можна спостерігати, яких саме змін зазнавала фортеця протягом певних періодів.

- Перепис 1675 року має дуже докладний опис Харківської фортеці: цитаделі, острожку, наявності гармат, розмірів башт, відстаней між баштами тощо, - розповідає Андрій Парамонов. - У фортеці весь час відбувалися якісь зміни. Наприклад, перші її стіни були зроблені з бруса, тому що місцевий дуб був кривий, і виставляти його колодами в одну стіну було неможливо без утворення дуже великих щілин. До того з часом ж дерево гнило, його треба було замінювати, але робилося це поступово, тому що для виконання робіт не вистачало ані людей, ані коштів.

Крім того, фортеця поступово розросталася. В 1660 році почали будувати додатковий острожок, що було пов’язане з нестачею в місті води, особливо якщо трапилась би якась осада. Тому з’явився сьогоднішній Подол, де повинні були бути і фортечні стіни, і кілька башт, в тому числі дві проїзні. Але виявилось, що для цього будівництва також не вистачає ані людей, ані коштів. І переписи за 1675 і 1677 роки показують, що  башти на цьому острожку були не добудовані. Замість проїзної башти стояли просто звичайні ворота, а в деяких місцях взагалі нічого не було. І тому на Подолі приходилося ставити хоч якісь укріплення, щоб татарська кавалерія не могла прокочити всередину фортеці. От головне, що ми бачимо в цих переписах.

- Харкову просто пощастило, що жодна військова сила не підходила під місто, щоб його захопити, - каже Андрій Парамонов. - Незважаючи на те, що фортеця була недобудованою, вороги не ризикували її брати. Могли прориватися невеличкі загони татар, але вони розуміли, що в Харкові знаходиться кілька тисяч людей - не тільки гарнізон, але і просто жителі - до того ж є гармати, тому захопити його буде дуже важко.

В середньому у Харкові було 10 гармат і дуже велика кількість гарматників, яка іноді досягала 20 людей. В інших фортецях також могло бути по кілька гармат, але часто не було жодної людини, здатної їх обслуговувати та стріляти. Отже, Харківська фортеця була найпотужнішою серед найближчих фортець, якщо не враховувати Чугуїв і Салтів.

Нову збірку харківських переписів автор називає унікальною. За великим рахунком, вони могли ще довго лишатися невідомими для широкого загалу, бо оригінали відповідних документів знаходяться в російському архіві.

- Ще на початку 2000-х років я зрозумів, що треба збирати все, що тільки можна, з історії Харкова, зокрема документи XVII-XIX століть, які розкидані по різних архівах та країнах, в тому числі зберігаються в російському державному архіві, - згадує Андрій Парамонов. - Звісно, що для отримання цих документів треба було мати гроші. Все це робилося або по обміну з іншими дослідниками, або купувалося через архів офіційно. Сьогодні, якщо б не було цієї книги, жодна людина не могла би вивчити ці документи, тому що вони знаходяться у ворожій країні. І я не знаю, коли знову дослідники будуть відвідувати архіви в рф. Тому так важливо сьогодні відкрити якомога більше таких джерел для сучасних студентів історичних факультетів, аспірантів, викладачів, людей, які цікавляться історією міста, та тих, хто пише про минуле Харкова.

Поквапитися з публікацією наявних архівних здобутків Андрія Парамонова змусило ще й усвідомлення постійної небезпеки від ворожих обстрілів.

- Для мене було важливо мати ці документи, аби самому використовувати їх у своїх роботах, - каже він. - Але коли біля мого будинку у Харкові стався вже третій приліт, я зрозумів, що  всі ці доументи, всі мої надбання в один день можуть просто згоріти, і всі зусилля, всі плани можуть зникнути в один момент. Тому, порадившись з моїм другом і наставником, істориком Володимиром Маслійчуком, ми вирішили зробити декілька видань. Одне з них ви бачите сьогодні. А друге, можливо, побачить світ вже у цьому році. Це буде збірка документів XVII століття “Фортеця Харків та околиці”. Ще пізніше плануємо видати книгу на основі джерел, які стосуються Ізюмського полку, а також козаків Харківського полку.

Залишається додати, що збірка “Харківські переписи 1662, 1675, 1677 років” має тираж усього 500 примірників. Оскільки автор видав її власним коштом, то подарувати місцевим бібліотекам, як це було з кількома попередніми книжками, цього разу не має можливості. За словами Андрія Парамонова, екземпляр отримає Харківська державна наукова бібліотека ім. Короленка, а також ті бібліотеки, які знаходяться в списку обов’язкової розсилки нових видань. Бажаючі можуть придбати книжку безпосередньо у її автора.

Слідкуйте за нами в соціальних мережах:  

Телеграм            Фейсбук             Інстаграм