Рухатись вперед попри все. У Харкові ветерани війни присвятили сімейний забіг до Дня донора

Для багатьох учасників спорт став невід’ємною частиною відновлення після війни. Саме тому до забігу долучилися цілі родини. 

Начальник фізичної підготовки і спорту 5 Слобожанської бригади «Скіф» Сергій Кіяшко розповідає, що організатори врахували фізичні можливості кожного ветерана. Учасників розділили на декілька дистанцій залежно від стану здоров’я та отриманих поранень. 

«Ветерани, які мають ампутації або важкі поранення і не можуть бігти два кілометри, долали дистанцію 350 метрів. Спочатку ми планували 100 метрів, але зробили для них сюрприз. Вони не знали про це і успішно пробігли 350 метрів. Ті ветерани, які мають спортивні протези та можуть бігти довші дистанції, разом із дітьми та дружинами долали два або понад п’ять кілометрів», – зазначив він. 

Одним із таких учасників став ветеран Михайло. Його дружина Ксенія розповідає, що реабілітація чоловіка почалася буквально з лікарняного ліжка.

«Спортом він займався ще до поранення. А після поранення спорт став ще важливішою частиною життя. Він справді покращує фізичне і ментальне здоров’я. Сьогодні Михайло вже працює адаптивним тренером у громадській організації "Незламний Харків», – каже вона. 

 

Сам Михайло переконаний, що головне у таких заходах – не спортивний результат. 

«Цей захід більше про те, щоб зібратися разом, побути в колі своїх, підтримати одне одного», – каже ветеран.

Символічно, що забіг присвятили саме донорству крові. Майже кожен із ветеранів, які взяли участь у заході, під час лікування після поранень потребував переливання крові та добре знає, наскільки важливими є донори.

«Крові завжди не вистачає. Це надзвичайно важливо. Ми закликаємо всіх долучатися до донорства та до всього, що приносить користь людям і країні», – наголошує військовослужбовець та ветеран Максим. 

Його син Артем також долучився до забігу та навіть посів третє місце на своїй дистанції. 

«Донори допомагають людям, допомагають іншим жити і бути здоровими», – по-дорослому пояснює хлопчик значення донорства.

Участь у таких заходах має ще один важливий сенс – подолання власних обмежень і повернення впевненості у власних силах. 

«Цей забіг потрібен, щоб довести собі, що ти можеш. І водночас підтримати донорство крові та плазми, бо зараз є велика потреба в цьому. Коли люди бачать у парку людину на двох протезах, яка біжить дистанцію, вони починають по-іншому дивитися на власні можливості. Якщо ми можемо, то чому вони не можуть?» – говорить ветеран В’ячеслав. 

Його дружина Ганна також активно підтримує чоловіка та сама є донором крові. 

«Зараз це вже наша спільна справа. Спорт допомагає йому, допомагає мені, допомагає нашій родині. А донорство крові – одна з найважливіших можливостей для цивільних допомогти тим, хто захищає країну або постраждав від війни», – переконана вона.

Ще один учасник забігу, ветеран Юрій, зізнається, що шлях до відновлення після поранення непростий і потребує щоденного подолання себе. 

«Треба через себе переступити і йти вперед», – говорить він. 

Поруч із ним – донька Олександра, яка називає батька найкращим у світі. 

«Він добрий. Він хороший», – усміхається дівчинка. 

Саме такі слова дітей, підтримка дружин та побратимів стають для ветеранів додатковою мотивацією рухатися вперед. А сам забіг вкотре доводить: реабілітація після війни – це не лише лікування та протези. Це ще й родина, спорт, підтримка суспільства та готовність допомагати іншим. Навіть тоді, коли самому довелося пройти через найважчі випробування.