«Топ-ІПсО тижня (18.05. – 24.05.2026): як у Харкові рахували «борги», у Дюссельдорфі лякалися виїзду українців, а у Пекіні вмикали «Половецькі танці»

— Оце так! Пишуть, що в Україну повернулося майже два мільйони людей! Ну точно фейк... Звідки вони взялися? Хіба що з Індії масово приїхали! Не можуть мої клієнти так просто взяти й поїхати!

У цей момент повз його офіс у Дюссельдорфі йдуть дві українки з валізами. Одна зупиняється, чує це, зітхає і каже: — Пане адвокате, які індуси? То ми з кумою до Богодухова на вихідні повертаємось — треба огірки закрутити та кабачки прополоти. А ви не переживайте, з понеділка ми знову ваші: прийдемо продовжувати німецькі папери, бо вдома канікули закінчилися!

Видання Business Insider опублікувало аналітичний огляд міграційних процесів у світі на основі свіжого звіту Міжнародної організації з міграції (МОМ). Згідно з цими даними, за 2025 рік чистий приріст міграції в Україні склав близько 1,7 мільйона осіб — тобто саме стільки українців уже повернулися додому.

Ця інформація миттєво породила ланцюг маніпуляцій в інтернет-просторі. Яскравим прикладом став допис одного з талановітих авторів цифрового контенту, юриста, який зараз практикує в Німеччині.

Він ставить питання, чи не є  новини про повернення 1,7 мільйона українців брехливою «заманухою Кабміну»?

Щоб підтвердити свої слова, автор ділить суму допомоги, яку анонсував один із колишніх урядовців, на кількість евакуйованих. Він стверджує, що людям виділяють лише «по 98 гривень підйомних». Паралельно автор переконує, ніби українці масово повертаються на проживання до Білорусі, та закликає не вірити офіційним джерелам України.

Це здалося настільки дивним, особливо щодо Білорусії, що ваша оглядачка вирішила розібратися з цією новиною та цифрою у 1 700 000 тих, хто повернувся.

Фейк №1. Цифри «вигадав Кабмін»

Насправді ніхто нічого не вигадував. Це офіційні розрахунки математичної моделі чистої міграції від МОМ за 2025 рік. Водночас Держприкордонслужба України дає схожу динаміку реальних перетинів кордону (16.1 млн виїхало, 15.8 млн повернулося). Люди активно рухаються в обидва боки, і держава тут нічого не «дорисовувала».

Фейк №2. Держава виділяє «по 98 гривень» підйомних. 

Реальність: автор використав абсурдну математику, поділивши гроші на всіх евакуйованих. В Україні немає «виплати за сам факт перетину кордону». Натомість діють цільові індивідуальні програми реинтеграції:

• Для молоді (18-23 роки), яка повертається з евакуації/окупації — 50 000 грн підйомних та соціальне житло.

   

• Для бізнесу: гранти програми «Зроблено в Україні» від 8 до 16 млн грн на відновлення власної справи.

   

• Для ВПО та вразливих груп: Виплати від 10 800 до 12 300 грн на людину.

   

• Європейські програми (AVRR від МОМ): Надають фінансові бонуси на переїзд до 2 500 євро та оплачують квитки додому.

Фейк №3. Українці масово й системно їдуть жити в Білорусь. 

Реальність: спроба видати приватні чутки за статистику. На офіційному консульському обліку в РБ перебуває трохи більше 7 тисяч українців. До того ж, загальне міграційне сальдо самої Білорусі є глибоко мінусовим — звідти масово тікають навіть корінні жителі.

Російській пропаганді це вигідно для легітимізації режиму Лукашенка та дискредитації будь-яких програми повернення від уряду.

Прагнуть зіштовхнути лобами тих, хто виїхав, і тих, хто залишився.

Через просування наративу «у Білорусі лад і стабільність, люди обирають її» спробувати зменшити токсичність режиму Лукашенка в очах пересічних громадян.

Але автори таких постів часто грішать «професійною деформацією» та «бульбашкою сприйняття». Перебуваючи за кордоном (наприклад, у Німеччині) та працюючи з кейсами біженців чи мігрантів, вони бачать лише тих, хто розчарувався або шукає складні юридичні шляхи. Цей специфічний досвід вони екстраполюють на всю країну, стаючи корисними для чужих ІПсО навіть без прямого злого умислу — суто заради хайпу та лайків під соусом «я знаю таємну правду».

Триває інформаційна атака на Харків через «борги міста». У медіапросторі активно поширювалася інформація про «катастрофічні комунальні борги» Харкова, що подавалося як управлінський колапс прифронтового міста.

Мер Харкова Ігор Терехов в інтерв'ю «Укрінформу» спростував ці закиди та розставив крапки над «і» у фінансовій реальності міського господарства.

Позиція Ігоря Терехова: Харків повністю закриває всі поточні фінансові зобов'язання — місто поточних боргів не має. Озвучені мільярдні цифри — це заборгованість самого населення, яка накопичувалася ще з 2010 року, а також невиплачена державою компенсація за різницю в тарифах. Спроба звинуватити мерію у боргах — це скоординована інформаційна атака.

Маніпуляція №1. «Місто залізло в борги».

Реальність: поточних боргів у самого міста чи комунальних підприємств (КП) немає — Харків сплачує усім і за все вчасно. Озвучена сума у 8,5–8,7 млрд грн — це борг населення, який тягнеться з 2010 року.

Вимагати зараз ці гроші з харків'ян, чиє житло розтрощене обстрілами або які були змушені евакуюватися — це абсурд, позбавлений людяності та логіки.

Маніпуляція №2. Провина за дисбаланс лежить на місцевій владі.

Реальність: головне джерело паперових боргів КП — це невиплачена державою компенсація за різницю в тарифах. Влада в країні змінювалася роками (президенти, прем'єри), а механізм компенсацій так і не запрацював належним чином. Якщо звести баланс того, що держава винна Харкову за тарифи, і паперових боргів КП — невідомо, на чию користь буде цей рахунок.

Маніпуляція №3. Нардепи закидають мерії фінансову неспроможність.

Реальність: окремі народні депутати, які розганяли цю тему, самі ж голосують за державний бюджет. Питання, чому вони як законодавці не заклали в бюджет кошти на покриття різниці в тарифах для прифронтових міст, залишається відкритим. Штрафні санкції, якими лякають КП — це суто «кошти на папері».

Росія активно «пушила» цю тему через свої канали, щоб створити штучну паніку у Харкові — місті, яке й так щоденно перебуває під обстрілами, але забезпечене теплом, водою та світлом.

Головна політична мета ворога — спробувати штучно протиставити мерів великих прифронтових міст центральному уряду, спровокувавши внутрішній політичний розкол під час війни.

Російське ІПсО також використало внутрішньополітичну ворожнечу та гонитву деяких українських політиків за дешевим хайпом. Можна припустити, що окремі народні обранці стали інструментом пропаганди, розкручуючи тему комунальних боргів без розуміння реальної структури бюджету.

Датські видання (Ekstra Bladet та Jyllands-Posten) опублікували матеріали про будівництво в Данії заводу з виробництва ракетного палива українською компанією Fire Point за підтримки великих інвесторів (зокрема власників мережі JYSK).

Коли розгортаєш матеріал Ekstra Bladet, «замовний» характер і штучне притягування тем просто кричать із кожної шпальти.

Ви тільки подивіться на ці обіймашки та звернить увагу на масштаб. Метте на фото виглядає набагато більшою за Єрмака, що може свідчити про те, що її фігура була вирізана з іншого фото та вставлена сюди.

По-друге, контакт рук. Рука Метте на плечі Єрмака виглядає нечітко, а пальці мають нечіткі контури, що є поширеною помилкою при монтажі.

Для пересічного датчанина розбірки в українському офісі чи прізвища українських посадовців на кшталт Єрмака — це повна китайська грамота. Їм це абсолютно байдуже. Але датський таблоїд свідомо використовує ці образи, і ось чому це зроблено так грубо.

Головна мішень — свій прем'єр Метте Фредеріксен. Спільні селфі — це класичний таблоїдний прийом створення асоціативного ряду. Журналісти спеціально підібрали максимально неформальні, «обіймальні» фото (там навіть є підзаголовок «Krammebamsen Andrij Jermak» — щось на кшталт «плюшевий ведмедик для обіймів Андрій Єрмак»), щоб створити ілюзію кулуарної, мало не сімейної змови за спиною датського суспільства.

Навіщо намішано стільки облич, інфографіки та дрібних довідок? Щоб у читача, який не заглиблюється в деталі, створити стійке відчуття: «Ого, яка величезна і заплутана корупційна мережа!».

Це класична таблоїдна «заказуха» під вибори чи внутрішні політичні розбірки. Російська пропаганда миттєво підхопила ці публікації, щоб заявити про «міжнародний корупційний скандал» та нібито зупинку проєкту.

А ось що пише інше видання – Jyllands-Posten. Журналисты решили проверить российскую ИПсО про те, що «все – кінець співпраці України та Данії, проект Fire Point тепер буде закрито».

Попри заяви про «згортання проєкту», журналісти Jyllands-Posten відвідали майданчик біля авіабази Скридструп і зафіксували: робота йде на повну потужність, запуск планується на 2026 рік. Мер Хадерслева також підтвердив, що жодних змін немає.

Міністерство промисловості та Міністерство оборони Данії офіційно заявили, що співпраця триває, а підстав говорити про проблеми чи правопорушення немає. Українські антикорупційні органи (НАБУ, САП) також не мають жодних кримінальних проваджень щодо Fire Point. Все звинувачення пропаганди тримається на анонімних «плівках» із соцмереж.

Поява українського ракетного заводу на території НАТО — це пряма загроза для РФ, адже таке виробництво недосяжне для російських обстрілів. Головна мета вкиду — зірвати контракт.

Бачимо також тиск на інвесторів: максимально роздмухати тему «токсичності» та «корупції», щоб злякати великих датських донорів (Lars Larsen Group / JYSK) і змусити їх забрати капітал через репутаційні ризики.

З одного боку — реальний закордонний медіапроцес із притаманним західній пресі пошуком сенсацій, з іншого — те, як ці публікації моментально вихоплює ворожа пропаганда, перекручує та використовує як таран для зриву стратегічного оборонного контракту.

На перший погляд, перед нами традиційний помпезний подарунок у золотій рамі для закордонного лідера. Але якщо придивитися до художньої цінності цього полотна, стає очевидним: перед нами класична дешовка з розряду інтернет-оголошень «намалюємо портрет за вашим фото».

Китайські «митці» навіть не намагалися приховати конвеєрне походження малюнка. Фігури просто скопійовані з реальних пресфотографій, злегка оброблені цифровим ефектом «під олію» і перенесені на полотно.

Проте найсмішніше тут — не халтурна якість, а закладений у малюнок політичний табель про ранги.

Навіть у такому швидкому замовленні китайці чітко прописали ієрархію: Сі Цзіньпін стоїть попереду, крупним планом, упевнено дивлячись у майбутнє. Путіна ж засунули на задній план і зробили візуально меншим. 

Тож поки російська делегація радіє «великому визнанню», Пекін просто вручив гостеві копійчану роздруківку, яка прямо в очі каже: «Твоє місце — за спиною старшого партнера».

Відомий харківський підприємець та громадський діяч Едуард Рубін на своїй сторінці у Facebook опублікував чарівний детальний розбір культурної програми, яку Пекін підготував для візиту військового злочинця Путіна.

У Стародавньому Китаї вибір мелодій для іноземних послів чітко вказував на їхнє реальне місце в імперській ієрархії.

Аналізуючи дбайливо складений для гостя плейлист, Едуард Рубін розшифровує крижане дипломатичне презирство Пекіна:

• «Половецькі танці» Бородіна: сюжет опери символічний — руський князь зазнає поразки і потрапляє в полон до східного хана Кончака, який з панського плеча влаштовує для бранця розваги. Пекін буквально демонструє мізансцену: перед ними — залежний гість, чию долю вирішує Схід.

• «Розповідь царевича Календера» Римського-Корсакова: календери — це мандрівні дервіші-жебраки. У казці принц втрачає багатство, владу і блукає світом із простягнутою рукою. Важко знайти точніший і уїдливіший натяк на лідера рф, який приїхав випрошувати технології та економічну підтримку.

• «Танець маленьких лебедів» Чайковського: для всього пострадянського простору «Лебедине озеро» — це залізобетонний маркер державного перевороту, смерті вождя і краху системи. Виконання цього фрагменту перед чинним правителем рф є найпрозорішим натяком на крихкість його влади.

• «На мосту Лугоу»: відсилання до інциденту 1937 року, з якого почалася повномасштабна війна Китаю проти японського вторгнення. Цим номером КНР підкреслює: ми зосереджені на власних національних інтересах і не збираємося жертвувати ними заради чужих авантюр.

• «Незабутній вечір»: традиційна пісня, якою в Китаї десятиліттями закривають новорічні телеефіри. Мовою дипломатії це означає лише одне: «Шоу закінчено, аудієнція завершена, час на вихід».

Клінічна глухота російської делегації: російська верхівка радісно кивала в такт, але Пекін наочно демонструє власному чиновницькому апарату та внутрішній аудиторії, що Росія остаточно перейшла у статус «молодшого партнера» (чи навіть васала) КНР.

Видання MostMedia опублікувало напрочуд компліментарний матеріал про Джона Марка Дугана під кокетливим заголовком «Озорной американець, якому подобається тролити...». Дуган підноситься як ексцентричний «незалежний журналіст» і перший громадянин США, який потрапив під санкції Євросоюзу.

Чудовий сюжет для абсурдистського ситкому, де головне — не перепутати!

Мимовільна смішна асоціація Дугін та Дуган!

Дугін — бородатий «філософ» у містичному екстазі, який десятиліттями пише титанічні та нудні трактати про «велику Євразію», порятунок від загниваючого Заходу та священну геополітику.

Дуган — колишній коп із сонячної Флориди, який крутить дівчат, освоює бюджети, запускає нейромережі й чхати хотів на всю цю «сакральну геополітику», поки за переодягання в жіночі сукні та конвеєрний запуск фейкових сайтів справно платять.

Проте за фасадом «веселого троля» ховається фігура безпрецедентного міжнародного афериста. Колишній морпіх та екс-поліцейський із Флориди, Дуган у 2016 році втік до Росії на приватному літаку, переодягнувшись у перуку та жіночий одяг, рятуючись від ФБР.

У США його звинувачували в масштабному кібершантажі, зламі баз даних та зливі особистої інформації тисяч суддів, прокурорів і своїх колишніх колег по поліції.

Отримавши притулок у РФ, цей авантюрист знайшов справжню золоту жилу — торгівлю масштабною брехнею у промислових обсягах.

Як одному втікачу-копу вдалося досягти такого міжнародного впливу? Відповідь проста: він вчасно осідлав технології ШІ й поставив виробництво дезінформації на потік.

Розслідування The Washington Post та Кіберкомандування США довели, що Дуган створив і курує гігантську «фабрику наративів» — мережу з понад 150 (!) фальшивих новинних сайтів. ШІ генерує тисячі текстів бездоганною англійською, маскуючи їх під авторитетні західні видання (на кшталт The London Crier або DC Weekly).

Це не «незалежна журналістика», а високотехнологічне шахрайство.

Матеріал подає його як «першого американця під санкціями ЄС» із відтінком гордості. Проте санкції накладено не за «іншу думку», а за пряму роботу на ГРУ РФ. Саме через його мережу сайтів розганялися найбрудніші фейки про Україну.

Команда Rakuten Viber провела опитування серед близько 15 тисяч користувачів в Україні щодо кібербезпеки та захисту персональних даних.За його результатами, 29% українців стикалися зі спробами зламу акаунтів, а 13% – уже зазнали негативних наслідків.Ще 16% змогли вчасно зреагувати та уникнути проблем, тоді як лише 19% заявили, що ніколи не стикалися з такими ситуаціями навіть у колі знайомих.Водночас більшість українців хоча б опосередковано знайомі з проблемою: 52% кажуть, що злам траплявся у їхніх знайомих.

Попри це, значна частина користувачів ігнорує базові правила безпеки. Зокрема, 38% опитаних не використовують жодних методів захисту даних, покладаючись на те, що «нічого не станеться».

Цей матеріал створено в межах проєкту Інститутом масової інформації за підтримки Міністерства закордонних справ Нідерландів. Зміст публікації не відображає офіційну позицію ІМІ та Королівства Нідерланди.

Читайте також:

Палаючий театр Карабасів-Барабасів: як намагаються врятувати морду Путіна

Для нас з вами важливо бачити не лише заголовки, а й процеси за ними. Помічати зв'язки між подіями, які зазвичай розглядають окремо. Не приймати готові інтерпретації і не переказувати загальноприйняті наративи — а розбиратися самостійно, у фактах, мотивах та наслідках.

Один із способів підтримати наш сайт — поділитися ним і підписатися на нас