Танці з Путіним: гідра відростила голову, а з інших рук вибивають… меч; пан Трамп у боргах, як у шовках…

А тим часом використання ракет Росією після 2024 року майже подвоїлося: 235 проти 124. Крім того, середня кількість дронів та ракет під час російських атак також багаторазово зросла.

За даними Радіо Свобода, якщо у 2024 році середня кількість дронів, що випускаються Росією щодня (загальна кількість, поділена на 30 днів), становила 11, а ракет – 4, то у червні 2025 року середня кількість дронів становила 181, а ракет – близько 8.

У 2025 році Росія також все частіше використовує тактику комбінованих ударів, коли велика кількість дронів та ракет запускається кількома хвилями, максимально навантажуючи українські системи ППО.

Експерти пояснюють відносно низький відсоток збитих ракет високою вартістю та дефіцитом західних протиракет.

Рішення США призупинити постачання зброї, призначеної для України, відображає послаблення прихильності адміністрації Трампа до надання допомоги Києву в обороні від Росії. Представники адміністрації наголосили на необхідності зосередити увагу на більш довгострокових загрозах з боку Китаю та, у більш короткостроковій перспективі, на військових потребах на Близькому Сході.

The Wall Street Journal зазначає, що коли рішення про припинення було прийнято, партії озброєння знаходилися в Польщі і включали зенітні ракети Patriot, ракети класу «повітря-повітря», ракети класу «повітря-земля» Hellfire та ракети класу «земля-земля», артилерійські снаряди та ракети класу «земля-повітря».

Дії Білого дому спантеличили деяких аналітиків, які зазначили, що на саміті НАТО минулого тижня Трамп заявив, що розгляне можливість продажу Києву зенітних ракет Patriot. Це вже другий випадок, коли адміністрація Трампа перенаправляє зброю, призначену для України, американським збройним силам.

 

Адміністрація Трампа успадкувала право направити Україні зброю на суму до 3,85 мільярда доларів із запасів Пентагону, але поки що утримується від цього.

Вона також не звернулася до Конгресу за додатковим фінансуванням програми «Ініціатива з надання допомоги Україні в галузі безпеки», в рамках якої виділяються кошти на закупівлю 

Києвом зброї в американських оборонних підрядників.

«Системи протиповітряної оборони американського виробництва, включаючи платформу Patriot, є центральним елементом оборони України… Вони працюють. Вони рятують життя щодня»,– цитує Politico представницю Палати представників Марсі Каптур (демократка від штату Огайо), співголову Української фракції в Конгресі.

Ці боєприпаси являють собою поєднання засобів протиповітряної оборони та високоточної зброї, які надходили до України протягом більшої частини останніх двох з гаком років.

Деякі надходять від скорочення поточних запасів, при цьому Міністерство оборони отримує гроші для якомога швидшего поповнення цих боєприпасів.

Другий надходить від Ініціативи сприяння безпеці України, в рамках якої США фінансують закупівлю зброї для України в американських оборонних компаній.

Том Карако, експерт з питань протиракетної оборони Центру стратегічних та міжнародних досліджень, заявив, що це рішення підкреслює вразливість українських збройних сил.

Протиповітряна оборона не виграє війну для вас, але її відсутність швидко призведе до програшу,

 – сказав він.

Карако вказав на бюджетні документи армії, які свідчать про непомітне чотириразове збільшення потреби в перехоплювачах Patriot MSE. Але навіть зі збільшенням фінансування, за його словами, нарощування виробництва потребуватиме часу.

«Не можна просто перемкнути вимикач», – сказав він.

Кремлівський голова, звинувачений у воєнних злочинах, ставиться європейцями як ізгой з моменту вторгнення російської армії в Україну в лютому 2022 року. Але небезпека розповсюдження ядерної зброї, спричинена конфліктом між Ізраїлем та Іраном під час «дванадцятиденної війни», як називає її президент США Дональд Трамп, переконала главу держави відновити діалог майже через три роки після його останньої розмови з Кремлем у вересні 2022 року.

Еммануель Макрон хоче, щоб на міжнародній арені почули й інші голоси, крім Дональда Трампа, пише Le Monde. Щоб захистити інтереси Франції та Європи, він звертається до членів Ради Безпеки один за одним.

Після розмови телефоном з американським президентом 26 червня та Володимиром Путіним у вівторок, Макрон має намір «найближчим часом», за повідомленнями Єлисейського палацу, зв'язатися з китайським лідером Сі Цзіньпіном.

У відносинах з Володимиром Путіним Франція і європейці опинилися в ситуації, коли для них немає виграшного рішення: або вони повністю залишають діалог з Путіним американцям, ризикуючи опинитися в повній ізоляції і зазнати наслідків політики Трампа, або відновити діалог, як щойно зробив вплив Еммануель Макрон, сподіваючись…

Проблема в тому, що цей жест не буде сприйнятий у Москві як простягнута рука, а буде інтерпретований як вияв слабкості та розгубленості,

– каже директор Центру «Росія-Євразія» Французького інституту міжнародних відносин Тетяна Кастуєва-Жан.

Президент Трамп давно хвалиться тим, що він мільярдер, навіть попри те, що журналісти, бухгалтери та генеральний прокурор Нью-Йорка ставлять під сумнів його статки.

Точний чистий капітал пана Трампа невідомий, пише The New York Times, частково тому, що сімейний бізнес Трампів є приватною компанією, яка мало розкриває інформацію про свої фінансові показники.

А щорічна фінансова звітність , яку пан Трамп повинен подавати як президент, дає уявлення про більш похмурі аспекти його бізнесу. У ній також перераховані його непогашені борги, зокрема з кількох нещодавніх судових рішень проти нього.

Значній частині статків пана Трампа лише шість місяців: це так званий мемкоїн $TRUMP, який він представив за кілька днів до своєї інавгурації в січні.

Мемкоїн — це тип цифрової валюти, пов'язаної з онлайн-жартом або талісманом, і зазвичай він не має жодної функції, окрім спекуляцій.

Пан Трамп та його партнери досі володіють левовою часткою створених монет $TRUMP.

Але ця вартість не є ліквідною: монети, що належать пану Трампу, наразі не можуть бути продані, і будь-який великий продаж призведе до падіння ціни. Також незрозуміло, яка частина належить пану Трампу, а яка його партнерам.

Другим за величиною джерелом чистого капіталу президента Трампа, після мемкоїну, є його частка в публічній корпорації, яка керує його підприємством у сфері соціальних мереж Truth Social. Президент володіє 115 мільйонами акцій компанії Trump Media & Technology Group, що становить близько 2 мільярдів доларів, виходячи з поточної ціни акцій.

Але якщо він не продасть акції, цей аспект його чистого капіталу є теоретичним, існує лише на папері. А вартість акцій Trump Media різко впала з моменту його інавгурації.

Генеральний прокурор Нью-Йорка звинуватив пана Трампа у завищенні вартості його нерухомості для отримання вигідних кредитів від банків, що призвело до багатомісячного цивільного судового розгляду, який завершився рішенням суду проти нього на суму майже півмільярда доларів.

Щонайменше 620 мільйонів доларів з 2024 року, частина з яких розподілена з партнерами

Щонайменше 11 мільйонів доларів у 2024 році.

Золоті годинники. Електрогітара. Книга на журнальному столику. Кросівки та Біблія.

Пан Трамп підписав своє ім'я на широкому спектрі споживчих товарів, і ці угоди генерують для нього стабільний потік роялті.

Щонайменше 100 мільйонів доларів

Його компанія заявила, що нещодавно виплатила позику в розмірі 160 мільйонів доларів за свою офісну будівлю за адресою Уолл-стріт, 40, на Мангеттені, хоча, згідно з його останнім повідомленням, він все ще заборгував понад 100 мільйонів доларів за іншими об'єктами нерухомості.

540 мільйонів доларів плюс відсотки.

Найбільший борг президента пов'язаний з його нещодавніми юридичними проблемами: рішенням Генеральної прокуратури на суму майже півмільярда доларів та двома позовами, поданими письменницею Е. Джин Керролл.

В одній з цих двох справ присяжні Манхеттена зобов'язали пана Трампа виплатити пані Керролл 83,3 мільйона доларів за наклеп на неї після того, як вона звинуватила його в сексуальному насильстві.

Окреме журі присяжних раніше присудило пані Керролл 5 мільйонів доларів після того, як визнало, що пан Трамп сексуально домагався її в гримерці готелю Bergdorf Goodman в середині 1990-х років і зневажив її в публікації Truth Social.

Після цих програшів у судових процесах пану Трампу довелося забезпечити сотні мільйонів доларів у вигляді так званих апеляційних облігацій, які звільняють його від сплати судових рішень під час їх оскарження. Але для цього йому довелося закласти значну частину своїх активів компаніям, які надали облігації. І якщо він зрештою програє апеляції, пан Трамп буде зобов'язаний сплатити повну суму судових рішень плюс значні відсотки.

Карін Кнайсль потрапила в заголовки світових газет, запросивши президента Росії на своє весілля у 2018 році. Через п'ять років вона переїхала до Санкт-Петербурга.

Скандал розкрив похмуру правду про зв'язки між Віднем і Москвою, розповідає приголомшливі подробиці The Guardian.

Одна з причин, чому історія Кнайсль є такою бентежною для Австрії, полягає в тому, що вона привертає увагу до довгострокових, надзвичайно вигідних відносин країни з Росією, які навіть через три роки після повномасштабного вторгнення в Україну залишаються тіснішими, ніж багато хто ззовні міг би очікувати.

Альпійська країна з населенням 9 мільйонів, конституція якої зобов'язує її дотримуватися нейтралітету в міжнародних справах, любить бачити себе посередником між сходом і заходом.

Для критиків це виправдання для переслідування власних інтересів. «Вони не розуміють, чому вони повинні щось змінювати, адже для них все ідеально працює», – сказав Антон Шеховцов, директор Центру демократичної доброчесності в Австрії, який стежить за впливом авторитарних країн.

Вони чекають закінчення війни, щоб повернутися до звичного життя з росіянами.

Коли вона вперше ступила на посаду молодшого дипломата в Міністерстві закордонних справ Австрії у березні 1990 року, Кнайсль мала великі амбіції.

Будучи дочкою пілота, вона провела частину свого раннього дитинства в Йорданії, де її батько літав у авіації короля Хусейна.

Кнайсль продовжила вивчати право та арабську мову у Віденському університеті. У своїй книзі «Мій Близький Схід», яка була опублікована у 2014 році, Кнайсль написала, що вивчила арабську мову, щоб зрозуміти Ліван і «чому на Близькому Сході сталася пожежа».

Вона написала, що її навчання було настільки інтенсивним, що люди, хто саме, не уточнювалося, казали їй, що вона «набагато більша ліванка, ніж самі ліванці».

Приблизно у 2006 році Кнайсль познайомилася з Гайнцем-Крістіаном Штрахе, лідером ультраправої Партії Свободи. Штрахе та Кнайсль добре ладнали, і Кнайсль почала виступати на заходах разом із членами Партії Свободи, завжди наголошуючи, що вона є незалежним аналітиком, а не членом партії.

Хоча Партія свободи відігравала важливу роль в австрійській політиці з 1980-х років і входила до складу коаліційних урядів, неважко зрозуміти, чому Кнайсль хотіла дистанціюватися від неї.

Заснована в 1956 році, вона розпочала своє існування як політичний дім для колишніх нацистів у країні, сумнозвісній своєю нездатністю розібратися зі своїм темним минулим.

Лідер партії з 1986 по 2000 рік, Йорг Хайдер, був дитиною двох відданих націонал-соціалістів і був сумнозвісний своїми заявами, які, здавалося б, применшували злочини нацистів.

трахе підтримував теплі стосунки з Москвою. У 2016 році він відвідав столицю Росії, щоб підписати « пакт про співпрацю » з правлячою партією «Єдина Росія». Під час цієї поїздки Штрахе закликав до скасування міжнародних санкцій, запроваджених після анексії Криму Путіним у 2014 році.

На загальних виборах 2017 року Штрахе привів Партію свободи до її другого найкращого результату в історії, здобувши 26% голосів. Однак того вечора заголовки газет потрапили в руки Себастьяна Курца , диво-хлопця з зачесаним назад волоссям, який у віці 31 року привів консервативну Народну партію до перемоги. Дві партії домовилися сформувати коаліційний уряд, причому Курц став канцлером, а Штрахе — віце-канцлером.

Партія Штрахе контролювала б кілька ключових портфелів, зокрема міністерство закордонних справ. Його першим кандидатом на головну посаду була Кнайсль.

Єдине місце, де Кнайсль отримала тепло, якого так прагнула, був схід. Під час державного візиту до Росії у квітні 2018 року вона обговорила участь Росії в сирійських подіях з міністром закордонних справ Росії Сергієм Лавровим, який зустрів її з поєднанням доброти та твердості. Поїздка також включала зустріч з Путіним, яку Кнайсль приховувала від преси, яка, на її думку, хотіла її зачепити.

Тоді не було нічого незвичайного в зустрічі міністра закордонних справ Австрії з Путіним. Але підхід Кнайсль – непомітно тинятися Москвою, залишаючи австрійського посла пояснювати, чому його міністр закордонних справ відсутній на запланованому гала-вечорі – таким не був. Здавалося, що вона насолоджувалася тим, що є зіркою власного фільму. Два місяці по тому, коли Путін приїхав до Австрії з державним візитом, Кнайсль тицьнула йому щось у руки під час заходу у Віденському музеї історії мистецтв. Це було запрошення на її весілля.

Під час першого танцю пари Майлінгер передав свою новоспечену наречену Путіну, який чекав на неї. Пара танцювала під виконання «Останнього вальсу» Енгельберта Гумпердінка у виконанні Гера, який, коли не був головою кабінету Кнайсль, підробляв джазовим співаком.

Менш ніж через рік Кнайсль залишила свою посаду через черговий скандал щодо російського впливу в Австрії.

Цього разу він стосувався лідера Партії Свободи. У 2019 році до преси потрапив секретний відеозапис Штрахе, на якому він сидить на віллі на Ібіці з жінкою, яка видавала себе за племінницю російського олігарха.

На записі жінка стверджувала, що зацікавлена ​​в купівлі провідного таблоїду Австрії та використанні його для підтримки Партії Свободи напередодні наступних виборів у країні. Штрахе уважно вислухав і сказав, що в обмін він може запропонувати їй вигідні державні контракти.

Кнайсль вважала свої нещастя результатом якоїсь безликої помсти проти неї.

У 2020 році вона назавжди покинула Австрію, оселившись у Німі на півдні Франції, перш ніж знову переїхати до Лівану, де зводила кінці з кінцями читаючи лекції.

У рік, коли вона покинула Австрію, Кнайсль почала писати колонки з думками для державного ЗМІ Russia Today, висвітлюючи теми Близького Сходу, енергетики та міжнародних відносин.

Через рік її призначили на прибуткову посаду в раді директорів російського нафтового гіганта «Роснефть». (Там вона приєдналася до ще однієї помітної політичної фігури в раді директорів: колишнього канцлера Німеччини Герхарда Шредера .

 У 2022 році, коли Росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну, Кнайсль відмовилася піти з ради директорів «Роснефти», доки вона не була юридично зобов'язана це зробити, оскільки Росія заборонила громадянам ЄС обіймати керівні посади або посади в радах директорів.

Її відданість Росії невдовзі була винагороджена. У 2023 році вона сіла на літак до Санкт-Петербурга. Її нові господарі навіть потурбувалися перенаправити військовий літак із Сирії до Лівану, щоб перевезти поні Кнайсль до Росії.

У Росії Кнайсль знайшла своє місце. У червні 2024 року вона заявила державному новинному агентству , що Захід планує розколоти Росію, «так само, як була розділена Федерація Югославія».

Хоча в Європі цю заяву майже не помітили, в Росії її представили як серйозне попередження від справжнього політичного інсайдера.

Минулого літа вона виступила перед ООН, щоб застерегти від постачання зброї Україні.

Ближче до кінця минулого року вона обійняла свою останню посаду – посла зі збереження сибірських тигрів, справи, близької серцю Путіна – і Кнайсль.

У грудні державні ЗМІ повідомили, що вона помітила тигра під час свого нещодавнього візиту до національного парку.

У короткому інтерв'ю вона скористалася нагодою, щоб провести несприятливий контраст між європейським та російським ставленням до таких хижаків.

У Росії «ведмедів, вовків, тигрів не називають «проблемними ведмедями, проблемними вовками»», – сказала вона. «Вони – частина життя. Це те, за що я говорю «так» життю в Росії».

Читайте також:

Топ-ІПСО тижня (23.06. – 29.06.2025): імператор Пу робить фінт військовими витратами; мільйони ізраїльських біженців у Харкові; харківські бабусі та штурмовики під Курськом; у кого більше дронів?

Якщо Ви хочете бути в курсі, про що пише світова преса, читайте наші щотижневі огляди щосереди.

Будемо раді Вашій підписці в наших соцмережах: