"Олія та оцет": чи залишаться українці під захистом у Польщі; війна роботів під Харковом; чи є укріплення на кордоні Донбасу; Макрону наказали надіти каску та їхати на фронт…

Світова преса сьогодні висвітлює центральну суперечність у конфлікті в Україні: інтенсивний дипломатичний наступ поєднується з безперервною військовою ескалацією.

Ця парадоксальна ситуація свідчить, що публічна боротьба за мир є скоріше стратегічною гамбітою, яку всі сторони використовують для досягнення політичних та економічних цілей, що виходять за межі простого припинення вогню.

Ваша оглядачка попросила ШІ скласти інфографіку на основі аналізу публікацій світової преси та охоче ділиться нею з читачами.

Військове правило говорить, що тому, хто атакує укріплену позицію, потрібно вп'ятеро більше сил, ніж тому, хто захисник, — залежно від місцевості, навіть у дев'ять разів більше.

«Нова лінія Донбасу» спочатку мала на меті зменшити тиск на українські сухопутні війська. Ці укріплення зміцнюють позиції України на переговорах і зрештою слугують гарантією безпеки від потенційних територіальних поступок.

Саме тому Київ приховує справжню протяжність «нової лінії Донбасу». Генеральний штаб України не опублікував оглядову карту. Причина – OPSEC, операційна безпека.

Але наскільки просунулися роботи над цим укріпленням? Чи існує ймовірність оперативного виведення української армії? Які висновки можна отримати з позицій підкріплень на місцевості?

Цими питаннями задається швейцарська німецькомовна газета NZZ.

Найповнішу на сьогодні карту українських оборонних ліній опублікував у соціальних мережах французький студент Клеман Молін. Також доступні комерційні супутникові знімки всієї лінії фронту із середньою роздільною здатністю.

Вивчення роботи Моліна на основі цих знімків показує, що його зображення місцевих укріплень демонструє високий ступінь точності.

За словами Моліна, Україна, схоже, укріпила всю лінію фронту, причому ділянки на Донбасі були найбільш укріпленими.

Схематичне зображення чітко показує, що укріплення адаптуються до рельєфу місцевості.

Найважливішим опорним пунктом є забудована територія, що складається з чотирьох міст, від Слов'янська на півночі до Костянтинівки на півдні.

Три міста розташовані на притоці річки Донець. Ці водні шляхи та їхні притоки, а також ліси, визначають військові варіанти вздовж сучасної лінії фронту.

Місто Краматорськ також з'єднується з найважливішими залізничними коліями для постачання військ.

За цими чотирма містами, ключовою місцевістю на цій ділянці фронту, лежить фактична, вирішальна «лінія Донбасу».

 

Позаду цього «міського бастіону» — власне «донбаська лінія» у суворому розумінні: подвійний рубіж на випадок найгіршого — широкосмугового прориву.

За потреби, завдяки укріпленням, захисники, на думку NZZ, можуть вийти з Покровська без паніки, щоб не потрапити під кліщі. Але головком розуміє: повертати втрачене буде дуже важко. 

Висновок очевидний: Україні потрібні ще більш протяжні та потужні фортифікації — по всій лінії фронту та на кордоні з Білорусією. Супутникові знімки, на які посилається NZZ, показують: останні тижні будівництво не зупинялося.

Тим часом Президент Дональд Трамп підштовхує Київ до ударів по цілях у Росії — крилатими ракетами, РСЗВ, безпілотниками та, можливо, навіть бойовою авіацією. Але «на землі» це у найближчій перспективі мало що змінює.

Головний «страховий поліс» Києва — не обіцянки, а бетон, траншеї та міни: власні укріплення як гарантія проти нав'язаного «диктату миру».

Поблизу Харкова українські солдати не могли повірити власним очам. Один з їхніх безпілотників помітив двох російських солдатів, які опинилися в пастці в бліндажі.

Про це пише Politico у репортажі з лінії фронту російсько-української війни на харківському напрямку.

Коли команда завантажувала другий наземний безпілотник вибухівкою, росіяни раптово вийшли з входу до свого сховища. Вони написали на імпровізованому білому плакаті та шалено розмахували ним угору перед завислим безпілотником: «Ми хочемо здатися».

3-тя бригада записала відео того, чого, на їхню думку, ніколи раніше не траплялося: перший успішний штурм, здійснений виключно роботами. 

Росіяни слідували за повітряним дроном через відкриту місцевість у напрямку українських ліній, де їх взяли під варту.

Для 3-ї штурмової бригади роботизовані системи стали важливими для підтримки логістики.

 

«Навіть базові завдання, такі як доставка води, підвезення боєприпасів, евакуація поранених або полеглих солдатів, стали занадто ризикованими для виконання вручну», – каже командир, керуючи наземним дроном «Тарган 2К» – по суті, великим чотириколісним контейнером для зберігання – за допомогою пульта дистанційного керування.

 

Його підрозділ в основному використовує цього робота для евакуаційних місій (він може перевозити одну людину), але він також може транспортувати великі повітряні дрони, включаючи квадрокоптери та гексакоптери «Вампір» (шість роторів).

Елітні командири безпілотників країни займають високі місця у списку найбільш розшукуваних злочинців Росії.

…У лівому вусі у нього була золота сережка; на правому стегні — пістолет: Юрій Федоренко, відомий за позивним «Ахіллес», є командиром 429-го окремого полку безпілотних систем, який має те саме прізвисько. У свої 34 роки Федоренко вважається однією з висхідних зірок української армії.

 Буквально за кілька днів до цього, за повідомленнями, російські військові планували вбити його та кількох інших командирів безпілотників авіаударом на сході України. Цю заяву зробив у Facebook Роберт «Мадьяр» Бровді, командувач усіх українських військ безпілотних систем. 

Ми цінуємо вашу спробу знищити нас усіх вчора. Продовжуйте курити свій бамбук» 

 

– написав він під груповою фотографією, на якій є Федоренко. Федоренко підтвердив журналісту інцидент, але виглядав незворушним. За його словами, група вже покинула небезпечну зону до того, як міг бути завданий авіаудар.

«Наші підрозділи безпосередньо змінюють хід війни. Де б не діяли наші команди — там і проходить лінія фронту», — сказав Федоренко. Їхній вплив сягає далеко за межі зон безпосереднього контакту. «Зараз ми завдаємо ударів глибоко в їхній оперативний простір — на 50, 60, навіть 70 кілометрів — обстрілюючи зони розгортання, ремонтні майстерні, склади боєприпасів тощо. Чим більше ми знищуємо ворога в тилу, тим менший опір ми стикаємося на передовій».

Водночас, оскільки в бойові дії входять нові види зброї, деякі застарілі системи втратили свою традиційну роль. Федоренко зазначив, що під час нещодавніх нападів у Куп'янському районі російські бронетехніка навіть не змогла дістатися лінії фронту — їх знищили українські безпілотники ще до контакту.

Однак він проводить ключову відмінність: «Броньована техніка не втратила своєї актуальності — вона втратила свою бойову потужність. Це принципово інша річ».

Якщо Україна може засліплювати ворожі безпілотники, виводити з ладу радіолокаційні системи та виводити з ладу засоби протиповітряної оборони, стверджував він, броньовані машини, такі як американський Bradley, знову можуть відігравати вирішальну роль — доставляти піхоту на лінію фронту та забезпечувати тактичні прориви.

Ось чому експерти НАТО активно вивчають досвід війни Росії проти України», — додав він. – І я переконаний, що наші партнери незабаром матимуть кількість безпілотних систем, необхідну для сучасної війни — і для захисту від Росії.

«За негоди — сильний дощ, сильний вітер чи сніг — дрони часто не можуть літати або збирати чіткі зображення.

«Хто вб’є ворога? Артилерія», — сказав він. «Вона стріляє за будь-якої погоди. Вона виконає завдання. Ніхто не замінить артилерію в наступні 50 років». Те саме стосується піхоти: саме люди керують танками та вогнепальною зброєю, сказав він.

Повномасштабні роботизовані війни поки що залишаються науковою фантастикою. «Ось чому люди продовжують бути головним капіталом війни».

План щодо відправлення тисяч європейських військовослужбовців в Україну в разі досягнення мирної угоди між Києвом і Москвою стикається з незручним фактом, що багато виборців виступають проти будь-якого розгортання військ, яке наражає їх на небезпеку.

Ситуацію аналізує The Wall Street Journal.

Протидія також досить поширена в Італії та Німеччині, яких переслідує спадщина Другої світової війни.

 

Рішення про розміщення німецьких військ може бути ухвалене лише парламентом, де уряд має незначну більшість. Опозиційні партії вкрай правого і вкрай лівого штибу люто виступають проти відправки військ до України.

А опитування, проведене минулого тижня соціологічною компанією Insa, показало, що 56% респондентів виступають проти участі Німеччини, що показує зростання порівняно з весною.

Навіть у Франції — однієї з головних прихильниць введення військ — громадська підтримка залежить від укладання остаточної мирної угоди, а не перемир'я.

Європейські чиновники заявляють, що буде важко переконати громадськість у необхідності розгортання військ без чіткої заяви з боку США, що європейські війська матимуть підтримку найпередовішої армії у світі. Але незважаючи на бурхливу дипломатичну діяльність останні кілька тижнів, досі немає ясності щодо того, що США готові таку підтримку надати.

Участь Великої Британії також залишається під питанням. Прем'єр-міністр Кір Стармер заявив, що такі сили безпеки будуть розгорнуті лише у випадку, якщо США обіцяють надати підтримку. Згідно з опитуваннями більшість британської громадськості схвалює участь своїх військових у будь-якій миротворчій місії, але не хоче провокувати пряму конфронтацію з Росією.

Однак ініціатива створення навіть вузькоспрямованих європейських сил зустрічає опір, особливо з боку популістів континенту. Після зустрічі європейських лідерів із Трампом у Вашингтоні, яка дала імпульс створенню сил за підтримки США, віце-прем'єр Італії Маттео Сальвіні розкритикував Макрона за просування цієї ідеї.

Якщо хочеш, сам їдь туди. Одягни шолом, куртку, візьми гвинтівку і вирушай в Україну, 

— сказав Сальвіні, лідер націоналістичної партії «Ліга».

Польща була одним із найбільших донорів допомоги Україні у перші роки конфлікту, посилаючи на фронт військові літаки, танки, вертольоти та бронетранспортери. Але Варшава провела червону межу щодо відправлення військ.

Варшава стверджує, що її війська можуть спровокувати ескалацію конфлікту, який може поширитись на польську територію.

Багато європейських лідерів заявляють, що розгортання військ в Україні має життєво важливе значення для безпеки Європи, попереджаючи, що Росія розпочне наступ на інші частини Європи, якщо Київ впаде. Ці аргументи знаходять підтримку більшості деяких частинах Європи, особливо у північних країнах. Нідерланди, Данія та Естонія заявили про готовність надати війська.

Ветування президентом Польщі Каролем Навроцьким поправки до закону про допомогу громадянам України, поставило під ризик легальність перебування у Польщі для майже мільйона українців вже з жовтня.

Як пояснює Портал польского радіо, адже поки захист поки триває до 30 вересня.

Законодавчий пакет, серед іншого, стосувався безоплатної медицини, допомоги за програмою 800 плюс, а також продовження захисту українців від війни до 4 березня наступного року. Своє рішення голова Польщі мотивував, зокрема, тим, що ці пільги повинні отримувати тільки ті українці, які працюють у Польщі.

У Канцелярії президента своєю чергою наголосили, що це «не дії проти українців», адже закон має бути справедливим перш за все щодо поляків, які не отримують безплатної медичної допомоги без виконання конкретних вимог.

Експертка з Конфедерації «Левіатан» Надія Вінярська уточнила, що, оскільки воєнні мігранти користувалися захистом у Польщі, що був ухвалений Євросоюзом, вони й надалі можуть розраховувати на легальне перебування в країні. 

Закон про допомогу громадянам України передбачав, що охорона надається автоматично людям, які приїжджають до Польщі після початку повномасштабного вторгнення і декларують, що їх перебування в Польщі зв'язано з конфліктом в Україні.

 Водночас ті українці, термін документів для легального перебування котрих сплив до 24 лютого 2022 року, раніше отримували автоматичне продовження документів. Якщо президент не підписує закон, який передбачає продовження захисту, вони повинні зголоситися до міграційної служби, де нині величезні черги у кожному регіоні Польщі,

— пояснила Надія Вінярська.

Власну редакцію законопроєкту Кароль Навроцький подав до Сейму, який відновить свої засідання 9 вересня. У цій пропозиції збережено продовження періоду захисту українців у Польщі, натомість подані зміни стосуються головним чином фінансової допомоги «800+», ускладнення процедури отримання громадянства Польщі, збільшення терміну покарання за незаконний перетин кордону до п'яти років позбавлення волі.

Треба зачекати на те, що вирішить парламент, адже пропозиції Кароля Навроцького не були проголосовані більшістю в Сеймі та в Сенаті.

Президент Українського товариства у Польщі Григорій Купріянович наголосив, що не можна не враховувати ситуації, що не всі українки й українці, які перебувають у Польщі, можуть працювати.

Класичним прикладом є матері з кількома дітьми. Їхні чоловіки залишилися в Україні, незалежно від того, чи вони на передовій, чи загинули, 

— підкреслив Купріянович.

У Європейській комісії заявили, що не коментуватимуть вето президента Польщі Кароля Навроцького щодо Закону про допомогу українським біженцям, адже кожна країна-член Євросоюзу, яка приймає у себе українців, сама визначає розмір виплат.

Проте там нагадали, що, згідно з Директивою про тимчасовий захист, держави-члени ЄС повинні надавати особам, які ним користуються, необхідну допомогу в галузі соціального забезпечення, медичного обслуговування та засобів до існування, якщо вони самі не мають достатніх ресурсів.

Інфографіка від ШІ про гуманітарні проблеми в ЄС у зв'язку з повномасштабною агресією Росії проти України.

Читайте також:

Топ-ІПСО тижня (18.08. – 24.08.2025): три відра KFC з Владом; куди "полетів" рожевий "Фламінго"; Орбан просить нафти

Якщо Ви хочете бути в курсі, про що пише світова преса, читайте наші щотижневі огляди щосереди.