Олександр Гололобов: Малоданилівська громада — як цивільна ініціатива витримує випробування війною

Про те, як Малоданилівська територіальна громада жила минулого року, як протидіяла гуманітарним та військовим викликам, про плани на наступний рік журналіст Олександр Швець розмовляє в ефірі програми «Голос громади» Харківського пресклубу з головою громади Олександром Гололобовим.

Розмова розпочалася з того, що необхідно пристосовуватися до нових реалій життя. 

– Проте пристосовуватися можна по-різному, насамперед потрібна основа для життя, 

 

– каже Олександр Гололобов.

У Малоданилівській громаді за час повномасштабної війни було пошкоджено або знищено 1700 домоволодінь; усі навчальні заклади, крім Малоданилівського ліцею, зазнали руйнувань; водопостачання Черкаської Лозової було зруйновано; абсолютно всі підприємства отримували пошкодження і не один раз.

Якщо в харківських чатах із полегшенням пишуть «упало в передмісті», маючи на увазі прильоти КАБів або ракет, це означає, що майже все смертоносне, що не долітає до Харкова, падає практично або в Циркунах, або в Малій Данилівці.

Це було б кумедно, якби не було сумно: коли приїжджаєш до Харкова, запитують: «Звідки ти?» – «З Малої Данилівки». – «Боже, як ви там живете? Там же постійно обстрілюють!». Приїжджаєш до Києва: «Ви з Харкова? Жах, там же катастрофа!». 

А насправді і Харків, і Малоданилівська громада живуть, чинять опір нелюдським умовам і будують плани на мирне життя.

25 км уздовж кільцевої дороги Харкова з північно-східного боку – це і є Малоданилівська громада.

2025-й був непростим: численні ворожі обстріли, руйнування, постійна небезпека та щоденні випробування. Окрім цього, спостерігається складна демографічна реальність: у громаді народилося лише 14 дітей, тоді як рівень смертності у дванадцять разів перевищив народжуваність. Було зареєстровано всього 12 шлюбів.

Поїхали, рятуючись від війни, переважно молоді жінки з дітьми. Молоді та працьовиті на новому місці швидко знаходять роботу, облаштовуються, інтегруються в нове середовище.

– Але щоранку я відкриваю інтернет і бачу, що мені пишуть із-за кордону: люди стежать за життям у громаді й бачать, що тут відбувається і що ми робимо, – розповідає Олександр Гололобов.

Комунікація з мешканцями, де б вони не були, сьогодні залишається на найвищому рівні.

Це сигнал про те, наскільки важливо берегти життя, підтримувати родини та створювати умови, в яких хочеться народжувати дітей і будувати майбутнє.

Олександр Гололобов називає показником роботи селищної ради те, що за держпрограмою «єВідновлення» за допомогою звернулися лише 500 домоволодінь. 1200 домоволодінь були оперативно відремонтовані коштом донорів-інвесторів.

Першою підключалася, звісно, обласна військова адміністрація (вікна, ДСП тощо), потім прийшли волонтери; дахи в ОСББ, наприклад, ремонтує «Карітас-Україна».

Олександр Гололобов при цьому не любить слово «допомога», він каже «інвестиції».

– Якщо люди отримали дрова, пелети, гроші на опалення – це інвестиція? – ставить вголос питання Олександр Гололобов і каже: – Інвестиція! Бо замість того, щоб витрачати сімейний бюджет на дрова, люди свої 20 тисяч грн витратять на потреби родини.

Для громади важливий не процес, а кінцевий результат. Чи можна назвати допомогою, якщо людині поставили теплицю, привезли генератор або купили мотоблок? 

Олександр Гололобов називає це «інвестицією в сім'ю».

– Я вважаю, що для жителів в умовах війни – це найкраща підтримка.

Пригадується найвідоміша приказка з 90-х про рибу та вудку: «Дай людині рибу, і вона буде сита один день. Навчи людину ловити рибу, і вона буде сита все життя», яка підкреслює важливість дії, а не просто разової допомоги. В умовах війни – особливо!

Пан Олександр зізнався, що спеціально шукав саме таку програму підтримки й каже: «Нарешті ми її реалізували».

30 домогосподарств у громаді отримали по 1000 євро на організацію домашнього сільгоспвиробництва.

Міжнародні організації активно допомагають. І це насправді щоденна робота.

Голова громади перелічує деякі з них, бо перелічити всі й подякувати просто не вистачить ефірного часу – їх не один десяток!

• Наприклад, команда Гуманітарної місії «Проліска» співпрацює з Малоданилівською громадою з перших днів війни.

• Головна ціль ГО «Аквалист» – допомога вразливій категорії населення та покращення умов життя постраждалих внаслідок війни.

• «Освічена ініціатива» — молодіжна громадська організація з Харкова. Вона працює над підтримкою освітніх ініціатив для дітей та підлітків по всій Україні.

• «Спільна справа для людей» – з нею тільки почали співпрацювати, а вона дровами забезпечила понад 200 сімей.

• «Людина в біді» — це організація, яка надає продовольчі товари, засоби гігієни та допомагає у відновленні житла.

   

Він висловлює щиру подяку фондам Buffett Foundation та Global Empowerment Mission за надану допомогу жителям села Черкаська Лозова, внутрішньо переміщеним особам, а також мешканцям сусідніх дачних кооперативів.

Завдяки цьому фонду дітлахи отримали дуже гарні подарунки – не просто цукерки, а й іграшки та книжки.

Цими днями на сторінках Малоданилівської громади у соціальних мережах з'явилося привабливе оголошення.

 Оголошено неофіційний конкурс ідей для розвитку Малоданилівської громади у 2026 році. Мета конкурсу — залучити мешканців до формування реальних та актуальних ініціатив.

Подання заявок розподілено за фінансовими категоріями від «до 50 000 грн» до «до 1 500 000 грн». У кожній категорії буде відібрано один проєкт, який за результатами відкритого голосування набере найбільшу кількість голосів. Після ухвалення рішень депутатами такі проєкти будуть реалізовані.

Це не що інше, як «бюджет участі» – один із найдемократичніших процесів місцевого самоврядування. 

Бюджет участі (або громадський/партиципаторний бюджет) — це процес, де мешканці самі пропонують проєкти та голосують за них, вирішуючи, на що витратити частину місцевого бюджету.

– До 1 березня я закликаю громадян бути активними. Ми збираємо пропозиції, і вже почали надходити дуже хороші ідеї, – підкреслює Олександр Гололобов. – Я сьогодні пишаюся тим, що у нас 80-річні бабусі заповнюють гугл-форми, наші комунікації дуже добре оцифровані. Щоправда, багато пропозицій не в компетенції громади, наприклад, відновити ліс Державного біотехнологічного університету або побудувати зливостоки на дорозі державного значення. Але для голови важливо, що громадяни небайдужі.

– Я обов'язково роздрукую всі пропозиції, які ми можемо виконати, опублікую, і хай громадяни вибирають, що ми будемо робити у 2026 році.

Голові громади часто дарують шеврони або інші пам'ятні сувеніри від військових підрозділів, і народилася ідея: а давайте створимо музей!

Багато хлопців приходять у відпустку з фронту, кожен приносить якусь свою річ – і ось уже невелика експозиція. – Ось це і є наші цінності: це люди, які створюють щось для себе та наступних поколінь.

Що стосується допомоги ЗСУ, то у нас фантастичні жителі, які самі організовують допомогу.

Селищна рада підтримує практично всі ініціативи.

Але іноді бувають і дивні прохання.

– Ми збираємо на дрони, а мене просять виділити кошти на білборди з рекламою військової частини. Я не дав. Бо як я буду потім звітувати на сесії, що замість грошей на дрони виділив на білборди?

Стоїть питання про протирадіаційні укриття. На два таких укриття в дитячих садках уже готові проєкти.

Але є проблема зі школами. У Малоданилівській громаді в мирний час функціонували два ліцеї. Один із них, був повністю зруйнований унаслідок бойових дій і потрібно 560 млн грн для відновлення.

Другий ліцей, розташований у населеному пункті Мала Данилівка, фізично збережений, але під ліцеєм, де навчаються діти, ґрунтові води стоять дуже високо. Для укриття необхідно викопати 9-метровий котлован, що збільшує вартість будівництва до 600 млн грн. Для порівняння: в інших громадах таке коштує 180 млн.

Тому за погодженням з ректором Державного біотехнологічного університету (ДБТУ) Андрієм Ігоровичем Кудряшовим проєктується сховище на базі університету. Голові громади доведеться особисто їхати до міністра освіти, щоб дозволили будувати одне спільне укриття для ліцею та університету.

Розмова зайшла про проблеми, що потребують рішення на рівні Кабміну. Олександра Гололобова турбує реформа освіти.

– Нам кажуть: у вас великий відтік дітей, у 2027-28 роках буде припинено фінансування старшої школи. Як це так? У нас понад шістсот дітей шкільного віку. Якщо закрити старшу школу, хіба від цього населення стане більше?

Закриття старшої школи (10–12 класи) – це болючий процес, який запускає ланцюжок негативних наслідків. Сім'ї з підлітками намагатимуться переїхати до Харкова.

Нещодавно держава прийняла постанову про підвищення зарплат педагогам, але грошей на це не заклала.

 – Ми бюджет громади збалансували 23 грудня, а 26 грудня виходить постанова. Прошу вибачення, це як?

9 років тому Малоданилівська ОТГ була дотаційною. За шість років бюджет став самодостатнім. Сьогодні через війну громада знову дотаційна.

– Я дуже вдячний державі за підтримку. Вірю, що коли закінчиться війна, знову запрацює Екопарк, відкриються «Метро» та «Планета-мол», і ми знову вийдемо в «середнячки».

Олександр Гололобов підтримав створення Асоціації прифронтових громад, яку очолив мер Харкова Ігор Терехов.

Він вважає, що прифронтові території мають свої особливості, відмінні від тилових.

– Я не великий політик, просто люблю свою роботу. З моєї точки зору, реформа децентралізації по факту виявилася централізацією,

– приходить голова громади дещо до парадоксального висновку.

У нас 15 тисяч населення, я можу поспілкуватися з кожним. А якщо в громаді 50 тисяч і вона розтягнулася на десятки кілометрів?

Головний плюс децентралізації для нього в тому, що громадянське суспільство почало звертати увагу на тих, кого обирає. Раніше обирали «кума баби Мані», а тепер – голосують за вчинки та справи.

Його кредо: кожен на своєму місці має робити свою справу, а життя покаже, що буде далі.

Читайте також:

Сомалійські космонавти готують революцію в НАТО і побудують кіберострів на Занзібарі; кому Трамп показує середній палець…

"Громада" розповідає про важливі новини та злободенні теми, робить цікаві подкасти та яскраві відео про життя у громадах Харківського регіону, України та у світі.