Топ-ІПсО тижня (13.07. – 19.07.2026): згорілі мощі! Випускники в Руській Лозовій та заправки в Харкові лякають Москву сильніше за ChatGPT

«Війна і мир» — то для вишуканого товариства. А те, що вони зараз коять в Україні — це чисті, рафіновані «Біси». Одержимі руйнуванням психопати, які затягнули у криваве болото цілу країну.

Толстой подумав і каже:

— Ну, головне, щоб у фіналі все-таки вийшли «Злочин і кара».

Цей анекдот чудово ілюструє головний тренд російських ІПсО (інформаційно-психологічних спецоперацій) цього тижня. Російські ліберали та так звані "хороші росіяни" раптово згадали про гуманізм і хором завели стару пісню: «У цій війні не буде переможців, залишаться лише переможені».

Найцікавіше, що як головний аргумент вони почали масово тягнути у свій наратив цитати Валерія Залужного — зокрема його тези про "позиційний тупик" та технологічний прорив, перекручуючи їх до невпізнаваності.

«Ситуація на фронті остаточно зайшла в позиційний глухий кут. Через технологічний прорив і масове насичення поля бою безпілотниками ведення класичної війни стало неможливим, а у війні на виснаження не буде переможців – лише переможені».

Про це дійсно заявив колишній головнокомандувач ЗСУ, а нині посол України у Великій Британії Валерій Залужний.

Давайте розберемося, в чому полягає витончена маніпуляція.

Коли Валерій Залужний написав про перехід війни у позиційну фазу, він виступав як військовий аналітик і стратег. Його посил був чітким: нам потрібні нові технології та паритет у повітрі, щоб зламати оборону ворога. Це був тверезий розрахунок і заклик до дій для західних партнерів.

Що роблять "хороші росіяни"? Вони беруть слово "тупик" і трактують його як: «Бачите? Навіть ваш легендарний генерал каже, що Україна не зможе перемогти, тож давайте домовлятися на умовах Кремля».

Теза «не буде переможців» — це класична маніпуляція емоціями.

Вона ставить на одну шальку терезів агресора (який прийшов нищити й захоплювати) та жертву (яка захищає своє право на існування).

Для Росії "не перемогти" — це просто відійти до своїх кордонів і зализувати рани.

Для України "не перемогти" — це зникнути з карти світу як нація.

Тому фраза «програють усі» покликана розмити провину Росії та змусити Захід зменшити підтримку України під приводом "гуманного припинення кровопролиття".

Російські ліберали намагаються продати світу капітуляцію України у красивій обгортці "пацифізму", прикриваючись вирваними з контексту словами українського генерала, та намагаються врятувати Росію від майбутнього трибуналу (того самого "Злочину і кари").

Яскрава і водночас кумедна квінтесенція того, що психологи називають «комплексом державної неповноцінності», днями трапилася в ефірі програми «60 минут» на телеканалі «Россия 1».

Ольга Скабєєва та її гості з голлівудським розмахом та піною у рота обговорювали щорічний військовий парад у Парижі. Причиною істерики стала українська колона.

Наші військові гордо й чітко пройшли Єлисейськими полями під аплодисменти європейських лідерів. Здавалося б, для росТБ це ідеальний привід звинуватити Париж у «пособництві». Але заздрість і затиснута в куток імперська гордість породили абсолютно шизофренічний наратив.

Втративши будь-який зв'язок із логікою, кремлівські рупори раптом закричали:

«Та подивіться на них! Вони ж пройшли так, як їх учили в СРСР!»

«Це ж карбування кроку, яке запровадив ще російський імператор Павло Перший!»

«Та вони ж крокують один в один, як наша кремлівська рота!»

Слухати це без посмішки важко. Спочатку ти роками доводиш, що українці — це «інший, чужий і ворожий світ», а потім, коли цей світ завойовує повагу в Парижі, ти біжиш до екрана з криками: «Дивіться, це вони роблять так, як МИ їх навчили! Це наше величчя! Це ми великі!».

Ця забавна хвилина ганьби в ефірі Скабєєвої оголила головну ментальну травму Кремля.

Російська пропаганда неспроможна змиритися з тим, що Україна самодостатня.

Коли українська армія перемагає на полі бою — Росія кричить про «натівських найманців». Але коли українські воїни викличуть захоплення на міжнародному параді — Москва судомно намагається примазатися до чужої слави, запевняючи, що краса цього кроку належить Павлу І чи Радянському Союзу.

Ще один потужний ІПсО-накат цього тижня стосувався південного фронту. Російські телеграм-канали та «воєнкори» буквально захлиналися від переможних реляцій: мовляв, «оборона ЗСУ на Півдні прорвана», «росіяни ось-ось увірвуться в Запоріжжя», а в самому місті ледь не паніка.

Проте реальність, як завжди, виявилася тверезішою та значно стійкішою, що підтверджують і західні медіа. Німецьке видання WELT, журналісти якого побували безпосередньо на оборонних рубежах Запоріжжя, поспілкувалося з українськими захисниками.

Командир підрозділу з позивним «Клінтон», який тримає оборону на підступах до міста, описує ситуацію чітко й без паніки: фронт на цьому напрямку залишається стабільним. Ба більше, українські бійці не просто тримають удари, а на окремих ділянках успішно відтісняють окупантів.

Запоріжжя стоїть, оборона тримається, а «перемоги» окупантів існують лише у вечірніх шоу Скабєєвої.

Цей психологічний тиск мав на меті посіяти зневіру серед українців та створити ілюзію глобального обвалу фронту.

Українські військові продовжують контролювати значну частину прифронтової Костянтинівки Донецької області, попри майже рік безперервних російських штурмів.

425-й отдельный штурмовой полк «Скеля» заявил, что его бойцы ликвидировали черговий прорыв государственной границы в районе Казачьей Лопани в Харьковской области.

После уничтожения групп солдат армии РФ была проведена зачистка Гранива и приграничного участка.

Російські пропагандистські ресурси подають розширення евакуації з Херсона як «втечу української влади» та «підготовку до здачі міста». Водночас у своїх мілітарних пабліках вони цинічно звітують про «точні удари по військових об'єктах».

Насправді ситуація кричуща: ворог веде цілеспрямований терор цивільного населення.

Основний інструмент — керовані авіаційні бомби (КАБи), артилерія та FPV-дрони, які полюють на звичайні цивільні автівки та перехожих.

Військові аналітики та експерти з безпеки виділяють кілька ключових загроз, які стоять за нинішньою ескалацією в Херсоні.

Стратегія «сірої зони» (тактика Алеппо): експерти зазначають, що Росія не має сил для повторного форсування Дніпра та захоплення міста суходолом. Тому вони застосовують тактику випаленої землі. Мета — зробити життя в місті фізично неможливим, перетворивши прибережні квартали на суцільні руїни.

Терор КАБів як безкарність: керовані авіабомби є найбільшою проблемою. Російські сушки скидають їх за десятки кілометрів від лінії фронту, не заходячи в зону дії більшості українських ППО ближчого радіуса.

Експерти наголошують: без отримання додаткових далекобійних систем ППО (типу Patriot) або паритету в повітрі завдяки винищувачам, зупинити руйнування житлових масивів КАБами вкрай важко.

Постійні обстріли змушують українське командування тримати на цьому напрямку значні сили оборони, контрбатарейні підрозділи та дефіцитні засоби РЕБ, які могли б бути задіяні на інших, гарячіших ділянках фронту на Сході.

Розширення зони евакуації в Херсоні — це вимушений, але єдино правильний крок для порятунку життів. Місто-герой тримає удар, а експерти сходяться на одному: ключем до безпеки Херсона є не політичні домовленості, а системне знищення російської авіації та пускових установок на лівому березі Дніпра.

Ворог запустив масштабну дезінформаційну кампанію, яка є класичним прикладом так званої «дзеркальної пропаганди» — улюбленого методу Кремля, коли власні гострі проблеми та катастрофи дзеркально приписуються супротивнику.

Російські Телеграм-канали, ботоферми та псевдорегіональні пабліки почали масово поширювати панічні повідомлення про те, що в Харкові буцімто «закінчується бензин і дизель».

Для переконливості в мережу викидали сфабриковані фотографії «величезних черг» на АЗС, анонімні «скарги місцевих» та заяви, що через масовані удари по заправках місто ось-ось опиниться на межі транспортного колапсу, а паливо видаватимуть лише військовим та екстреним службам.

Аналіз фактів, проведений Харківським пресклубом, доводить, що перед нами — чистокровний фейк.

По-перше, жодного дефіциту пального в Харкові та області немає: АЗС працюють у штатному режимі, лімітів на відпуск бензину не введено, а ціни залишаються стабільними в межах загальноукраїнських.

По-друге, «докази» пропагандистів виявилися дешевою фальшивкою. Світлини з нібито «харківських заправок» взагалі ілюструють черги на АЗС у самій Росії під час її внутрішніх паливних криз.

Тут ми і бачимо те саме «віддзеркалення». Поки російська пропаганда малює вигаданий колапс у Харкові, в самій Росії через регулярні прильоти українських дронів по нафтопереробних заводах (НПЗ) та нафтобазах спалахують реальні проблеми з логістикою, дефіцитом високооктанового бензину та зростанням цін. Кремль просто бере свій головний біль і перекладає його на українське місто.

Проросійські інформсмітники, посилаючись на заяву так званого голови окупаційної адміністрації Віталія Ганчева, розігнали фейк про школу в Руській Лозовій. Нібито тамтешніх школярів та їхніх батьків примушували здавати гроші на «продуктові набори» для ЗСУ. А тим, хто відмовлявся платити цю «данину», керівництво школи погрожувало не видати атестати.

Не так тут усе, від першого до останнього слова. Насправді один із навчальних закладів Руської Лозової просто долучився до популярної всеукраїнської традиції — провів благодійну акцію «Донат для ЗСУ замість квітів».

Управління освіти та культури Дергачівської міськради швидко розбило брехню, опублікувавши детальний і абсолютно прозорий звіт.

Жодного примусу: освітяни, випускники та просто небайдужі люди добровільно зібрали 113 369 гривень.

Жодних «продуктових наборів»: на ці гроші купили не консерви з макаронами, як мариться росіянам, а високотехнологічне обладнання — 5 терміналів Starlink та 4 маршрутизатори для розвідувальної роти 58-ї окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського.

Атестати, звісно ж, усі отримали без жодних шантажів та «ультиматумів».

Цей фейк дуже показовий. Кремлю фізично боляче визнавати, що українці підтримують свою армію добровільно і креативно. Тому будь-який щирий волонтерський порив вони намагаються вимазати брудом і подати як «насильство» та «побори».

Класична психологічна проєкція. Зверніть увагу на жалюгідну деталь про «продуктові набори». Це суто російська реальність, де бюджетників, студентів і батьків школярів з-під палиці змушують скидатися на шкарпетки, тушонку та бляшанки для окопних свічок.

Вони просто не здатні уявити, що українські школярі не збирають сухарі, а купують розвідникам супутниковий зв'язок.

Мережею прокотилася чутка, яка змусила тисячі людей щиро реготати: під час бойових дій на Донбасі під обстріл буцімто потрапив транспорт, який перевозив на фронт чергову порцію «крилатих святинь» — частину мощей святого князя Олександра Невського. Мощі… скажімо так, перейшли в інший агрегатний стан.

Як то кажуть у соцмережах: «навіть мощи про…бали!». Згадали навіть «минулорічну втрату» мощей Матрони Московської та тріску від Хреста Господнього (за 40 мільйонів доларів!), яка благополучно пішла на дно разом із крейсером «Москва».

Журналісти «Новой газеты Европа» проаналізували цей міф про «мобілізовані святині» і дійшли висновку: історія з Невським на Донбасі — це класична мережева сатира, яку багато хто сприйняв за чисту монету через абсурдність самої російської реальності.

РПЦ та Міноборони РФ справді возять ікони та мощі вертольотами навколо військових об'єктів, але конкретно цей вибуховий «дефіцит мощностей» виявився вигадкою.

Користувачі соцмереж, щоправда, так легко відпускати тему не схотіли і продовжили іронізувати:

«Такими темпами на росії закінчиться не лише бензин на НПЗ, а й святі останки. Настане критична нехватка потужностей (мощностей)».

Призначення у 2016 році Олександра Невського покровителем Сухопутних військ РФ — це взагалі тонка історична комедія. Російські підручники ліплять із нього «борця з іноземним впливом», але літописи пам'ятають іншого Невського.

Це був князь, який:

• Жорстоко, з вирізанням носів та виколюванням очей, придушував повстання власних громадян у Новгороді, які не хотіли платити данину Монгольській Орді.
• Особисто привів ординську каральну експедицію («Неврюєву рать») на рідні землі, щоб скинути з престолу власного брата Андрія.

Тож коли нинішня російська армія мародерить, нищить власні прикордонні села на Курщині та б'є по своїх же громадянах, вона абсолютно точно наслідує свого небесного покровителя. Тут повний історичний паритет.

Авторитетний експерт Державного Ермітажу Федір Морозов, який завідував музейним фондом Ленінграда у 1920-х, стверджував, що справжні мощі Олександра Невського повністю згоріли до кінця XVII століття.

Как тут не согласится с религиознавицею Лерой Фурман:

А справжні святі, фрагменти яких сьогодні тягають по військах, виявляють чудеса смирення: не вражають вогнем своїх осквернителів, не скидають блискавки з неба, навіть не паралізують солдатів, що рвуться в безглузді «м'ясні штурми». Але головне диво, схоже, вже відбулося: РФ, військовий потенціал якої в рази перевершував українську, не змогла здолати супротивника, який здавався їй несерйозним. Чим не біблійна історія Давида та Голіафа?

Російські псевдоаналітичні ресурси та медіа часто маніпулюють темою ШІ в освіті, стверджуючи, що європейські та американські університети «зайшли в глухий кут».

Вони переконують свого глядача, що західна молодь більше не вчиться, а лише генерує есе за допомогою ChatGPT, через що дипломи провідних вишів світу нібито «знецінилися», а самі інституції не знають, що з цим робити.

Проте свіжий глобальний звіт Digital Education Council (DEC) за 2026 рік показує абсолютно протилежну реальність.

Офіційні дані дослідження DEC за 2026 рік повністю спростовують цей песимістичний міф. Замість хаосу та заборон, світова вища освіта демонструє зрілу та швидку інтеграцію технологій:

ШІ став повсякденним інструментом — понад 80% студентів у світі регулярно використовують ШІ для навчання (пошук інформації, структурування матеріалу, вивчення мов). Але вони не просто «копіюють текст», а використовують його як персонального асистента.

Виші не забороняють ШІ, а стрімко змінюють правила гри. У 2026 році більшість університетів розробили чіткі політики академічної доброчесності щодо ШІ, впроваджують нові формати іспитів (де оцінюється критичне мислення, а не зазубрений текст) та навчають викладачів ефективно працювати з цими інструментами.

Звіт підкреслює, що інтеграція ШІ в освітній процес лише підвищує конкурентоспроможність випускників на ринку праці, де вміння управляти нейромережами є базовою вимогою.

Читайте також:

«Фолклендська війна»2:1. Чому матч Англії та Аргентини набагато глибше за футбол?

Кремль діє підступно: там, де не може перемогти на полі бою, намагається перемогти в головах. Команда Харківського пресклубу, продовжує тримати інформаційну оборону, фіксуючи правду, яку неможливо стерти жодним фейком.