СвітлоБитва: як Сонце і Вітер приходять на допомогу українському богатирю в боротьбі з агресивним Чудовиськом…

Авторка пам'ятає, як ще кілька років тому в країні боліт насміхалися над українськими проєктами альтернативної енергетики, реготали, мовляв, хати топитимемо соломою та кізяками... У той час, як цивілізований світ активно розвивав сонячну, вітрову, біоенергетику та інші види поновлюваних джерел енергії.

Про сучасну роль розподіленої генерації у порівнянні із традиційною у електрогенерації країни міркували голова Української асоціації відновлюваної енергетики та засновник Харківського енергетичного кластера Станіслав Ігнатьєв та завідувач кафедри електричних станцій НТУ ХПІ, експерт з питань генерації, розподілення та зберігання енергії та енергоменеджменту Олександр Лазуренко  у програмі «#Знати більше» Харківського пресклубу.

ДОВІДКА «Громади»:

Якщо порівняти «залишок» після системних обстрілів розподіленої генерації із традиційною, то маємо цікаві співвідношення відновлюваних джерел енергії (ВДЕ):

•        ВДЕ до АЕС – за видачею у мережі (середньорічне значення) «зелена» генерація становить 38% від атомної;

•         ВДЕ до ТЕС та ТЕЦ – 38 % за встановленою потужністю та 112% за видачею у мережі;

•        ВДЕ до ГЕС та ГАЕС – 68% за встановленою потужністю та 146% за видачею (враховуючи ремонтну кампанію, станом на 18.09.2024 р.)

Щодо участі розподіленої («зеленої») генерації у енергобалансі по видачі електроенергії в мережі, то у липні 2024 р. було досягнуто історичного максимуму у 27,8%. Станом на 17.09.2024 р., лише сонячна генерація складає 18,2% у видачі електричної енергії у мережі.

За перше півріччя 2024 року бізнес ввів в експлуатацію 200 МВт для покриття власних потреб. Для порівняння експерт навів такі дані - це одна п'ята потужності реактора АЕС.

- Це досить великий показник, - зазначив голова Української асоціації відновлюваної енергетики Станіслав Ігнатьєв, - І він є рекордним для дахових сонячних електростанцій за весь період сонячної енергетики в Україні.

За його словами, будували таку генерацію у першу чергу готелі, рітейл, великі торгівельні центри, офісні і складські приміщення, тощо.

Тобто тенденція позитивна є. А військовий стан і постійні обстріли нашої енергосистеми стали стимулом створення таких проектів, у першу чергу для бізнесу,

 

– пояснив експерт.

Виходить, як у билинних слов'янських переказах, Сонце і Вітер приходять на допомогу українському богатирю в боротьбі з агресивним Чудовиськом.

Також Станіслав Ігнатьєв зазначив, що прооєкти зеленої енергетики реалізуються ще й у соціальній сфері за допомогою муніципалітетів.

Сьогодні знято обмеження на виробництво електроенергії насамперед за допомогою зеленої генерації, тобто відновлюваних джерел енергії до 5 МВт. Це стосується насамперед тих дахових сонячних електростанцій, які бізнес і соціальна сфера використовують для своїх потреб.

Розвивається використання енергії вітру, зараз в Україні розгортається будівництво трьох вітропарків.

У Миколаївській області компанією ДЕТЕК - перший вітропарк, який уперше у світі було споруджено під час повномасштабної війни. Є вітропарк, споруджений американською компанією на Одещині, китайські інвестори завозять обладнання і продовжують будівництво свого вітропарку також у Миколаївській області. І найцікавіше - будівництво вітропарку у Львівській, Закарпатській та Хмельницькій областях. Планується поява ще 20 вітропарків.

- Це демонструє тенденцію, - вважає Станіслав Ігнатьєв. - Бізнес долучився до виробництва відновлюваних джерел енергії. Не настільки активно, як це було до повномасштабного вторгнення Росії, але загалом процес триває.

Що стосується промислових сонячних електростанцій великої потужності, то, на жаль, тут тенденції втрачено. І будуються невеликі станції до 1МВт. Це точкові проєкти і їх небагато в Україні.

У секторі ЖКГ активізувалася муніципальна влада. Нещодавно експерт спілкувався із заступником міського голови Чорткова Тернопільської області. Там кажуть, що отримали стільки сонячних батарей за програмою міжнародної технічної допомоги, що оснастили всі бюджетні організації і соціальні об'єкти і зараз шукають можливості, де б ще можна було їх встановити.

- М'яч на боці місцевого самоврядування, - підкреслює Станіслав Ігнатьєв. - На жаль, не всі громади достатньою мірою зацікавлені у впровадженні таких проєктів.

Експерт навів приклад, коли один зі словацьких фондів був готовий передати нам сонячні батареї, проте жодної заявки від українських муніципалітетів не надійшло.

Для зацікавлених: за словами Станіслава Ігнатьєва, конкурс знову і знову оголошується.

Активізувалися приватні домогосподарства. Купуються сонячні електростанції з накопичувальним ефектом (щоб можна було накопичену за день енергію використовувати у вечірні години пік) для покриття власних потреб. Діє соціальна програма державних банків з нульовою кредитною ставкою для таких покупок.

- Мій знайомий придбав таку станцію, - розповідає Станіслав. - І за останні півроку йому не довелося взагалі платити за електроенергію. Фактично він перейшов на енергетичне самозабезпечення. У котеджному містечку, де я мешкаю, уже половина місцевих мешканців встановили собі такі сонячні станції.

Малі модульні реактори. 

За ними майбутнє...

- Нам у спадок дісталася енергосистема СРСР, заснована на тому, що основними генеруючими потужностями були потужні електростанції, АЕС, ТЕЦ (від 100 аж до 800 МВт), а регулюючими потужностями були ГЕС і ТЕС у режимі маневрування, - розмірковує завідувач кафедри електричних станцій НТУ ХПІ, експерт з питань генерації, розподілу та зберігання енергії та енергоменеджменту Олександр Лазуренко.

На тій площі, де розташовувалися нині зруйновані ТЕС, можна споруджувати Малі модульні реактори (ММР). Це дуже перспективний шлях і, за оцінкою професора Лазуренка, на них слід зробити основну ставку.

Тому що будівництво потужного енергоблока на АЕС займає роки, а Малі модульні реактори впроваджуються набагато швидше, тому що сьогодні вже є проєкти навіть пересувних ММР, які можна швидко встановити і використовувати як аварійний резерв.

- Я не виключаю буму в розвитку відновлюваної енергетики, і, якщо дивитися в майбутнє, коли війна закінчиться і життя налагодиться, то ми зможемо заробляти на експорті електроенергії. 

А заробляти ми зможемо тоді, коли собівартість електроенергії буде низькою, а вона, безумовно, нижча на атомних електростанціях.

Якщо ж говорити про сьогоднішню необхідність децентралізації, то, на думку вченого, слід переходити на кластерний принцип, сформований на основі балансу споживання і генерації.

Якщо розподілена генерація повністю зможе забезпечити кластер електроенергією і споживачеві також буде надано можливість брати участь в управлінні використанням енергією (збільшувати/зменшувати свої потужності за потреби), а між кластерами забезпечити ще й зв'язок на випадок аварійних ситуацій, то така децентралізована система може бути більш надійною.

Читайте також:

СвітлоБитва: «саркофаги», підземні бункери, габіони та інші... Як захищають об'єкти енергетики?