Познанські корони бамберок здатні затьмарити унісекс олімпійських гаврошів

Радість першого олімпійського золота в Парижі 3 серпня, кольори нашого прапора, відтворені спортивною формою  українських фехтувальниць-чемпіонок підказали, як розгорнути тему про мову моди – спортивної і традиційного народного вбрання. Увага! Воно буде з тієї ж країни, де замовлялася форма для олімпійської збірної України, тобто з Польщі.

Почнімо з Парижа. Французька компанія, виробник предметів розкоші LVMH (транскрибується як Моет Еннесі Луї Вюіттон) стала преміум-партнером Олімпійських і Паралімпійських ігор у Парижі 2024. Одним із напрямків обрали розробку екологічного вбрання для волонтерів, які підносять медалі на церемоніях нагородження. Головний колаж демонструє цю уніформу, яка має прозоро натякати на історію олімпійських змагань у Франції. Дизайнери надихалися кадрами з Олімпійських ігор у Парижі 1924 року. Силуети запозичені з 1920-х, коли  світ уже видихав наслідки Першої Світової війни, захоплювався спортом.  З тими роками пов’язують моду на спортивний одяг, появу стилю унісекс і утвердження фемінізму.

На Олімпійських і Паралімпійських іграх 2024 року  заявлені понад пів тисячі  волонтерів. Усі вони — члени національних спортивних федерацій Франції. Кожен отримав вбрання-унісекс, яке має підкреслювати плавність і свободу рухів. До комплекту входять сорочка поло, просторі штани і традиційна кепка гаврош. Згадаймо Гавроша із роману Гюго «Знедолені»: безпритульний шибеник гине на барикаді. Кепку гаврош в Україні ще називають хуліганкою.  Але без будь-якого хуліганства, швидше з бажання виділитися французи відмовилися від традиції одягати волонтерів і волонтерів і волонтерок в національні костюми. Якби ще були оті учасники церемоній одного зросту,   було б неможливо визначити, чоловіки чи жінки виходять у білих сорочках і  штанах з білими лампасами.

Французи тут не були першими в гонитві за символами різних десятиліть. Їхні попередники, господарі Олімпіади, що проходила в Токіо, теж зазирнули в історію спортивної моди.

2021 року Японія вперше вирішила одягти олімпійську й параолімпійську команди в однакову форму. Крім того, це данина поваги до уніформи, яку вперше обрали для японських делегатів у 1964 році. Тоді теж Олімпіада проходила в Токіо.

На кожній Олімпіаді спортсмени, які здобувають медалі, традиційно отримують  пам’ятний подарунок. У Токіо це був букет квітів і маленький талісман. Коронавірусні правила безпеки тоді залишили спортсменів змагатися при порожніх трибунах, самим брати медалі і сувеніри, піднесені волонтерами в рукавичках.

Війна в Україні стрімко відсунула карантинні перешкоди. І хоча вірус остаточно не перемогли, Олімпіада в Парижі насолоджується обіймами, переповненими трибунами і щоденними ритуалами  нагородження чемпіонів та призерів змагань.  Згадайте, що кожен переможець отримує з медаллю довгу картонну коробку замість букета. «Мабуть, там згорнуті грамоти. Треба дівчат запитати»,  – так прокоментували ведучі вручення золотих медалей і пам’ятних сувенірів нашим фехтувальницям.

 Виявляється, що всередині у спеціальний циліндр захований червоний талісман, що натякає на фригійський ковпак. Шапка конічної форми   залишається в історії впізнаваним символом Французької революції. Цей головний убір походить з античності і асоціюється з поняттями «республіка» і «свобода». Отож символ політичний, але організатори Олімпіади-2024 прагнуть перевести його в площину естетичну, якщо не сказати маскультурну.

Щоправда, у кожного червоного ковпака з оченятами й ніжками (тобто у талісмана) є ще медаль того ж гатунку, яку вручають спортсмену чи спортсменці. Такі сувеніри для туристів не виготовляють.

Олімпіади дарують свої модні моменти. Наприклад, форма збірної Австралії в Токіо була прикрашена символічним кільцем, у якому – 52 сходинки. Його розробив дизайнер, колишній олімпієць. Це ніби знак поваги до 52-х  спортсменів – представників корінних народів Австралії. Саме стільки їх було в командах цієї країни за всю  історію ігор. Чи можна вважати корінними для Польщі познанських бамбрів?

Ця етнічна група поляків німецького походження веде свою історію від 1719 року, коли ще тривала спустошлива для Європи Північна війна. Тоді перші переселенці з околиць Бамберга – міста у Франконії, неподалік від Нюрнберга, прибули до передмістя Познані. На своїй батьківщині вони були умілими господарями, але бідними, бо землі успадковували тільки старші сини. 

Ось такі родини запросили  відбудовувати й розвивати села навколо Познані, що постраждали від Північної війни. Складні головні убори дівчат, що нагадували корони з квітів і штучних перлинок, святкові костюми  були чи не єдиним нагадуванням про покинутий край. Ці корони, мережані фартушки, банти й сукні бережно передавалися  наступним поколінням як родинний скарб. До речі, деякі майстрині в гонитві за яскравістю, висотою і неповторністю квіткової корони могли виготовити її вагою до трьох кілограмів. У наші дні на свята їх можуть носити як  дівчатка, так і їхні мами.

Вважається, що ідея запросити мешканців Франконії до Познані належала одному з біскупів. Релігійних перешкод не існувало, біля Бамберга мешкало чимало католиків.  Конфесійна близькість була основою життя на новому місці. Досі збереглася в Німеччині франконська мова. Нею навіть іноді пишуть художні тексти. Але це майже екзотичний спосіб передачі інформації. Бамбри Познані за кілька століть полонізувалися. У 19 столітті, коли Польща була поділена між імперіями-сусідами, будь-яких західних переселенців у Великопольщі називали бамбрами. 

Це був синонім хазяйновитих вправних господарів. Згодом у  приказки «Ти як бамбр познанський» з’явився відтінок глузування, натяк на  певну надмірну заощадливість і постійний  план подальших дій.

Мені доводилося чути познанські історії про те, що деякі пані з познанського передмістя на межі 1920-30-х років ще їздили трамваєм на святкову месу до катедри Петра і Павла на острові Тумському.  Квіткові корони й довгі пишні спідниці  реально створювали  незручності для них самих та інших пасажирів, але якою красивою була вулична хода  на свято Божого Тіла! Досі зберігається традиція вбиратися для такої ходи в  національні костюми.

Щоліта, у перші серпневі вихідні Познань влаштовує свято бамбрів. 2024 року воно проходить уже в 29-те. 3 серпня відбувся пікнік бамбрів, а 4-го – головні події.

Костюмована хода центром міста, свято біля ренесансної ратуші на Старому ринку, концерти й народні ігри. Це фінальна частина фестивалю познанських традицій, популярного у мешканців цього древнього міста – корінних і тих, хто потрапив до Великопольського воєводства як українські біженці. Вхід на всі події – вільний.  Стиль вбрання – також. Якщо, звичайно, ви не прапра…онука селянки-бамберки в короні.