«Російські ракети достукалися до багатьох співаків в Україні». Перечитування роману Фоззі «Хеві метал» після Євробачення

Євробачення старше за моє покоління. Паралельно із цим конкурсом в різних країнах  існує літературний (чи скоріше – видавничий) напрямок «книжки про музику»  та відповідні блоги. Читай і слухай, дивися серіали за цими книжками, які перекладають і  українською.

Хтось каже, що Євробачення – не про пісні, а про політику й континентальних сусідів. Хтось – це для підлітків і жінок сорок плюс. Захоплено голосували за колишніх співвітчизників десь у Варшаві, Празі чи Єрусалимі.  Саме такі глядацькі аудиторії віддали найбільше голосів на музЄвро-25 за гурт з України «Циферблат», перетягли його із 14 місця (голоси міжнародного журі) на 9-е. Як далі буде цокати годинник їхньої слави чи неслави – про це напишуть розлогіше інші.

За роки нашої повномасштабки Україна щоразу приєднувалася до телемузичної мега-гулянки. Організаторами обралися спершу гасло «Звук краси» (2022),   а потім стабільне –  «Об’єднані музикою» (2023, 2024 і 2025).

Але я про інше. Про музику, пісенну творчість як об’єкт художньої літератури. Уже рік живе своїм життям роман Фоззі (Олександра Сидоренка)  «Хеві-метал». Вийшла книжка 2024-го у Львові, тоді ж успішно була презентована в рідному для Олександра й загалом гурту ТНМК Харкові.

Роман продовжують згадувати й коментувати.

Як розгортаються події та хто – головний герой? Іван Майборода, він же Йован з вами, він же  Бронзовий голос і Ваня або Телесик для свого продюсера починає день у ранковій студії. Він раніше виграв Талант-шоу, пройшов концерти і записи, тури, нічні пиятики й дороги в нічних автобусах, але тепер перебивається виступами в солянках і з останніх сил тримається за кар’єру в Києві та дружину з малим сином у рідному містечку.

Книжка не про історію музики, а про людську долю. Вона десята в біографії Фоззі.

Оглядачі пишуть, що стиль нагадує дебютну книжку Фоззі «Ели воду из-под крана» (Харків, 2009). Труднощів і провалів у головного героя вистачає, але події вже не харківські – столичні або й тростянецькі.

Твір задумувався як серіал про життя після успіху в телешоу, телеекрану не дочекався, тож переріс у роман. Події розгортаються наприкінці 2010-х років.

«Матимете час і можливість  читати – велкам!» Закінчується один із відгуків.

Вокаліст, журналіст, письменник Фоззі народився в Харкові, підростав у Євпаторії, де влітку підробляв прибиранням пляжів та іншими тимчасовими роботами. Вчився у Харківському університеті радіоелектроніки, а потім журналістський фах підтвердив київським дипломом. Музичної освіти у Олександра немає, але він є вокалістом гурту «Танок на майдані Конго». Всеукраїнський молодіжний фестиваль сучасної пісні «Червона рута»  1997 року в Харкові  та пісня «Зроби мені хіп-хоп» на сцені оперного театру – початок  широкої популярності.

З 2022 року Фоззі разом з гуртом долучився до волонтерської діяльності. Концертами збирають в різних країнах кошти  на потреби військових. Частина учасників гурту   –  у  ЗСУ. Іноді їм вдається приєднатися до коротких проєктів, одного чи кількох концертів. Фоззі займається тактичною медициною з БО фондом «Згуртовані».

Хобі, «Історії на папері», – так сам автор говорить про написане й видане ним, бо «називати їх книжками – це гучно». Кокетує? Ховається за посмішкою? Віджартуватися, спростити діалог – це від досвіду ведення телепрограм у прямому ефірі. Один із описаних на перших сторінках роману «ранок колишньої зірки, бронзового голосу» Івана передає награність та фальшиву бадьорість студійного радіожиття.

«Ведуча  –  характерна коротка зачіска «під главу райвиконкому» та важкий погляд, ведучий – полупокер з невпевнено розв’язним стилем спілкування, властивим тамаді, який щойно почав кар’єру.

Пара ведучих одразу зчинила галас, який мав означати, що тут дуже весело. Бадьоро. Завзято. Гість допомагав, як міг: старанно гигикав, реагуючи на жарти про затори на дорогах».

Тут згадується відповідь Олександра львівській ведучій презентації «Хеві металу». На репліку гостя «У шоу-бізнесі завжди брешуть» вона додала запитально  «І в літературному теж? Ви і з звідти, і звідти». Фоззі посміхнувся: «Я з поїзда».

Згадується й сторінка роману, де  журналістика представлена двома постійними невмирущими запитаннями для співаків «Ваші зимові канікули» і «Ваш зірковий сніданок».  Повторюється за різних обставин бородатий анекдот про хеві-метал та невдалу смерть у прямому ефірі (самогубство перед мікрофоном).  

Життя після успіху в шоу-бізнесі. Перехід після шоу на самостійну кар’єру. Вибір мови пісень на користь української (Ваня – в Стбіру. А він таки Іван). Книжка не про війну, писалася до повномасштабки. Чому повинно стати шкода музиканта, у якого не склалася кар’єра?  Не заради жалю й зітхань роман видавався саме в такий жорстокий час. Який у нього фінал? Реалістичний.

А вчора нарешті отримали ми ГремміЦе одна з числених наших премій. Їхали пів року нівроку на собаках. Леді у сукнях, пацани у фраках

Виходимо на сцену, кажемо Є! Голівуд у шоці що це таке Тоді я тілько так: тихо! Стій! Космос буде або наш, або нічий

А я сказав просто Голівуд, Peace! УТ-1 влаштувало телемістТ ак що те, як я від себе пруся Бачили моя бабуся та її кума Ганнуся

Та Ти Шо? Я вам кажу Та Ти Шо? Ніколи не брешу Та Ти Шо? Я зуб даю Давай даю!  Дододавай  додододаю!    (фрагмент пісні 2010 року  ТА ТИ ШО). 

Шоу-біз дуже змінився – вважає Фоззі.

У книжці вже історія, а не сьогодення заробітків голосом і музикою – попсою чи важким металом. 

«Російські ракети достукалися до багатьох співаків в Україні». 

Знаємо різні приклади.

Весь гонорар за роман іде на тактичні аптечки.