Премії та зарплати чиновників під час війни – військова таємниця?

- Звичайно, цю проблему слід розглядати з самого початку, - каже адвокат ЮК «Ріяко і партнери» Микола Максимов. – Чому ця тема є дуже важливою для суспільства? На мій погляд, саме під час воєнного стану проблема справедливості стає особливо актуальною. І зрозуміло, коли у суспільстві розкручується тема корупції, завищення заробітних плат держслужбовців, це викликає особливий інтерес у суспільстві. І питання: чому ці кошти не розподіляються на користь ЗСУ та інших військових формувань України?

Друга проблема, що в органах влади та місцевого самоврядування, окрім посадових окладів та премій, існують ще й матеріальна допомога, надбавки, доплати. І природно, що громадян турбує: чому додаткові кошти виплачуються під час війни.

Потрібно знати, що посадові оклади службовців органів місцевого самоврядування затверджуються у штатному розкладі, які найчастіше схвалюються не місцевою радою, не виконкомом, а керівником. Це голова місцевої ради чи будь-якої іншої ради.

Таким чином, він особисто затверджує посадовий оклад, безумовно, у рамках, визначених постановою Кабміну. Але тут все одно постає питання: чому не місцева рада приймає таке рішення, а одноосібно голова?

Більше того, якщо інформація про це закривається, не надається ЗМІ або на інформаційний запит громадян, це ще більше дратує суспільство.

На думку адвоката, безумовно, така інформація має бути відкритою. Адже чиновник в органах місцевого самоврядування перебуває на службі біля громади, має бути ефективним менеджером із адекватною винагородою.

А в нас нерідко буває так, що ефективності не видно, незрозуміло за що якісь премії та надбавки виплачуються, і при цьому ще й не хочуть надавати про це інформацію.

Професору Харківського Національного університету імені В. Н. Каразіна, доктору юридичних наук Дмитру Лук'янцу також невідомі правові акти, які засекречували б інформацію про зарплати чиновників місцевого самоврядування. На відміну від військових керівників, коли інформація із зрозумілих причин є закритою.

Тим більше, що є ухвала Кабміну 2006 року з усіма наступними змінами. Вона доступна, і там є всі схеми посадових окладів. Немає нічого таємного. І немає законних підстав це ховати. Є також система декларування доходів чиновників і за бажання її можна подивитися.

Вся інформація про преміювання та фонди заробітної плати також є відкритою і не є інформацією з обмеженим доступом.

- На мою думку, ця проблема має подвійну природу, - наголошує вчений. – З одного боку, місцеве самоврядування повинно мати інструменти стимулювання працівників та посадових осіб, а з іншого боку мають бути і гальма – обмежувачі зловживань. І ці дві сторони важко узгодити. Тому що частина доходів чиновників врегульована законодавством із жорстко закріпленими показниками, а частина – ні, і існує лише загалом, особливо у питаннях преміювання та критеріях такого.

Для цього необхідно розробляти положення про преміювання, виписати критерії. У нас часто преміюють з приводу якоїсь дати. Але насправді премія – це заохочення за досягнутий результат.

За важкі умови праці є інший вид заохочення – надбавка. Наприклад, є фахівець, який займається питаннями цивільного захисту, наражається на небезпеку і відчуває цілодобове навантаження. А є фахівці в офісі з усіма зручностями та з нормованим робочим днем.

Все це має регулюватися на основі внутрішніх положень та місцеві ради мають повноваження розробляти такі нормативні документи.

Якщо немає бажання приймати такі норми та документи, ну тоді все відбувається на рівні певних домовленостей та кулуарних речей.

І якщо на правових підставах нічого не робиться, це свідчить про те, що, мабуть, є підстави інформацію приховувати.

– Не лише депутатський корпус має стежити за виплатами посадовим особам, – наголошує адвокат Микола Максимов. – Коли з'являється новина про те, що той чи інший чиновник відмовився від премії чи надбавки, то насправді це не викликає особливого суспільного інтересу.

А от якщо ми говоримо про те, що якийсь чиновник отримав премію чи надбавку, а то й матеріальну допомогу (при немаленькому окладі), то це привертає гостру увагу суспільства. Преса порушує це питання. І це також дієвий механізм контролю.

Крім того, є такий орган державної влади – інспекція Держпраці. І у її компетенції – перевірка дотримання трудового законодавства будь-якими підприємствами та установами, включаючи органи місцевого самоврядування.

Якщо видно порушення базових засад оплати праці посадових осіб, то будь-який громадянин України та той самий спеціаліст органу місцевого самоврядування, який бачить несправедливість з боку керівника, може звернутися до інспекції або подати скаргу.

Якщо ж говорити про депутатський корпус місцевих громад, то його вплив, з точки зору адвоката, не так юридичний, як політико-правовий. Депутат може подати депутатський запит, надати коментар пресі тощо.

Комплексно це здатне впливати на те, щоб керівники уникали зловживань.

А ось, на думку професора Лук'янця, проблема полягає не так у можливості контролю, а в тому, щоб реально вплинути на ситуацію.

- Далеко не всі керівники бояться розголосу або витоку інформації у ЗМІ, - констатує доктор юридичних наук.

На жаль, керівники навчилися використовувати схеми, які виглядають законними, а насправді – знущання. І таке буває.

Що ж до відповідальності, то насамперед – ця відповідальність політична. Якщо люди бачать негативну інформацію, якщо дії влади викликають незадоволення, то громадянам варто визначитися, за кого їм голосувати на наступних виборах.

В Україні нині дуже політизовані вибори до органів місцевого самоврядування (такий новий Виборчий Кодекс). З погляду доктора юридичних наук Дмитра Лук'янця це значно зашкодило місцевому самоврядуванню. Тому що на місцевому рівні питання політичних програм мають абсолютно другорядне значення порівняно з комунальним господарством, забезпеченням життєдіяльності громад та їхньої спроможності.

Саме політизація місцевих рад, як вважає професор Лук'янець, перешкоджає ефективному контролю за діяльністю місцевого самоврядування.

Наприклад, більшість у міськраді та міський голова представляють одну політичну партію. І вони діють заразом і безконтрольно. Або, навпаки, міський голова не належить до партії більшості у раді. Це породжує конфлікти, непорозуміння, проблеми. І загалом заважають здійсненню повноважень місцевого самоврядування.

До того ж депутати місцевих рад не отримують заробітної плати. І тоді з'являються інструменти чи бонуси впливу на депутатів для того, щоб вони голосували за ті чи інші рішення.

Тому, як вважає вчений, залишаються невирішені проблеми у самій системі місцевого самоврядування: і в його організації, і у статусі депутатів та посадових осіб, і у їх повноваженнях.

– Якщо не спрацьовує совість як найкращий контролер, як писали у громадському транспорті радянських часів, то тут складно щось зробити, – підсумував професор Лук'янець. - А ось змінити систему можна!

Дмитро Лук'янець навів приклад із закордонного досвіду, коли посадовий оклад держслужбовця встановлюється на рівні 75-80% від рівня середньої заробітної плати у секторі реальної економіки країни (плюс соціальний пакет держслужбовця). І якщо зростає середня зарплата у країні, то зростає й оклад чиновників.

До сказаного можна додати, що в такій великій країні Європи як Україна такий підхід можна застосувати до середньої зарплати по регіону і навіть громади.

Серм'яжна правда полягає в тому, що з урахуванням тіньової економіки практично неможливо підрахувати реальну середню заробітну плату.

Вчений вважає, що зараз у нас можна було б встановити на загальнодержавному рівні нормативи: припустимо 75% - оклад, 25% - премії та надбавки, але загалом зарплата держслужбовців не може перевищувати певної «стелі».

За зауваженням адвоката Миколи Максимова, відповідна постанова уряду, як уже зазначалося в ефірі, була прийнята ще в 2006 році, до нього вносилися зміни, але базові підходи до системи та посадових окладів та формування штатного розкладу істотних змін не зазнали.

- По суті система залишається старою, - констатував адвокат. – У минулі роки відбулася реформа децентралізації, а підходи до системи оплати праці у місцевому самоврядуванні залишились старими.

Пропоновані зміни: несправедливо, коли штатний розпис затверджується керівником. Це слід робити або виконкому, або місцевій раді. У той самий час, мабуть, за умов воєнного стану можна довірити врегулювання цього питання уряду чи президенту.

На думку професора Лук'янця, слід використовувати механізми, які б давали можливість оцінювати роботу посадових осіб місцевого самоврядування, особливо тих, які публічні. Але загалом ключ до вирішення проблеми лежить через професійні та моральні якості людей, яких громади обирають до органів влади.