Таємниці слідства: Путін особисто міг замовити Ющенка. Чому українські політики не хотіли визнавати факт отруєння? ( частина ІІ)

Що вдалося зʼясувати українським слідчим? Про це у програмі «Мосейчук +» з легендарною старшою слідчою з особливо важливих справ ГПУ, першою жінкою в Україні, що посіла таку посаду, Галиною Климович (2003-2010).

Її особисті враження від політиків найвищого ешелону влади та унікальні факти гучного політичного злочину, за яким стояли  російські спецслужби.

Справу про отруєння Ющенка старша слідча з особливо важливих справ ГПУ Галина Климович отримала у березні 2007 року.

Розгляд справи попередньою слідчою групою тривав  аж… один місяць і чотири дні. Токсичного отруєння речовиною нехарчового  походження  тоді не виявили. І справу з блискавичною швидкістю закрили в той же день.

І лише зі зміною генерального прокурора України 11 грудня 2004 року постанову про закриття кримінальної справи щодо отруєння Віктора Ющенка було скасовано.

Слідство відновилося. Його очолює легендарна старша слідча з особливо важливих справ ГПУ Галина Климович.

 

-  Це неправда, що Ющенко не хотів здавати зразки крові, - спростовує вона поширену думку слідча. – Справа в тому, що  на той час в Україні не було акредитованої лабораторії, яка могла би виявити діоксин у крові.

 

Лабораторії  могли виявити лише відомі отрути, окрім діоксину. Діоксин взагалі для нас був невідомий до історії отруєння Ющенка.

До цього в Австрії були отруєні дві жінки, на яких очевидно ставили досліди, і на момент, коли це сталося з Ющенком, по тих жінках слідство велося вже років  більше 11 років. Жінки  працювали у закритому НДІ, в який обмежено доступ для сторонніх осіб, і все одно австрійці так довго розслідували.

А у нас Віктор Андрійович заходив у кожну бадегу при дорозі, обіймався і ручкався з усіма, їв з відкритих лотків, і нам треба було всі ці об’єкти пройти, все перевірити для того, щоби відпрацювати версії.

Зокрема, версію отруєння задля перемоги на президентських виборах, версію отруєння першою дружиною, а також любими друзями

 

Я сказала слідчим  групи: якщо ми почнемо з опонентів, нам скажуть, що це політичні переслідування. Давайте ми почнемо з друзів. Ми розуміємо, що якби не це отруєння, ще не факт, чи переміг би  Віктор Андрійович. Це було би дуже велике питання.

І  ми почали саме з любих друзів.

Нам Ірина Геращенко закатувала істерики, Петро Порошенко викликав купу журналістів і розповідав, які тортури йому доводиться проходити на допитах.

Я потім затягла його в кабінет і запитала його: «Петре Олексійовичу, вас образив чимось слідчий?» - «Ні, все добре». -  «Вас принизили, не по суті поставили хоча б одне запитання?» - «Ні! Ви що? Ви каста, ви класна група, ви всі професіонали». – «Так навіщо ви обливаєте нас брудом?»

Він на мене дуже образився. Став спочатку білим, потім пунцовим. Він не простив мені і по сьогоднішній день.

Високопосадовці чинили  величезний спротив проти нового слідства.

- В один з днів  мене подзвонив Гелетей (на той час начальник Управління державної охорони України – ред.) і почав: я бачу, що у вас слідство йде не туди, і далі в цьому дусі.

Я йому кажу: шановний, ви хто? Ви наглядовий прокурор, чи хто? Він сказав мені, що я дуже зазналася. А я така була завжди, - зізнається Галина Климович. - Я не люблю, коли хтось лізе в справу, крім тих, кому за законом це належить.

І через 10 хвилин мені вже дзвонить Микола Ярославович Голомша (заступник Генерального прокурора України - ред.). Питає, що там відбулося. Я йому переповідаю. Я вас благаю, каже він, всіх відправляйте до мене. Бо доб’ються, що вас відсторонять від справи і ми не дійдемо до логічного завершення.

- Набирає мене Руслан Демченко, тодішній помічник Ющенка, і повідомляє мені: ви сьогодні о 17 годині на Банковій допитуєте Віктора Андрійовича. А хто таке вирішив, що так має відбутися?  - перепитую його. - Я так вирішив, адміністрація так вирішила. Ні, кажу, так не буде. Ми домовилися з Віктором Андрійовичем, що він буде допитуватися в прокуратурі.

- Ще на першій зустрічі я пояснила Віктору Андрійовичу, що ми ходимо додому лише до хворих, стареньких та інвалідів.

Ви працюєте на посаді президента? Ви ж не лежачий? Ви ж демократ. Ви ж кажете, що закон рівний для всіх. Будь ласка, в прокуратуру.

Він погодився. І коли Демченко почав диктувати свої умови, я сказала «ні», Віктор Андрійович прийде в час, який ми з ним разом узгодимо.  Я розумію щільний графік Президента, але місце не обговорюється.

І знову  погрози, що я вже не працюю, що  я буду звільнена. Дзвонить мені  бідний Микола Ярославович Голомша: «Мене зараз набрав Медведько, що там сталося?» Я розповідаю.

Мені його навіть дуже шкода була. Він набирає  повітря в легені і каже: «Галино Іванівно, може поїдете? Справа важливіша». Я кажу «ні». Принцип важливіший. Ні, не поїду. І він  тоді так сказав: як буде, так і буде. Тримайте мене в курсі.

Рівно о 17.00 мене набирає Віктор Андрійович і каже, що він має прийти на допит. Я кажу: «Так! Але повідомте своїх помічників, що зі мною таким тоном розмовляти непотрібно! І давати мені вказівок теж непотрібно!»

Ющенко переді мною вибачився, сказав це непорозуміння. Так, я готовий прийти, підтвердив він. Ми взяли свої «склеротички», домовилися, як зараз пам’ятаю  на вівторок, 22 липня.

-Це про тих, хто оточував Ющенка, - резюмує Галина Климович.  – А також про шалений тиск на слідство.

Як відомо, перша експертиза щодо отруєння Ющенка, проведена в Україні, не виявила діоксину.

- Друга експертиза  проводилася до мене, десь у 2006 році, і була виконана бездоганно,

 

- відзначає  слідча.

Володимир Сівкович: «Ніякого отруєння Ющенка не було!»

Вона розповідає, як саме була організована експертиза.

В три країни - Бельгію, Німеччину та Великобританію були направлені міжнародні клопотання про дослідження зразків крові. Країни-виконавиці надали перелік вимог, за яких вони погодяться виконати ці дослідження.

Ці вимоги стосувалися процесу забору крові, а також її зберігання і транспортування.

-  Все це було зроблено, як в аптеці, - зауважує слідча. - Сфотографували забір крові, опечатали зразок, поняті розписалися. Поклали в бокс, опечатали, сфотографували, розписалися.

В три країни вирушили окремі екіпажі. В кожному екіпажі три особи - по одному представнику з СБУ, УДО та прокуратури.

При отриманні зразків знову все фільмувалося, чи не  були порушені печатки, підписи, самі зразки. Все це відкривалося,  одразу фільмувалося, документувалося. Слід зазначити, що в дослідженні  брали участь  також і українські фахівці разом  з іноземними.

 

Після цього кожного фахівця, який брав участь в дослідженнях, допитували місцеві суди тих країн, де проводилася експертиза, щоби узаконити її  і надати цьому висновку статус доказу.

Всі три лабораторії показали наявність в крові діоксину.

Показники Бельгії і Німеччини зійшлися, хоча були невеликі розбіжності через калібровку обладнання. У Лондоні стався збій: дослідження показало  наявність діоксину, але не було цифр через якісь розлади. Це також  було задокументовано.

Потім всі ці документи з виконаними дорученнями були надіслані в Україну,  і вже на підставі них комісійно за участі наших фахівців  було винесено висновок експертизи про отруєння Ющенка діоксином.

Експертиза була організована бездоганно, однак Смешко і Сівкович, почали висувати свої версії про те, що по дорозі зразки підмінили, повторюючи тим самим російські наративи.

-  У мене в групі був кримчанин, слідчий Трунов, який категорично не вірив в отруєння, - розповідає  Галина Климович. - Він сказав: я хочу сам пройти увесь цей ланцюжок, починаючи від людини, яка робила забір крові до висновку експертизи, аби переконатися у правдивості висновків. Я сказала: без питань!

Він фаховий слідчий, він у мене працював у попередніх групах, довіра до нього була абсолютно повна. Але я його попередила - ми нічого не натягуємо, ніяких особистих уподобань тощо.

У 2008 році Давид Жванія (1967 – 2022) заявив, що у Ющенка було всього лише сильне харчове отруєння і назвав фальсифікаторів отруєння - тодішнє керівництво штабу «Нашої України», керівника і трьох заступників.

Слідчий пройшов увесь цей ланцюг і переконавшись в результатах експертизи, викликав кожного  з експертів, що проводили першу експертизу в Україні. Він надав кожному з них висновки, графіки, і всі вони  сказали, якщо би в них у розпорядженні були такі матеріали, вони би винесли зовсім інший вердикт.

-  Версія, що Ющенка не хотіли вбити, а хотіли тільки спотворити обличчя, нікчемна, - стверджує слідча. -  Ющенко мав померти. В нього був повністю спалений стравохід, у нього не було неушкоджених внутрішніх органів. В Україні на той час не було методики виявлення діоксину, і навіть у померлого ніхто би не виявив ту речовину.

Прем'єр-міністр України Юлія Тимошенко запропонувала провести експертизу щодо отруєння Віктора Ющенка в Україні за участю міжнародних експертів, а також висловила жаль, що 

Президент переніс «такі важкі захворювання». 

- Я викликаю на допит Юлію Володимирівну, ми відпрацьовували версію її причетності  чи не причетності до отруєння. Вона теж цирки влаштовувала на людях, але у мене поводила себе достойно,  - зауважує слідча. - Після допиту я пояснюю, що мені треба провести додаткову експертизу з метою встановлення дати отруєння.

Треба було створити таку лабораторію в Україні. І провести не повторну, а додаткову експертизу, яка би показала час отруєння. І лабораторія має бути акредитована, щоби проведені експертизи мали статус висновків.

До того ж, це дуже дороговартісне задоволення  - весь час звертатися по експертизу за кордон.

Але мені кажуть, що створити таку лабораторії неможливо. Що  вже виходили навіть на Ющенка..

Що для цього треба?

Треба, щоби Кабмін виділив кошти на акредитацію лабораторії.

Вона дуже швидко прорахувала свій інтерес. Це ж ви будете брати у нього кров? Так, звичайно. О, якщо в крові не буде діоксину, а він має бути, бо виводиться десятиліттями, то буде зрозуміло, що отруєння таки не було? Це малоймовірно, кажу, але це так. І вона за дві години вирішила питання, яке не могли вирішити три роки. Вона виділила кошти на акредитацію.

- Я послала групу в Австрію, слідчі дуже вдало знайшла психологічний контакт з тими двома отруєними жінками. Видно, що їм давали різні дози. Бо в однієї були прояви  лише десь за вухом, а друга надала нам фотографії свого тіла. Це був жах!  Пах, груди, сідниці, спина. Це катастрофа!  - не стримує емоцій слідча. - Ми це все узаконили через міжнародне правове доручення, зробили виїмку, фототаблиці тощо. 

Коли я все це отримала, я кажу Віктору Андрійовичу, коли він в чергове прийшов: надайте мені фотографії, які робили перед кожною операцією. А ще сказала, що потрібно здати зразки крові, тому що я хочу встановити час отруєння.

Щодо зразків крові, він одразу погодився, а щодо фотографій… Це доволі делікатна тема і він сказав, що не хотів, щоби вони потрапили в інтернет, як це вже було з історією його хвороби.

- Хіба я схожа на людину, яка може злити таку особисту інформацію в інтернет?  - запитала я в нього. - І він погодився. Він приніс усі фото – від першої операції до останньої. І ми зробили фототаблиці. І коли ми поклали його фототаблиці та фототаблиці жінки з Австрії разом, вони були практично ідентичні.

- Це був трохи єзуїтський крок з мого боку, але мені було треба для себе знати, чи причетна Юлія Тимошенко до отруєння. – розповідає Галина Климович. -   І от коли я закінчила роботу з Юлією Володимирівною, попереджаючи її про кримінальну відповідальність за розголошення відомостей, саджаю її, і відкриваю спочатку фототаблицю цієї жінки. Вона з жахом дивиться. 

Далі відкриваю фототаблицю Віктора Андрійовича.

Два фото українського лідера опозиції Віктора Ющенка, зроблені 4 липня 2004 року (зліва) і 1 листопада 2004 року. 

Там видно його обличчя. І перша її реакція. Це те, що ніколи не зіграєш. Перша секунда, дві…

«Він що, реально отруєний?»  - вона в шоці була. Друга її реакція: «Так, а навіщо я  дала гроші на акредитацію?»

 

Це відповідь на закиди, що постраждало лише обличчя Ющенка.

Постраждало усе тіло, а не лише обличчя.

- Я не встигла провести цю додаткову експертизу, адже процес акредитації тривав досить довго, - зазначає слідча. - В країні в цей час відбувалася інші процеси, до влади прийшов Янукович. 

І я звільнилася.

- Дзвонить мені Віктор Андрійович і каже, знову вимагають здати кров. Це те, про що ви мені тоді пояснювали, чи ні?  - перепитує він. - Я кажу йому, що треба уважно прочитати постанову. 

 

Якщо це постанова про повторну експертизу, то на неї не треба погоджуватися, бо повторна проводиться в тих випадках, коли є недовіра до попередньої експертизи. Тоді скасовується попередня.

Ми собі цю розкіш не можемо дозволити, бо Україна витратила купу ресурсу тоді, щоби провести ці дослідження.

Якщо це додаткова експертиза, уважно читайте постанову, то тоді погоджуйтесь, йдіть і здавайте.

Однак попри ці пояснення Ющенко попросив Галину Климович зустрітися.  Назвав дату і місце зустрічі...

-  Мені дуже не хотілося, але я таки приїхала, - згадує вона. - І він туди не прийшов! Хоча він просив, щоби я прийшла! Коли мені сказали, що його не буде, Ванникова (прессекретарка В. А. Ющенка – ред.) таким наказовим десь тоном почала: «А ви там можете…».

Я не дала їй до кінця озвучити, що я можу чи не можу. Я сказала: «Я не була придворним слідчим у Віктора Андрійовича і ні в кого іншого, і не буду придворним адвокатом. Все, що потрібно я йому вже пояснила». І пішла.

…Мене, як журналістку і людину, давно цікавило  таке питання.

На просторах інтернету я неодноразово натрапляла на думку різних людей про те, що Ющенко своє отруєння розцінює, як жертву, яку він приніс на алтар свободи. Цей висновок ґрунтувався на аналізі його інтерв’ю та висловлювань у публічному просторі.

Чи дійсно він себе так відчував? Чи було у нього таке внутрішнє переконання? Чи це хтось за нього так вирішив? А як насправді?

Я хотіла зрозуміти: це надавало йому сил, чи навпаки спустошувало?

-  Ця велика жертва була би прийнята тоді, якби він отримавши попри все перемогу на виборах, зруйнувавши епоху радянщини та російщини, через рік чи півтора вийшов би до людей і сказав: народе мій, дякую за довіру, не маю сил, я що зміг, то зробив.

Йому був необхідний час вилікуватися, - висловлює власну точку зору Галина Климович. - Два роки  він взагалі був неспроможний. Це було дуже нечесно.

Йому треба було піти. Я йому в очі це казала. Що ми втрачали? Ну, прийшов би янукович. Так він і так прийшов. Він по суті забезпечив прихід януковича.

Він мав скласти повноваження, забезпечити планомірний перехід влади, мати «план Б» на такий випадок. Це зняло би усі інсинуації, що він себе труїв, щоби перемогти на виборах. Він цього не зробив.

- Так, Віктор Андрійович вважає, що усі йому винні, - переконана слідча.  - Він ніколи не сказав мені дякую, що ми вберегли його ім’я, що ми дотримувалися закону. Він ніколи не поцікавився долею жодного слідчого, оперативника чи прокурора, які через чесність та відданість професії залишилися поза системою.

- От я  в розквіті сил, на піку можливостей  я змушена була піти, щоби не приймати правила гри Януковича, - заявляє слідча. - А Віктор Андрійович жодного разу не запитав, а ви десь працюєте? У вас є робота? На що ви живете? Але я не в претензії до нього.

Неймовірно, але факт.

Серед високопосадовців, що представляли верхівку тодішньої влади і політиків найвищого рівня, про яких згадувала Галина Климович, виявляється не було жодного державника, жодного проукраїнського політика.

В якій ще країні таке можливо?

Щоби владу в Україні очолювали проросійські чиновники, завербовані агенти впливу, або люди з кримінальним минулим, які мов метастази ракової пухлини проросли на усіх щабелях української влади та в  українському політикумі.

Найяскравіший доказ цього – четвертий президент України.

Колишній карний злочинець, що мав аж дві відсидки -  за «грабіж, пов'язаний із насильством»  і «свідоме нанесення тілесних ушкоджень».  А ще лялька, чіпом якої керували з росії.

Ну, а далі справа техніки: недолугого януковича, оточеного агентурою, використали як туалетний папір і відтяли шмат України.

- Янукович - великий боягуз, його не пустили його жодного разу до мене, і я шукала всіляких шукала  шляхів, аби  його допитати, - ділиться Галина Климович.- Лукаш ( перша заступниця глави адміністрації президента— представниця президента в Конституційному Суді, - ред.) хотіла з ним прийти.

Я сказала «ні», законом це не передбачено. Він - свідок. Лукаш сказала: «Ах, так! Ми зробимо так, що буде передбачено!».  Дійсно зробили. Спочатку через скаргу якогось громадянина на КС, а потім ухвалили вже відповідні зміни до законів, де свідок має право на участь адвоката у процесі.

Генерал СБУ Ігор Смешко: «Не було факту отруєння Ющенка, у цьому ніхто не звинувачується...». 2009.

Смешко – людина Медведчука, його ставленик. Він повторював усі наративи, що отруєння не було.

Сацюк – дуже цікава історія.

Не полінувалася, знайшла таке. 17 грудня 1980 року Сацюк (перший заступник голови СБУ – ред. ) у юнацтві був засуджений за грабіж, частина 2, ст. 141. Тому він не міг потрапити за радянських часів у військове училище без міцного даху. Тобто без спецслужб.

-  Цікавий факт. Сацюк втікає до росії після 2005 року, і буквально одразу стає радником Патрушева, голови ФСБ росії, потім радником Бортникова. Він отримує звання генерал-майора ФСБ. Він отримує російську пенсію.

Скажіть, хто може просто так, з вулиці, зайти в ФСБ одразу радником такого рівня і отримати в росії генерал-майора?  - ставить риторичне питання слідча.

Одразу згадуються усі лінії прикриття, усі його поїздки в Ізраїль. 

Жванія. Аналогічна ситуація. Втік з Грузії, у нього «випало» до п’яти років, він теж був в росії, легалізувався завдяки підробному паспорту, потім зайшов в специфічний російський бізнес, в який не заходять без спецслужб.

Тобто його виростили для певних цілей. Я думаю, його спеціально завели під Ющенка для певних цілей.

Він весь час повторював в унісон Сівковичу та  багатьма іншими, що отруєння Ющенка не було, дискредитував  сам факт отруєння, вкидав всілякі історії про «побиття секретарок» слідчим групи.

-  Навколо нас постійно розпалювали скандали. В цей час нас тягають на допити в комісію до Сівковича, до речі, я використала цю комісію для того, щоби вручити повістки Сівковичу і Шуфричу, - згадує слідча. - Бо іншого способу просто не було. Шуфрич на допиті ліз в бійку до Трунова і розповідав, кого він мав на увазі і як.

Ну, Трунов був такий самий, сказав, що теж знає куди і як, і скільки. Тобто вони там «порозумілися». Дуже нам погрожували, дуже намагалися шкодити.

Кандидат у депутати Володимир Сацюк був помічений на ринку в Житомирі. 2012. Джерело: Житомир онлайн.

В цей час моїм слідчим не виплачували відрядження. Вони спали на кріслах, це слідчі, які розслідували справу про отруєння президента Ющенка. Спали у кабінетах по кілька тижнів, не маючи можливості розміститися у готелі.

Як ми вціліли? Як група вижила під таким страшенним тиском з обох сторін, навіть не знаю.

- Був випадок, коли  я набрала Віктора Андрійовича, кажу, з цим треба щось робити, ми пишемо пояснення і рапорти, ми не маємо можливості розслідувати, в це треба втрутися, - поскаржилася я йому. - Добре, я пришлю вам Ульянченко. Віра Іванівна приїхала така нарядна, в бусах, пам’ятаю. Послухала, навіть не зрозуміла, склалося таке враження, про що я говорю. І на тому все і закінчилося.

- Так, я погоджуюся що Ющенко не зробив нічого для того, щоби ця справа була доведена до логічного завершення, - констатує Галина Климович.

Огидною є не лише проросійська сутність українських політиків і високопосадовців, але й ганебна, підла та ница суто в людському плані поведінка українських еліт.

Вони або цинічно раділи факту отруєння, або «гучно» не вірили цьому, або відкрито глузували з Ющенка, який дивом вижив, навмисно розпускали принизливу брехню, насміхалися з факту його отруєння, бачачи його спотворене обличчя, або чекали, коли він помре.

Про статтю Конституції, що життя людини, її честь, гідність та безпека є в Україні найвищою цінністю ніхто з них не чув. Або підло нехтує.

Жахлива мерзенна картина.

Водночас Ющенко був єдиний в Україні, хто протистояв тоді росії. В 2008-му під час нападу на Грузію діяв найрішучіше з всіх лідерів на Заході.

В той час, коли Захід висловлював занепокоєння і бездіяв, Ющенко рвонув у Грузію і став у Тбілісі на сцені живим щитом, як колись стояв на Помаранчевому Майдані у Києві.

Від самого початку він висловлював чітку підтримку Грузії. Це спричинило низку різких заяв росії на адресу України. А ще Ющенко відправив у Крим повітрянодесантні війська і наказав блокувати Чорноморський флот.

Якби українці підтримали тоді свого президента, Крим можливо був би в Україні. Можливо ми би не мали зараз війни.  

Так, у Ющенка було багато помилок. Але зараз ми платимо неймовірно високу ціну за політичне знищення державника та дискредитацію його євроатлантичного курсу, виборюючи незалежність України на запеклих фронтах російсько- української війни.

Першу частину читайте тут:

Таємниці слідства: Путін особисто міг замовити отруєння Ющенка. Майбутній президент не мав з’явитися у другому турі виборів ( частина І)