Таємниці Корніївського лісу: яким був загублений маєток пана Бишлєра

Сьогодні ми з вами помандруємо в історичне минуле с.Корніївка Сахновщинської громади Берестинського району Харківської області.

Село Корніївка (колишнє Надеждине) на початку 20 століття входило до Дар-Надеждинської волості Констянтиноградського повіту Полтавської губернії

Старі люди розповідали, що колись далеко в глибині Корніївського ліска, де дерева сягають неба стояв маєток пана Бишлєра, в тогочасних документах як економія Бишлєра.Пан Бишлєр - німець за походженням.Його маєток був особливим, затишним, оточенним старовинним парком, що переходив у ліс.Поруч протікала на той час повновода річка Оріль.

Серцем цього місця була кінна стайня Широке подвір'я завжди було сповнене життя.Тут мешкав чоловік, про якого довго пам'ятали люди- справедливий, добрий і щиро відданий справі.

Роки господарювання- 1910- 1917 рр. Згідно даних історичної довідки за 1963 рік пан Бишлєр обмінявся маєтками з паном фон дер Лауніцом на початку 20 століття.Так з'явився Бишлєр у селі Корніївка.

За довідником Семенова Тянь- Шаньського, виданому в 1903 році на той. період в економії було 3, 5 тисяч десятин землі(1 дес.-1,09га),п'ятипільна сівозміна, фруктовий сад у 15 десятин.

Був кінний завод рисистих коней,7 тисяч овець комвольної породи,більше 200 свиней беркширської породи, була сушарня та паровий млин.Це обчислювалося в сумі 4779 карбованців

До 1917 року з 3,5 тисяч десятин землі- 600 десятин належало пану, заможним селянам 1400 десятин, а 1,5 тисячі десятин бідним селянам.Селяни платили за користування землею пану відробітком- 4 дні у пана, 2 дні на себе, а неділя вважалася суворо вихідним днем.

Пан Бишлєр понад усе любив коней.Його стайні славилися на всю округу: доглянуті, чисті, просторі, вони були домівкою для найкращих скакунів.Він знав кожного коня на ім'я, сам щоранку приходив перевірити їхній стан.

Зі спогадів старожила с.Корніївка Шишакової Єлизавети Крестянівни,1907р.н. Бишлєр був дбайливим господарем- великі поля сільськогосподарських угідь, худоба.

Але головною його роботою були коні- рисаки, приймали участь у кінних перегонах.Її батьки Фліцлер Крестян Крестянович був кучером у пана, а мама Єлизавета Єгорівна - кухаркою. Крестян Крестянович доглядав за кіньми, навчав молодняк. Пан мав власний екіпаж, кучер Крестян Крестянович возив Бишлєра по всій економії, показуючи нові посіви пшениці.

Пан Бишлєр був добрим до своїх людей.Єлизавета Крестянівна згадувала, як пан допомагав бідним селянам. В нашому селі жив Тищенко Іван, який мав велику родину та через поденну мало заробітну роботу грошей на прожиття не вистачало.Дізнавшись про це пан, викликав до себе і сказав йому:" Чому, ж, Іване, не говориш, що тобі нічим годувати дітей?Іди швидше додому і чекай гостей."Пан Бишлєр в дарунок привіз повну підводу добра та корову.Таким був Бишлєр.

Добрим словом та з теплотою у серці згадувала Бишлєра Винник - Білаш Віра Йосипівна, 1898р.н., жителька с.Лигівка, яка працювала покоївкою у нього.

"Хорошим був пан, добра людина"- вона говорила.

По даним Полтавського обласного перепису населення в 1904 році було - 456 чоловік.

До 1917 року в селі за соціальним станом було: 1 пан з родиною, 1 священник з сім' єю, 1 учитель, 15 заможних селян з сім' ями, 1 столяр, 1 тесляр, 1 Коваль, а решта бідні селяни.

Пан мав три стави з рибою.Один із них функціонував безпосередньо поблизу ліска для господарських потреб.

При панові Бишлєру була збудована земська школа у 1912 році.Це трьохкласна початкова школа, де навчання вів один батюшка- Петро Іванович Плахотін, 1 учитель навчалось понад 45- 50 чоловік.

В селі по релігійним святам : на Миколи та Воздвиження були ярмарки.

Пан Бишлєр залишився в пам' яті старожилів як дбайливий господар, який любив свою землю та людей ,що жили поруч із ним.

На початку 20 століття в селі діяла зразкова економія (маєток) Бишлєра з паровим млином, кінним заводом, величезний сад на 15 десятинах.

До нашого часу збереглися штучно насаджений під гору Корніївський лісок на приорільському схилі з метою протиерозійного захисту, обкопаний ровом з чотирьох сторін та земляна гребля ставків поблизу річки Оріль, яка є німим свідком інженерної майстерності минулого, її насипали та утрамбовували вручну за допомогою підвод Стави виконували не лише декоративну функцію, тут розводили рибу, а також брали воду для господарських потреб.

У часи революційного хаосу та приходу більшовиків економія була націоналізована.

Джерело інформації: дані взяті з історичної довідки за 1963 рік (рукописного зошита), яку склали корінні жителі села Корніївка- директор восьмирічної Надеждинської школи- Винник Максим Григорович та секретар колгоспу ім..Чкалова- Пушков Олексій Гаврилович.Документ завірений підписом голови сільради та печаткою.

Також використано свідчення старожилів села Корніївка Шишакової Єлизавети Крестянівни, 1907р.н., та Винник - Білаш Віри Йосипівни, 1898 р.н., жительки села Лигівка записи з другого рукописного зошита.

                                                                                 Читайте також: