Олександр Тертишний: «Головне завдання — зберегти життя людей та інфраструктуру»

Борівська громада — одна з тих харківських громад, що межують з фронтом. Колись більше відома своїми аграрними досягненнями та спортивними здобутками, сьогодні вона частіше з’являється в новинах через ворожі обстріли, бойові дії або евакуацію населення з найбільш небезпечних територій. Наша зустріч з начальником Борівської селищної військової адміністрації Олександром Тертишним вимушено переноситься декілька разів. Наприклад, один раз вона зірвалася через засідання Ради оборони Харківської області, де було вирішено провести обов’язкову евакуацію ще декількох сіл громади. Врешті, зустрічаємось...

— Олександре Володимировичу, за останні місяці вже декілька разів приймалися рішення про евакуацію тих чи інших населених пунктів Борівської громади. А потім в новинах ми чули, що за добу евакуйовані 100 осіб, 50 осіб тощо. Як ви оцінюєте цю евакуацію, чи достатньо ефективно вона ведеться? Які виникають проблеми?

— Перший етап евакуації було розпочато з тих населених пунктів, які розташовані на лінії бойового зіткнення. Там буквально 5-7 кілометрів до фронту. Потім до них додалися ще два села — Богуславка та Ізюмське, бо там було небезпечно знаходитися, постійно йшли обстріли. А в середині жовтня було прийняте рішення про обов’язкову евакуацію у примусовий спосіб родин з дітьми із селища Борова. А на минулому тижні було прийнято рішення про обов’язкову евакуацію з інших населених пунктів нашої громади, які розташовані на лівому березі річки Оскіл. Таким чином, на сьогоднішній день проводиться обов’язкова евакуація з 29 населених пунктів громади. На мою думку, евакуація проходить більш-менш нормально, поки що ситуація дає можливість людям виїжджати в спокійній обстановці. Більшість сіл вже евакуювалися, наразі йде евакуація з селища Борова, сіл Піски-Радьківські та Підліман. На сьогодні на лівому березі річки Оскіл залишилося приблизно 2400 осіб. Люди, які виїжджають в евакуацію, прямують до евакуаційного гуманітарного центру у місті Харків, більша частина отримує там допомогу, а потім поселяються хто де знайшов. На сьогодні в Боровій залишилося три дитини. А на момент, коли була проголошена евакуація, дітей тут було 119. А всього на лівому березі на сьогодні залишилося 89 дітей. Тобто процес йде, люди виїжджають, евакуація здійснюється.

— Чи є такі люди, які відмовляються виїжджати? Що їх стримує, чому вони не хочуть?

— Безумовно, такі люди є, їх не так багато. А причина… Причина у кожного своя. Хтось не хоче залишати свою малу батьківщину, комусь важко покинути своє роками нажите господарство, шкода майна… А є такі люди, яким взагалі байдуже, під ким, під чим йому жити: «Я нікуди не поїду, мене все влаштовує…» Але таких людей небагато. Дуже небагато. Частіше за все не їдуть саме через майно. Ще є варіант: «Кому ми там потрібні?» Хоч ми і розповідаємо, що якщо вам нікуди буде поїхати, то поселять в гуртожитку, надаватимуть допомогу… Тобто працюємо з такими людьми, вмовляємо, розповідаємо, доказуємо, що треба подбати про власну безпеку. Наприклад, вчора ще 9 чоловік виїхало з села Богуславка. Це практично 6-7 кілометрів до місця, де зараз йдуть криваві бої. Сиділи там, як кажуть, «до останнього», але все ж таки ми змогли їх переконати, що життя дорожче, ніж будь-яке майно, і вони послухали.

— А чи є у вас зв’язок з тими мешканцями громади, які вже виїхали в евакуацію? Як вони облаштувалися, які в них проблеми?

— Звісно, підтримуємо. Наприклад, до нас звертається багато людей, що виїхали до того, як ми почали видавати довідки, необхідні для отримання деяких видів допомоги. Ми йдемо їм назустріч, вирішуємо усі питання, а паралельно розпитуємо, як вони живуть, чи мають прихисток і так далі. Як показує практика, більшість громадян виїжджає до родичів або знайомих, друзів. Тобто у них проблем з розміщенням не виникає. Більше того, на днях планується відкриття за допомогою Харківського гуманітарного координаційного центру філії Борівської селищної ради в місті Ізюм. Справа в тому, що дуже багато борівчан під час евакуації переїхали саме в місто Ізюм. І зараз при підтримці обласної та районної військових адміністрацій ми працюємо над тим, щоб покращити їх життя в районному центрі. Там вже організовано прийом сімейних лікарів Борівської громади. А на днях буде створено такий своєрідний хаб, де людина зможе отримати необхідні послуги, допомогу. Таке буде своєрідне борівське земляцтво в Ізюмі.

— Є в суспільстві такий стереотип, що найбільш опираються евакуації старі люди. Наскільки це відповідає дійсності? Чи виїхали старійшини Борівської громади?

— З 2400 осіб, які ще не евакуювалися, десь 1400 — це люди похилого віку. Дійсно, людям у віці важче кидати нажите майно, лишати свої хати, присадибні ділянки, худобу. Така тенденція існує, але намагаємося переконувати їх, розповідати про позитивні приклади евакуації серед їхніх односельців, доводимо, що важливіше зберегти своє життя, ніж пильнувати своє майно… І поступово, як то кажуть, вода камінь точить, і ці старійшини теж починають збиратися у дорогу… Якщо не заради себе — то заради безпеки своїх дітей та онуків.

— Скажіть, а найстаріша людина Борової, хто вона? Вона вже виїхала? Чи планує вона виїзд?

— Ну, в такій ситуації називати ім’я та прізвище буде неетично, адже людина ще думає, приймає це рішення… Декілька днів назад ця найстаріша особа нашого селища була ще на місці. Але ми працюємо з невісткою, з родичами, і є інформація, що ось-ось вони погодяться і будемо вивозити родину в евакуацію.

— Ми багато з вами поспілкувалися про ті населені пункти, які підлягають евакуації, і тих людей, які виїжджають. Але ж значна частина громади нікуди не їде і евакуації не підлягає. Як живе ця частина громади? Чи є там умови для повноцінного життя?

— А я відповім не так. Майже в усіх населених пунктах, які підлягають евакуації, є електроенергія, там, де до війни було газопостачання, — воно там є і зараз, працює. У селищі Борова працює водоканал. Надаються (там, де вони передбачені) послуги водопостачання та водовідведення. Всі комунальні служби працюють. А ті населені пункти, які розташовані на правому березі річки Оскіл, там нормально живуть люди, працюють, є світло, газ, в громаді діє філія «Приватбанку», торгівельні установи. Люди можуть користуватися їхніми послугами.

— Нещодавно у Боровій відбувалося виїзне засідання керівництва Харківської області, яке було присвячено підготовці до зими. І там було з’ясовано, що Борівщина майже готова до настання холодів, що залишилося зробити лише трішечки робіт, щоб все було остаточно підготоване. Вже настали холодні дні… Як, встигли?

— В Боровій запрацювала котельня, подали тепло, все функціонує. Громада живе нормальним життям. Там, де є централізоване опалення, воно працює. Там, де його нема — людям подається газ для опалення або виділяються пелети, або гроші на придбання дров. Якщо ворог не внесе якісь корективи, все зроблено для того, щоб громада комфортно пережила зиму, щоб у людей було все необхідне…

— Я чув, що у Борівській громаді надавалася навіть допомога ООН на придбання твердого пічного палива…

— Так, частині людей за ці кошти виділили пелети, а частині — грошове забезпечення. А ті люди, які потрапили в евакуацію, але вони вже внесені в списки, нехай не хвилюються, ця допомога буде їм надана за новою адресою.

— Які зараз плани у Борівської громади? Чи планується відновлювати пошкоджені ворожими обстрілами об’єкти, чи це сьогодні не має сенсу?

— Ми знаходимося в зоні активних бойових дій. І для того, щоб починати масштабне відновлення або відбудову пошкоджених об’єктів, треба, щоб спочатку закінчилася війна. Зараз найголовніше завдання — це евакуація людей, а там, де люди лишаються — надання необхідних послуг. Щоб зберегти інфраструктуру, незважаючи на складну ситуацію навколо. По відбудові планів багато, але зараз не та ситуація, щоб їх реалізовувати. До речі, ми відновлювали навіть житлові будинки — наприклад, пробиті дахи. Десять дахів відремонтували, але зараз це не має сенсу. А що стосується електропостачання, газопостачання, води — всі пошкодження ліквідуються швидко, і мережі відновлюються постійно. І все працює. Бо наші аварійні бригади — це справжні фахівці та справжні герої, працюють, незважаючи на надскладні умови.

Слідкуйте за нами в соціальних мережах:  

Телеграм            Фейсбук             Інстаграм