«Прілічнєє бить ізнасілованной, нєжелі українізірованной». Чому п’єса «Мина Мазайло» актуальна і зараз?

Незважаючи на те, що дану сатиричну комедію написано 95 років тому, вона не втрачає своєї актуальності у сучасному світі.

Про що твір?

Харківському службовцю Мині Мазайлу «прийшла в голову» нав’язлива, навіть маніакальна ідея: він захотів змінити своє прізвище на більш «милозвучне», російське Мазєнін. Чому? По-перше, Мазєнін, на думку головного героя, звучить солідніше, ніж Мазайло. По-друге, Мина впевнений, що зміна прізвища – це шлях до кар’єрного зростання, суспільної поваги та нового статусу. Погляди чоловіка імпонують і його дружині Мотроні, і дочці Рині, і тітці Моті з Курська. Але не варто засмучуватись, у цій родині є адекватні люди. Мова йде про сина Мини Мокія та дядька Тараса з Києва. Як бачимо, думки розійшлися. На цьому й будується весь конфлікт твору.

Мина і бажання русифікуватися

Виникає питання: звідки в Мазайла таке несамовите бажання відцуратися всього українського, забути свою мову, культуру? Перше, що спадає на думку, – це малоосвіченість. Йому байдуже на національну свідомість, почуття власної гідності та культурні цінності. Єдине, що цікавить чоловіка, – це те, як пробитися до «власть імущих». Сюди ж додамо і явний комплекс меншовартості. Мазайло намагається копіювати «все російське», адже все російське – круте і статусне. Комплекс неповноцінності не дозволяє йому повною мірою проявити свої здібності, бути продуктивним, впевненим у собі, а значить, і успішним. Вражає (в неприємному сенсі цього слова) й байдужість Мини до свого походження. Чоловік абсолютно щиро вважає, що всі його проблеми пов’язані з прізвищем:

Ще малим як оддав батько в город до школи, першого ж дня на регіт взяли. Мазайло! Жодна гімназистка не хотіла гуляти – Мазайло! На службу не приймали – Мазайло! Од кохання відмовлялися – Мазайло!...

У чому суть українізації 1920-х років?

Улюблений автор багатьох політиків Нікколо Макіавеллі казав: «Якщо не можеш перемогти натовп – очоль його». Очевидно, ця цитата надихнула й більшовицьке керівництво, яке в 20-ті роки 20 століття зіткнулося зі злетом національних рухів. І щоб вони, не дай боже, не вийшли з-під контролю і не розвалили молоду радянську державу, більшовиками було прийнято рішення ввести політику коренізації. В Україні дана політика набула форми українізації.

На перший погляд, може здатися, що українізація дійсно спрямовувалася на зміцнення культурної та мовної ідентичності українського народу, а також на створення сприятливих умов для розвитку нашої культури, освіти й науки. Але це далеко не так. Українізація, як лакмусовий папірець, виявила всіх українців. А потім їх знищила. Згадаємо лише про справу «Спілки визволення України».

Повернемось до п’єси. Мина Мазайло належить до тієї групи русифікованих українців, які всіляко намагалися відхреститися від всього українського. Мовляв, російська культура – це передова культура міста, а українська – сільська, над якою можна й посміятися. Тож недивно почути від Мазайла наступну фразу: 

Українізація – це спосіб робити з мене провінціала, другосортного службовця і не давати мені ходу на вищі посади.

А що там з іншими героями?

Варто сказати, що Куліш майстерно описує й інших героїв та їхні позиції щодо українізації. Так, дружина й донька Мазайла усіма руками й ногами підтримують його. Син Мокій, навпаки, хоче відродити повну форму українського прізвища. А тьотя Мотя з Курська (яка за походженням, до речі, українка) взагалі без коментарів. Вона воліла би буть «ізнасілованной, нєжелі українізірованной».

Цікаво, що любовна лінія Улі та Мокія будується на фоні суперечки про вивчення української. Улю на початку твору можна віднести до того типу людей, які завжди «поза політикою» і для яких «мова не має значення». Але лагідна українізація шляхом закоханості пройшла ефективно.

В чому сенс п’єси?

Через кожного персонажа Куліш демонструє різноманітні реакції українців на політику українізації. Хоча п’єса й має комічний характер, після неї залишається гіркий післясмак.

Суть офіційної українізації влучно описує один з героїв комедії, дядько Тарас: 

Це спосіб спочатку виявити, а потім знищити всіх українців.

П’єса Миколи Куліша «Мина Мазайла» залишається актуальною і в наш час. Вона змушує нас задуматись над тим, як відстояти свою мову, культуру, історію. Повномасштабне вторгнення росії в Україну посприяло пробудження національної свідомості українців, але серед нас і досі є «мазайли» і «тьоті моті», яким байдуже на всіх і на все. Віримо, що в найближчому майбутньому кожен українець буде свідомим громадянином своєї держави.

Джерела: Gogol Media, Радіо Свобода

Слідкуйте за нами в соціальних мережах: 

Telegram: https://t.me/gromada_group 

Фейсбук: https://www.facebook.com/gromada.group.novynykharkovataoblasti    

https://www.facebook.com/gromada.grp 

Інстаграм: https://www.instagram.com/gromada.group.news/