Рашизм та воєнне сексуальне насильство, як геноцидне знаряддя війни

Статтi | 11 березня, 2024 у 12:06 | 533 | Автор: Наталя Меркулова

Колаж Олени Зеленіної

Рашизм чи фашизм? Який термін точніше характеризує людиноненависницький режим в росії? Чи існують «хороші» росіяни? Сексуальні злочини, як геноцидне знаряддя війни. Про це - Євген Захаров, голова Правління Української Гельсінської спілки з прав людини, директор Харківської правозахисної групи - у другій частині спецпроєкту Харківського пресклубу «Знати більше».

Між рашизмом і фашизмом знак рівності? Який з цих термінів найглибше передає сутність путінського режиму?

Рашизм, як термін з’явився минулого року, затверджений постановою Верховної Ради. Однак чимало хто вважає цей термін штучним. Адже в Італії був фашизм, а не італїізм. У Німеччині - нацизм, а не германізм. До того ж, що таке рашизм, доводиться пояснювати за межами країни, аби він складав один синонімічний ряд із фашизмом, нацизмом та диктатурою. Тож не варто вигадувати ніякого рашизму. В росії - фашизм із елементами нацизму.

В той же час, існує думка, що потреба нового терміну є. Адже нацизм теж колись вводився як новий термін. А сьогодні пропаганда його заборонена в усьому цивілізованому світі, аж до кримінального переслідування.

- Я би цей термін - рашизм навіть би не вводив, - вважає Євген Захаров, голова Правління Української Гельсінської спілки з прав людини. - Просто треба визнати, що в росії переміг фашизм. Мій друг правозахисник Олег Орлов написав статтю про фашизм в росії, в якій він стверджує, що політичне життя в росії має усі ознаки фашизму, що в росії переміг фашизм.

Стаття так і називалася - «Они хотели фашизма, они его получили». Рік тому за цю статтю його ув’язнили, а наприкінці лютого цього року він отримав вирок - 2,5 роки утримання в колонії.

Довідка «Громади»

Олег Петрович Орлов (народ. 4 квітня 1953, москва) — російський біолог, учасник правозахисного руху в пострадянській росії, голова ради правозахисного центру «Меморіал», член правління однойменого міжнародного історико-просвітницького товариства.

В березні 2023 року против Олега Орлова порушили кримінальну справу про повторну дискредитацію збройних сил рф. Розгляд справи розпочався 8 червня того ж року. Громадським захисником в процесі був лауреат Нобелівської премії миру -2021 Дмитро Муратов. 27 лютого 2024 року суд визнав Олега Орлова винним і засудив його до 2,5 років утримання в колонии.

- Стаття спочатку була опублікована у Франції, - розповідає Євген Захаров. - Потім я запитав Олега, чи хоче він, щоби стаття була ще й українською мовою. Він підтримав цю пропозицію. У нас є сайт для інформування про воєнні злочини в Україні. Цей сайт – по суті, трибунал для путіна. Сайт має сім мовних версій - українську, російську, англійську, німецьку, італійську, французьку та іспанську.

Цю статтю я надрукував російською, потім переклав українською, а наші перекладачі - іншими мовами. І ця стаття розійшлася по всьому світу.

Те, що Олега Орлова не посадили на довгий термін, Євген Захаров пояснює тим, що засуджений - відомий правозахисник, на його захист встали десятки й сотні визначних людей, ця справа мала резонанс.

- Його вмовляли поїхати з росії, йому натякали на не безпеку, адже йому 70 років, його буквально витискували з росії, щоби його не сталося, - розповідає Євген Захаров про друга. - Але він залишився. Просто він вважав, що місце порядної людини в росії сьогодні у в’язниці. Він ніби волів, аби його заґратували. Фактично на собі ставив експеримент: посадить його російський режим чи ні.

Чи існують «хороші» росіяни?

- Мені часто доводиться чути і така думка є в суспільній свідомості – що хороший росіянин, це мертвий росіянин, - зазначає правозахисник. - Жорстокість та звірства агресора, геноцид проти українців та численні воєнні злочини спричинили таку ненависть до росіян, що їх усіх ототожнюють з негідниками.

Я хочу сказати, що це все ж таки неправда. Є певна частина росіян, які за Україну. Деякі навіть зараз воюють на її боці у двох російських корпусах. Є люди, які виходили з одиночними пікетами, хоча їм за це загрожувало ув’язнення на 10-12-15 років. Але вони все одно виходили. І це десятки тисяч людей.

На думку Євгена Захарова, сьогодні в росії приблизно 5% населення підтримують Україну, виступають проти війни.

- Вони виступають проти режиму путіна і намагається з ним боротися, наскільки вони можуть, - стверджує правозахисник. – Але не всі такі хоробрі, як Олег Орлов, не всі такі герої. Тому що є діти, є родина, є старенькі батьки, які потребують піклування. Дружина Олега - Таня Касаткіна фактично погодилася з його неминучим арештом і тим, що його посадять. Морально вони вже були до цього готові. Так, 5% - це не багато, але це й немало.

Ведучий спецпроєкту журналіст Олександр Швець зауважив, що 10% незгодних з режимом в країні здатні змінювати його.

- Так, але не зараз, - погодився правозахисник. - Зараз росія ще не досягла такого рівня, щоби там змінився режим, оскільки переважна частина росіян досі підтримує путіна, підтримує цю війну проти України.

Наразі вони отруєні російською пропагандою, яка їм безсовісно бреше весь час. Для них українці – це не люди. Мета цієї війни росії – знищити українську державу і всіх, хто її підтримує. Мета геноцидна. І, на превеликий жаль, більшість росіян досі цю мету підтримує.

Хоча слід сказати, що багато хто з молоді не хоче воювати, намагається уникнути мобілізації. І таких все більше. Чимало людей вирушили в еміграцію. З одного боку, все більшає людей, які не підтримують режим, з другого - еміграція зменшує протестний потенціал росії, який є, який існує.

- Ми з 15 березня 2022 року публікуємо щотижневий дайджест протестів в росії проти режиму путіна і війни в Україні. Ми перекладаємо його українською та англійською мовами і постійно друкуємо. І мушу сказати, що опір є.

Проте на сьогоднішній день у мене прогнози щодо росії доволі сумні. Поки що не видно, щоби цей режим був змінений. Але зрештою росія має розпастися, бо це остання імперія в світі, яка ще існує. А в сучасному світі імперії не можуть існувати. І російська імперія розпадеться. Питання тільки, коли це станеться. Я думаю, в результаті цієї війни і наших успіхів на фронті. Аби тільки наші союзники і далі допомагали нам у смертельній боротьбі з цим ворогом.

Зґвалтування, як тортурна зброя війни

Російські військові від початку вторгнення скоюють сексуальне насильство щодо жінок, дітей і чоловіків, використовуючи зґвалтування та інші сексуальні злочини як знаряддя війни. Лише тільки в Бучі, заявив міський голова Анатолій Федорук, після окупації міста-героя було зафіксовано 25 зґвалтувань. Низка інших резонансних випадків воєнного зґвалтування облетіла усю світову пресу.

- Сьогодні в Україні відкрито більше 200 проваджень щодо воєнного сексуального насильства, - повідомляє Євген Захаров. - В нашій організації таких справ трохи більше 40. Всі злочини сталися у Харківській області. Насправді, таких злочинів значно більше, ніж зареєстровано, і це один з елементів окупаційної політики.

- Сексуальне насильство, це не тільки зґвалтування, але й чимало інших сексуальних злочинів, визначених Римським Статутом, - зазначає правозахисник. - Втім, наше законодавство містить лише п’ять сексуальних злочинів, що значно менше ніж у Римському Статуті. У нас сексуальні злочини трактуються, як зґвалтування.

За словами правозахисника, найбільша проблема у розслідуванні таких злочинів полягає в тому, що потерпілі не готові про це розповідати.

- Є потерпілі, що мешкають у невеличкому селі, і якщо вони про це розкажуть, про це буде знати все село, - пояснює правозахисник. - Як вони після цього будуть там жити? Є потерпілі від зґвалтування, які не хочуть, щоби про це знали їхні рідні. Люди бояться сорому. І вони мовчать.

Але мовчання після такого насильства породжує психологічні розлади. У великої кількості зґвалтованих жінок і чоловіків виявляють серйозні посттравматичні стресові розлади. Вони змушені лікуватися, навіть у психіатрів.

Чоловіки ще менше розповідають про зґвалтування, ніж жінки. Чоловіків теж ґвалтували і жорстоко, але вони більше мовчать. Ми знаємо чимало людей, які постраждали від сексуального насильства, вони розповіли нам про ці факти. Звичайно, конфіденційно, таємно. Просто людям треба було поділитися, щоби зняти цей тягар з себе. Але вони досі не готові подавати заяву про злочин. А без заяви про злочин жодне розслідування неможливе.

За даними очільниці спеціалізованого управління Офісу генпрокурора Ірини Діденко, найбільша кількість випадків сексуального насильства, скоєного російськими окупантами, зафіксована у Херсонській, Київській, Донецькій та Харківській областях.

За її словами, вік постраждалих становить від 4 до 83 років, багато випадків зґвалтування 72-річних та 82-річних жінок.

Вік жертв насильства свідчить не про задоволення потреб, а виключно про знищення людини, про наругу над цією нею, про намагання її морально і фізично знищити, - заявляють в Офісі генпрокурора.

Дивіться та слухайте на youtube: