Топ-ІПСО тижня (16.09 - 22.09): «змова» проти Харкова; хто “відвіз собі на дачу” Еллочку Людожерку; гра з цифрами втрат на фронті...

Окупаційні війська б'ють по Харкову так званими керованими авіабомбами (КАБ), незалежно від часу доби. Що більше складів і аеродромів горить у Країні боліт, то запекліше противник намагається «відігратися» на беззахисних харків'янах.

Стара ІПСО вмикається проти найемоційніших і найвразливіших.

ЩО тут не так?

Стара в тому сенсі, що ще 2022 року в паблік було запущено цидулю, що починається пафосним вигуком: «Чому мовчать ЗМІ!!!». І далі йшли звинувачення на адресу Києва: мовляв, Київ обстрілюють менше, ніж Харків, тому що владі на Банковій нібито «не шкода Харкова і харків'ян».

Тоді «Громада» за допомогою військових експертів детально пояснювала, чому так відбувається і чому так важко захистити столицю Слобожанщини, яку тоді обстрілювали з артилерії - ракетних систем залпового вогню.

Нині, коли окупаційні війська з немислимими втратами ледве-ледве просуваються на Донеччині, а ЗСУ беруть під контроль село за селом на Курщині, бомбардування Харкова використовують для того, щоб розпалити в місті невдоволення... муніципальною владою та місцевою пресою.

Один інтелектуал написав:

Скажіть, немає захисту від КАБів для Харкова? Жодне місто в Україні не страждає так від них як Харків. За рік їхнього інтенсивного використання РФ, що зроблено для захисту мільйонного міста?

 

І хоча тезу складено у вигляді запитання, твердження автора очевидне: влада, мовляв, не хоче нічого робити для захисту Харкова.

Але насправді це не так!

Від КАБ немає надійного захисту ні для Харкова, ні для Херсона, ні для Сум... Ні навіть на лінії бойового зіткнення! Тільки на сході за місяць терористичною федерацією використано близько 4 тис. авіабомб.

Ба більше, для захисту Харкова робиться все можливе, а часом і неможливе:

• спочатку Харків бомбардували важкі бомбардувальники, літаючи просто над районами міста, оскільки в Міннападенія РФ вважали, що в нас «немає ніякого ППО». Російські бомбардувальники ЗСУ збивали один за одним. Ворог це робити перестав;

• після цього ворог встановив у Бєлгородській області ракетні системи залпового вогню (РСЗВ), і ракетні установки С-300, перероблені зі стрільби земля-повітря на ураження земля-земля. Ми знайшли спосіб і з цим поборотися - Сили оборони за допомогою американських артилерійських систем HIMARS (які нам поставили також не одразу та в обмеженій кількості) знищили чотири російські установки С-300, якими армія РФ завдавала ударів по Харкову;

•  ворог це зрозумів, і зробив спробу вторгнення на Харківщину для того, щоб відігнати наші Сили оборони від своїх кордонів і поставити знову свої РСЗВ прямо в Липцях, щоб легко діставати до ВСІХ районів Харкова. Взяти Липці у противника не вийшло;

• тоді генштаб терористичної федерації взявся бомбити Харків КАБами з літаків з території РФ, не підлітаючи близько до наших кордонів.  Збити кориговані авіаційні бомби неможливо. А тому концентруватися потрібно не на боротьбі з самими КАБами, а з їхніми носіями - тактичною авіацією РФ.

Наше завдання - знищувати ці літаки в повітрі, а ще краще - на аеродромах базування. Для цього нам необхідні далекобійні ракети, якими нам а) поки що заборонено бити по території РФ, б) поставлено дуже мало, а самі ракети то дають, то не дають. Канцлер Німеччини Шольц уже півтора року мурижить ракети «Таурус», незважаючи на те, що на нього чиниться сильний політичний тиск і з нашого боку, і з боку Бундестагу.

Гадаю, що наші читачі також, як і багато харків'ян, моніторять стрічки новин і знають, які пристрасті вирують з приводу далекобійної зброї і скільки політичних лідерів і в Києві, і, скажімо, в Лондоні виявляють політичну волю для постачання нам необхідного озброєння.

До речі, українська «Паляниця» (високоточна реактивна зброя, створена талановитими українськими інженерами в рекордні терміни) сьогодні успішно спалює російські склади з боєприпасами.

Удари по стратегічних артилерійських резервах РФ стали новим етапом в історії нашої війни з нелюдським агресором.

НАВІЩО це треба?

У Кремлі неабияк «підгорає», накази Путіна взяти чи то Харків «за тиждень у травні», чи то всю Донецьку область «до вересня», чи то звільнити Курську область від ЗСУ «до першого жовтня», - дедалі більш примарні й примарні для виконання.

Отже, необхідно емоційно впливати на громадян, які, сидячи «на дивані», можуть емоційно міркувати, не будучи компетентними, і підривати довіру до ЗСУ.

Демонтаж арт-об'єктів - героїв сатиричного роману Ільфа і Петрова біля кафе «Ріо» на вулиці Ярослава Мудрого викликав шквал обурення у харків'ян.

Не хотілося б вірити, але, схоже, це правда, - журиться знайома харків'янка в соціальній мережі. - І мій рідний Харків знищують не тільки ворожі КАБи, а й вандали місцевого розливу, т.зв. деколонізатори. І вони знищили улюблені харків'янами скульптури героїв Ільфа і Петрова з роману «12 стільців». Ось у такі часи живемо, земляки...

 

Дехто обурився, запитуючи:

Усіма засобами і всіма сторонами ситуація доводиться до абсурду. А далі що?!

 

Коментатори тут же почали звинувачувати харківський муніципалітет, мовляв, хто ухвалив таку постанову? Чому демонтували без дозволу міськради?

ЩО тут не так?

Насправді жодного дозволу міської влади для демонтажу арт-об'єктів не потрібно. Вони є приватною власністю власників кафе «Ріо», виконані на замовлення й оплачені власниками кафе. І вони мають повне право робити з ними все, що забажають: демонтувати, продати, поставити у себе на дачі...

Азер Магеррамович Ахвердієв - власник кафе «Ріо», за його ініціативою та за його кошти створено та встановлено біля його кафе скульптурні композиції, присвячені героям роману Ільфа і Петрова «Дванадцять стільців».

Симптоматична прикраса кафе - фігура Кіси Вороб'янінова. Його пом'ятий капелюх і дірявий портфель стали візитною карткою цього місця.

Коли скульптури встановлювали, власник - Азер Ахвердієв жартував:

Це стан малого та середнього бізнесу в нашій країні...

НАВІЩО це треба?

Щодо цього думки розділилися. Поширюється думка, що господарі демонтували улюблені харків'янами арт-об'єкти під тиском якихось безіменних активістів-деколонізаторів, які поширюють свою інформацію через тг-канал.

З іншого боку, арт-об'єкти становлять цінність і матеріальну, і мистецьку, і, напевно, правильно убезпечити їх на час війни, коли ворог нещадно знищує в Харкові все підряд.

Знайти контакти господаря мені не вдалося, зате вдалося додзвонитися заслуженому художнику України, почесному громадянину Харкова, скульптору Катібу Мамедову, творцеві незрівнянної Еллочки Людожерки.

Катіб підтвердив, що арт-об'єкти є приватною власністю і що господарі, дійсно, пояснюють причину демонтажу заходами безпеки.

- З точки зору права власності вони мають рацію, - зауважив скульптор. - А ось із морального боку - ці витвори міського мистецтва так люблять харків'яни, що їхній демонтаж лише посилює відчуття зневіри та стресу, пов'язаного зі страшною війною...

 

Звісно ж, герої сатиричного роману «12 стільців», що став світовою класикою, не мають нічого спільного ні з «колонізацією», ні з «деколонізацією» України чи конкретно - Харкова.

Є гарячі голови, які готові заявляти про себе і нескінченно хайпувати на темі «деколонізації», демонструючи безкультур'я і сподіваючись, що так стануть знаменитими і зможуть брати участь навіть у великій державній політиці.

Насправді, збентежуючи і залякуючи суспільство, вони тим самим завдають шкоди його демократичному і вільному від забобонів простору.

Автори постів і коментатори теж хороші: звинувачують міську владу в тому, чого вона не робила, не демонтувала тощо, адже муніципалітет не може заборонити власнику чинити зі своєю власністю так, як він того хоче.

Що ж виходить? На хвилі інформаційного хайпу приватну справу роблять предметом політичних маніпуляцій під час війни! Це з моральної точки зору - зовсім погано.

Такого роду дрібні «напруги» стають внутрішньополітичною проблемою сьогодення. І можуть послабити позиції України в протистоянні з російським агресором.

Нещодавно «Громада» звертала увагу на те, що аналітики так званого «Агентства соціального дизайну», спеціально створеного в Росії для здійснення масштабного впливу по всьому світу, шукають чутливі для українців теми та використовують їх для поляризації суспільства.

Серед таких тем — мобілізація, втрати на полі бою, обмеження свободи слова в умовах воєнного стану, тренди культурної спадщини, скорочення військової допомоги, контрнаступ і корупція.

У Москві добре розуміють, що вони можуть придушити своїх незгодних, розпихавши їх по в'язницях і кутузках, а в Україні - громадянське суспільство, що розвивається і відіграє у війні величезну роль, ось і провокують.  Не факт навіть, що активістів при цьому не використовують «втемну».

Втрати на полі бою як тема для хайпу не змусили себе довго чекати! Загальні втрати військових Росії та України з початку повномасштабної війни РФ 2022 року могли перевищити мільйон - таку оцінку наводить газета The Wall Street Journal. Однак любителі маніпулювати заголовками тут же сфабрикували хайп: «На війні за Україну загинув мільйон військовослужбовців» - без вказівки, з чийого боку. А оскільки багато хто отримує інформацію переважно із заголовків, замість інформації народжується дезінформація.

При цьому новини ще й рясно ілюструються фотографіями українських кладовищ.

ЩО тут не так?

The Wall Street Journal виходить із неофіційних підрахунків, у тому числі західних розвідок, вказуючи, що визначити точну кількість загиблих і поранених – складно, оскільки Росія й Україна відмовляються оприлюднювати офіційні дані або оприлюднювали цифри, яким багато хто не довіряє.

Число вбитих українських військових WSJ оцінило у 80 тисяч, російських – у приблизно 200 тисяч. Поранені близько 400 тисяч людей в українській армії і 400 тисяч – у російській, пише газета.

Росія й Україна майже не дають інформації про свої втрати у війні. Москва офіційно востаннє називала кількість убитих у вересні 2022 року ‒ тоді заявляли про 5937 загиблих. Київ тривалий час цього не робив, заявляючи, що дані будуть розкриті після війни.

За даними українського Генштабу, станом на ранок 22.09. 2024 Росія за час повномасштабного вторгнення в Україну втратила близько 642420 своїх військових.

Президент Володимир Зеленський назвав брехнею дані видання The Wall Street Journal про 80 тисяч загиблих на війні з Росією українських військових.

Пряма мова:

80 тисяч? Це брехня. Реальна цифра набагато менша, ніж та, що була опублікована. Значно...

 

 

НАВІЩО це треба?

У читача від подібних заголовків волосся стає дибки, і одразу ж хочеться піти на демонстрацію за припинення війни за будь-яку ціну, навіть ціною капітуляції, національної ганьби і здачі територій...

Як то кажуть, вгадайте з трьох разів, хто цього домагається.

Читайте також:

Шокуючі масштаби спецоперацій, розрахованих на десятиліття; Microsoft проти Кремля; LOPMI - жорсткий французький закон...