Самотужки на власних двох: як насправді працюють державні програми протезування для військовослужбовців

Самотужки на власних двох: як насправді працюють державні програми протезування для військовослужбовців на порталі Gromada Group
Фото надане співрозмовником для Gromada Group

З Сергієм ми тепер сусіди. Він навчає сина кататися на велосипеді, гуляє з піврічною донькою, привітно посміхається. Складно повірити, що військовослужбовець зазнав тяжкого поранення на фронті у лютому 2024 року, втратив обидві ноги, і, попри все, наразі вже готовий до роботи і навіть до повернення до війська.

Сергій одразу погоджується розповісти про відновлення, реабілітацію і державні програми протезування, при цьому з певних причин просить не називати прізвище і не фотографувати обличчя.

 

Мій співрозмовник – інженер за освітою, у 2015–2016 рр. брав участь у Антитерористичній операції на сході України поблизу селища Велика Новосілка Волноваського району Донецької області.

 

 

Початок повномасштабного вторгнення рф в Україну і виїзд з тимчасово окупованої Херсонщини

 

Початок повномасштабного вторгнення родина Сергія зустріла у місті Каховка Херсонської області. Через півтора місяці перебування в окупації було прийнято рішення виїжджати, оскільки розпочалися перевірки і пошуки українських патріотів, зокрема тих, хто має військовий досвід.

 

Виїхати вдалося через зелений коридор через Херсон до Хмельницького. Сергій одразу під час оформлення статусу ВПО звернувся до військкомату, був мобілізований і через кілька днів вже опинився у навчальному центрі. Командир транспортного відділення, молодший сержант невдовзі потрапив на передову.

 

 

Сергій навесні 2023 року / Фото надане співрозмовником для Gromada Group

 

 

 

Поранення і перші кроки до стабілізації стану

 

Я зазнав тяжкого поранення 10 лютого 2024 року на Запорізькому напрямку на околицях села Роботине, наступивши обома ногами на протипіхотні міни. Евакуювали мене швидко: спочатку на тачці, потім на пікапі, передали до швидкої допомоги і доставили на стабілізаційний пункт. Тут і було проведено ампутацію обох ніг. Після надання першої допомоги упродовж трьох діб перебував у Запорізький обласній лікарні, звідки потягом був евакуйований до м. Кропивницький.

 

Сергій згадує, що у військовому шпиталі м. Кропивницького вже чи не у перший день до нього звернулася волонтерка (чи працівниця лікарні) з пропозицією проходження реабілітації за кордоном. Постало питання, чи зможе його супроводжувати хто-небудь з рідних чи близьких. Дружина Сергія на той час була вагітна, тому їхати не могла. Отже, у нього взяли відомості про особисті дані і на цьому розмову було завершено. І згодом, за словами Сергія, про цю обіцянку так і не згадали.

 

У військовому шпиталі моє самопочуття погіршилося. Я повідомив лікарів, що в мене безсоння, і я відчуваю тиск у скронях. Утім молодий лікар пов’язав моє самопочуття з наслідками тяжкого поранення і призначив пігулки. Наступного дня мені стало гірше, і вже інший більш досвідчений лікар вирішив виміряти сатурацію крові. Апарат показав критичне значення 70, було діагностовано COVID-19 з двостороннім набряком легень.

 

Мене перевезли до обласної інфекційної лікарні, чотири дні я перебував у жорсткій масці, підключений до кисневого апарату. Загалом лікування коронавірусу тривало 11 днів, водночас мене відвідували хірурги, які робили виснажливі складні перев’язки. На 10–11 день мені на ноги нарешті наклали шви і перевезли до хірургічного відділення обласної лікарні у м. Кропивницький.

 

 

Початок реабілітації

 

Перші розмови про протезування лікарі розпочали у хірургічному відділенні лікарні у м. Кропивницький. Попередньо планувалося відправити Сергія до Вінниці, утім було прийнято рішення про переведення до реабілітаційного відділення лікарні у м. Кропивницький.

 

Тижнів через три стався його перший конфлікт з лікарями: після реабілітації наполегливо пропонували відпустку на 30 днів додому, від якої, на жаль, він мусив відмовитися. Причиною стала вагітність дружини і проживання у гуртожитку на другому поверсі, де навіть санвузол був спільним. Невдовзі дійшли згоди і оформили направлення до реабілітаційного центру у Черкасах. Сюди потрапляли тяжкі пацієнти, які не мали попередніх домовленостей з іншими центрами за місцем проживання.

 

 

Центр RECOVERY / Фото з сайту проєкту RECOVERY

 

 

 

Перебування у реабілітаційному центрі RECOVERY у Черкасах і протезування

 

Потрапивши до Черкас, Сергій провів близько п’яти днів у терапевтичному відділенні, після якого був переведений до реабілітаційного центру RECOVERY, який щойно відкрився зусиллями родини Пінчуків на базі Черкаської обласної лікарні. Тут все було організовано на високому рівні, наявне новітнє обладнання і досвідчений персонал. Розпочалася підготовка до протезування.

 

 

Центр RECOVERY / Фото з сайту проєкту RECOVERY

 

 

Центр RECOVERY / Фото з сайту проєкту RECOVERY

 

 

 

«Від поранення до перших навчальних протезів пройшло близько двох місяців. Пам’ятаю, що привезли мене до реабілітаційного центру у Черкасах ввечері у четвер, одразу зробили заміри і зліпки, після вихідних у понеділок вже були готові перші навчальні протези. Свою роботу фахівці робили швидко і якісно», – розповідає Сергій.

 

На тренування, що передбачали формування навичок ходіння на навчальних протезах, відводилося близько трьох тижнів. Перший місяць було надзвичайно важко. Навчальні протези не такі функціональні, на відміну від постійних, навіть стопи у них дерев’яні. Одразу, коли я отримав постійні протези, почав ходити без милиць. На навчальних це було неможливо. 

 

У відділенні «Recovery» я пробув три тижні, тренувався, навчався. В мене були вже ці протези, які і зараз, лише гільзи інші. Ходив з палкою для підстраховки. Після виписки з відділення знайомий привіз мене до Хмельницького, все було нормально».

 

 

 

Оформлення документів і державна підтримка

 

За словами Сергія, надзвичайно важливим етапом є оформлення документів, які підтверджують, що поранення бойове. Документи йому готував офіцер з морально-психологічного забезпечення з «сусідньої» роти. 

 

Обов'язково мають бути оформлені «Додаток 5 – обставини травми (поранення отримано в наслідок захисту батьківщини…)» і «Додаток 6 – бойове розпорядження».

 

У момент поранення на мені було бойове розпорядження, тобто я виконував бойове завдання. Відповідальність командування у підготовці цих документів є дуже важливим. Насправді трапляються випадки, коли такі підтверджуючі документи з певних причин не видають. Інколи через те, що з вини одного солдата гинуть кілька побратимів, інколи через порушення наказу, також має значення елементарна порядність і відповідальність офіцерського складу.

 

 

 

Про збори коштів на протезування

 

Для Сергія реабілітація і протезування не потребували додаткових витрат. Утім цілком можливо, що тяжкі поранення можуть потребувати більш тривалої і складної реабілітації, а державні програми не покриватимуть всіх витрат на протезування у особливо складних випадках. 

 

На третій день після поранення я мав на руках довідку про обставини травми. З неї починається шлях до протезування. Жоден з цих етапів не потребує коштів військовослужбовця. Ймовірно, у складних випадках високих ампутацій, коли протези дійсно коштують дуже дорого, такі збори можуть бути корисними. У державному бюджеті закладено певний ліміт на один протез. Принаймні у моєму випадку такої потреби не виникло, я навіть не знаю вартості протезів. 

 

Заміна була організована безкоштовно, передбачено також гарантоване безкоштовне обслуговування і, знову-таки, щорічна заміна. Перебування у медичних закладах для мене було повністю безкоштовне, як і для всіх інших знайомих мені військовослужбовців.

 

 

Протези, отримані в межах державної програми / Фото надане співрозмовником для Gromada Group

 

 

Повернення додому, ВЛК, МСЕК

 

Вдома у Хмельницькому я ходив на постійних протезах, упродовж першого тижня користувався однією милицею. Милицями і інвалідним візком мене забезпечив протезний центр у м. Черкаси, до того ж була можливість обрати модель візка. Фахівці цього центру приїжджали до реабілітаційного відділення RECOVERY, проводили саме протезування і консультації.

 

У Хмельницькому була можливість амбулаторно отримувати медичну допомогу у будь-якому реабілітаційному центрі (масаж, фізіопроцедури тощо), оскільки була в наявності довідка про обставини травми. Утім Сергій такою можливістю вже не скористався. На шостий день після повернення до родини у м. Хмельницький дружина народила доньку. Сергій продовжував тренування і намагався допомагати Світлані.

 

«Станом на середину травня 2024 року я ще був на обліку у військовій частині. Після місяця відпустки у Хмельницькому впродовж десяти днів проходив ВЛК, документів з Вінниці чекав тижнів три. Ця комісія надала висновок: непридатний до військової служби з виключенням зі списків».

 

З цим висновком Сергій поїхав до своєї військової частини у Запоріжжя, «у поля» звільнятися. Процес звільнення зайняв місяць, оскільки командир бригади перебував на навчаннях.

 

Після звільнення з військової частини наприкінці серпня я поїхав із Запоріжжя до Черкас, оскільки виникла потреба заміни протезних гільз через схуднення ноги. Ця процедура зайняла 3–4 дні, я отримав нову пару гільз, і фактично це був остаточний етап протезування. Щороку я можу обрати будь-який протезний центр і оновити протези безкоштовно.

 

Вже після повернення до Хмельницького я проходив МСЕК на встановлення інвалідності. На диво, на першому етапі лікар натякав, що буде ІІ група з перекомісією через три роки. Утім зрештою мені була присвоєна група 1б. Це була славнозвісна Хмельницька обласна МСЕК, очолювана корупціонеркою Тетяною Крупою, утім на той час проти неї вже розпочалося кримінальне провадження, і від роботи вона була відсторонена.

 

 

Довідково:

 

Вичерпна інформація щодо можливостей протезування військовослужбовців доступна на офіційній facebook сторінці Міністерства соціальної політики України.

 

Документи можна подати онлайн через електронний кабінет особи з інвалідністю:  (більше за посиланням), безпосередньо у ЦНАПі або в органі соціального захисту населення.

 

Держава гарантує всім, хто цього потребує, встановлення якісних протезів, їхнє обслуговування та за потреби ремонт.

 

Для отримання протезу військові, поранені під час бойових дій, не мають чекати встановлення інвалідності. Для них відшкодування вартості протеза може сягати двох мільйонів гривень.

 

 

 

 

Як подати документи для безоплатного протезування, якщо ви військовий

 

  • Ще у лікарні звернутися до соціального працівника, який є у медзакладі, АБО попросити лікаря запросити спеціаліста Фонду соцзахисту осіб з інвалідністю.

     

  • Звернутися до найближчого ЦНАПу чи місцевого органу соцзахисту населення.

     

  • Онлайн в електронному кабінеті особи з інвалідністю.

 

 

 

Які документи необхідно підготувати

 

  • Паспорт громадянина України (або посвідка на постійне / тимчасове проживання; посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту; тимчасове посвідчення громадянина України) та ідентифікаційний код.

     

  • Довідка про обставини травми від командира військової частини.

     

  • Висновок військово-лікарської комісії (ВЛК).

     

  • Посвідчення УБД (за наявності).

 

Після подання документів (незалежно від способу) до вашого електронного кабінету особи з інвалідністю надійде направлення на протезування.

 

 

Telegram канал Балаклія Gromada Group

 

Facebook сторінка Балаклія Gromada Group

 

Слідкуйте за Gromada Group у соціальних мережах!

 

Телеграм Фейсбук Інстаграм

 

Google LogoДодати Gromada як бажане джерело в Google
Коментарі
Ще декілька актуальних новин на зараз

Ми ї̶м̶о̶ використовуємо деякі кукі, детальніше у Політиці сайту