Рідкісний «Орєшнік» долетить до середини Дніпра; золота клітка з колекцією колишніх диктаторів; демарш професорки з Оксфорда, «Сто років самотності» виходять на екрани...

Рідкісний «Орєшнік» долетить до середини Дніпра; золота клітка з колекцією колишніх диктаторів; демарш професорки з Оксфорда, «Сто років самотності» виходять на екрани... Малюнок Олександра Сидоренка на порталі Gromada Group
Малюнок Олександра Сидоренка.

Цікавий репортаж із Дніпра опублікувала британська газета The Times. Російські атаки намагаються зруйнувати Місто ракет, але прагнення Зеленського створити вітчизняну програму балістичних ракет свідчить про спробу змінити розстановку сил у війні Росії проти України.

Судячи зі свіжих матеріалів зарубіжних ЗМІ, світ із тривожною цікавістю очікує чергового удару путінським «Орєшніком" по "центрах ухвалення рішень у Києві", а також обговорює подальші перспективи розвитку ситуації в Сирії та види Кремля на сімейство Асада.  Цікаво, хто його сусіди?

 

Ці та інші цікаві матеріали - у свіжому огляді світової преси для читачів «Громади».

 

The Times: 
Ракетні амбіції Дніпра витримали натиск Путіна

 

Завод-гігант у Дніпрі несе на собі шрами від регулярних російських ракетних ударів. У деяких будівлях вибиті вікна та обвуглений бетон. Минулого місяця по заводу було випущено російську гіперзвукову балістичну ракету середньої дальності, що ознаменувало ескалацію конфлікту.

 

 

Скріншот "Громади"

 

Як зазначає репортер The Times, який побував у Дніпрі, застосування Путіним ракети «Орєшнік» було витлумачено як попередження Заходу, відповідь на українські удари по російській території з використанням американських і британських ракет.

 

Але рішення завдати удару по заводу «Південмаш», також свідчить про нервозність російського президента з приводу плану президента Зеленського про створення балістичної ракети.

 

Першу українську балістичну ракету було випробувано,

 

- оголосив Зеленський незадовго до того, як Путін ударив по Дніпру «Орєшніком».

 

Можливо, розуміючи, що амбіціям України щодо членства в НАТО, найімовірніше, завадить мирна угода, укладена під керівництвом Дональда Трампа, Зеленський розглядає більш переконливий спосіб відрадити Путіна від подальшої агресії.

 

Однак за кордоном скептично ставляться до того, чи зможе Україна створити достатню кількість балістичних ракет, щоб змінити баланс сил.

 

Серія ізраїльських ударів по іранських ракетних об'єктах на початку цього року продемонструвала, як важко вкрити великі ракетні заводи від ворожих бомбардувань.

 

Об'єкти, що виробляють твердопаливні двигуни або розміщують планетарні змішувачі, піддаватимуться постійним атакам з боку Росії,

 

- вказує старший науковий співробітник Королівського інституту об'єднаних служб у Лондоні Сідхарт Каушал.

 

Проте Путін не може дозволити собі недооцінювати вогневу міць України, адже він бачив, як флагманський крейсер Чорноморського флоту Росії «Москва» був потоплений протикорабельною ракетою «Нептун», побудованою в Україні.

 

Професор Шевцов, дніпрянин, який виховав кілька поколінь українських науковців, вважає, що російський президент помиляється, якщо думає, що зможе погасити в місті сплеск інноваційного мислення.

 

Усі види еволюціонували, щоб вижити. У зайців довгі ноги, щоб бігати. У лисиць великі вуха, щоб чути. Що робить нас, українців, унікальними? У нас є мозок,

 

 

 - каже він.

 

А тим часом, як повідомляє Bloomberg, США заявляють, що Росія може завдати удару «Орєшніком» по Україні найближчими днями.

 

 

Оглядач Марк Галеотті для The Spectator: 
Вигнання Башара Асада в позолочену клітку Путіна

 

«Хоробрий Асад втік до Путіна. Куди втече Путін?» - цитує американський оглядач Марк Галеотті президента України Володимира Зеленського. Асад отримав притулок у російській столиці на «гуманітарних підставах», у яких він так довго відмовляв своїм підданим. Але яке життя пропонує йому Путін?

 

 

Скріншот "Громади"

 

 

На перший погляд, досить розкішне, навіть якщо на практиці це означає стати частиною одного з найрідкісніших зоопарків: путінської колекції колишніх диктаторів.

 

На захід від Москви, трохи далі кільцевої магістралі МКАД трасою А-106 Рублево-Успенського шосе, розташоване село Барвиха.

 

За радянських часів це було одне з селищ для обраних, де мешкали партійні діячі та представники лояльної культурної еліти. Тепер воно стало домівкою для позбавлених смаку нових багатіїв, а також для кількох повалених диктаторів і членів їхніх родин.

 

Це сім'я поваленого президента Сербії та військового злочинця Слободана Мілошевича. 

 

Серед них щонайменше троє колишніх президентів: Аскар Акаєв із Киргизстану (повалений унаслідок «Тюльпанової революції» 2005 року), Аслан Абашидзе з Аджарської автономної республіки Грузії (заочно засуджений за звинуваченням у тероризмі й убивствах на батьківщині) і колишній президент України Віктор Янукович (утік після «Революції гідності» 2014 року). 

 

Передбачається, що Башар і Асма Асади стануть останнім поповненням колекції.

 

Це найбільш позбавлена смаку позолочена клітка з усіх. Нерухомість тут величезна. Янукович, за чутками, ділить свій час між особняком у Барвисі вартістю 52 мільйони доларів і будинком у Ростовській області на півдні Росії.

 

У селищі є висококласні ресторани і торгові точки, від торгового центру «Dream House» («Будинок мрії») до Barvikha Luxury Village, де можна купити Ferrari в новому вбранні від Ermenegildo Zegna

 

Щоправда, за це доведеться заплатити Асадам. Звісно, жоден диктатор, який поважає себе, не стане відкладати гроші про всяк випадок. Держдепартамент США оцінив особистий статок клану Асада в суму до 2 мільярдів доларів, захованих по всьому світу на офшорних рахунках і в підставних корпораціях, хоча неясно, яка частина з них їм ще доступна.

 

Їм доведеться платити за нерухомість та інші атрибути багатого життя у вигнанні, не в останню чергу за приватну охорону і непомітних слуг. Багато з них, найімовірніше, будуть агентами Федеральної служби безпеки (ФСБ).

 

На знак подяки за це Асади тепер повинні робити все, що завгодно Кремлю. Наразі їхнє завдання, ймовірно, полягає в тому, щоб мовчати і не нагадувати світові про те, що Москва підтримала лідера, який скоїв кардинальний гріх - був одночасно і злісним диктатором, і невдахою.

 

Якщо в майбутньому Кремль захоче, щоб Асади виголошували якісь тези, то їм краще вивчити свої репліки та одягнути публічні личини. У них є безпека і розкіш, яку вони можуть собі дозволити - і яку Кремль готовий їм надати.

 

Однак у міру того, як з'являються дедалі нові свідчення жахливих злочинів, скоєних у залитих кров'ю підвалах Седнайської в'язниці, а кадри з низками розкішних автомобілів Асадів контрастують із злиднями, в яких змушені були жити багато сирійців, навряд чи хтось буде їх жаліти - та й не повинен.

 

The Guardian: 
Оксфордська вчена звільняється з Королівського товариства
 через продовження стипендії Ілона Маска

 

Провідна вчена Оксфордського університету подала у відставку з Національної академії наук Великобританії через занепокоєння щодо продовження стипендії Ілона Маска.

 

Скріншот "Громади"

 

Професор Дороті Бішоп, почесний професор нейропсихології розвитку та провідна експертка з дитячих розладів спілкування, сказала, що минулого тижня вона повернула свою стипендію Королівського товариства.

 

Бішоп сказала Guardian, що її крок був інтуїтивною реакцією.

 

Мені просто здалося, що його членство є протиріччям усім цінностям Королівського товариства. І я насправді не хочу мати з цим нічого спільного.

 

Хоча Бішоп явно не згадувала це, але минулого року Маск погрожував подати до суду на групу дослідників некомерційного Центру протидії цифровій ненависті, чия робота показала, що після того, як Маск придбав сайт, який тепер відомий як X, на ньому зросла кількість ворожих висловлювань. платформа.

 

У 2018 році Маск був обраний стипендіатом на знак визнання його роботи та впливу в космічній галузі та галузі електромобілів.

 

Однак у серпні The Guardian повідомила , що кілька стипендіатів написали до Королівського товариства, висловлюючи занепокоєння коментарями технічного мільярдера щодо заворушень у Великобританії та піднімаючи можливість припинення його стипендії.

 

Того ж місяця Даунінг-стріт розкритикувала коментарі власника X про те, що «громадянська війна неминуча», розміщені під відео жорстоких заворушень у Ліверпулі.

 

У кодексі поведінки Королівського товариства сказано: «Коли виголошуєте або оприлюднюєте заяви в особистій якості, стипендіати та іноземні члени все одно повинні прагнути підтримувати репутацію Товариства та тих, хто в ньому працює, і пам’ятати, що те, що сказано або заявлено, може впливати на суспільство».

 

Представник Королівського товариства сказав: «Королівське товариство дуже шкодує про відставку Дороті Бішоп. Вона є видатним науковцем і зробила великий внесок у Товариство за роки свого членства.

 
The Economist: 
Чи велика література перетворюється на велике телебачення?

 

На це сподівається Netflix, адаптувавши «Сто років самотності» Габріеля Гарсіа Маркеса.

 

Лорен Софія — Амаранта у фільмі «100 років самотності». Фото: Netflix. Скріншот «Громади».

 

Буде важко, вважав Габріель Гарсіа Маркес, віддати належне сюрреалістичній, розгалуженій історії на екрані.

 

За його підрахунками, «Сто років самотності», його знаковий роман 1967 року, потребував би тривалість виконання 100 годин; його також потрібно буде зняти в Колумбії, повністю іспанською мовою, - нагадує The Economist.

 

Netflix за підтримки маєтку Маркеса вшанував два з цих трьох проголошень.

 

Портал хвалиться, що його нова адаптація роману Маркеса — перша на екрані — є «однією з найамбітніших постановок в історії Латинської Америки».

 

«Амбіційний» також є синонімом «дорогого»: Netflix не розголошує бюджет, але стверджує, що це найбільший бюджет для виробництва в регіоні!

 

Але пам’ятаючи про те, скільки самотності насправді хочуть глядачі, компанія вирішила стиснути роман Маркеса. Кіно складається з 16 епізодів, перша частина вийшла 11 грудня.

 

Книга представляє серйозний виклик для кінематографістів з двох причин. Одна з них – його статус: багато хто вважає «Сто років самотності» найкращим романом 20 століття.

 

Це допомогло Маркесу отримати Нобелівську премію з літератури в 1982 році та було продано близько 50 мільйонів примірників по всьому світу.

 

Події розгортаються приблизно в 1850-1950 роках, у книзі простежується доля сім’ї Буендіа впродовж кількох поколінь, від часу заснування Хосе Аркадіо та його дружини Урсули міста Макондо до моменту смерті  їхнього останнього нащадка, громадянської війни, модернізації, економічного процвітання та розрухи між ними.

 

Час у цій казці — це «колесо, що обертається», яке породжує «неминучі повторення».

 

Цей магічний реалізм, як стали називати стиль Маркеса, може захоплювати. Ризик полягає в тому, що це може виглядати непереконливо на екрані.

 

Коли Netflix звернувся до Алекса Гарсіа Лопеса, режисера, щодо проекту, він був схвильований, але насторожений.

 

«Я пам’ятаю, що в книзі було дуже мало діалогів. Я пам’ятаю, що це була дуже екзистенційна книга... Я подумав: «Це просто неможливо зробити, чи не так?»

 

Хосе Рівера, один зі сценаристів, вирішив, що історія має розвиватися в хронологічному порядку та потребує оповідача. У ньому дослівні цитати з роману. «Це був чудовий спосіб мати голос Ґабо, який веде нас через історію», — каже пан Лопес, і спосіб «бути вірним книзі… її виконанню, її стилю».

 

В результаті творці фільму вловили дивацтво сюжету, події в якому одночасно фантастичні й буденні. Часом це створює незручності для перегляду: у романі розповідається про кілька випадків інцесту та один – про педофілію.

 

«Ми не хочемо переписувати історію, — стверджує Франсіско Рамос, віце-президент Netflix із латиноамериканського контенту.— Все сталося саме так!»

 

Лише минулого місяця Колумбія прийняла закон, який забороняє особам молодше 18 років одружуватися.

 

Щоб написати «Сто років самотності», Маркес звернувся до міста свого дитинства Аракатака.

 

Роман не може бути більш конкретним і більш обґрунтованим… у дуже конкретній частині величезної, величезної країни,

 

– каже пан Рамос, але «через те, як він розповідає історію, він має глобальний резонанс».

 

Читайте також:

 

«Війна як великий адронний колайдер…» Діди і Онуки: прозаїки - номінанти на Шевченківську премію-2025

 

Соціальні мережі

 

Google LogoДодати Gromada як бажане джерело в Google
Коментарі
Ще декілька актуальних новин на зараз

Ми ї̶м̶о̶ використовуємо деякі кукі, детальніше у Політиці сайту