Щоб діти не потрапили в тенета бандитів й шпигунів із Інтернета

Днями в «Харківський ліцей № 24 імені І. Н. Питікова Харківської міської ради» прийшли гості — поліцейські, правозахисники, представники громадських організацій. Дорослі та діти грали в комп’ютерну гру, а потім — розмірковували разом про кібербезпеку. Насправді це — лише одна з десятків подібних зустрічей, які проводяться в різних учбових закладах, адже питання захисту дітей від негативних проявів Інтернету стає дедалі гострішим.

Жахливі історії

(імена учасників та деякі обставини змінені з етичних міркувань, бо герої є неповнолітніми)

Михайло П. 13 років. Він ріс слухняним і дуже допитливим хлопчиком. Цікавився математикою, обожнював хімію. Батьки раділи тому, що їхній син має такі серйозні захоплення. І лише стимулювали їх — придбали дитині сучасний ноутбук, смартфон, щоб він міг і навчатися, і задовольняти свої інтереси. Останніми днями він захоплено вивчав якісь хімічні сайти, казав матері, що скоро зробить усім сюрприз… Вибух в кімнаті дитини пролунав несподівано. Вже тепер відомо, що хлопець отримав поради невідомого «добродія», який навчив, які інгредієнти слід змішати, щоб зробити гучну петарду. Тільки фахівці, ознайомившись з цими порадами, дійшли однозначного висновку: невідомий свідомо спровокував цю трагедію... Під час вибуху Михайло втратив праву руку, а на лівій лишилося лише два пальця… Також в нього відтепер є лише одне око…

Костянтин Д. 14 років. Батьки не звертали особливої уваги на те, що хлопець «завис» на ТікТоці. Спочатку були прості ролики: прогулянка біля дому, гра з собакою, підкидання м’яча… Аж раптом співбесідник з цієї мережі запропонував дуже ризикований та складний для виконання сюжет. Хлопець хотів було відмовитися, але аргумент підбурювача виявився незламним: «Слабо?!» Виявилося не слабо. Юнак підпалив електричку, зняв все на відео і сам виклав у ТікТок під власним ім’ям. Звісно, що його розшукали миттєво… Під час слідства хлопець жалкував тільки про те, що, як виявляється, з соціальних мереж видаляють усе відео з зображенням злочинів. Отже, його ролики були видалені, і ми ніколи не дізнаємось, скільки переглядів вони могли б набрати…

Катерина С., 15 років. Гаджети увійшли в її життя цілком і безповоротно. Вона лягала спати з телефоном в руці, а прокинувшись першою справою заглядала в екран свого смартфону. З’явилися друзі в мережі, якісь захоплення, ігри. Мати чимдуж сварилася, мовляв, ні на що грошей не вистачає, ще й донька замість корисних дій перебуває в «астралі». Врешті дівча з гордістю відповіло: «Не сварись, знайшла справжню роботу, платять доларами, тож, скоро зароблю чимало…» Мати недовірливо подивилася, але промовчала. А заробіток дійсно обіцяли. І завдання прості. Спершу сфотографувати власний будинок. Потім — якісь сусідні. І наостанок — взяти пакунок в камері схову і привезти за адресою. Нічого складного. Врятували дівчину дивом. Правоохоронці (поліція та СБУ) вчасно затримали її з пакунком, в якому виявилася вибухівка. Бомба мала спрацювати, коли дитина проходила б повз вхід до військкомату…

В одній зі шкіл Харківської області почалися чудоресні події. Ще нещодавно слухняних та уважних учнів як підмінили. Під час уроку вони почали вигукувати якісь політичні гасла, бешкетувати, зривати заняття. Ніби нічого дивного — молодість, гормони… Але вчителі та психологи звернули увагу на цей феномен і почали його ретельно досліджувати. І з’ясували, що до деяких класних чатів вже давно приєдналися якісь невідомі люди, які вдають з себе підлітків-ровесників учнів. Оці сторонні особи й підбурювали школярів зривати уроки та знімати це на відео, робити якісь інші незрозумілі завдання: щось фотографувати, кудись їздити, передавати якусь інформацію. На щастя, до цієї події уважно поставилися правоохоронці, і дітей вдалося захистити від переслідування працівниками іноземної спецслужби (а це, як виявилося, були саме вони).

Валентина Д., 12 років. Батько іноді давав їй погратися на своєму комп’ютері. У вільний від навчання час. Так, в неї був свій ноутбук для навчання, але батьків трішки більш швидкий, потужній та й графіка в ньому набагато краща. Батько не хвилювався через ці розваги, бо у що грається донька? Якісь дівчачі ігри, навіть не шутери… Не хвилювався, аж поки не помітив втрату 30 тисяч гривень з особистого рахунку. Виявляється, якісь «добродії» запропонували доньці встановити продовження гри. Треба було лише переслати їм СМС-повідомлення з батьківського телефону…

Кібербезпека школяра — кібербезпека країни

Відомий харківський правозахисник Максим Корнієнко, який очолює благодійний фонд «Європейське серце України», а також Харківський медіаклуб, і, разом з цим, є івент-менеджером проєкту «Cyber Smart City», про важливість кібербезпеки дитинства каже так:

— Колись не так давно існував термін: «діти, виховані телевізором». Батьки, не маючи часу чи бажання приділяти увагу своїм дітям, вмикали малечі телевізор, перекладаючи на цей прилад усю відповідальність та усю роботу по формуванню дитячої свідомості та поведінки. Наскільки це було ефективно і безпечно — питання до фахівців, але сьогоднішні батьки намагаються зробити те ж саме з Інтернетом, — мовляв, дитина при ділі, тож, все гаразд. На жаль, Інтернет є ще більш поганим і небезпечним вихователем, ніж був телевізор. Бо як тільки Інтернет з’явився в житті багатьох людей планети, в нього потягнулися всілякі злочинці. Різноманітні негідники, від банальних крадіїв та шахраїв до серійних вбивць та навіть канібалів, користуються (що доведено кримінальними розслідуваннями та судовими вироками в різних країнах) міжнародною мережею для здійснення своїх злочинів. І тому ця мережа стає дедалі все більш небезпечною і для дітей, і для дорослих.

Заборона — не вихід, вихід — гра

— Можливо, треба заборонити користування Інтернет дітям та підліткам?

— Це не вихід, бо прогрес цивілізації неможливо зупинити. До речі, наразі значна кількість дітей області навчаються дистанційно, тож, повинні мати доступ до мережі, щоб розвиватися. Заборони не вирішать цієї ситуації, бо,як відомо, заборонений плід завжди солодкий, тобто чим більше дорослі будуть щось забороняти, тим сильнішим буде інтерес дітей до цього явища. Ні, і моя позиція, і позиція інших фахівців в галузі правозахисту або дитячої психології полягає в тому, що потрібно змалечку попереджувати дітей про небезпеки Інтернету взагалі і соціальних мереж зокрема, навчати їх основам кібербезпеки, надавати інформацію про способи захисту інформації в сучасному світі. Інтернет можна порівняти з вулицею, неможливо зробити так, щоб діти на неї ніколи не виходили, втім, треба обов’язвого їх навчити правилам безпечної поведінки поза будинком, щоб вони не потрапили у халепу.

Правозахисник каже, що за останні роки кіберзлочинність у світі зросла вражаючими темпами. За даними Інтерполу з 2005 року злочини в мережі Інтернет з невеличкого відсотку в структурі глобальної світової злочинності сягнули в останній рік 30 відсотків від світового криміналу. Численні та різноманітні незаконні онлайн-оборудки сягають мільярдів доларів, і вже вийшли на рівень, близький до сум бюджетів успішних країн світу. Україна через війну з росією фактично знаходиться на вістрі світової кіберборотьби і за кількістю кібератак посідає третє місто в світі, поступаючись тільки США та Ізраїлю.

Звісно, левова доля цих атак та злочинів спрямовані не на громадян, а на інституції: державні органи, комерційні фірми, банківські установи тощо. Але і окремі громадяни потерпають від кіберзлочинності та її різновидів, пов’язаних з вербуванням спецслужбами або втягуванням в незаконну діяльність. І тут діти стають найбільш незахищеною частиною населення, оскільки не мають ані життєвого досвіду для захисту від незаконних посягань, ані доступної можливості скористатися своєчасною допомогою (наприклад, найнявши юриста-адвоката або звернувшись за захистом до громадських організацій з кібербезпеки). Окрім того, діти не завжди вчасно розуміють, що відбувається злочин, часто вони до останнього сприймають те, що відбувається як гру.

Максим Корнієнко розповідає:

— Проблема кібербезпеки дітей актуальна сьогодні не тільки в Україні, але й по всьому Європейському континенту, постає вона і в світі. Мені та моїм однодумцям довелося брати участь у міжнародних заходах, зокрема, онлайн-конференціях, на яких розбиралися випадки спроб вербування дітей для злочинної діяльності через соціальні мережі в Туреччині, Іспанії, Литві, Естонії та інших країнах. Ось чому в цій темі ми не є сам-на-сам з проблемою, нам готові допомогти, а, точніше, з нами готові об’єднувати зусилля правозахисники та правоохоронці інших держав, зокрема, Європи.

— Я чув, що проект «Cyber Smart City», в якому ви берете безпосередню участь, і є прикладом такої міжнародної співпраці…

— Саме так. Кошти на цей проект виділили представники німецької організації «Deutsche Welle Akademie». Справа в тому, що неможливо взяти і навчити кібербезпеці усіх дітей. Бо діти мають своєрідне світосприйняття. Довгу лекцію вони не витримають, а ці складні речі, які потрібні, щоб безпечно користуватися усіма можливостями Інтернет — просто забудуть за кілька днів після зустрічі. Отже, ця місія здається неможливою для виконання. І все ж таки разом з психологами, фахівцями з безпеки та правоохоронцями ми знайшли вихід. Є унікальний спосіб завоювати дитячу увагу, і, разом з цим, добитися від дітей і запам’ятовування матеріалу, і постійного його повторення. Причому не з-під палиці, а добровільного, щирого, відвертого. Це, звісно, гра. Комп’ютерна гра, в якій дитина буде не зубрити правила безпеки, а з їхньою допомогою рятувати ігрових персонажів, проходити рівні, заробляти певні призи та нагороди. Вибір ігрової платформи прийшовся на гру Майнкрафт, якою сьогодні цікавиться і малеча, і підлітки, і навіть творча молодь. Ми знайшли розробників серед фахівців Харківського національного університету радіоелектроніки, які створили новий світ в цій грі, де кожен рівень, кожен квест пов’язані саме з питаннями кібербезпеки. А щоб дітям був додатковий стимул, додаткове зацікавлення грою, зробили впізнаванні локації, наприклад, в грі вже є «Київ», «Харків» та «Дніпро» — віртуальні аналоги реальних міст України. І в кожному з цих міст є знакові локації: Хрещатик, Харківське метро, Дзеркальний струмінь тощо. Тобто дитина, втягуючись в цю гру, намагається пройти рівень за рівнем, щоб побачити ті чи інші знакові місця, дізнатися про них щось цікаве і корисне.

— Тобто замість нудних уроків та лекцій ви пропонуєте дітям грати в комп’ютерну гру?

— Точно. Але це не просто гра, під час проходження рівнів та виконання завдань кожен гравець має розібратися, який пароль електронної пошти є безпечним, а який — ні. Де шахрайські оголошення, а де — справжні, де фальшиві новини, а де правдиві тощо. Тобто дитина, розважаючись, отримує життєво важливу інформацію. Це — той рідкісний випадок, коли вчителі та вихователі не забороняють гратися у гаджети, а, навпаки, пропонують дітям це веселе зайняття, бо воно життєво важливе для них.

Поліція, громадськість та міжнародна спільнота об’єднують зусилля заради дитячої безпеки

Днями до учнів «Харківського ліцею № 24 імені І. Н. Питікова Харківської міської ради» прийшли важливі гості. Окрім Максима Корнієнко завітали: Ольга Герасименко, начальник 1-го сектору Управління протидії кіберзлочинам в Харківській області ДКП НПУ, Сергій Сидоров, представник Департаменту головної інспекції та дотримання прав людини Національної поліції України з дислокацією в Харківській області, Максим Овчаров, представник Відділу організації діяльності ізоляторів тимчасового тримання та моніторингу дій із затриманими ГУНП в Харківській області та інші офіційні особи. Спершу гості розповіли ліцеїстам про способи захисту акантів та персональних даних, способи розпізнавання фішінгових посилань, розкрили слухачам деякі прийоми інтернет-шахраїв. Поліцейські розповіли хлопцям та дівчатам про те, як іноземні негідники вербують їхніх однолітків в мережі Інтернет, підказали, як вчасно розпізнати таке вербування і як від нього захиститися. Експерти розібрали алгоритми дій у разі шантажу чи психологічного тиску, а також детально пояснили права неповнолітніх під час спілкування з поліцією та порядок звернення по допомогу.

Аж раптом лекція завершилася і усіх присутніх попросили увійти в інтерактивну гру «Cyber Smart City». Що було в грі? Майже все те саме, що й в попередній лекції, тільки ефект для молоді — зовсім інший. Азартно, із справжнім захопленням діти почали робити ходи в Майнкрафті, обговорюючи між собою, що ж таке ті фішінгові атаки, як краще захиститися від шахраїв тощо. Діти були раді, коли дізналися, що грати у цю гру можна і вдома, у вільний від занять час, і навіть під час прогулянки, з смартфону. А ще — за кращі проходження рівнів можна отримати різноманітні призи та подарунки — і віртуальні, і реальні.

Максим Корнієнко пояснює: «Поєднання експертних роз'яснень від правоохоронців, практичних порад з медіаграмотності та ігрових інновацій дозволило зробити зустріч максимально динамічною та корисною. Учні активно ставили запитання, розбирали кейси та ділилися власним досвідом. Не може не тривожити той факт, що значна кількість дітей під час спілкування визнали, що вже стикалися зі злочинністю в мережі, були або адресатами шахрайських зазіхань, або навіть жертвами інтернет-крадіїв. Отже, формування безпечного цифрового простору для дітей — це нагальний спільний пріоритет громадського сектору, освітян та правоохоронних органів, а такі зустрічі показують високий запит молоді на практичні знання в цій царині. Цей ліцей — не перший та не останній, де ми проводимо такий захід, в планах є відвідання інших ліцеїв, шкіл, вищих навчальних закладів.

Правозахисник Корнієнко помітив відкритість до співпраці та високу зацікавленість учнів, з якими спілкувався. І додав, що цей захід був організований Харківським клубом медіаграмотності — проєктом БО «БФ «Європейське серце України», що функціонує на базі ВГО «КЦ Правозахисник» у межах мережі Media Clubs від ГО «Інтерньюз-Україна» за підтримки міжнародних партнерів, зокрема уряду Канади. Також, як підкреслює Максим Корнієнко, захід став яскравим продовженням багаторічної та системної співпраці Харківського медіаклубу з підрозділами Національної поліції України у сфері захисту прав дітей та підвищення цифрової обізнаності школярів.

Головне — довіра в родині

Питаю у правозахисника:

— Сьогоднішня молодь — дуже вибаглива. Це ми могли грати в одну й ту саму гру роками. Чи не набридне юним громадянам ця гра раніше, ніж вони запам’ятають основні засади кібербезпеки?

— Все це також враховано нашим проєктом «Cyber Smart City». Річ у тім, що гра Майнкрафт дозволяє створювати силу силенну «світів», тобто кожен гравець може створити як додаткову локацію, так і цілий новий всесвіт. І дітей ми запрошуємо не тільки грати, але й створювати нові простори, де гратимуть інші. Зрозуміло, ця творча діяльність ведеться під контролем фахівців-програмістів, щоб початківці чогось там не наплутали... Тож, гра розвивається, вдосконалюється завдяки самим гравцям.

— А яку б пораду ви дали батькам сьогоднішніх підлітків, які хвилюються про кібербезпеку своїх дітей?

— Між батьками і дитиною мають існувати довірливі відносини, щоб у разі якихось негараздів малий чи мала не замикалася у собі, мовляв, батьки все одно лише нагримають, а бігла до них за допомогою. Це дуже важливо. Друге — слід самим хоча б трішечки розібратися в таких речах як кібербезпека, медіаграмотність, інформаційна гігієна. Бо якщо батьки нехтують своєю безпекою на очах у дитини, її важко буде перевчити і переконати у важливості цього. Третє — слід навчити малих не боятися звертатися до правоохоронних органів у разі небезпеки. Бо ніхто не знає достеменно, з ким саме спілкується в Інтернеті: на аватарці це може бути маленька дівчинка, а насправді — пристаркуватий психопат. Тож, у разі підозрілої поведінки когось у мережі, а, тим більше, погроз, шантажу, якихось несподіваних вимог — краще вчасно звернутися до кіберполіції, ніж потім опинитися у пастці злочинців.

Слідкуйте за нами в соціальних мережах:  

Телеграм            Фейсбук             Інстаграм