Топ-ІПсО тижня (20.07. – 26.07.2026): бензин «по 100»; AI у під’їзді на Салтівці; сургутські «родичі» та харківська стіна генерала Драпатого

Але замість того, щоб вчасно пакувати валізи, кремлівські методисти вирішили дістати з глибоких архівів засмальцьовану страшилку десятирічної давнини. Коли на фронті стає гаряче, а на командних висотах ЗСУ опиняються люди із залізобетонною репутацією, у Z-пропагандистів традиційно вмикається режим «історичної реконструкції фейків».

Ворожі Telegram-канали та медіа-смітники знову завели стару пісню про події 9 травня 2014 року в Маріуполі, тавруючи Михайла Драпатого «лютим ворогом» та «кривавим генералом».

У російській інтерпретації сюжет виглядає як дешевий хоррор: нібито «оскаженілий український офіцер» на бронетехніці свідомо летів на «мирних і беззбройних протестувальників», які просто вийшли на свято.

Для кожного, хто пам’ятає 2014 рік, той самий кадр із БМП, що на повній швидкості перелітає через палаючу барикаду — це символ рішучості та зламу російського сценарію «кримської весни» на Донбасі.

У Маріуполі відбувалася збройна спроба захоплення міського управління міліції російською диверсійною групою та озброєними сепаратистами.

Тоді ще майор Михайло Драпатий, командир 2-го батальйону 72-ї окремої механізованої бригади, ухвалив єдино правильне військове рішення — прориватися крізь заблоковані проросійськими бойовиками вулиці, щоб деблокувати українських силовиків.

Жодного «чавлення людей» не було. Бойовики підпалили барикаду та встигли дати драпака!  Був філігранний і сміливий маневр бронетехніки, який пробив ворожу перешкоду й зіпсував кремлівським ляльководам план здачі міста.

Тільки подивіться на ці кадри, від яких захоплює дух!

Росіяни смертельно бояться командирів з практичним, польовим досвідом, які не вагаються у критичні моменти. Спроба повісити тавро «злочинця» — це стандартний прийом нівелювання авторитету.

Чому це згадали саме зараз і до чого тут Харків?

Для Харкова постать Драпатого особлива. Він — випускник Харківського інституту танкових військ (нині Військовий інститут танкових військ НТУ «ХПІ»). Людина, яка фахово формувалася саме тут і яка згодом брала безпосередню участь у жорстких боях за Харківщину, стримуючи та відкинувши окупантів.

Для ворога його призначення — це чіткий сигнал, що Харківський напрямок для них залишиться непрошибною бетонною стіною.

Але скільки б Z-канали не перекручували кадри 2014 року, висновок для них один: людина, яка не боялася пробивати барикади на БМП, сьогодні має під командою всі Збройні Сили. І тепер виправдовувати прізвище Драпатого росіянам доведеться у прискореному темпі.

На тлі нових призначень та заяв Михайла Драпатого ворожі ресурси запустили подвійну хвилю маніпуляцій, намагаючись одночасно зліпити з нього «радикального монстра» для власного внутрішнього споживача та «скомпрометувати» його перед українцями.

Усі російські державні ЗМІ та Z-канали миттєво вибухнули истеричними заголовками про те, що новий Головнокомандувач ЗСУ нібито заявив про «відсутність у росіян права на існування».

Драпатий дав абсолютно точне, виважене й військово-політичне визначення суті нинішнього кремлівського режиму:

Ми бачимо, що сусідом не назвеш націю з керівництвом, яке не має права на існування в цивілізованому світі. Там за тисячі років нічого не змінилося ані в ментальності, ані в імперських амбіціях.

Мова йшла про російське військово-політичне керівництво, яке розв'язало криваву загарбницьку війну і скоює воєнні злочини. Саме це керівництво опинилося поза межами міжнародного права та цивілізованого світу.

Кремлівські пропагандисти свідомо склеїли понятия «російське керівництво» та «усі росіяни». Для путінської системи це стандартний трюк: переконати власне населення, що «захід і Україна хочуть знищити кожного з нас», аби зв'язати всіх круговою порукою.

Зрозумівши, що перекручена цитата працює хіба що на внутрішній переляк у РФ, державне агентство ТАСС із посиланням на «джерела в силових структурах» вирішило зіграти в «історичний детектив».

Вони урочисто викопали «сенсацію»: виявляється, батько Драпатого колись жив у Сургуті, а зведений брат мешкає в Сочі (а раніше — в Ханти-Мансійську).

Банальна географія та історія: для будь-кого, хто знає історію України ХХ століття, згадка про Сургут чи Ханти-Мансійськ викликає лише посмішку. У часи СРСР та в 90-ті роки мільйони українців — інженерів, будівельників, нафтовиків — їздили працювати на Північ. Сургут свого часу взагалі жартома називали «другим українським містом» за кількістю нашої діаспори й трудових мігрантів.

Наявність родичів чи минулого трудового досвіду батьків на території РФ за умов радянського минулого — це біографія чи не кожної третьої української родини. Спроба представити це як «таємний зв'язок з ворожими спецслужбами» свідчить лише про безвихідь кремлівських шукачів компромату.

Трагедія 24 липня в Київській області, де внаслідок удару російською балістикою по цивільному об'єкту загинули та були поранені люди, миттєво стала головною мішенню для ворожої ІПсО. Окупанти традиційно намагаються змістити акценти, а деякі «експерти» поспішили приплести сюди призначення Михайла Драпатого.

Російська пропаганда намагається зняти з себе відповідальність за черговий воєнний злочин, просуваючи тезу «вині самі, бо зібралися».

Удар балістичною ракетою по цивільному об'єкту під час перебування там цивільних осіб та іноземних гостей — це свідомий акт тероризму та воєнний злочин РФ.

Як зазначив очільник Офісу Президента Кирило Буданов, ворог цілеспрямовано бив саме тоді, коли в регіоні перебували іноземні делегації. Звинувачувати жертву замість агресора, який випустив ракету — це стандартна кремлівська методика.

Пропагандистські ресурси роздмухали міф про «знищення військовослужбовців на полігоні ЗСУ», намагаючись провести паралелі з попередніми трагедіями й прив'язати це до Головнокомандувача.

За офіційною заявою начальника управління комунікацій Повітряних сил Юрія Ігната та інформацією Генштабу ЗСУ, удар було завдано не по полігону, а по приватному спорткомплексу. Цей об'єкт взагалі не перебуває у віданні Сил оборони України.

Прив'язка до Головнокомандувача — це маніпуляція: спроби пов'язати приватний захід цивільних організаторів із «неприємним початком роботи Драпатого» — це чистої води маніпуляція емоціями. Збройні Сили України не є організаторами приватних виставок на приватних територіях.

Прикручування постаті Головнокомандувача до трагедії на приватному об'єкті — це спроба Z-пропаганди підірвати довіру до керівництва ЗСУ на тлі останніх кадрових призначень.

Але у цій ситуації є два принципово різних пласти: воєнний злочин РФ (який не має виправдань) та цивільна відповідальність організаторів.

Правоохоронці вже розслідують обставини організації заходу та дотримання вимог безпеки. Інформація про проведення виставки була доступна в інтернеті, що в умовах війни з підступним ворогом є неприпустимою недбалістю.

Як влучно підкреслив Кирило Буданов: «Організатори подібних заходів мають нести персональну відповідальність за людей... Цей урок, на жаль, не перший, але він має стати нарешті останнім». Досвід чернігівської трагедії мав чітко навчити всіх: публічні анонси та масові зібрання з демонстрацією технологій під час війни — це пряма мішень для російського терору.

Внутрішнє розслідування має встановити винних серед організаторів, але жодні організаційні огріхи не знімають провини з держави-терориста, яка випустила балістичну ракету по людях.

Якщо з генералом Драпатим пропагандисти воюють за допомогою архівів, то для теми мобілізації вони зазвичай вмикають режим дешевої наукової фантастики. Цього разу в мережі розігнали черговий відеофейк: нібито Франція виділяє 80 мільйонів євро на навчання українських працівників ТЦК та передає Україні 100 тисяч камер із штучним інтелектом і функцією розпізнавання облич.

Для «переконливості» фейкороби навіть зліпили 1-хвилинний ролик із логотипом французького видання France24.

За версією пабліків агресора, Макрон особисто вирішив перетворити українські міста на тоталітарний трилер. Мовляв, камери з AI на кожному стовпі допомагатимуть «ефективніше відстежувати та заганяти в бусики» військовозобов'язаних, щоб «перетворити їх на фарш».

Фактчекери з StopFake швидко розклали цей ролик на гвинтики:

Телеканал France24 ніколи не випускав подібного сюжету. Матеріал зібрано «на коліні» з архівних відео, а фірмовий графічний плашка-стиль каналу просто підробили.

100 тисяч камер із розпізнаванням облич та штучним інтелектом — це масштаби, яких немає навіть у більшості європейських столиць.

Особливо комічно цей фейк виглядає в контексті паралельних розгонів тієї ж самої російської пропаганди, де вони лякають харків'ян тим, що «працівники ТЦК ходять по під'їздах і вручну вимикають світло в щитках, щоб виманити людей із квартир».

Уявляю це в Харкові: сидить француз у Парижі, дивиться в монітор надвисокої чіткості... а там у темному під'їзді на Салтівці хтось просто викрутив пробки. На цьому весь AI і закінчився.

Створити відчуття тотального стеження, безвиході та «цифрового табору».Зв'язати будь-які проблеми з комунікаціями чи електроенергією у під'їздах із діями військових, а не з російськими ракетами, які цю інфраструктуру й нищать.

«Готуємось до тризначних цін на пальне вже скоро» – цей хайп розганяли у харківських соцмережах увесь тиждень.

Тема «пального за тризначними цінами» — яскравий приклад того, як інформаційна пожежа спалахує у соцмережах буквально з нічого. Достатньо кільком паблікам підхопити вирвану з контексту фразочку про гіпотетичні ризики, як мережу накриває чергова хвиля тривожності.

Психологічний тригер «тризначного числа»: побачити на стелі АЗС не двозначну, а тризначну цифру — це для будь-якого водія ментальний бар'єр та символ економічного колапсу. Коли пабліки запускають абстрактне «ціни сягнуть тризначних цифр» або «готуйтеся до 100+ грн», людська уява сама домальовує найгірший сценарій.

– Через загострення на Близькому Сході світові ціни на нафту знову тиснуть угору, що за кілька тижнів може призвести до здорожчання пального на декілька гривень, – коментує наш експерт з питань економіки Тимур Теміров. – Але у реальному фаховому аналізі експерти розглядають усі можливі сценарії, включно з абсолютними форс-мажорами.

 Позначка у 100 грн/л — це суто теоретичний сценарій, можливий лише якщо світова ціна на нафту злетить до $120 за барель і одночасно станеться катастрофічна девальвація гривні.

Проте, коли в соцмережах пишуть «готуйтеся до тризначних цінників», вони пропускають важливі запобіжники, які працюють на ринку:

Мережі АЗС закуповують пальне наперед. Ціна на заправках реагує на світовий стрибок не за один день, а з запізненням у кілька тижнів.

Світовий ринок нафти зараз має високу адаптивність (збільшення видобутку іншими країнами, розпакування стратегічних резервів США тощо). Навіть коли Brent стрибає на тлі новин про удари чи загрозу блокування Ормузької протоки, після заспокоєння ринку або закликів до переговорів ціна часто відкочується назад.

Не варто плутати теоретичні моделі економістів із реальними цінниками на заправках.

Побачити тризначні цифри на АЗС у найближчій перспективі ми маємо стільки ж шансів, скільки й зустріти «100 тисяч французьких камер із AI» у під'їзді на Салтівці.

У фокусі уваги — інформаційна кампанія проти нового фільму Крістофера Нолана «Одіссея» (The Odyssey), у якому темношкіра акторка Люпіта Ніонго виконує роль Єлени Троянської.

 Автор The Bulwark аналізує, як ультраправі акаунти та мережеві маніпулятори роздули штучний скандал, який повністю відірвався від реальності.

Кампанія дискредитації базувалася на двох ключових стовпах будь-якої класичної маніпуляції: расовому/гендерному підбурюванні та прямому дезінформуванні.

Ілон Маск та низка ультраправих блогерів роздмухали хвилю обурення через кастинг Лупіти Ніонго на роль Єлени Троянської, називаючи це «розрухою західної цивілізації».

В мережі пустили фейк про те, що трансгендерний актор Елліот Пейдж нібито грає Ахіллеса (хоча жоден офіційний першоджерельний документ чи реліз кіностудії цього не стверджував).

Маніпулятори застосували стандартну формулу створення інформаційного шуму:

Апеляція до емоцій та традицій («Нівелюють класику», «Зраджують Захід»).

Ехо-камера в X (Twitter) (підхоплення ботофермами та підсилення алгоритмами).

Прогнозування фінансового краху («Фільм чекає катастрофічний провал у прокаті, бо глядач бойкотуватиме кіно»).

Провокатори переоцінили свій вплив на реальний світ. Попри гіперактивність у соцмережах та прогнози «катастрофи», попередні продажі квитків і касові збори фільму Нолана та студії Universal показали рекордні результати.

Штучно сформований «громадський гнів» виявився бульбашкою, яка існувала виключно всередині алгоритмів X та профільної мережі цифрових хайпожерів.

«Одіссея» показує: штучно згенерований шум у соцмережах часто створює ілюзію «всеохопного гніву», який насправді не виходить за межі екранів смартфонів.

Читайте також:

Квантовий Левіафан під обгорткою The Economist: як за нашими спинами готують «угоду» з Кремлем

Для нас з вами важливо бачити не лише заголовки, а й процеси за ними. Помічати зв'язки між подіями, які зазвичай розглядають окремо. Не приймати готові інтерпретації і не переказувати загальноприйняті наративи — а розбиратися самостійно, у фактах, мотивах та наслідках.

Будемо раді Вашій підписці в наших соцмережах: