Обережно! Спецслужби ворога вербують дітей!

ПАСТКИ ІНТЕРНЕТУ

Більшість дорослих людей навіть не уявляють, що вже звичний для нас усіх Інтернет, який ми зазвичай використовуємо для того, щоб прочитати новини або поспілкуватися з дальніми родичами, насправді має заховані небезпеки. І небезпеки ці чатують на всіх користувачів міжнародної мережі, але особливо — на дітей, які ще не мають достатньо життєвого досвіду та сил, щоб захиститися від цих ризиків.

Представники 76 різноманітних організацій з України та Литви, серед яких були і вчителі та системні адміністратори комп’ютерних мереж навчальних закладів, журналісти, активісти громадських рухів, правозахисники тощо доєдналися до онлайн-зустрічі, присвяченій вербовці дітей, ініціаторкою проведення якої стала Анжеліка Ібрагімова, громадська діячка з Харкова та одночасно з Литви. Дискусія продовжувалася декілька годин. В першій частині розмови пролунали розповіді про ті події, які вже трапилися, тобто про випадки вербування дітей ворожою спецслужбою або спроб такого вербування. Друга частина стосувалася ідей, яким чином можна зупинити це страшне явище.

Серед тих, хто поділився інформацією про існуючі випадки втручання представників іноземної держави в роботу шкільних чатів в інтернет-месенджерах були представники Краснокутського ліцею, які розповіли, що в якийсь момент на заняттях цього учбового закладу почали коїтися незрозумілі речі. То учні раптом голосно вмикали російську музику, то проектували на екран монітора порнографічні картинки. Спочатку педагоги вирішили, що все це — звичайний підлітковий бешкет. Але потім виявилося, що у чаті невідомі люди дають дітям такі вказівки, завдання, а для підтвердження вимагають зробити фото вчительки, якій таким чином зірвали урок. А потім, якщо це «випробування» пройдене — починають пропонувати виконати інші завдання за гроші. На щастя, педагоги вчасно зорієнтувалися та звернулися до правоохоронних органів, отже, ситуація не перетворилася на трагедію і була локалізована ще до того, як дітей вдалося втягнути у кримінал.

Ще одна тривожна історія трапилася в Туреччині. Маленька дівчинка почала переписку з невідомою особою, яка назвалася теж неповнолітньою дівчиною, мешканкою іншої країни. Дві маленьких деталі: Туреччина — це країна-член НАТО, а батько дівчини, яка почала отримувати повідомлення через одну з соціальних мереж — військовий офіцер. Нова «подруга» попросила сфотографувати море, бо, мовляв, вона живе в країні де немає моря і вона ніколи його не бачила. І дівчина-підліток відіслала подрузі світлину, зняту на узбережжі моря. Друге завдання виявилося складнішим: співбесідниця попросила дитину купити солодощі в певному магазині і передати їй у встановленому місці. На цьому етапі про переписку дізнався батько, і взявся сам доставити цукерки загадковій співбесідниці своєї доньки, після чого переписка обірвалася.

На жаль, такі випадки траплялися не тільки в Туреччині, є факти і з Вільнюса, і з інших міст Європи. Інколи важко встановити, що саме відбувається, адже дещо схожими схемами користуються шахраї та злочинці, метою яких є пограбування родини, а не вербування дитини для здійснення терактів чи отримання за їхньою допомогою якоїсь розвідувальної інформації.

Прийоми та методи, якими користуються «вербувальники» — досить різні. В одних випадках вони втягують підлітків або тинейджерів (відомі факти, коли намагалися вербувати дітей у віці 10 років) у нібито загадкову гру, в якій треба виконувати якісь несподівані завдання. Наприклад, щось сфотографувати, десь побувати, розгадати якийсь ребус і знайти сховану іграшку тощо. Все це здається зовсім безневинною грою. Але з кожним завданням «ставки» ростуть, і, врешті решт, поступає команда принести вибухівку або підпалити машину військових. Зрозуміло, після виконання такого завдання дитина стає небажаним свідком, тому детонація боєприпасу відбувається в той момент, коли вона ще знаходиться поруч…

В інших випадках дитину підштовхують до скоєння злочину «на слабо», мовляв, в тебе духу не вистачить узяти й підпалити залізничну шафу, або вагон, зняти це і викласти в мережу. І дитина, щоб доказати, що вона є справжнім відчайдухом, робить це, навіть не задумуючись, що тим самим допомагає ворогам нашої держави.

Про ще один метод маніпуляції дитячою свідомістю розповів харківський правозахисник, очільник Харківського медіаклубу Максим Корнієнко. За його словами, діти 13-15 років легко потрапляють до так званої «медової пастки», коли маніпулятори зваблюють їх сексуальними стосунками або їх імітацією. Дитина думає, що співбесідник у мережі має до неї сексуальний потяг, це несподівано для неї, вона не знає, як на це реагувати, чим і користуються злодії.

ЩО РОБИТИ?

Ця частина розмови викликала у учасників дискусії деякі суперечки. З одного боку була висловлена думка, що треба заборонити (і забезпечити цю заборону усіма законодавчими можливостями) відкривати дітям акаунти в популярних соціальних мережах. В деяких з них подібні обмеження вже існують, наприклад, у певних соцімережах заборонено реєструватися дітям, молодшим за 14 років. Друга пропозиція — створити на базі якоїсь існуючої, або створити абсолютно нову соціальну мережу для дітей, де було б забезпечене безпечне середовище — тільки діти, вчителі та психологи. Інша ідея — програмне забезпечення, яке б надавало можливість батькам контролювати спілкування дітей, щоб вони малу змогу втрутитися, якщо здійснюється спроба якихось протиправних дій з дитиною. Ще одна пропозиція — навпаки, все дітям дозволяти, мінімізувати контроль за їхнім користуванням Інтернет, але більше інформувати дитячу аудиторію про небезпеки та ризики.

Після закінчення онлайн-дискусії Анжеліка Ібрагімова згодилася дати ексклюзивне інтерв’ю «Громада Груп»:

— Я одночасно очолюю дві громадські організації з однаковою назвою «Астерікс». Одна з них розташована в Харкові, друга — в Литві. Український «Астерікс» утворився у 2015 році, після того, як у 2014 році з’явилися перші вимушені переселенці, і ми всі, небайдужі харків’яни, пішли на вокзал, щоб їх зустрічати, годувати, допомагати. Десь рік я була волонтеркою в громадській організації «Станція Харків», а потім — відкрила свою, окрему. Наша організація, «Астерікс» цілеспрямовано допомагає дітям, бо вони, на мою думку, найбільш потребують такої допомоги, особливо діти з інвалідністю. Так і була утворена наша громадська молодіжна організація, яка залучає старшокласників та студентів до допомоги дітям з інвалідністю. Молоді люди відвідують інтернати, надають допомогу дітям з вадами зору, глухонімим… Таким чином, метою нашого громадського руху є розвиток волонтерства серед молоді і різноманітна допомога дітям з інвалідністю. У 2022 році я була вимушена переїхати в Литву, супроводжуючи групу дітей, яких люб’язно погодилася прийняти ця країна. Тут ми створили аналогічну громадську організацію, спрямовану вже на об’єднання тієї молоді, яка переїхала до цієї країни з України через війну. Ми реалізовуємо міжнародні молодіжні проекти, допомагаємо розібратися, як поступити на навчання, як написати мотиваційний лист тощо. Якщо потрібно — організуємо молодим людям психологічну допомогу або консультацію юристів.

Активістка продовжує:

— Мене дуже дратує, коли я читаю в соцмережах, мовляв, ніхто з тих, хто виїхав в Європу, вже не повернеться. Це — відверта неправда. Багато дітей, які вже досягли 17-18-річного віку або закінчили тут технікум чи школу, переїжджають в Україну. І таких випадків чимало! Але ми розуміємо, що значна кількість цих дітей повертатиметься вже не в ті міста, де вони жили до війни. І мова тут не тільки і не стільки прос стіни, скільки про ситуацію в країні. Ось чому ми маємо настроїти молодь на те, щоб вона не гаяла часу, а скористалась усіма можливостями Європи, набула тут ті знання і навички, які потім будуть необхідні для відбудови України, для налагодження тамтешнього життя.

ДОПОМОЖИ КОМУСЬ, І ХТОСЬ ДОПОМОЖЕ ТОБІ

Принцип громадської організації «Астерікс» — допоможи комусь, і хтось допоможе тобі. Це — чисте волонтерство, тут не отримують державних дотацій чи міжнародних субсидій, все, що робиться — робиться за власний кошт самих волонтерів. Якщо якусь допомогу збирають — то виключно для українських інтернатів та дітей-інвалідів, яким зараз дуже непросто живеться.

Питаю у пані Анжеліки:

— З чого почалося зацікавлення вашої громадської організації темою вербування дітей спецслужбами країни-терористки?

— Звісно, мені і раніше потрапляли публікації про цю проблему з України. Але одного разу я побачила в литовській газеті статтю про те, що подібний випадок стався у Вільнюсі. Я одразу зрозуміла, що в першу чергу в зону ризику потрапляють саме наші діти. По-перше через мову, по-друге через те, що потім це буде гарна ілюстрація для пропагандистів, мовляв, дивіться, приїхали і що роблять. Ось чому я вирішила якомога швидше підняти тривогу і донести і до дітей, і до місцевої влади, і до вчителів, що така небезпека існує. Я звернулася до місцевої адміністрації, розповіла, що потрібно організувати інформаційну зустріч для школярів. Але це вже був дуже незручний для цього сезон, адже навчання в школах вже закінчувалося, діти здавали іспити і готувалися до канікул, зібрати їх було просто нереально. З іншого боку, всі зрозуміли, що сидіти, склавши руки, теж неможна. Тут такі традиції, що піж час літніх канікул усі старшокласники йдуть працювати. І це був ще один фактор небезпеки, оскільки ці провокатори в соцмережах пропонують дітям нібито «легкий заробіток». Так в терміновому порядку пройшла спочатку перша онлайн зустріч, а зараз — вже друга, більш детальна. Перша зустріч проводилася українською мовою з синхронним перекладом на литовський. І після неї до мене почали звертатися представники інших національностей, які проживають в Литві та користуються російською мовою. А тут таких багато: і таджики, і азербайджанці, і узбеки, і грузини, і білоруси і представники інших народів, які, допоки не вивчили литовську мову, користуються російською. Зрозуміло, ми пішли їм на зустріч, і цю, вже другу інформаційну онлайн-конференцію провели російською мовою, щоб і вони могли зрозуміти, що відбувається.

— Скільки людей загалом взяло участь у цих обговореннях?

— Це наразі неможливо встановити. У реєстрації на початку дискусії взяли участь 76 організацій, але в кожній організації могло бути без обмежень учасників. А в першій зустрічі брало участь 215 організацій.

— Що це за організації?

— Це журналісти, литовські школи та молодіжні центри, представники правозахисних організацій, районної адміністрації тощо. З українського боку також були присутні і журналісти, і громадські діячі, і декілька шкільних адміністрацій.

— Чи був якийсь резонанс після першої онлайн-зустрічі?

— Зараз складно говорити, що зроблені якісь конкретні кроки, адже діти ще на канікулах. Єдине, що ми помітили — після нашого розголосу цієї проблеми випадків вербування дітей в Литві стало менше. Але це відбувається завдяки тому, що діти стали поводитися обережніше, або ж навпаки, співробітники ворожої спецслужби затаїлися — поки незрозуміло.

— Чи часто повідомляють про такі випадки литовські ЗМІ?

— Тут ЗМІ працюють дуже швидко та дуже технічно. Мені це дуже подобається. Практично в кожному місті є камери на вулицях, і що б де не відбулося — про це миттєво дізнається уся міска громадськість. Газети працюють по такому самому принципу. Вже в той день, коли щось відбулося, все це з’являється на сайтах, наступний день — в газетах. Тут швидко реагують на будь-яку новину, що б не відбувалося, добре чи погане. Отже, якщо такі випадки трапляються, про них обов’язково повідомляється у пресі.

— Наскільки ця проблема є гострою для інших країн Європи?

— Днями я брала участь у міжнародному проекті, де були представлені шість країн. Я спитала учасників, чи відомо їм про випадки вербування дітей через соціальні мережі. І мені розповіли про випадок в Туреччині. Представники інших країн також повідомили, що в них відбувалося щось подібне, тільки представники Португалії не мали таких фактів.

— Ви, як людина, яка вже в цій темі, що б порадили для боротьби з цим небезпечним явищем?

— На мій погляд, хибно було б йти шляхом суцільних заборон. Треба працювати з свідомістю дітей. В мене була знайома литовська дівчинка, яка раптом почала вивчати російську мову. Ніколи не здогадаєтеся, навіщо. Щоб в мережі виловлювати росіян, які тиражують рейкову інформацію. Це був такий азарт, їй це було так цікаво! Можливо, нам вдасться перевести все це в такий рух — «Здай фсб-шніка — отримай 5 євро»? Я планую запустити такий флеш-моб в Литві. І ще багато чого ми запланували на вересень, коли школярі прийдуть на навчання.

— Ця небезпека стосується тільки російськомовних дітей?

— Ні. Здебільшого дійсно вербування ведеться в російськомовному просторі Інтернету. Але вже є випадки, коли спроби вербування відбувалися на литовській мові.

— А що б ви порадили батькам?

— Чим більша прірва між батьками та дитиною, тим легше в неї просочитися будь-яким негідникам, які бажають ошукати цю дитину. У батьків може бути багато занять: робота, собака, будинок, приготування їжі, але треба знаходити час і для того, щоб жити інтересами дитини, дізнаватися про її проблеми, спілкуватися з нею. Інакше в житті підлітка формується такий вакуум, який збільшує ризик потрапити під негативний вплив. А якщо вакууму нема — дитина обов’язково прийде і порадиться, коли з нею відбуватиметься щось підозріле. Треба частіше обіймати своїх дітей, але не руками, а душею.

Слідкуйте за нами в соціальних мережах:  

Телеграм            Фейсбук             Інстаграм